Рішення
від 24.01.2023 по справі 918/910/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/910/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телос Компані" (вул. Коріатовичів Князів, 145, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21018, код ЄДРПОУ 41893248) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) про стягнення 30 536 грн 10 коп.

у судове засідання з`явилися представники:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: Тарасюта Наталія Володимирівна ( в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

02.11.2022 на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телос Компані" (далі - ТОВ "Телос Компані", позивач) надійшов позов до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", відповідач), у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 661 865 грн 58 коп. (з яких - 646 821 грн 48 коп. - основний борг, 2 754 грн 49 коп. - 3 % річних, 12 289 грн 61 коп. - інфляційні втрати).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Телос Компані" посилається на невиконання ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" своїх зобов`язань за Договором поставки № 53-122-08-22-12193, укладеного 11.07.2022 між позивачем та відповідачем, в частині повного та своєчасного проведення розрахунків, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість.

Ухвалою від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху. Встановлено ТОВ "Телос Компані" строк на усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- доказів відправлення Відокремленому підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш) копії позовної заяви і доданих до неї документів;

- зазначення, у кого знаходяться оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви.

22.11.2022 в межах встановленого судом процесуального строку на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від ТОВ "Телос Компані" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме - фіскальний чек та опис вкладення. Окрім того, у даній заяві позивач вказав, що у ТОВ "Телос Компані" наявні оригінали письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви, та у випадку необхідності оригінали можуть бути надані до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/910/22. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 20.12.2022.

13.12.2022 на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив, у якому викладено заяву про участь у судовому засіданні 20.12.2022 в режимі відеоконференції.

Із відзиву вбачається, що відповідач визнає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення основного боргу за Договором поставки № 53-122-08-22-12193, укладеного 11.07.2022. Відповідач зазначає, що причиною виникнення підприємства заборгованості перед позивачем є складне фінансове становище ДП «НАЕК «Енергоатом» через існуючу на сьогодні ситуацію на ринку електроенергії, у зв`язку із якою атомна генерація опинилась у стані кризи. Як наслідок, відсутність потрібного обсягу коштів унеможливлює вчасні розрахунки з постачальниками, в тому числі й з позивачем. Втім, не зважаючи на це, ВП «Рівненська АЕС» робить усе можливе для того, аби віднайти кошти на оплату поставленої ТОВ «Телос Компані» продукції. Поряд із цим відповідач повідомляє суд, що суму основного боргу за поставлену продукцію за договором за видатковою № 1385 від 02.08.2022 було частково погашено, шляхом перерахування позивачу грошових коштів у сумі 204 428,60 грн. (копії доказів оплати - платіжних доручень додано до відзиву).

Таким чином, ВП «Рівненська АЕС» визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за вказаним вище договором, яка з урахуванням здійснених відповідачем платежів становить 442 392,88 грн.

При цьому відповідач просить суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати поставленої продукції, відповідач заперечує проти їх задоволення та вказує наступне.

Згідно пункту 6.1. договору поставки оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії», за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Позивач у позовній заяві зазначає, що обов`язок з оплати за поставлену ним продукцію Відповідач повинен був здійснити у дати, зазначені ним у Розрахунку суми 3% річних, інфляційних збитків та загальної суми боргу від 19.10.2022 року.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком 3% річних, позивач здійснював нарахування виходячи з того, що кінцевими датами виконання зобов`язання щодо оплати за поставлену продукцію були 27.08.2022 (за видатковою накладною № 1385 від 02.08.2022) та 03.09.2022 (за видатковою накладною № 1465 від 16.08.2022). Однак, відповідач звертає увагу на те, що позивач допустив помилку під час визначення останніх днів виконання зобов`язання за кожною з видаткових накладних, а отже й днів початку перебігу прострочення оплати за поставлену продукцію.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки ярлик на придатну продукцію № 1-3-52 від 12.08.2022 (за видатковою накладною № 1385 від 02.08.2022) був оформлений ВП «Рівненська АЕС» 12.08.2022, то п`ятнадцятий день строку оплати продукції припадає на суботу 27.08.2022, який є вихідним днем, а тому кінцевим днем оплати є наступний робочий день, тобто 29.08.2022.

Аналогічно щодо ярлика № 1-3-57 від 19.08.2022 (за видаткового накладною № 1465 від 16.08.2022) п`ятнадцятий день строку оплати продукції припадає на суботу 03.09.2022, який є вихідним днем, атому кінцевим днем оплати є наступний робочий день, тобто 05.09.2022.

Поряд із цим, відповідач наголошує, що знаходиться у складному фінансовому становищі. Така ситуація склалася, зокрема, у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом», а також кризи неплатежів. Просить суд врахувати скрутне матеріальне становище підприємства, що виникло внаслідок невиконання зобов`язань ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом». Вказані обставини значно ускладнюються ще й військовою агресією рф проти України.

Ухвалою від 19.12.2022 заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", викладену у відзиві, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі задоволено. Постановлено провести судове засідання 20.12.2022 по справі № 918/910/22 у Господарському суді Рівненської області із представником відповідача Тарасютою Наталією Володимирівною в режимі відеоконференції в режимі відеоконференції.

19.12.2022 на поштову адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості.

19.12.2022 на офіційну електронну пошту від позивача надійшли:

- клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу;

- клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Телос Компані";

- заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

- відповідь на відзив.

20.12.2022 у визначений судом час для проведення судового засідання о 14:30 год. у приміщенні Господарського суду Рівненської області відсутнє електропостачання. Судом встановлено, що у приміщення Господарського суду Рівненської області учасники справи не з`явилися. Перевірити явку представника відповідача, що мав намір взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів неможливо.

20.12.2022 складено Акт за підписом керівника апарату Бабича І.В., завідувача сектору з інформаційних технологій та захисту інформації Господарського суду Рівненської області Саприкіна О.І. та секретаря судового засідання Рижої А.В. У даному Акті зафіксовано, що у час, визначений судом для розгляду справи № 918/910/22 у приміщенні Господарського суду Рівненської області (м. Рівне, вул. Набережна, 26а) відсутнє електропостачання . А відтак проведення судового засідання та використання онлайн сервісу відеозв`язку (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://vkz.court.gov.ua/), як і використання іншого наявного в суді спеціалізованого програмного забезпечення, яке дозволяє локально здійснювати запис судового засідання (без необхідності доступу до мережі Інтернет) є неможливим.

З огляду на викладене та те, що судове засідання 20.12.2022 не відбулося внаслідок відсутності світла у Господарському суді Рівненської області у визначений час для проведення судового засідання по справі, суд дійшов висновку про необхідність визначення нової дати для розгляду справи.

Ухвалою від 20.12.2022 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи № 918/910/22 відбудеться 10.01.2023. Постановлено провести судове засідання 10.01.2023 о 15:00 год. по справі № 918/910/22 у Господарському суді Рівненської області із представником відповідача Тарасютою Наталією Володимирівною в режимі відеоконференції в режимі відеоконференції.

27.12.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, до яких долучено докази часткової оплати заборгованості у розмірі 1 359 грн 60 коп., а саме - платіжне доручення № 14961 від 15.12.2022.

03.01.2022 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 250 000 грн 00 коп.

Ухвалою від 10.01.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Телос Компані" про зменшення позовних вимог. Закрито провадження у справі в частині стягнення 251 359 грн 60 коп. основного боргу. Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи на 24.01.2023. Постановлено провести судове засідання по справі № 918/910/22 у Господарському суді Рівненської області із представником відповідача Тарасютою Наталією Володимирівною в режимі відеоконференції в режимі відеоконференції.

24.01.2023 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості у розмірі 172 096 грн 08 коп., у якій ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на означену суму.

Ухвалою від 24.01.2023 закрито провадження у справі в частині стягнення 172 096 грн 08 коп. основного боргу.

24.01.2023 судом встановлено, що позивач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на його офіційну електронну адресу ухвали від 10.01.2023.

Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи № 918/910/22 без участі його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також на наявність заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи без участі представника позивача.

Предметом спору є стягнення з відповідача користь позивача 30 536 грн 10 коп. (з яких - 15 492 грн 00 коп. - основний борг, 2 754 грн 49 коп. - 3 % річних, 12 289 грн 61 коп. - інфляційні втрати).

Присутній у судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та заперечив проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 ГПК України, при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

11.07.2022 між ТОВ "Телос Компані" (далі - постачальник) та ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник) укладено договір поставки № 53-122-08-22-12193 з додатками (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № l (додаток 1 до Договору).

Предметом поставки по даному договору є продукція 33710000-0 Миючі засоби, яка передбачена специфікацією до даного Договору. (п. 1.2. Договору).

Місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області (п. 1.4. Договору).

Як вбачається із Договору, сторони обумовили між собою ціну та суму Договору, строки і умови поставки, кількість, асортимент та якість продукції, гарантії постачальника, порядок проведення розрахунків, тару і пакування, передачу і приймання продукції, відповідальність сторін, антикорупційні застереження, непереборну силу, дію договору та прикінцеві його положення.

Так, згідно з п. 2.1. Договору ціна продукції, що поставляється, складає 539 017 грн 90 коп. , крім того ПДВ 20 % - 107 803 грн 58 коп.

Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 646 821 грн 48 коп. (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.3 Договору, визначено, що кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (Додаток№1).

Судом встановлено, що підписанням специфікації № 1 до Договору Постачальником та Замовником погоджено кількість та ціну за одиницю товару, а також його загальну вартість - 646 821 грн 48 коп.

Згідно п.8.4 Договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.

У відповідності до п. п. 6.1, 6.2 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної у ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

У відповідності до п. 12.1. Договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору по 31.10.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Зазначений договір з додатками № 1 від 11.07.2022 (специфікація № 1 та технічна специфікація № 2) підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

На виконання умов Договору постачальник відвантажив товар для одержувача Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" на суму 626 524 грн 68 коп., що підтверджується видатковою накладною № 1385 від 02.08.2022 (том 1, а.с. 14) та видатковою накладною № 1465 від 16.08.2022 на суму 20 296 грн 80 коп. (том 1, а.с. 15). Видаткові накладні підписані Замовником та Постачальником.

12.08.2022 було виготовлено ярлик на придатну продукцію № 1-3-52 на суму 626 524 грн 68 коп.

19.08.2022 було виготовлено ярлик на придатну продукцію № 1-3-57 на суму 20 296 грн 80 коп.

Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 31.08.2022 видаткову накладну № 1385 від 02.08.2022 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9171669493.

Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 12.09.2022 видаткову накладну № 1465 від 16.08.2022 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9180977925.

Відтак судом встановлено, що враховуючи умови п. 6.1. Договору у відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію у розмірі

- 626 524 грн 68 коп. із 13.08.2022 до 29.08.2022 (з урахуванням того, що 15-й календарний день припав на 27.08.2022, що є суботою, вихідним днем) включно (останній день оплати).

- 20 296 грн 80 коп. із 20.08.2022 по 05.09.2022 (з урахуванням того, що 15-й календарний день припав на 03.09.2022, що є суботою, вихідним днем) включно (останній день оплати).

Оскільки відповідачем не було оплачено за поставлений товар, з метою досудового врегулювання спору позивачем направлено для відповідача лист-претензію вих. № 45-П від 19.09.2022 про необхідність здійснення оплати на загальну суму 648 032 грн 56 коп. (основний борг, 3 % річних та інфляційні втрати) (том1, а.с. 18).

Відповідач отримав претензію 28.09.2022, що підтверджується витягом із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет по доставці рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 2101400275341

Однак заборгованість за поставлену по Договору продукцію не оплачена відповідачем у добровільному порядку.

При цьому судом встановлено, що відповідачем сплачено частину основного боргу до відкриття 28.11.2022 провадження у справі № 918/910/22 у розмірі 154 428 грн 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 13641 від 16.11.2022 на суму 31 413,00 грн;

- № 13643 від 16.11.2022 на суму 24 210,00 грн;

- № 13645 від 16.11.2022 на суму 18 213,72 грн;

- № 13760 від 16.11.2022 на суму 4035,12 грн;

- № 13762 від 16.11.2022 на суму 4682,16 грн;

- № 13932 від 22.11.2022 на суму 71 874,60 грн.

Окрім того, після відкриття провадження у справі відповідачем також сплачено 476 900 грн 88 коп., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 14317 від 30.11.2022 на суму 50 000,00 грн.

- № 14580 від 08.12.2022 на суму 1549 грн 20 коп.;

- № 14581 від 08.12.2022 на суму 1 896 грн 00 коп.

- № 14961 від 15.12.2022 на суму 1 359 грн 60 коп.;

- № 15026 від 19.12.2022 на суму 50 000 грн 00 коп.;

- № 15212 від 20.12.2022 на суму 50 000 грн 00 коп.;

- № 15363 від 23.12.2022 на суму 50 000 грн 00 коп.;

- № 15517 від 27.12.2022 на суму 100 000 грн 00 коп.

- № 223 від 06.01.2023 на суму 50 000 грн 00 коп.;

- № 296 від 10.01.2023 на суму 122 096 грн 08 коп.

У відзиві відповідач визнав позовні вимоги про стягнення з нього основного боргу.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримання відповідачем продукції на загальну суму 646 821 грн 48 коп. за видатковими накладними № 1385 від 02.08.2022 та № 1465 від 16.08.2022 без заперечень на склад, та виготовлення 12.08.2022 та 19.08.2022 ярликів на придатну продукцію, що передбачено п. 6.1 Договору, підтверджує факт здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов`язань за Договором поставки № 53-122-08-22-12193 від 11.07.2022.

Також, як свідчать матеріали справи, замовник (покупець, відповідач) не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не має, визнав основну заборгованість у відзиві.

Неоплаченим залишився основний борг у розмірі 15 492 грн 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15 492 грн 00 коп. (основний борг).

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. Також об`єднана палата вказала про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

З огляду на викладене суд констатує, що зобов`язання з оплати 3 % річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.

Посилання відповідача на те, що він знаходиться у складному фінансовому становищі, яке ускладнюється із значним зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" та суттєвим зменшенням обсягу відпущеної електроенергії, а також фінансової криги неплатежів, військовою агресією рф проти України, у зв`язку з чим необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог, - господарський суд оцінює критично та відхиляє, позаяк відповідачем не доведено, що прострочення виконання зобов`язань за Договором поставки № 53-122-08-22-12193 від 11.07.2022 виникло з причин, що не залежали від відповідача та обставинами непереборної сили.

Оскільки інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, у господарського суду відсутні процесуальні повноваження для зменшення сум даного грошового зобов`язання.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом у справі № 918/910/22 перевірено розрахунки 3 % річних та інфляційні втрати долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (3 % річних за період з 27.08.2022 по 19.10.2022 та інфляційні втрати за період з 01.09.2022 по 30.09.2022) та встановлено, що останні не є арифметично вірними в частині визначення періоду нарахування 3 % річних.

Як вбачається із розрахунків, наданих позивачем, останній безпідставно включає до періоду нарахування 27.08.2022, 28.08.2022 та 29.08.2022 (дні, коли відповідач мав право оплатити основний борг у розмірі 646 821 грн 48 коп.) та 03.09.2022, 04.09.2022 та 05.09.2022 (дні, коли відповідач мав право оплатити основний борг у розмірі20 296 грн 80 коп.).

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 2 699 грн 66 коп. - 3 % річних та 12 289 грн 61 коп. - інфляційні втрати.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 грн 83 коп. (3 % річних) є безпідставними.

Розрахунок інфляційних втрат та розрахунок 3 % річних, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 30 481 грн 27 коп. (з яких - 15 492 грн 00 коп. основний борг, 2 699 грн 66 коп. - 3 % річних, 12 289 грн 61 коп. - інфляційні втрати).

В решті позовних вимог про стягнення 54 грн 83 коп. - 3 % річних суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 661 865 грн 58 коп. (з яких - 646 821 грн 48 коп. - основний борг, 2 754 грн 49 коп. - 3 % річних, 12 289 грн 61 коп. - інфляційні втрати).

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 661 865 грн 58 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 9 927 грн 98 коп.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 1198 від 26.10.2022. (том 1, а.с. 7).

Після прийняття судом заяви про зменшення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає сплаті за позовні вимоги змінилася та складає 6 809 грн 88 коп.

У відповідності до п. 1 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Господарський суд роз`яснив позивачу про можливість повернення судового збору у розмірі 3 118 грн 10 коп. у зв`язку зі зменшенням позовних вимог.

Після закриття провадження у справі в частині згідно з ухвалою від 10.01.2023 сума судового збору, що підлягає сплаті за позовні вимоги змінилася та складає 3 039 грн 48 коп.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у випадках, установлених, зокрема п. 5 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається повністю.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині 251 359 грн 60 коп. основного боргу господарський суд роз`яснив позивачу про можливість повернення судового збору у розмірі 3 770 грн 40 коп.

Після закриття провадження у справі в частині згідно з ухвалою від 24.01.2023 сума судового збору, що підлягає сплаті за позовні вимоги змінилася та складає 458 грн 04 коп.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині 172 096 грн 08 коп. основного боргу господарський суд роз`яснив позивачу про можливість повернення судового збору у розмірі 2 581 грн 44 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 30 481 грн 27 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 457 грн 22 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судовий збір пропорційно позовним вимогам про стягнення основного боргу складає 232 грн 80 коп.

Зважаючи на те, що відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позовні вимоги про стягнення основного боргу, враховуючи норми ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд роз`яснює позивачеві про можливість повернення з Державного бюджету України 116 грн 14 коп. - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно пропорційно задоволеним позовним вимогам стягненню з відповідача користь позивача підлягає 341 грн 08 коп.

Судовий збір у розмірі 00 грн 82 коп. залишається за позивачем у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 10 010 грн 00 коп. витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Представник відповідача (в режимі ВКЗ) просив суд зменшити розмір необґрунтовано завищених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 3 000 грн 00 коп.

Господарський суд, розглянувши заяву ТОВ "Телос Компані" про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката у справі, заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, прийшов до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

За змістом частин 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач повідомляв про орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн 00 коп. (том 1, а.с. 26).

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У п. 2 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд, крім іншого, судові витрати покласти на відповідача.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.05.2021 між позивачем (далі - клієнтом, замовником) та адвокатським об`єднанням "Жуковський і партнери" (далі - об`єднання, виконавець) в особі керуючого партнера Жуковського Олександра Борисовича, був укладений договір про надання правової допомоги № 08-21-ТК-20 (далі - Договір).

Як вбачається із п. 1.1. Договору об`єднання приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та Інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань;

з забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- надання правової допомоги Клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні;

- надання Клієнту правової Інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі;

- складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в Інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

- представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо Інше не встановлено законодавством Іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1.2 Договору надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; реєстрація суб`єктів господарської діяльності; розробка схем оптимізації податкових зобов`язань; проведення аудиту; розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності Клієнтом; захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади, зокрема органів Державної податкової служби України; надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних провадженнях; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору.

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.3 Договору гонорар - винагорода об`єднання за здійснення захисту, представництва Інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, які узгоджені Сторонами та зазначені в відповідних Актах наданих послуг, складених відповідно до цього Договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом Об`єднання позитивного результату, якого бажає Клієнт.

У відповідності до п. 3.6. Договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписаний сторонами. Підставою для сплати гонорару є акт наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар у строки, зазначені у Акті або у порядку попередньої оплати.

Згідно з п. 4.1. цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього.

Дія договору припиняється через три роки з дня його укладення. (п. 4.2. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Листом № 02-12/21/П від 06.12.2021 Адвокатське об`єднання "Жуковський і партнери" змінило назву на Адвокатське об`єднання "Карпенко і партнери", а також відбулися зміни керуючого партнера, яким призначено Карпенка Максима Борисовича.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Крім того, слід вказати, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги № 08-21-ТК-20, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об`єднання "карпенко і партнери", свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Жуковського Олександра Борисовича № 420 від 16.11.2004, довіреність № б/н від 01.09.2022 видану ТОВ "Телос Компані" для адвоката Жуковського Олександра Борисовича.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи Акти приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 10010 грн 00 коп.

- № 30/22 від 28.10.2022 на суму 6 435 грн 00 коп.

- № 38/22 від 16.12.2022 на суму 2 860 грн 00 коп.;

- № 35/22 від 18.11.2022 на суму 715 грн 00 коп..

Суд враховує, що клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Як вбачається із Акту приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2022, Адвокатське об`єднання "Карпенко і партнери" надало позивачу наступні послуги:

- предметна консультація з вивченням, аналізом наявної у замовника документації (17.10.2022 - 3 години) - 2 145 грн 00 коп.

- написання позовної заяви до ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (19.10.2022 - 5 годин) - 3 575 грн 0 коп.;

- подача позовної заяви до господарського суду Рівненської області (28.10.2022 - 1 година) - 715 грн 00 коп.

Відтак як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2022, загальна вартість наданих послуг 6 435 грн 00 коп.

Як вбачається із Акту приймання-передачі наданих послуг від 18.11.2022, Адвокатське об`єднання "Карпенко і партнери" надало позивачу наступні послуги:

- написання заяви про усунення недоліків позовної заяви (16.11.2022 - 1 година) 715 грн 00 коп.

Як вбачається із Акту приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2022, Адвокатське об`єднання "Карпенко і партнери" надало позивачу наступні послуги:

- написання клопотання про зменшення розміру позовних вимог (16.12.2022 - 1 година) - 715 грн 00 коп.;

- написання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (16.12.2022 - 1 година) - 715 грн 00 коп.;

- написання відповіді на відзив (16.12.2022 - 2 години) - 1430 грн 00 коп.

Відтак як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2022, загальна вартість наданих послуг 2 860 грн 00 коп.

Отже, матеріалами справи стверджено, що для ТОВ "Телос Компані" були надані правові послуги Адвокатським об`єднанням "Карпенко і партнери".

На підтвердження повноважень адвоката, який представляв інтереси ТОВ "Телос Компані" у справі № 918/910/22 позивачем надано:

- довіреність № б/н від 01.09.2022, якою ТОВ "Телос Компані" уповноважило адвоката Жуковського Олександра Борисовича, учасника Адвокатського об`єднання "Карпенко і партнери", бути представником клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві. Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам та діє до 01.09.2023;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 420 від 16.11.2004;

- виписка з ЄДРПОУ щодо Адвокатського об`єднання "Карпенко і партнери".

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що заявлена вимога у розмірі 10 010 грн 00 коп. відповідає критеріям розумності, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 10 010 грн 00 коп. підтверджена належними та допустимими доказами.

В матеріалах справи відсутні докази оплати наданих послуг у розмірі 10 010 грн 00 коп. При цьому суд зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19 зазначив, що за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч. 8 ст.129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК).

В матеріалах справи наявні заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 10 010 грн 00 коп.

У заяві про зменшення адвокатських витрат відповідач вказує, що відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 30/22 від 28.10.2022 на виконання умов договору про надання правової допомоги № 08-21-ТК-20 від 31.05.2021 серед переліку наданих послуг Виконавцем за цим договором під пунктом 1 передбачено послугу «Предметна консультація з вивченням, аналізом наявної у Замовника документації (17.10.2022 3 години) вартістю 2 145,00 грн. Щодо цього пункту, відповідач звертає увагу, що ця справа не є складною, оскільки стягнення заборгованості за поставлену продукцію при наявності документів, - які підтверджують факт поставки такої продукції, тому консультація ніяк не може займати 3 години.

Крім того, як вказує відповідач, зважаючи на додані до позовної заяви документи, а саме договір поставки № 53-122-08-22-12193 від 11.07.2022, дві видаткові накладні про поставку товару, а також два листа з направленими ярликами на придатну продукцію, що безпосередньо пов`язані з предметом спору, то представник позивача, особливо якщо у нього наявний досвід участі у подібних справах, не повинен був витратити багато часу на вивчення такого, досить короткого переліку документів. Тому надання консультації протягом 3 годин вартістю 2 145,00 грн не співвідноситься зі складністю справи.

Разом з тим, у п. 2 вказаного Акту визначено, що на написання позовної заяви було витрачено 5 годин часу та вартість цієї послуги склала 3 575 грн 00 коп. Стосовно цього пункту відповідач зауважує, що написання позовної заяви про стягнення боргу не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики, складності при формуванні правової позиції, оскільки судова практика у цих справах є сталою, особливо враховуючи, що вивчення законодавства та судової практики в конкретній ситуації є невід`ємною частиною кваліфікованої та якісної консультації. Тому відповідач вважає, що зазначена вартість цієї послуги є завищеною з огляду на суть спору та фактичні обставини.

Зазначена під пунктом 3 Акту № 30/22 від 28.10.2022 послуга «Подача позовної заяви до Господарського суду Рівненської області (28.10.2022 - 1 година)», безпосередньо відноситься до процесу написання позовної заяви, оскільки без подання останньої до суду сенс та мета складання такої позовної заяви втрачаються. Отже, виділення цієї послуги як окрему також є недоцільний, а отже і її вартість не є виправданою.

Наданий Акт приймання-передачі наданих послуг № 35/22 від 18.11.2022 містить послугу з «Написання заяви про усунення недоліків позовної заяви (16.11.2022 - 1 година) вартість 715 грн 00 коп. Щодо цього, відповідач наголошує, що відповідальність за належність подання позовної заяви несе позивач та його представник, тому та обставина, що при розгляді судом позовної заяви було виявлено недоліки, які необхідно було усунути не може лягати в основу відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу щодо написання заяви про усунення недоліків позовної заяви. При зверненні до суду з позовною заявою представник позивача повинен був об`єктивно ризик відхилення такої заяви. А винесення ухвали про залишення позовної заяви без руху за наявності недоліків у поданих матеріалах, свідчить про неналежно виконану роботу адвоката і оплата послуг адвоката по виправленню його ж помилок не може бути відшкодована за рахунок іншої сторони.

Щодо послуг, які вказані в Акті приймання-Передачі наданих послуг № 38/22 від 16.12.2022 то написання клопотання про зменшення розміру позовних вимог не мало під собою підґрунтя та об`єктивної необхідності, оскільки попередньо відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про часткову оплату суми оcнoвнoгo боргу та додатково подав заяву від 16.12.2022 про закриття провадження у справі у зв`язку з частковою оплатою, підтвердивши такий факт відповідними платіжними дорученнями.

На підставі вищевказаного, керуючись ч. 5 ст. 126 ГПК України відповідач просить суд зменшити розмір необґрунтовано значно завищених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 3 000,00 грн.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно з ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.

Суд встановив, що витрати, які поніс позивач у розмірі 10 010 грн. 00 коп. є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, при цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо аргументів відповідача про те, що предметна консультація з вивченням, аналізом наявної у замовника документації, а також вивчення договору, видаткових накладних на поставу товару, листа з направленими ярликами, написання позовної заяви не повинно було зайняти у досвідченого адвоката стільки часу, скільки про це вказано у актах приймання-передачі наданих послуг, - суд відхиляє такі аргументи відповідача та зазначає наступне. Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 р. у справі №923/726/18).

Щодо аргументів відповідача про те, що написання адвокатом позивача клопотання про зменшення розміру позовних вимог та заяви про усунення недоліків позовної заяви не мало під собою підґрунтя та об`єктивної необхідності, - суд зазначає, що саме внаслідок неправомірних дій та вини відповідача виник спір у даній справі, а позивач, з метою захисту своїх прав та законних інтересів був змушений звертатися до адвоката та понести витрати з надання професійної правничої допомоги.

Окрім того, позивачем доведено понесення витрат на вчинення його адвокатом таких процесуальний дій як підготовка заяви про усунення недоліків чи клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Суд не вважає заявлений до відшкодування розмір судових витрат 10 010 грн 00 коп. надмірним чи завищеним.

Водночас, позивач обґрунтував даний розмір витрат із документальним їх підтвердженням.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату адвокатських послуг суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, її важливості для відповідача, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатами позивача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх документальному обґрунтуванню.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Відтак суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката, стягненні з відповідача на користь позивача 9 992 грн 03 коп. витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, а у решті витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 17 грн 97 коп., відмовити.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 130, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телос Компані" (вул. Коріатовичів Князів, 145, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21018, код ЄДРПОУ 41893248) 30 481 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 27 коп. (з яких - 15 492 (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 00 коп. основний борг, 2 699 (дві тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн 66 коп. - 3 % річних, 12 289 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 61 коп. - інфляційні втрати).

3. В решті позовних вимог про стягнення 54 грн 83 коп. - 3 % річних - відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телос Компані" (вул. Коріатовичів Князів, 145, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21018, код ЄДРПОУ 41893248) 341 (триста сорок одна грн) 08 коп. судового збору та 9 992 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 03 коп. - витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "27" січня 2023 року

Суддя Романюк Ю.Г.


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	24.01.2023
Оприлюднено	30.01.2023
Номер документу	108626208
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Романюк Ю.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.01.2023 по справі 918/910/22ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —918/910/22

Рішення від 24.01.2023

Рішення
від 24.01.2023 по справі 918/910/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