Рішення

від 16.01.2023 по справі 922/4565/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023м. ХарківСправа № 922/4565/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Моноліт Союз", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю"Буденергомонтаж-1", Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар про стягнення 1 980 897,21 грн. за участю представників:

позивача - Гордейчук В.В., адвокат,

відповідача - Стець М.Л., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Компанія "Моноліт Союз" (м. Київ) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Буденергомонтаж-1" (смт. Есхар, Харківська обл.) заборгованість: за договором суборенди транспортних засобів №02/11-19 від 01.11.2019 року, яка складається з: 584200,00 грн. - основного боргу; 19434,46 грн. - 35372,11 грн. - пені; 19434,46 грн. - 3% річних; 64262,00 грн. - інфляційних втрат; за договором про надання послуг №18/11-19 від 18.11.2019 року, що складається з: 1080774,71 грн. - основного боргу; 58403,85 грн. - пені; 32718,68грн. - 3% річних; 105731,40 грн. - інфляційних втрат. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22.11.21р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/4565/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

07.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про нарахування пені.

07.02.2022 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

07.02.2022 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

07.02.2022 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат.

15.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи.

15.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів актів.

16.02.2022 в підготовчому засіданні судом оголошено про задоволення клопотання відповідача про витребування актів.

21.02.2022 від позивача надійшла заява в якій він не наполягає на стягненні боргу по актам № 801 та № 794, відповідно не наполягає на стягненні штрафних санкцій та пені, в розрахунку по цих актах.

21.02.2022 в підготовчому засіданні представник позивача надав суду для огляду акти, яки були витребувані судом у попередньому засіданні (крім актів № 801 та № 794). Не наполягав на стягненні суми боргу по актам № 801 та № 794, відповідно не наполягає на стягненні штрафних санкцій та пені, в розрахунку по цих актах.

В засіданні 21.02.2022 оголошено про відмову в задоволенні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки на акті № 661 від 31.07.2020 року міститься печатка відповідача, яка не була втрачена, загублена, або викрадена.

Протокольною ухвалою від 21.02.22р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2023 підтримав позовні вимоги, не наполягав на стягненні заборгованості по актам № 801 та № 794, відповідно не наполягає на стягненні штрафних санкцій та пені, в розрахунку по цих актах.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2023 проти позову заперечував, просив застосувати наслідки позовної давності.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між сторонами, ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ" (далі по тексту - ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ" (орендодавець) та ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" (далі по тексту - ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1", суборендар) було укладено договір суборенди транспортних засобів № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року далі по тексту - договір суборенди.

Згідно умов вказаного договору суборенди ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ" передало ТОВ "БУЕНЕРГОМОНТАЖ-1" у строкове платне користування транспортні засоби, які вказані в специфікації до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору суборенди сторонами було погоджено, що термін дії договору складає 6 (шість) місяців, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов цього договору.

Пунктами 4.1.1-4.1.2 договору суборенди орендодавець зобов`язується передати суборендарю предмет(и) суборенди в технічно справному стані. Факт передачі і стан предмет(ів) суборенди закріплюються в акті приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками обох сторін. Орендодавець зобов`язаний прийняти предмет(и) суборенди після закінчення строку суборенди, підписавши відповідний акт приймання-передачі (повернення) або надати вмотивовану відмову від його підписання.

Також договором суборенди було передбачено, що орендодавець може розірвати цей договір в односторонньому порядку та вимагати повернення предмету оренди у випадку, якщо суборендар порушує правила експлуатації, не вносить орендну плату, не дотримується умов цього договору, а також з інших підстав, що є істотними і можуть спричинити в майбутньому збиток для орендодавця. В такому випадку, орендодавець в односторонньому порядку буз будь-якого повідомлення має право вилучити предмет суборенди незалежно від його місця знаходження. Сума за невикористані дні оренди в такому випадку не повертається.

Пункт 4.3.3 договору суборенди чітко визначає, що суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі, а також своєчасно повертати підписані примірники документів, що стосуються цього договору: акти наданих послуг (до 15 числа місяця, наступного за звітним). Акти звірки взаєморозрахунків (за вимогою орендаря).

