Рішення

від 11.01.2023 по справі 208/1830/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/1830/22

№ провадження 2/208/257/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді Івченко Т.П.,

За участі секретаря судового засідання Оніщук Д.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос групп Україна» «про визнання договору недійсним», -

встановив:

1.Стислий виклад позовних вимог.

У квітні 2022 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, за яким позивач ОСОБА_1 , заявив про стягнення з відповідача на його користь 19 500,00 грн., встановивши факт неукладеної угоди від 28 жовтня 2020 р. № 10/10-05Т; поклав судові витрати на відповідача.

2.Позиція позивача.

Звертаючись із даним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що 28.10.2020 року Сторонами було підписано договір за № 10/10-05Т, щодо придбання Позивачем товару, за умовами якого він здійснив передплату у розмірі 19 500,0 грн., як погоджену сторонами.

Проте позивачем заявлено про те, що зазначена угода не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України, так як не містить даних про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу предметом зазначено товар, який є у Продавця на момент укладення договору або буде придбаний Продавцем у майбутньому, зазначені в Листі Замовленні, проте перелік товарів та кількість товару в договорі не зазначено та більш того ціна та лист Замовлення взагалі не погоджений сторонами .

У разі відсутності погодження предмету та ціни договору, він не може вважатись укладеним. А тому, позивачем заявлено що підписаний сторонами договір несе ознаки неукладеної угоди, а правова підстава отримання коштів недостатня.

Враховуючи відносини, що склалися між сторонами, позивачем також заявлено, що до них має бути застосовано зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

3.Позиція відповідача.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кайрос групп Україна», про час та місце розгляду справи повідомлений згідно до вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними. Відзив відповідач на позов не подав. Заяв та клопотань про проведення розгляду за його відсутності не подавав.

4.Заяви, клопотання, процесуальні питання.

12 квітня 2022 року позивачем подано позов до суду.

18 квітня 2022 року відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження.

29 грудня 2022 року позивачем подано клопотання про долучення доказів понесених позивачем витрат на правову допомогу.

11 січня 2023 року позиваче подано клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності сторони позивача, зі згодою на ухвалення заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

5.Фактичні обставини встановлені судом.

28 жовтня 2021 року між продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайрос груп Україна», в особі генерального директора Письменного О.А., що діяв на підставі Статуту, з одного боку, та покупцем ОСОБА_1 , з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу за № 10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року, копія якого долучена як доказ до позовної заяви (а.с. 4).

Згідно до р. 1 Договору у п. 1.1. Покупець подає замовлення на придбання товару і доповнень до товару в формі «листа замовлення», погоджений з продавцем. У «листі замовленні» повинні бути вказані всі розміри товару, конфігурації, колір, конструктивні особливості, комплектація, кількість товару і доповнень до товару.

З боку позивача до позовної заяви не долучено на виконання п.1.1. р. 1 Договору копії заповненого та поданого на ім`я продавця ТОВ «Кайрос груп Україна», «листа замовлення».

Згідно до р. 1 Договору у п. 1.2. зазначено, що продавець зобов`язується передати товар і доповнення до товару відповідно до «листа замовлення» покупця. Покупець несе відповідальність за розмір товару, конфігурацію, колір, конструктивні особливості, кількість товару і доповнень до товару зазначені ним у «листі замовленні», згідно п.п. 1 цього Договору.

З боку позивача до позовної заяви не подано доказу настання відповідальності продавця з підстав п. 1.2. р. 1 Договору.

П.1.3. р. 1 Договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити 39000 гривень 00 копійок за придбання у продавця товару і доповнень до товару.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами визначена ціна за договором щодо замовлення покупця.

Розділ 2 Договору визначає ціну товару і порядок розрахунків між сторонами, а саме:

У п. 2.2. р. 2 Договору визначено, що розрахунки між покупцем і продавцем проводяться шляхом готівкового або безготівкового розрахунків. Прийом всіх грошових коштів продавцем ввід покупця супроводжується видачою продавцем квитанції про оплату, де вказується сума грошових коштів, які покупець передав продавцю.

У п. 2.4. р. 2 Договору визначено, що покупець здійснює оплату замовлення, згідно даного договору, у вигляді 70% передоплати, а саме дев`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень.

А тому, діючи згідно до п.2.2. і п. 2.4. р. 2 Договору, покупцем ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року за договором купівлі-продажу № 10/10-05Т здійснена оплата 19500 гривень, що підтверджено копією квитанції виданої ТОВ «Кайрос групп Україна» до прибуткового касового ордеру № 10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року, копія якої долучено до позову (а.с. 6).

Згідно до п.п. 2.5. р. 2 Договору, сторонами визначено, що передбачуваний термін виконання даного договору протягом 21 банківського дня з моменту підписання договору.

Розділом 3 Договору сторонами погоджено умови поставки товару, згідно до якого п. 3.1. р. 3 Договору передбачено, що продавець зобов`язується передати покупцеві товар і доповнення до товару, а покупець прийняти товар і доповнення до товару протягом одного дня з моменту надходження товарі і доповнень до товару на склад продавця (за умови 100% оплати вартості товару і доповнень до товару).

Як вбачається з доказів поданих позивачем, не підтверджено настання передумов визначених р. 3, в тому числі проведення повної 100% оплати вартості товару і доповнень до товару, або отримання покупцем від продавця повідомлення про неможливість виконання замовлення.

Згідно до даного договору між сторонами погоджено умови відповідальності сторін, згідно до п. 5.1. р. 5 Договору сторони визначили, що за не виконання або неналежне виконання даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

П. 5.2. р. 5 Договору сторони погодили, що у разі відмови покупця від приймання товару і доповнень до товару з даного договору або розірвання даного договору в односторонньому порядку зі сторони покупця, покупець оплачує продавцю штраф в розмірі 30% від суми даного договору і пеню у розмірі 1: від суми даного договору за кожен день прострочення, також сума внесена покупцем у вигляді передоплати згідно до п. 2.4. поверненню не підлягає.

Крім того, сторонами погоджено форс-мажорні обставини які викладені за змістом договору у розділі 7.

Так, згідно до п. 7.1. р. 7 Договору, сторони погодили що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором, якщо це сталося в результаті дій непереборної сили, в тому числі: стихійні лиха, військові дії, дії іншого характеру: страйк, акти вищий органів державної влади та інше.

Поняття форс-мажорних обставин визначено у ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на території України строком на 30 діб введено воєнний стан, який затверджено Законом України №2101-ІХ.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно д п. 7.3. р. 7 Договору, сторони погодили, що у разі якщо обставини непереборної сили або їх наслідки продовжуються діяти більш ніж два місяці, сторони проводять переговори з метою визначення прийнятних для них умов виконання договору.

В той же час, жодного доказу на звернення сторін до переговорів, в тому числі і з боку позивача, до справи на виконання п. 7.3. р. 7 Договору, не подано.

Також, між сторонами погоджено і порядок розгляду спорів, які викладені сторонами у р. 8 Договору, а саме п. 8.1. р. 8 Договору сторони погодили, що спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами при виконання цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Як вбачається із змісту позову та доказів наданих позивачем, жодним належним та допустимим доказом не підтверджено, чи вирішував спір чи розбіжності пов`язані із даним договором сторонами в передбаченому п. 8.1. р. 8 Договору, а саме шляхом переговорів.

Крім того, п. 8.2. р.8 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем юридичного знаходження продавця.

Але, згідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за № 309 від 22 грудня 2022 року, зареєстрованого в МЮУ від 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 Краматорська міська територіальна громада включена в Переліку територій, на який ведуться (велися) бойові дії, з зазначенням дати виникнення бойових дій з боку Російської Федерації 24 люте 2022 року.

Крім того, саме позивачем із зазначеннях фактичних обставин, які виникли з 24 лютого 2022 року, відбулося звернення 12 квітня 2022 року із даним позовом до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в порядку ст. 28 ЦПК України, за альтернативною підсудністю, як то місця реєстрації споживача ОСОБА_1 .

Крім того, в розділі 9 Договору, сторонами погоджено додаткові умови Договору, серед яких у п. 9.12 р. 9 Договору сторонами прийнята умова договору, а саме: розірвання даного договору в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути розірваний тільки за взаємною згодою сторін.

Також, згідно до п. 13. р. 9 Договору сторони підтвердили, що до Договору купівлі-продажу додаються: п. 13.1. лист замовлення як невід`ємна частина цього договору, п. 13.2. акт прийому-передачі товару, як невід`ємна частина цього договору.

При цьому позивачем до позовної заяви не долучено копій листа замовлення та акту прийому-передачі товару згідно до п.п. 13.1. і 13.2. р. 13 Договору.

У розділі 10 Договору сторони зазначили свої реквізити, серед яких зазначено данні покупця ОСОБА_1 і його особистий підпис.

Також, за змістом тексту договору на а.с. 5, відображено що сторони у питаннях які потребували врегулюванню, внесли зміни у редакцію п. 6.3. Договору, що також засвідчено підписом як представника продавця, так і покупцем позивачем ОСОБА_1 ..

6.Норми права.

Ст. 4 ЦПК Українивизначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Ст. 11 ч. 1 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зч. 1ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно доч. 2ст. 203 ЦК Україниособа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3, 4ст. 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно достатей215та216 ЦК Українивимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (пункт 5Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Ч. 1 ст. 626 ЦК України, - Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України, - Відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України, - Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 629 ЦК України, - Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 631 ЦК України, - Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України, - Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ст. 651 ЦК України,

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ч. 1 ст. 654 ЦК України, - Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 698 ЦК України визначено, що:

1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

4. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.

Статтею 701 ЦК України -Договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк

1. Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві.

2. Якщо покупець не з`явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.

3. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у встановлений строк включаються в ціну товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 702 ЦК України, - Продаж товару за зразками

1. Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо).

2. Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, - з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов`язаних із вчиненням дій щодо виконання договору.

7.Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Предметом спору є оспорення позивачем дійсності договору, укладеного між ним і відповідачем, що підлягає врегулюванню згідно до приписів Цивільного Кодексу України.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, як на підставу вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до Постанови Верховного Суду у справі № 393/126/20 від 23 травня 2022 року, необхідним встановлення фактичних обставин змісту договору, в тому числі чи досягли сторони згоди за всіма істотними умовами договору, так як укладення договору є певним процесом, який може бути охарактеризований його початком, перебігом, завершенням, власною динамікою та певними етапами. Поведінка кожної зі сторін майбутнього договору впливає на визначення його змісту та умов, відповідно, вона може бути оцінена судом у разі, якщо відносини сторін будуть розвиватися з будь-якими пороками, що призведе до виникнення між ними юридичного спору.

Крім того, згідно до до ст. 16 ЦК способи захисту можуть визначатися не тільки законами, а й умовами договору. «Сторони можуть у самому тексті договору конструювати певні засоби захисту. Це покладає на суди України обов`язок і з цього погляду оцінювати зміст договору: визначати, чи передбачили сторони в умовах договору спеціальні способи захисту цивільних прав, відмінні від тих, що передбачені ЦК України.

Істотними умовами договоруєумовипро предметдоговору,умови, що визначені законом якістотніабо є необхідними длядоговорівданого виду, а також усі тіумови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Упостанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-цОб`єднана палата КЦС ВС сформулювала правовий висновок, що у разі, коли правила тлумачення, визначені ЦК України, не дають можливості визначити дійсний зміст умов договору, потрібно застосувати тлумаченняcontra proferentem(«слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав»).

При цьому, у Постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 було зазначено правову позицію, згідно до якої свобода договору має декілька складових, зокрема: свободу укладання договору, вибору контрагента та виду договору, визначення умов договору, його форми.

При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання.

Також, у Постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/11589/16-ц зазначено, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими. «Тобто учасники цивільного обороту мають досить широку можливість сконструювати ту чи іншу договірну конструкцію».

Таким чином, як встановлено судом, про досягнення між сторонами всіх істотних умов свідчить підписання сторонами 28 жовтня 2021 року, а саме між продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайрос груп Україна», в особі генерального директора Письменного О.А., що діяв на підставі Статуту, з одного боку, та покупцем ОСОБА_1 , з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу за № 10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року, копія якого долучена як доказ до позовної заяви (а.с. 4).

Факт прийняття заявлених умов покупцем ОСОБА_1 , свідчить виконання ним п. 2.2. і п. 2.4. р. 2 зазначеного Договору, за змістом якого передбачено, що покупець здійснює оплату замовлення, згідно даного договору, у вигляді 70% передоплати, а саме дев`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень, згідно до наданого позивачем доказу а саме здійснення передбаченої оплати як покупцем ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року за договором купівлі-продажу № 10/10-05Т на суму 19500 гривень, що підтверджено копією квитанції виданої ТОВ «Кайрос групп Україна» до прибуткового касового ордеру № 10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року, копія якої долучено до позову (а.с. 6).

Посилання позивача на те, що зазначена угода не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України, так як не містить даних про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Так, як на думку позивача, відповідно до умов договору купівлі-продажу предметом зазначено товар, який є у Продавця на момент укладення договору або буде придбаний Продавцем у майбутньому, зазначені в Листі Замовленні, проте перелік товарів та кількість товару в договорі не зазначено та більш того ціна та лист Замовлення взагалі не погоджений сторонами, та у разі відсутності погодження предмету та ціни договору, він не може вважатись укладеним. А тому, позивачем заявлено що підписаний сторонами договір несе ознаки неукладеної угоди, а правова підстава отримання коштів недостатня, - не може бути прийнято судом, виходячи зі наступного.

Так, Договір може конкретизувати певні обов`язки сторін, зазначений правовий висновок викладений у постанові ОП КЦС ВС від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц.

Досліджуючи зміст оспорюваного Договору та докази подані до справи, судом встановлено, що згідно до р. 1 Договору у п. 1.1. передбачено, що саме Покупець, яким і є позивач ОСОБА_1 , подає замовлення на придбання товару і доповнень до товару в формі «листа замовлення», погоджений з продавцем. У «листі замовленні» повинні бути вказані всі розміри товару, конфігурації, колір, конструктивні особливості, комплектація, кількість товару і доповнень до товару.

Тобто за змістом п.п. 1 р. 1 оспорюваного Договору, сторонами погоджено, що обов`язок по поданню замовлення на придбання товару і доповнень до товару в формі «листа замовлення», із зазначенням всіх розмірів товару, конфігурації, кольору, конструктивних особливостей, його комплектації, кількості замовленого товару і доповнень до нього, покладається саме на Покупця, а не на Продавця, тобто на ОСОБА_1 .

В той же час, з боку позивача до позовної заяви не долучено жодного належного, допустимого і достатнього доказу, що він виконав п.1.1. р. 1 Договору копії заповненого та поданого на ім`я продавця ТОВ «Кайрос груп Україна», «листа замовлення».

Крім того, судом враховується, що зобов`язання у продавця - ТОВ «Кайрос груп Україна», на виконання договору виникає згідно до р. 1 Договору у п. 1.2. як погоджено сторонами договору, на передачу Продавцем замовленого товару і доповнення до товару відповідно до «листа замовлення» покупця. Тобто і п. 1.2. зазначеного Договору, узгоджено, що зпочатку саме покупець повинен здійснити замовлення у передбаченому п. 1.1. р. 1 Договору, відповідно до «листа замовлення», який також подається саме Покупцем, тобто позивачем ОСОБА_1 ..

Також, згідно до п. 1.2. р. 1 Договору передбачено, що саме Покупець несевідповідальність за розмір товару, конфігурацію, колір, конструктивні особливості, кількість товару і доповнень до товару зазначені ним у «листі замовленні», згідно п.п. 1 цього Договору.

З боку позивача до позовної заяви не подано доказу настання відповідальності продавця з підстав п. 1.2. р. 1 Договору.

Судом враховується правовий висновок Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц, в якій вирішувалося питання, якими нормами регулюються відносини за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця фізичної особи.

Доказів того, що оспорюваний Договір укладений в порушення ЦК України, належними та допустимими і достатніми доказами з боку позивача не підтверджено, а навпаки підтверджено прийняття стороною позивача, як покупцем умов оспорюваного Договору, про що свідчать дії позивача на здійснення згідно до п.2.2. і п. 2.4. р. 2 Договору, покупцем ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року за договором купівлі-продажу № 10/10-05Т оплата 19500 гривень, що підтверджено копією квитанції виданої ТОВ «Кайрос групп Україна» до прибуткового касового ордеру № 10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року, копія якої долучено до позову (а.с. 6).

Також, судом враховується правова позиція викладена Великою Палатою ВС від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, згідно до якої, до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників.

Також, у постанові Великої Палати ВС від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 вказано, що за змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.

Як вбачається зі змісту оспорюваного Договору, згідно д п. 7.3. р. 7 - сторони погодили, що у разі якщо обставини непереборної сили або їх наслідки продовжуються діяти більш ніж два місяці, сторони проводять переговори з метою визначення прийнятних для них умов виконання договору.

В той же час, жодного доказу на звернення сторін до переговорів, в тому числі і з боку позивача, до справи на виконання п. 7.3. р. 7 Договору, не подано.

Також, між сторонами погоджено і порядок розгляду спорів, які викладені сторонами у р. 8 Договору, а саме п. 8.1. р. 8 Договору сторони погодили, що спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами при виконання цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Як вбачається із змісту позову та доказів наданих позивачем, жодним належним та допустимим доказом не підтверджено, чи вирішував спір чи розбіжності пов`язані із даним договором сторонами в передбаченому п. 8.1. р. 8 Договору, а саме шляхом переговорів.

Крім того, п. 8.2. р.8 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем юридичного знаходження продавця.

Але як встановлено судом, при зверненні із позовом, позивачем обрано підсудність за місцезнаходження позивача як споживача за оспорюваним договором.

Також, судом враховується що позовна заява позивача ОСОБА_1 подана вже в квітні 2022 року, і отримана судом згідно до реєстрації вхідної кореспонденції за даною 12 квітня 2022 року, що підтверджено даними про реєстрацію заяви (а.с. 1), та протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 12 квітня 2022 року (а.с. 11).

Судом враховується, що зазначений період звернення із позовом припадає на введений в Україні воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на території України, який затверджено Законом України №2101-ІХ.

Та подальшими Указами Президента України такий стан було продовжено, а саме:

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Зазначене має значення для вирішення такого спору, так як за змістом оспорюваного позивачем Договору, сторони погодили форс-мажорні обставини які викладені за змістом договору у розділі 7.

Так, згідно до п. 7.1. р. 7 Договору, сторони погодили що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором, якщо це сталося в результаті дій непереборної сили, в тому числі: стихійні лиха, військові дії, дії іншого характеру: страйк, акти вищий органів державної влади та інше.

Поняття форс-мажорних обставин визначено у ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Згідно д п. 7.3. р. 7 Договору, сторони погодили, що у разі якщо обставини непереборної сили або їх наслідки продовжуються діяти більш ніж два місяці, сторони проводять переговори з метою визначення прийнятних для них умов виконання договору.

В той же час, жодного доказу на звернення сторін до переговорів, в тому числі і з боку позивача, до справи на виконання п. 7.3. р. 7 Договору, не подано.

Також, між сторонами погоджено і порядок розгляду спорів, які викладені сторонами у р. 8 Договору, а саме п. 8.1. р. 8 Договору сторони погодили, що спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами при виконання цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Як вбачається із змісту позову та доказів наданих позивачем, жодним належним та допустимим доказом не підтверджено, чи вирішував спір чи розбіжності пов`язані із даним договором сторонами в передбаченому п. 8.1. р. 8 Договору, а саме шляхом переговорів.

Крім того, п. 8.2. р.8 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем юридичного знаходження продавця.

Ст. I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (DCFR), відповідно до якої добросовісність і чесність:

1) належить до стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та врахуванням інтересів іншої сторони угоди або відносин, про які йдеться;

2) якщо сторона діє всупереч своїм попереднім заявам або поведінці на шкоду іншій стороні, яка обґрунтовано покладалася на них, це суперечить добросовісності та чесності.

Як встановлено судом, у разі зміни своєї позиції як покупця після підписання оспорюваного Договору, та після виконання позивачем як покупцем п.2.2. і п. 2.4. р. 2 Договору, здійснення оплата 19500 гривень, виникли підстави стверджувати щодо наявності спору за укладеним договором із відповідачем, то за змістом того ж Договору, позивач повинен був здійснити дії передбачені р. 8 Договору, але жодного доказу на здійснення таких дій позивачем не подано.

Також, судом враховується правовий висновок викладений у Постанові КЦС Верховного Суду від 14 липня 2021 року справа № 506/450/19, згідно до якого якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Згідно до ст. 203 ЦК України, недійсний договір цедоговір, який не створює правових наслідків, крім наслідків, пов`язаних із його недійсністю. Недійсність договору означає, що він не відповідає вимогам законодавства.

Виходячи з вище наведеного, суд приходить до висновку що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з підстав відсутності належних, допустимих і достатніх доказів, на підтвердження недійсності оспорюваного договору.

Щодо застосування ст. 1212 ЦК України як підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої суми 19500 гривень, суд виходь з того, що Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Доктриною venire contra factum proprium закріплено принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як свідчить зміст наявного у матеріалах справи Договору купівлі-продажу за № 10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року (а.с. 4), укладеного між продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайрос груп Україна», в особі генерального директора Письменного О.А., що діяв на підставі Статуту, з одного боку, та покупцем ОСОБА_1 , з іншого боку, позивач як замовник, доручає, і як платник, сплачує, а відповідач, як виконавець, бере на себе зобов`язання виконати замовлення за договором.

Тобто у правовідносинах, про які йдеться у зазначеному договорі, позивач, не набував жодних прав, натомість приймав на себе зобов`язання з оплати обумовлених послуг.

Крім того, як встановлено судом, і наголошено вище, саме позивачем і підписано оспорюваний Договір, і виконано умови оспорюваного Договору в частині п.2.2. і п. 2.4. р. 2 Договору, як покупцем ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року за договором купівлі-продажу № 10/10-05Т здійснена оплата 19500 гривень, що підтверджено копією квитанції виданої ТОВ «Кайрос групп Україна» до прибуткового касового ордеру № 10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року, копія якої долучено до позову (а.с. 6).

А тому, заявлена позиція позивачем щодо безпідставності набуття відповідачем заявлених грошових коштів, які були ним перераховані на користь відповідача за умовами прийнятими сторонами Договору, суперечить вищевказаним принципам, та не ґрунтується на допустимих, достатніх доказах.

Виходячи з вище наведеного, суд приходить до висновку що заявлені позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої

згідно до п.2.2. і п. 2.4. р. 2 Договору, як покупцем ОСОБА_1 оплата 19500 гривень, згідно до квитанції виданої ТОВ «Кайрос групп Україна» до прибуткового касового ордеру № 10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року, не підлягає задоволенню, з підстав відсутності належних, допустимих і достатніх доказів, на підтвердження безпідставності набуття заявлених грошових коштів за укладеним між сторонами Договором.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду судами справи).

В свою чергу, у ході розгляду даної справи відповідачами, у порядкустатті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а також не було обґрунтовано наявність передбаченихстаттею 82 ЦПК Україниобставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин, а відтак з урахуванням наведеного позовні підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

8.Судові витрати.

При зверненні із позовом позивачем понесені судові витрати у виді сплаченого розміру судового збору на суму 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, що підтверджено квитанцією (а.с. 2).

Для вирішення цього спору, Позивач уклав договір з адвокатом Гусаковою О.Б. на здійснення правничої допомоги із захисту його інтересів у судовому порядку.

Орієнтована вартість послуг на правову допомогу складатиме у розмірі 15 000,00 грн., які Позивач розраховує понести, докази про що будуть надані протягом 5 днів з моменту прийняття рішення по справі відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що за наслідком розгляду справи, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а тому враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, понесені витрати позивачем підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.10,76, 141, 259, 260,263-268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос групп Україна» «про визнання договору недійсним», відмовити у повному обсязі.

Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 , - покласти на позивача.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кайрос групп Україна», код ЄДРПОУ 42159556, юридична адреса реєстрації: область Донецька, місто Краматорськ, вулиця Пацаєва, будинок № 4.

Суддя Івченко Т. П.