Постанова

від 24.01.2023 по справі 640/20302/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/20302/18

провадження № 51-5260км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисник

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490004130 від 28 вересня 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ?уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, мешканця м. Харкова, такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК),

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року ОСОБА_7 засуджений за частиною 1 статті 296 КК до покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн.

Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

28 вересня 2018 року о 04:00 ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився у громадському місці - у приміщенні клубу «Casta», який розташований за адресою: м. Харків, пров. Театральний, 4, де охоронець клубу попросив його залишити приміщення, у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 поводився агресивно, влаштував словесний конфлікт з охоронцем закладу. Використовуючи прохання охоронця як привід для продовження конфлікту, ОСОБА_7 , бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, діючи умисно, з хуліганських спонукань та мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, відповів охоронцю грубою нецензурною лайкою, після чого вилив на охоронця зі склянки алкогольний напій. У відповідь на протиправні дії ОСОБА_7 , охорона клубу « Casta » провела його з приміщення клубу і зачинила двері закладу. ОСОБА_7 , не вгамовуючись, маючи умисел на подальше грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з хуліганських спонукань, того ж дня біля 04:50 зняв кришку каналізаційного люка, розташованого в декількох метрах від входу у клуб, підійшов з нею, та проявляючи особливу зухвалість, жбурнув її у вхідні двері клубу «Casta», в результаті чого розбив склопакет вхідних дверей, чим порушив режим та функціонування вказаного закладу.

В результаті хуліганських дій ОСОБА_7 , які тривало і вперто не припинялися ним впродовж 50 хвилин, був грубо порушений громадський порядок, режим та функціонування клубу «Casta», було умисно, з хуліганських спонукань, пошкоджене майно ТОВ «Антерос» - знищений склопакет на вхідних дверях клубу « Casta », чим заподіяна матеріальна шкода, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3901 від 22 жовтня 2018 року на суму 877, 40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року вказаний вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що:

- суди попередніх інстанцій мали розмежувати поведінку ОСОБА_7 у клубі та на вулиці на 2 окремих епізоди та в даній ситуації у ОСОБА_7 був відсутній мотив явної неповаги до суспільства, що супроводжувався особливою зухвалістю, а лише раптово виниклі особисті неприязні стосунки з охоронцем, тому ОСОБА_7 , фактично, вчинив дрібне хуліганство, що передбачає адміністративну відповідальність за статтею 173 КУпАП.

- під час досудового розслідування між засудженим та потерпілою стороною було досягнуто примирення, а тому він мав би бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК ще на цій стадії;

- суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги той факт, що злочин, передбачений частиною 1 статті 296 КК, є злочином невеликої тяжкості, а на стадії досудового розслідування мало місце примирення ОСОБА_7 з потерпілим ТОВ «Антерос» та повне відшкодування завданої ним шкоди і прохання потерпілого припинити кримінальне провадження.

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості застосування передбаченої статті 46 КК підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності через заподіяння шкоди публічним інтересам та не врахував судової практики касаційного суду.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 2 статті 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд виходить з встановлених обставин у кримінальному проваджені, оскільки докази у ньому стороною захисту не оспорюються та не заперечуються в касаційній скарзі.

Що стосується доводів захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильну кваліфікацію дій засудженого за частиною 1 статі 296 КК, то вони є неспроможними.

Зі змісту статті 296 КК та судової практики Верховного Суду (постанова Великої Палати від 03 липня 2019 року провадження №288/1158/16-к, №13-28кс19), вбачається, що кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення за частиною 1 статті 296 КК як хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яка виразилася в пошкодженні майна, тривалому порушенні громадського порядку.

Відповідно до фактичних обставин кримінального провадження, зясованих на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема показань самого засудженого, показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , даних із камери відеоспостереження, та письмовими доказами, обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_7 діяв з хуліганських спонукань та мотивів явної неповаги до суспільства.

Зокрема, встановлено, що ОСОБА_7 28 вересня 2018 року о 04:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився у громадському місці - у приміщенні клубу «Casta», де охоронець клубу попросив його залишити приміщення у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 поводився агресивно, влаштував словесний конфлікт з охоронцем закладу усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, відповів охоронцю грубою нецензурною лайкою, після чого вилив на охоронця зі склянки алкогольний напій. У відповідь на протиправні дії ОСОБА_7 охорона клубу «Casta» провела його з приміщення клубу і зачинила двері закладу. ОСОБА_7 , не вгамовуючись, маючи умисел на подальше грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з хуліганських спонукань, того ж дня близько 04:50 зняв кришку каналізаційного люка, розташованого в декількох метрах від входу у клуб, підійшов з нею, та проявляючи особливу зухвалість, жбурнув її у вхідні двері клубу « Casta », в результаті цього розбив склопакет вхідних дверей, чим порушив режим та функціонування вказаного закладу, завдавши матеріальну шкоду закладу.

Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що ОСОБА_7 , перебуваючи в громадському місці у стані алкогольного сп`яніння, бажав протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм та правил поведінки.

Колегія суддів стверджує, що дії засудженого були направлені на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася в пошкодженні майна, тривалому порушенні громадського порядку.

Таке посягання було триваючим, здійснене в людному місці, з ініціативи правопорушника, супроводжувалося нецензурною лайкою та пошкодженням майна, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди.

Суд також не погоджується з твердженням захисника, що дії засудженого охоплюються змістом статті 173 КУпАП.

Відповідно до статті 173 КУпАП дрібним хуліганством визнається нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.

Однак відповідно до встановлених обставин дії засудженого вийшли за межі дрібного хуліганства.

Крім того, твердження про те, що дії засудженого відбувалися після закриття закладу не узгоджується з встановленими даними у кримінальному провадженні та доказами в них.

Натоміть, заклад припинив свою діяльність вже після того, як засуджений розбив склопакет вхідних дверей кришкою каналізаційного люка.

Колегія суддів уважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини дозволяють зробити висновок, що в діях ОСОБА_7 є склад кримінально-караного хуліганства (частина 1 статті 296 КК), адже вони грубо порушували громадський порядок, були поєднані із особливою зухвалістю, вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства. Такі висновки зумовлені тим, що дії засудженого мали безпосередній вплив на роботу закладу, вчинялися у присутності великої кількості відвідувачів закладу та привернули їх увагу, порушення громадського порядку мало тривалий характер, адже конфлікт розпочався у приміщенні клубу і мав активне продовження шляхом розбиття склопакету вхідних дверей кришкою каналізаційного люка. Конфлікт прогресував саме через активні дії ОСОБА_7 .

З приводу доводів захисника про те, що у кримінальному провадженні були підстави для закриття кримінального провадження за частиною 1 статі 296 КК відповідно до статті 46 КК, то колегія суддів виходить з такого.

Статтею 46 КК передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Між тим на відміну від частини 1 статті 55 КПК, Кримінальний Кодекс не містить поняття потерпілого. Потерпілий від злочину, що важливо для застосування статті 46 КК це факультативна ознака об`єкту злочину, що характеризує людину (фізичну особу), з приводу якої вчинюється злочин та завдається істотна шкода, при цьому особа стає потерпілою у кримінально-правовому сенсі з моменту вчинення щодо неї злочину незалежно від того, чи розпочиналось у зв`язку з цим кримінальне провадження і чи зафіксовано факт вчинення злочину щодо особи у процесуальному порядку.

Тобто, з огляду на встановлені судом обставини, ОСОБА_7 під час вчинення неправомірних дій спричинив не тільки матеріальну шкоду підприємству, а як установив суд, ОСОБА_7 поводився агресивно, влаштував словесний конфлікт з охоронцем закладу. Використовуючи прохання охоронця як привід для продовження конфлікту, ОСОБА_7 , бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, діючи умисно, з хуліганських спонукань та мотивів явної неповагидо суспільства, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, відповів охоронцю грубою нецензурною лайкою, після чого вилив на охоронця зі склянки алкогольний напій.

У відповідь на протиправні дії ОСОБА_7 , охорона клубу «Casta» провела його з приміщення клубу і зачинила двері закладу. Надалі ОСОБА_7 розбив кришкою каналізаційного люка склопакет вхідних дверей закладу, після чого роботу клубу було припинено.

Таким чином слід зазначити, що в сенсі кримінального поля, діями ОСОБА_7 було завдано не тільки матеріальної шкоди потерпілому, як підприємству, а саме ТОВ «Антерос», ним було завдано моральної шкоди охоронцю, який вислухав нецензурну лексику у свій бік та був облитий водою. Крім того, такої шкоди було завдано особам, які перебували у закладі, їм було зіпсовано відпочинок, що вказує на те, що у цьому кримінальному провадженні не було досягнуто примирення з усіма потерпілими у кримінально-правовому розумінні.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не оминув доводів апеляційної скарги захисника і правильно вказав на неможливість застосувати інститут звільнення від кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні, а висновки суду щодо мотивів незастосування статті 46 КК істотно не впливають на остаточне рішення суду.

Отже, колегія суддів вважає неприйнятними доводи захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування статті 46 КК та закриття кримінального провадження у зв`язку із примиренням сторін.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів не має підстав вважати, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам статей 370 та 419 КПК, а отже такі судові рішення є законними, обґрунтованими та належним чином вмотивованими.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 440 - 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3