Пунктом 4.3.9 передбачено, що суборендар зобов`язаний розглянути отриманий від орендодавця акт наданих послуг та/або акт звірки взаємних розрахунків протягом трьох днів та підписати їх, або й цей же строк надіслати орендодавцю вмотивовану відмову від підписання зазначених актів. У випадку неповернення суборендарем підписаних актів та ненадання ним вмотивованої письмової відповіді (заперечення) щодо наданих послуг протягом зазначеного в цьому пункті терміну, підписані орендодавцем акти вважаються узгодженими між сторонами цього договору, а послуги вважаються прийнятими суборендарем як вони є, та підлягають оплаті.

Розділом 5 договору суборенди був врегульований порядок розрахунків між сторонами щодо орендної плати.

Так, договором суборенди визначено, що орендна плата встановлюється по кожному предмету суборенди, що вказується і специфікації(ях) до даного договору. Орендна плата вноситься на поточний рахунок орендодавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку орендодавця.

Відповідно до п.п. 7.1-7.2, 7.6 договору суборенди у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. У разі несвоєчасного внесення орендної плати, суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Спори, виникають у зв`язку з цим договором, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди між сторонами в ході переговорів, спір передається для вирішення до господарського суду.

Додатком № 1 до договору суборенди були визначені предмети суборенди, що були передані ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ" в користування ТОВ "БУДЕНЕРПГОМОНТАЖ-1" (Специфікація та калькуляція вартості роботи техніки, обладнання і об`єм баків, орендованої спецтехніки).

Факт приймання-передачі предметів суборенди підтверджується відповідним актом № 1 до договору суборенди № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року.

Додатковою угодою № 2 до договору суборенди № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року були внесені зміни до договору суборенди в частині п.1.1 шляхом уточнення якого саме майна була здійснена передача в оренду (суборенду).

Так, за твердженнями позивача, відповідачем були порушені вимоги договору № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року, а саме, не виконувались зобов`язання щодо сплати орендної плати.

Позивач в позові вказує, що, відповідачем - ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" вказані в п. 4.3.3 договору зобов`язання не виконувалися, орендна плата не сплачувалася взагалі, акти взаєморозрахунків на вимогу позивача не були надані.

Поряд з цим, як вказує позивач, у відповідності до вимог п. 4.3.9 договору суборендар прийняв та підписав акт надання послуг, яким підтвердив належне виконання орендарем своїх зобов`язань згідно договору № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року.

За твердженнями позивача, згідно акту надання послуг № 617 від 31 липня 2020 року ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ" були надані ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" послуги з надання в оренду (суборенду) техніки на загальну суму 637200,00 грн., в тому числі ПДВ 106200,00 грн. Вказаний акт підписаний сторонами договору, зауважень та пропозицій щодо змісту акту не надходило.

Однак, відповідачем вартість отриманих послуг згідно договору № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року та акту надання послуг № 617 від 31 липня 2020 року станом на день звернення позивача до суду із даним позовом сплачена лише частково, в сумі - 53000,00 грн.

Таким чином, позивач вказує про те, що всупереч вимогам договору № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року та вимогам чинного законодавства України ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" повна вартість отриманих послуг згідно акту надання послуг № 617 від 31 липня 2020 року в сумі 637200,00 грн.. в тому числі ПДВ, не оплачена станом на день звернення позивача до суду. Заборгованість ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" за договором № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року станом на день звернення позивача до суду складає 584200,00 грн.

Крім того, 18 листопада 2019 року між ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ" (виконавець) та ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" (замовник) був укладений договір № 18/11-19 про надання послуг, далі по тексту - договір про надання послуг, згідно з умовами якого виконавець зобов`язувався надати послуги автотранспортом, будівельною спецтехнікою та вантажопідйомними машинами, механізмами, далі по тексту - техніка, в технічно справному стані, а замовник зобов`язувався приймати та сплачувати вартість фактично наданих послуг на умовах цього договору для використання її у виробничій діяльності замовника.

Пунктом 1.2 договору про надання послуг послуги надаються виконавцем на підставі прийнятих до виконання заявок замовника, в яких будуть визначатися найменування робіт та кількість машино-годин (тільки в цілих числах).

Договором були визначені та погоджені сторонами вартість послуг, умови розрахунків та порядок приймання-передачі наданих послуг.

Так, згідно вимог п.п. 2.1-2.6 договору про надання послуг сума плати за роботу техніки визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, виходячи із вартості наданих послуг. Основним документом для визначення відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представником виконавця та замовника. Акт виконаних робіт (наданих послуг), змінні рапорти, ТТН готує виконавець і передає на підпис замовнику. Замовник має підписати акт на протязі 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання або в той самий строк надати мотивовану відмову від його підписання. Розрахунки за даним договором здійснюються на розрахунковий рахунок виконавця за виставленими рахунками-фактурами. Загальна вартість послуг за цим договором складає сукупну вартість послуг, визначених у всіх підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг). Договірна вартість роботи за 1 маш./годину складає: екскаватора гусеничного VОLVО 240 - 800,00 грн. за маш./год разом з ПДВ.

В подальшому до п.2.6 договору про надання послуг вносилися зміни: додатком №1 від 15 січня 2020 року; додатком №2 від 10 лютого 2020 року; додатком №3 від 18 лютого 2020 року; додатковою угодою №3 від 02 березня 2020 року; додатком №4 від 03 березня 2020 року; додатком №8 від 06 листопада 2020 року.

Розділом 3 договору про надання послуг встановлені обов`язки замовника. зокрема, пунктом 3.1. договором про надання послуг було чітко визначено, що провести розрахунок за виконані роботи на протязі 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі виставлених рахунків-фактур.

Розділом 4 договору про надання послуг встановлені обов`язки виконавця.

Відповідно до вимог п.п.5.1.1 п.5.1. договору про надання послуг у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно п.п. 6.1-6.2 договору про надання послуг усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Договір про надання послуг вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. До отримання оригіналу договору з печатками та підписами кожною із сторін, вважається дійсною сканкопія підписаного договору обома сторонами.

Строк цього соговору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 01.03.2020 року. Якщо сторони не мають взаємних претензій, строк дії договору автоматично продовжується на наступний рік.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві.

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторони, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві. (п.п.7.1-7.7 договору про надання послуг)

Відповідно до п. 8.4 договору про надання послуг додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Як вказує позивач, у відповідності до вимог п. 2.2 Договору № 18/11-19 від 18 листопада 2019 року між ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ" та ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" були підписані наступні акти надання послуг:

-№ 611 від 15 липня 2020 року про надання послуг екскаватором (76 год) на загальну суму послуги 97317,70 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 612 від 15 липня 2020 року про надання послуг бульдозером (92 год) на загальну суму послуги 95680,37 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 616 від 15 липня 2020 року про надання послуг екскаватором-навантажувачем (129,5 год) на загальну суму послуги 124320,00грн., в тому числі ПДВ;

-№ 626 від 31 липня 2020 року про надання послуг екскаватором-навантажувачем (152 год) на загальну суму послуги 145920,00 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 627 від 31 липня 2020 року про надання послуг бульдозером (94 год) на загальну суму послуги 97760,38 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 661 від 31 липня 2020 року про надання послуг вантажним автокраном (116 год) на загальну суму послуги 145000,46 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 662 від 31 липня 2020 року про надання послуг екскаватором з оператором (122 год) на загальну суму послуги 153720,00 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 682 від 03 серпня 2020 року про надання послуг екскаватором (112,5 год) на загальну суму послуги 144055,80 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 772 від 30 листопада 2020 року про надання послуг екскаватором з оператором (61 год) на загальну суму послуги 33 550,00 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 794 від 04 січня 2021 року про надання послуг екскаватором (53 год) на загальну суму послуги 29150 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 801 від 26 лютого 2021 року про надання послуг екскаватором (26 год) на загальну суму послуги 14300 грн., в тому числі ПДВ.

Так, за твердженнями позивача, згідно перелічених вище актів надання послуг ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ" у період часу з 15 липня 2020 року по 26 лютого 2021 року включно були належним чином надані ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" послуги на загальну суму 1080774,71 грн., включаючи ПДВ. Однак, всупереч вимогам договору № 18/11-19 від 18 листопада 2019 року та вимогам чинного законодавства України ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" повна вартість отриманих послуг згідно перелічених актів надання послуг в сумі 1080774,71 грн., в тому числі ПДВ, не оплачена станом на день звернення позивача до суду.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що згідно поданих позивачем доказів та розрахунків, пеню нараховано за 6 місяців, але частково за межами річного строку позовної давності.

Відповідач вказує що, позовна заява подана 18 листопада 2021, дата закінчення нарахування всіх сум, пред`явлених до стягнення, згідно розрахунків, поданих позивачем - 08 листопада 2021 р.

Пеня за договором суборенди транспортних засобів № 02/11-19 від 01 листопада 2019 р. за ставкою 12 % у рік обрахована за період з 30 вересня 2021 р., але, як вказує позивач, датою пред`явлення позову є 18 листопада 2021 р.

Відтак, на думку відповідача, між датою виникнення права вимоги, про яку позивачеві було відомо одразу, виходячи із поданих ним розрахунків, 30 вересня 2020 та 18 листопада 2021 минуло 414 календарних днів, що на 49 календарних днів перевищує строк позовної давності в один рік, який передбачений чинним законодавством.

Відповідач вважає, що позивачем нараховано пеню поза межами позовної давності за договором №02/11-19 від 01 листопада 2019 р. в сумі 9411,43 грн.

За договором № 18/11-19 від 18 листопада 2019р про надання послуг позивачем нараховано пеню, зокрема, за наступні періоди:

-з 14 жовтня 2020 р по 14 квітня 2021 на суму заборгованості 97317,70 грн, 95680,37 грн та 124320,00 грн;

-з 30 жовтня 2020 року по 14 квітня 2021 р на суму заборгованості 145920,00 грн; 97760,38 грн; 145000,46 грн та 153720,00 грн;

-з 02 листопада 2020 по 14 квітня 2021 р на суму заборгованості 144055,80 грн.

Відповідач вказує, що період з 14 жовтня 2020 по 18 листопада 2021 складає 400 календарних днів, що на 35 днів перевищує строк позовної давності. Період з 30 жовтня 2020 року по 14 квітня 2021 складає 384 календарних дня, що на 19 днів перевищує строк позовної давності. Період з 02 листопада по 18 листопада 2021 р складає 381 календарний день, що на 16 днів перевищує строк позовної давності.

Так, за твердженнями відповідача, позивачем нараховано пеню поза межами позовної давності за договором № 18/11-19 від 18 листопада 2019 р. в сумі: з 14 жовтня 2020 р. по 14 квітня 2021 р на загальну суму 3651,25 грн; з 30 жовтня 2020 року по 14 квітня 2021 р. на загальну суму 3388,08 грн; з 02 листопада 2020 р. по 14 квітня 2021 р. на суму 757,76 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що до заявлених до стягнення сум пені підлягають застосуванню положення ст. 256, 258 та 264 Цивільного кодексу України та сума стягнення пені за договором № 02/11-19 від 01 листопада 2019 р. підлягає зменшенню на суму 9411,43 грн; за договором № 18/11-19 від 18 листопада 2019 р. - на суму 7797,09 грн; всього на суму 17208,52 грн.

Також, відповідач вказує, що серед інших документів позивачем на підтвердження суми боргу подано оборотно-саль дову відомість, яка по суті є роздруківкою із автоматизованої програми бухгалтерського обліку та не містить підписів жодної із сторін процесу. Також, позивачем подано суду акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2019 - жовтень 2021 за договором № 02/11-19 від 2019 та акт звірки взаєморозрахунків за договором № 18/11-19 від 18.11.2019, які, також, не містять підпи сів жодної із сторін.

Крім того, за твердженнями відповідача, в позовній заяві позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якої посилається на договір про надання правової допомоги б/н від 22 жовтня 2021 р. на п. 3.5 договору, яким погоджено сторонами, що одна година праці адвокатського бюро становить 2000 грн, при цьому копії такого договору або виписки з договору, які б підтверджували досягнення домовленості про порядок та розміри оплати праці адвокатського бюро до позовної заяви не додано.

Також, відповідач вважає завищеною вартість заявленого позивачем розміру погодинної оплати у порівнянні з ринковими цінами.

Так, у відзиві на позовну заяву, відповідач просить застосувати до заявлених до стягнення сум пені положення ст. 256, 258 та 264 Цивільного кодексу України та зменшити суму стягнення пені за договором № 02/11-19 від 01 листопада 2019 р. на 9411,43 грн, договором № 18/11-19 від 18 листопада 2019 р. - на 7797,09 грн. та при вирішенні справи, зокрема при вирішенні питання про розподіл судових витрат, взяти до уваги доводи, наведені відповідачем у відзиві.

В поясненнях на відзив позивач зазначає про те, що виходячи з вимог чинного законодавства України та судової практики, підтвердженням реальності господарських операцій між ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ-СОЮЗ" та ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1", а також наявності підстав для стягнення із ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" на користь ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ-СОЮЗ" в судовому порядку заборгованості за договорами є саме наступні первинні документи: договір суборенди № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року з додатковою угодою та додатком, акт приймання-передачі до договору суборенди № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року, акт надання послуг до договору суборенди № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року, договір про надання послуг № 18/11-19 від 18 листопада 2019 року з додатковою угодою та додатками, актів надання послуг до договору про надання послуг № 18/11-19 від 18 листопада 2019, копії яких наявні в матеріалах господарської справи.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України загальним для всіх договорів, в тому числі для договорів про надання тих чи інших послуг є те, що всі вони, незалежно від суб`єктного складу, порядку укладення і змісту договору, вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов, кожна сторона договорів набуває права і одночасно несе зобов`язання щодо іншої сторони.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ст.ст. 759, 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Вимогами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Вимогами ст.ст. 901-902 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Також статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача вартість отриманих послуг за договором № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року на суму 584200,00 грн. згідно акту надання послуг № 617 від 31 липня 2020 року та за договором № 18/11-19 від 18 листопада 2019 року на суму 1080774,71 грн, згідно актів надання послуг:

-№ 611 від 15 липня 2020 року про надання послуг екскаватором (76 год) на загальну суму послуги 97 317,70 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 612 від 15 липня 2020 року про надання послуг бульдозером (92 год) на загальну суму послуги 95 680,37 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 616 від 15 липня 2020 року про надання послуг екскаватором-навантажувачем (129,5 год) на загальну суму послуги 124 320,00 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 626 від 31 липня 2020 року про надання послуг екскаватором-навантажувачем (152 год) на загальну суму послуги 145 920,00 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 627 від 31 липня 2020 року про надання послуг бульдозером (94 год) на загальну суму послуги 97760,38 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 661 від 31 липня 2020 року про надання послуг вантажним автокраном (116 год) на загальну суму послуги 145000,46 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 662 від 31 липня 2020 року про надання послуг екскаватором з оператором (122 год) на загальну суму послуги 153720,00 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 682 від 03 серпня 2020 року про надання послуг екскаватором (112,5 год) на загальну суму послуги 144055,80 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 772 від 30 листопада 2020 року про надання послуг екскаватором з оператором (61 год) на загальну суму послуги 33550,00 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 794 від 04 січня 2021 року про надання послуг екскаватором (53 год) на загальну суму послуги 29150 грн., в тому числі ПДВ;

-№ 801 від 26 лютого 2021 року про надання послуг екскаватором (26 год) на загальну суму послуги 14300 грн, в тому числі ПДВ.

Проте, в процесі розгляду справи, позивач не наполягав на стягненні суми боргу по актам № 801 на суму 14300 грн та № 794 на суму 29150 грн, оскільки відповідачем заперечувались отримання послуг за ними.

Так, судом витребовувались у позивача, для огляду в судовому засіданні оригінали актів про надання послуг, на підставі яких стягується заборгованість, проте, позивачем не було надано до суду саме оригіналів актів № 801 на суму 14300 грн та № 794 на суму 29150 грн.

У відповідності до ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було виконано вимог суду щодо витребовування доказів та не надано до суду спірних оригіналів актів про надання послуг № 801 на суму 14300 грн та № 794 на суму 29150 грн., суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за даними актами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором суборенди транспортних засобів №02/11-19 від 01.11.2019 року в розмірі 584200,00 грн. та за договором про надання послуг №18/11-19 від 18.11.2019 року в розмірі 1037324,71 грн, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1621524,71 грн (584200,00 грн + 1037324,71 грн) заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

В частині стягнення суми основного боргу за актами про надання послуг № 801 на суму 14300 грн та № 794 на суму 29150 грн., - слід відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.2 договору суборенди транспортних засобів № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року у разі несвоєчасного внесення орендної плати, суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вимоги п. 5.2 щодо строків внесення орендної плати у 60 (шістдесят) календарних днів з моменту виставлення рахунку орендодавця, вимоги ст. 232 Господарського кодексу України, а також те, що заборгованість відповідача перед позивачем згідно акту надання послуг від 31 липня 2020 року складає 584200,00грн, за несвоєчасне внесення орендної плати ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" у період часу з 30 вересня 2020 року (після спливу 60 календарних днів з часу виставлення рахунку на оплату наданої послуги) по час спливу 6 місяців, позивачем нараховано пеню, яка становить 35372,11 грн.

Враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", вимоги ст. 232 Господарського кодексу України, вимоги п. 3.1 "оговору про надання послуг щодо 90 календарних днів на оплату отриманих послуг, а також те, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг № 18/11-19 від 18 листопада 2019 року складає 1080774,71 грн, позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 58403,85 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частково заперечуючи проти нарахованої суми пені відповідач просить застосувати положення ст. 256, 258 та 264 Цивільного кодексу України та зменшити суму стягнення пені за договором № 02/11-19 від 01 листопада 2019 р. на 9411,43грн, за договором № 18/11-19 від 18 листопада 2019 р. - на 7797,09 грн. Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, датою звернення позивача із цим позовом до суду є 18.11.2021. Період нарахування позивачем до стягнення пені за договором № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року становить з 30.09.2020 до 30.03.2021. Період нарахування позивачем до стягнення пені за договором № 18/11-19 від 18 листопада 2019 р. становить з 14.10.2020 до 14.04.2021.

Приймаючи до уваги, що нарахована позивачем пеня за спірними актами, за вирахуванням актів про надання послуг № 801 та № 794, здійснена позивачем у строк, що не перевищує шести місяців для нарахування пені, а, також, з урахуванням того, що в Україні продовжено строк дії карантину до 30 квітня 2023 р., суд вважає не пропущеним строк позовної давності на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача пені за договором суборенди транспортних засобів №02/11-19 від 01.11.2019 року в сумі35372,11 грн. та за договором про надання послуг №18/11-19 від 18.11.2019 року в сумі 58339,45 грн. та вважає за можливе їх задовольнити.

В частині стягнення пені, нарахованої за актами № 794 від 04 січня 2021 року та № 801 від 26 лютого 2021 року суд відмовляє, оскільки вже було відмовлено з задоволенні стягнення основного боргу за даними актами.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 19434,46 грн та інфляційних втрат в розмірі 64262,00 грн за договором №02/11-19 від 01.11.2019 року та 3% річних в розмірі 58403,85 грн та інфляційних втрат в розмірі 105731,40 грн за договором №18/11-19 від 18.11.2019 року суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що стягненню підлягають суми 3% річних в розмірі: 19434,46 грн за договором №02/11-19 від 01.11.2019 року та 58403,85 грн за договором №18/11-19 від 18.11.2019 року.

В частині стягнення 3% річних, нарахованої за актами № 794 від 04 січня 2021 року та № 801 від 26 лютого 2021 року суд відмовляє, оскільки вже було відмовлено з задоволенні стягнення основного боргу за даними актами.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат , а саме 64262,00 грн за договором №02/11-19 від 01.11.2019 року та 105731,40 грн за договором №18/11-19 від 18.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що стягненню підлягають: інфляційні втрати в розмірі 64262,00 грн за договором №02/11-19 від 01.11.2019 року та інфляційні втрати в розмірі 104571,89 грн за №18/11-19 від 18.11.2019 року.

В частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих за актами № 794 від 04 січня 2021 року та № 801 від 26 лютого 2021 року суд відмовляє, оскільки судом було відмовлено з задоволенні стягнення основного боргу за даними актами.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України: за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що: для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

22.10.2021 між Адвокатським бюро "Віталія Гордейчука", в особі директора Гордейчука Віталія Вікторовича, який діє на підставі статуту, як адвокатське бюро з однієї сторони та ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ СОЮЗ", в особі директора Шленчака Вадима Олександровича, який діє на підставі статуту, як клієнт з іншої сторони, уклали договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору е правова допомога, що надасться адвокатським бюро, в особі адвоката Гордейчука Віталія Вікторовича (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №2007 от 13.07.2016р) та або помічника адвоката Загорулько Ольгою Миколаївною (свідоцтво помічника адвоката №339 від 17.01.2017р.), шляхом:

-надання усної та/або письмової консультації, телефонної консультації, складання юридичних висновків, довідок, адвокатських запитів;

-здійснення захисту та представництва інтересів у кримінальних справах та під час проведення слідчих дій в рамках досудового розслідування;

-здійснення представництва інтересів в судах загальної юрисдикції в усіх без виключенню інстанціях;

-складання процесуальних та інших документів;

-представництва в органах судової і виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України, Державній казначейській служба України. Державній аудиторській службі України, Державній інспекції України з питань прані. Державній фіскальній службі України та Пенсійному фонді України, а також їхніх територіальних органах, інших органах та в інших зносинах з суб`єктами владних повноважень їх посадовими особами;

-представництва інтересів клієнта в бізнес-переговорах, в інших заходах (конференціях, зборах, зустрічах, тощо);

-вчинення інших юридично значущих дій від імені та в інтересах клієнта.

Положеннями п. 3.4 договору про надання правової допомоги №б/н ви 22 10.2021р передбачено, що клієнт оплачує послуги та компенсує фактично понесені витрати згідно виставленого рахунку шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок адвокатського бюро.

Згідно з п.3.5 договору сторони погодили, що 1 (одна) година праці адвокатського бюро при надані послуг із супроводження справ в суді, що розглядаються в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного-процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України в межах міста Харкова становить 2000,00 грн.

На виконання умов договору між сторонами 02.02.2022р було складено та підписано акт наданих послуг №1, яким узгоджено обсяг наданих послуг та їх вартість. До вказаних послуг увійшли наступні:

-підготовка та подання позовної заяви до господарського суду Харківської області щодо стягнення з ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" заборгованості з оплати робіт та послуг наданих на підставі договорів № 02/11-19 від 01 листопада 2019 року та № 18/11-19 від 18 листопада 2019 року (справа №922/4565/21). Загальна тривалість витраченого часу - 10 (десять) годин;

-забезпечення участі адвоката у судовому засіданні призначеному на 26.01.2022р. господарського суду Харківської області по справі №922/4565/21. Загальна тривалість витраченого часу - 1 (одна) година;

- заплановане забезпечення участі адвоката у судовому засіданні призначеному на 09.02.2022р. господарського суду Харківської області по справі №922/4565/21. Загальна тривалість запланованого часу - 1 (одна) година.

Таким чином, загальна тривалість витраченого часу складає 12 (дванадцять) годин, що становить 24000,00 грн (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок). На підставі акту виставлено рахунок на оплату №1 від 02 02.2022р.

На виконання умов договору клієнтом сплачено усю суму послуг професійної правничої допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №116 від 03.02.2022р.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного Господарського Суду Верховного Суду у справі № 914/359/18 від 21 березня 2019 року, № 922/1163/18 від 06 березня 2019 року.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як на підставу не співмірності адвокатських витрат, відповідач вказує про завищений розмір погодинної оплати адвоката, який є вищим ніж вказані відповідні ставки в Рішенні Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21 липня 2021 р.

Проте, вказані в Рішенні Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21 липня 2021 р. ставки погодинної оплати адвоката носять рекомендаційний характер.

Зважаючи на складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерію розумності їх розміру, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, суд приходить до висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 202, 509, 626, 638, 759, 760, 762, 798, 901 - 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1 (код ЄДРПОУ: 42007349, юридична адреса: 63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. Літвінова, буд. 5, кв. 16, фактична адреса: 61132, м. Харків, проспект Московський, 301, кімн. 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МОНОЛІТ СОЮЗ (код ЄДРПОУ 42676434, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139) за договором суборенди транспортних засобів №02/11-19 від 01.11.2019 року: 584200,00 грн. - основного боргу; 35372,11 грн. - пені; 19434,46 грн. - 3% річних; 64262,00 грн. - інфляційні втрати; за договором про надання послуг №18/11-19 від 18.11.2019 року : 1037324,71 грн. - основного боргу; 58339,45 грн. - пені; 32718,68 грн. - 3% річних; 104571,89 грн. - інфляційних втрат; витрати на правову допомогу в сумі 24000,00 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 29043,35 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "26" січня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко