Ухвала

від 03.08.2021 по справі 640/20302/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/20302/18 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/380/21 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого- ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 6 лютого 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 /вісім тисяч п`ятсот/ грн.

Згідно вироку, 28 вересня 2018 року близько 04:00 год. ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився у громадському місці - у приміщенні клубу «Casta», який розташований за адресою: м. Харків, пров. Театральний, 4, де охоронець клубу попросив його залишити приміщення, у зв`язку з тим, що ОСОБА_8 поводився агресивно, влаштував словесний конфлікт з охоронцем закладу. Використовуючи прохання охоронця як привід для продовження конфлікту, ОСОБА_8 , бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, діючи умисно, з хуліганських спонукань та мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, відповів охоронцю грубою нецензурною лайкою, після чого вилив на охоронця зі склянки алкогольний напій. У відповідь на протиправні дії ОСОБА_8 , охорона клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » провела його з приміщення клубу і зачинила двері закладу. ОСОБА_8 , не вгамовуючись, маючи умисел на подальше грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з хуліганських спонукань, того ж дня біля 04:50 год. зняв кришку каналізаційного люка, розташованого в декількох метрах від входу у клуб, підійшов з нею, та проявляючи особливу зухвалість, жбурнув її у вхідні двері клубу «Casta», в результаті чого розбив склопакет вхідних дверей, чим порушив режим та функціонування вказаного закладу.

В результаті хуліганських дій ОСОБА_8 , які тривало і вперто не припинялися ним впродовж 50 хвилин, був грубо порушений громадський порядок, режим та функціонування клубу «Casta», було умисно, з хуліганських спонукань, пошкоджене майно ТОВ «Антерос» - знищений склопакет на вхідних дверях клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », чим заподіяна матеріальна шкода, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3901 від 22.10.2018 на суму 877, 40 грн.

На вказаний вирок суду прокурор та захисник обвинуваченого подали апеляційні скарги.

До початку апеляційного розгляду прокурор відмовився від поданої апеляційної скарги, про що надав до суду відповідну письмову заяву.

Захисник всвоїй апеляційнійскарзі просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Захисник вказує, що свідок ОСОБА_10 в судовому засідання 28.03.2019 року говорив суду, що « ОСОБА_8 після того, як вийшов з клубу, ніякої агресії не проявляв, просто ходив замислено колами, розмовляв з танцівницями, проводжав, кожну до машини, мило розмовляв, навіть з адміністратором, ніякої небезпеки з його боку не було....», тому висновок суду про те, що ОСОБА_8 нібито «уперто не припиняв хуліганські дії» не відповідає показанням свідка ОСОБА_10 щодо тих подій.

Така невідповідність висновків суду обставинам справи є суттєвою, оскільки саме на тривалість «хуліганських дій» спирається суд при визнанні мого підзахисного винуватим у вчиненні кримінально карного хуліганства. Захисник зазначає про відсутність складу кримінального правопорушення, відсутність характерного для хуліганства мотиву. Умисне пошкодження ОСОБА_8 майна (дверей клубу), яке мало місце 28.09.2018 року, само по собі не створює об`єктивної сторони кримінального правопорушення, що передбачене ст. 296 КК України. Матеріали кримінального провадження не місять доказів, які б вказували на грубе порушення громадського порядку, яке б супроводжувалось особливою зухвалістю. За певних обставин перебування в громадських місцях в стані алкогольного сп`яніння, нав`язлива поведінка особи можуть розцінюватись, як дрібне хуліганство. Єдиною підставою для звернення потерпілої сторони до правоохоронних органів було саме пошкодження дверей клубу, а не будь-яка інша поведінка ОСОБА_8 . З відеозапису, оглянутого судом, на якому відображені події в проміжку часу з 4 год 46 хв. 27 сек до 4 год 47 хв 20 секунд 28.09.2018 року, видно, що жодних дій, які б свідчили про порушення громадського порядку ОСОБА_8 не вчиняв. Він спокійно стояв поблизу входу до клубу «Каста», а після пошкодження ним дверей, яке тривало декілька секунд намагався залишити місце події. Посилається на показання свідка ОСОБА_10 . Одразу після пошкодження дверей клубу ОСОБА_8 намагався залишити місце події очевидно свідчить про те, що його умислом охоплювалося лише пошкодження дверей через особисте обурення діями працівників клубу, а не порушення громадського порядку. В порушення вимог кримінального процесуального законодавства судове засідання 06.06.2019 року, в якому до матеріалів справи були долучені письмові докази, відбулося за відсутності прокурора ОСОБА_11 . В зазначеному судовому засіданні прокурор Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_12 надав копію документа, який має назву «постанова про зміну постанови про призначення прокурора (групи прокурорів) від 06.06.2019 року», але така ксерокопія не є належним підтвердженням повноважень прокурора ОСОБА_12 для участі в цьому кримінальному провадженні, письмові докази, які суд поклав в основу обвинувального вироку, були долучені до матеріалів справи особою, яка не мала на це повноважень, оскільки прокурор ОСОБА_12 не був учасником цієї справи.

Захисником подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких захисник звертає увагу, що обвинувачений не судимий, шкоду відшкодував, потерпіла сторона претензій до нього не має. Вказує на щире каяття, добровільне відшкодування шкоди. Посилається на положення ст. 46 КК України та наявність в матеріалах справи розписки представника ТОВ «Антерос» про відшкодування шкоди та прохання припинити кримінальне провадження, за фактом заподіяння шкоди майну ТОВ «Антерос». Не погоджується з тим, що в його діях є склад кримінального проступку.

Просить повторно дослідити відеозапис на а.с. 57, оскільки у ОСОБА_13 не було пляшки в руках і він нею не стукав в двері клубу.

Зазначає про сумніви щодо повноважень прокурорів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні вимоги, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного. В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, який відмовився від своїх вимог, захисник обвинуваченого просила дослідити повторно відеозапис, наявний в матеріалах справи, з метою перевірки та встановлення дійсних обставин справи щодо поведінки обвинуваченого на вулиці, оскільки пляшки в його руках, як стверджує охоронець, не було та він нею не стукав в скло дверей, заважаючи нормальній роботі клубу. Проте з огляду на вимоги ч.3ст.404 КПК України, підстави для задоволення такого клопотання про повторне дослідження доказів та обставин, відсутні.

Положення ч.3 ст. 404 КПК України визначають умови за яких суд апеляційної інстанції зобов`язаний дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та може дослідити докази. Проте підстав, які б узгоджувалися з даною нормою, захисником не наведено. На думку колегії суддів, таке клопотання обумовлене незгодою сторони захисту з прийнятим судовим рішенням і висновками суду, викладеними в цьому рішенні, що, у розумінні положень ч.3ст.404 КПК України, само по собі не є підставою для повторного дослідження обставин провадження і наявних у провадженні доказів при апеляційному розгляді.

Крім того, згідно обвинувачення, яке визнано судом доведеним, не ставиться в вину ОСОБА_8 , та обставина, що перебуваючи на вулиці він стукав в скло дверей пляшкою.

Відповідност. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається із матеріалів провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого у повній відповідності до нормКПК Українита слушно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Апеляційні доводи захисника щодо відсутності в діях обвинуваченого складу цього кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки спростовуються доказами сторони обвинувачення, які суд безпосередньо дослідив в судовому засіданні за участю сторін та надав їм належну оцінку у вироку. Згідно вироку судом допитано обвинуваченого, потерпілого, свідків, досліджено протокол огляду місця події від 28.09.2018 з фототаблицею, дані довідки ТОВ «Антерос» щодо балансової вартості вхідних дверей клуба «Каста» та вартістю ремонту при їх пошкоджені внаслідок кримінального правопорушення 28.09.2018, заяву представника потерпілого про надання відеозаписів з камер відеоспостереження, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , за 28 вересня 2018 року, з долученим до неї диском з відеозаписом, який був досліджений в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження, дані, що містяться в протоколі огляду предмету від 12.10.2018, під час якого було проведено перегляд відеозаписів, що містяться на компакт-диску DVD-RW, наданому представником потерпілого, постанову від 12.10.2018 про визнання DVD диску з відеоматеріалами речовим доказом, дані судово-товарознавчої експертизи №3901 від 22.10.2018 щодо вартості пошкодженого майна. На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яка виразилася в пошкодженні майна, тривалому порушенні громадського порядку. Заперечення стороною захисту вказаних елементів складу кримінального правопорушення є неспроможними, оскільки безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони заст. 296 ККУкраїниє громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок діїправових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай зініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане знасильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги досуспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання івідсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Відповідно до фактичних обставин ОСОБА_8 , ще перебуваючи у приміщенні клубу, поводився агресивно, влаштував словесний конфлікт з охоронцем закладу, відповів охоронцю грубою нецензурною лайкою, після чого вилив на охоронця зі склянки алкогольний напій. Після вказаних дій обвинуваченого охорона вивела останнього з приміщення клубу і зачинила двері закладу. Проте ОСОБА_8 зняв кришку каналізаційного люка, розташованого в декількох метрах від входу у клуб, підійшов з нею, та жбурнув її у вхідні двері клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в результаті чого розбив склопакет вхідних дверей, чим порушив режим та функціонування вказаного закладу. Допитаний судом охоронець клубу ОСОБА_10 пояснював, що вночі 28.09.2018 ОСОБА_8 прийшов в клуб, вже перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. В клубі ОСОБА_8 продовжував вживати алкогольні напої. Після закінчення шоу програми танцівниці переодягались, вийшли в зону бару і чекали транспорт, щоб їхати додому. ОСОБА_8 також перебував в залі, підійшов до дівчат і нав`язливо спілкувався. ОСОБА_10 зробив йому зауваження, пояснивши, що ОСОБА_8 порушує адміністративний порядок. На що ОСОБА_8 відповів, що він робить те, що бажає, і вчинив протиправне діяння, умисно обливши охоронця ОСОБА_10 алкоголем. Після цього ОСОБА_10 попросив ОСОБА_8 вийти з приміщення закладу, так як існувала загроза для персоналу клубу. ОСОБА_8 вів себе агресивно, на зауваження не реагував, відмовився виходити з приміщення клубу. Конфлікт заважав роботі клубу і відвідувачі почали залишати клуб. Тоді ОСОБА_10 з напарником запропонували ОСОБА_8 пройти в напрямку виходу, у відповідь ОСОБА_8 почав застосовувати силу і травмував співробітника клубу. Але їм все ж таки вдалось вивести ОСОБА_8 на вулицю. Перебуваючи на вулиці, ОСОБА_8 приставав до дівчатами, які виходили з клубу та чекали таксі, щоб їхати додому. Коли дівчата роз`їхались, ОСОБА_8 почав телефонувати в клуб по мобільному телефону, але ОСОБА_10 відповідав йому, що бар не працює. Тоді ОСОБА_8 почав стукати в скло дверей пляшкою. Охоронець ОСОБА_10 вийшов до нього на вулицю, намагаючись заспокоїти ОСОБА_8 , після чого повернувся до клубу і спостерігав за ним по відео. Не заспокоївшись, ОСОБА_8 взяв кришку каналізаційного люка і кинув його в двері, пошкодивши стекло і металоконструкцію дверей. Потім ОСОБА_8 почав тікати, але ОСОБА_10 його наздогнав. Обставини вказаної події, поведінка ОСОБА_8 в клубі, де знаходилися клієнти клубу, його дії на вулиці, коли останній жбурнув кришку люка в двері клубу, свідчать про те, що така поведінка обвинуваченого зумовлена саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, що супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді пошкодження майна, тривалому порушенні громадського порядку.

В апеляційній скарзі захисник вказує, що відповідно до відеозапису обвинувачений спокійно стояв біля клубу, жодних дій, які б свідчили про порушення ним громадського порядку не вчиняв. Проте протиправні дії ОСОБА_8 були розпочаті ще в приміщенні клубу та завершилися тим, що він жбурнув кришку люка в двері клубу. Та обставина, що співробітники поліції були викликані після пошкодження дверей клубу не спростовує наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Доводи захисту про те, що умисел на пошкодження дверей виник після того як ОСОБА_8 не дозволили повернутися до клубу, а дії охорони були розцінені ним як особиста образа спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що обвинувачений нав`язливо спілкувався з танцівницями, на зауваження охоронця відповів, що він робить те, що бажає, і облив охоронця ОСОБА_10 алкоголем. При цьому обвинувачений усвідомлював, що за ним спостерігають сторонні особи. Встановлені обставини не викликають жодного сумніву в тому, що до вчинення інкримінованих дій обвинуваченого спонукала саме явна неповага до суспільства, тобто це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, що була очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для свідків його дій. Крім того, хуліганство відрізняє від інших кримінальних правопорушень і те, що воно вчиняється за явно несуттєвим приводом. Необгрунтованими є доводи захисту щодо повноважень прокурорів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , який 06.06.2019 року надавав в судовому засіданні докази. Сумніви захисника щодо повноважень прокурорів вмотивовані тим, що до суду була надана ксерокопія постанови про зміну постанови про призначення прокурора та відсутні підстави для участі в кримінальному провадженні іншого прокурора. Відповідно до постанови від 06.06.2019 року у кримінальному провадженні першим заступником керівника ХМП № 2 призначено групу прокурорів, до складу якої входить окрім інших прокурор ОСОБА_12 та старшим групи призначено прокурора ОСОБА_11 . При цьому положення ч. 1 ст. 37 КПК України визначають, що у разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Враховуючи, що група прокурорів була визначена на стадії вже судового провадження, колегія суддів не вбачає порушень в тому, що до суду було надано саме фотокопію постанови, а не її оригінал. Як і не є порушенням долучення прокурором ОСОБА_12 в судовому засіданні доказів по кримінальному провадженню. Крім того, згідно журналу судового засідання від 06.06.2019 року відводів прокурору ОСОБА_12 захисником та обвинуваченим заявлено не було. В запереченнях захисник вказала сумніви щодо повноважень прокурора ОСОБА_11 у кримінальному провадженні, посилаючись на те, що в матеріалах справи немає постанови від 28.09.2019 року про призначення прокурора ОСОБА_11 у кримінальному провадженні. Разом з тим, як зазначила захисник вона не брала участі під час досудового розслідування та не ознайомлювалася з матеріалами в порядку ст. 290 КПК України. Натомість згідно реєстру матеріалів прокурор ОСОБА_11 була призначена у кримінальному провадженні 28.09.2018 року. З матеріалами кримінального провадження ОСОБА_8 та його захисник, на той час, адвокат ОСОБА_9 ознайомилися в повному обсязі згідно опису матеріалів досудового розслідування, відповідно до якого на арк. 4 кримінального провадження була постанова про призначення прокурора. Зауважень та доповнень від захисника та його підзахисного не надійшло ( а.с. 10). Крім того, захисник посилається на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.02.2021 року, якою зроблено висновок про те, що за змістом статей36,37,110 КПКрішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченимКПКвимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень. Тобто в даному випадку йдеться про обов`язкову наявність такої постанови саме в матеріалах досудового розслідування. Крім того, обставини, які були предметом розгляду суду касаційної інстанції, стосувалися того, що у кримінальному провадженні постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні в порушення вимог статей37,110 КПКне містили підпису заступника прокурора, а тому прокурори не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, передбаченихст. 36 КПК. З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав визнавати недопустимими докази, які були надані в судовому засіданні прокурором ОСОБА_12 . Також захисник вважає, що прокурором не роз*яснено наявні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, посилається на відшкодування шкоди потерпілому.

Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Не дивлячись на те, що завдана ТОВ «Антерос» шкода обвинуваченим відшкодована та підприємство не має претензій до ОСОБА_8 , підстави для застосування положень вказаної статті відсутні, оскільки основний безпосередній об`єкт хуліганства - громадський порядок та порушені не лише приватні інтереси. Щодо призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів не вбачає підстав вважати його несправедливим чи таким, що через суворість не відповідає особі обвинуваченого.

Згідно вимог ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. У відповідності дост. 65 КК Українита розяснень, наведених в п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений не судимий, має вищу освіту, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, характеризується посередньо. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.

Захисник вважає, що суд безпідставно не врахував як пом`якшуючу покарання обставину відшкодування шкоди. Такі доводи заслуговують на увагу, оскільки завдана ТОВ «Антерос» шкода обвинуваченим дійсно відшкодована, однак не впливають на правильність та обгрунтованість призначеного покарання, вид та розмір якого є найбільш м`яким відповідно до санкції ч. 1 ст. 296 КК України.

Крім того, захисник звертає увагу, що в обвинувальному акті зазначено про наявність щирого каяття. Але слід зауважити, що в суді першої інстанції ОСОБА_8 , хоч і не заперечував того, що кинув кришку люка в двері клубу, але вину у інкримінованому його правопорушенні не визнав, що виключає наявність такої обставини як щире каяття.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його безпосередній об`єкт, колегія суддів вважає, що призначене судом покарання буде достатнім для досягнення його мети.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого, розміру призначеного покарання є вмотивованими, підтверджуються дослідженими доказами, у зв`язку із чим підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту не встановлено.

Керуючись ст.ст.405,407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 6 лютого 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: