Постанова

від 27.04.2023 по справі 208/1830/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3572/23 Справа № 208/1830/22 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочнерішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос групп Україна» про визнання договору недійсним ,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос групп Україна» (далі ТОВ «Кайрос групп Україна») про визнання договору недійсним, мотивуючи його тим, що 28 жовтня 2020 року між ним та ТОВ «Кайрос группУкраїна» було підписано договір №10/10-05Т щодо придбання ним товару.

Вказував, що вказаний договір у порушення вимог ст.638 ЦК України не містить істотної умови стосовно предмету договору. Отже підписаний ними договір несе ознаки неукладеної угоди.

Посилаючись на те, що на підставі фактично неукладеної угоди ним було сплачено 19 500 грн., що свідчить про безпідставність отримання ТОВ «Кайрос групп Україна» вказаних грошових коштів, які відповідач зобов`язаний йому повернути, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 19 500,00 грн., встановивши факт неукладеної угоди від 28 жовтня 2020 року №10/10-05Т; стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Наголошував на тому, що у договорі відсутні істотні умови. Вказував, що товар йому переданий не був, а тому передані відповідачу кошти, набуті останнім безпідставно.

Відповідач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі становить19 500 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 жовтня 2021 року між продавцем ТОВ «Кайрос груп Україна» (відповідач), в особі генерального директора Письменного О.А., що діяв на підставі статуту, з одного боку, та покупцем ОСОБА_1 (позивач), з іншого боку, укладено договір купівлі-продажу за №10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року (а.с 4).

Згідно до розділу 1 договору у пункту 1.1. покупець подає замовлення на придбання товару і доповнень до товару в формі «листа замовлення», погоджений з продавцем. У «листі замовленні» повинні бути вказані всі розміри товару, конфігурації, колір, конструктивні особливості, комплектація, кількість товару і доповнень до товару.

З боку позивача до позовної заяви не долучено на виконання пункту 1.1. розділу 1 договору копії заповненого та поданого на ім`я продавця ТОВ «Кайрос груп Україна», «листа замовлення».

Згідно до розділу 1 договору у пункту 1.2. зазначено, що продавець зобов`язується передати товар і доповнення до товару відповідно до «листа замовлення» покупця. Покупець несе відповідальність за розмір товару, конфігурацію, колір, конструктивні особливості, кількість товару і доповнень до товару зазначені ним у «листі замовленні», згідно п.п. 1 цього договору.

З боку позивача до позовної заяви не подано доказу настання відповідальності продавця з підстав пунктом 1.2. розділу 1 договору.

Пунктом 1.3. р.1 договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити 39 000 грн. за придбання у продавця товару і доповнень до товару.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами визначена ціна за договором щодо замовлення покупця.

Розділ 2 договору визначає ціну товару і порядок розрахунків між сторонами, а саме:

У пункті 2.2. розділу 2 договору визначено, що розрахунки між покупцем і продавцем проводяться шляхом готівкового або безготівкового розрахунків. Прийом всіх грошових коштів продавцем ввід покупця супроводжується видачею продавцем квитанції про оплату, де вказується сума грошових коштів, які покупець передав продавцю.

У пунтку 2.4. розділу 2 Договору визначено, що покупець здійснює оплату замовлення, згідно даного договору, у вигляді 70% передоплати, а саме дев`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень.

А тому, діючи згідно до пункту 2.2. і пункту 2.4. розділу 2 договору, покупцем ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року за договором купівлі-продажу №10/10-05Т здійснена оплата 19 500 грн., що підтверджено копією квитанції виданої ТОВ «Кайрос групп Україна» до прибуткового касового ордеру №10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року (а.с.6).

Згідно до пункту 2.5. розділу 2 договору, сторонами визначено, що передбачуваний термін виконання даного договору протягом 21 банківського дня з моменту підписання договору.

Розділом 3 договору сторонами погоджено умови поставки товару, згідно до якого пункту 3.1. розділу 3 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати покупцеві товар і доповнення до товару, а покупець прийняти товар і доповнення до товару протягом одного дня з моменту надходження товарі і доповнень до товару на склад продавця (за умови 100% оплати вартості товару і доповнень до товару).

Як вбачається з доказів поданих позивачем, не підтверджено настання передумов визначених розділом 3, в тому числі проведення повної 100% оплати вартості товару і доповнень до товару, або отримання покупцем від продавця повідомлення про неможливість виконання замовлення.

Згідно до даного договору між сторонами погоджено умови відповідальності сторін, згідно до пунктом 5.1. розділу 5 договору сторони визначили, що за не виконання або неналежне виконання даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пункту 5.2. розділу 5 договору сторони погодили, що у разі відмови покупця від приймання товару і доповнень до товару з даного договору або розірвання даного договору в односторонньому порядку зі сторони покупця, покупець оплачує продавцю штраф в розмірі 30% від суми даного договору і пеню у розмірі 1: від суми даного договору за кожен день прострочення, також сума внесена покупцем у вигляді передоплати згідно до пункту 2.4. поверненню не підлягає.

Крім того, сторонами погоджено форс-мажорні обставини які викладені за змістом договору у розділі 7.

Так, згідно до пункту 7.1. розділу 7 договору, сторони погодили що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором, якщо це сталося в результаті дій непереборної сили, в тому числі: стихійні лиха, військові дії, дії іншого характеру: страйк, акти вищий органів державної влади та інше.

Поняття форс-мажорних обставин визначено у ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України строком на 30 діб введено воєнний стан, який затверджено Законом України №2101-ІХ.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно до пункту 7.3. розділу 7 договору, сторони погодили, що у разі якщо обставини непереборної сили або їх наслідки продовжуються діяти більш ніж два місяці, сторони проводять переговори з метою визначення прийнятних для них умов виконання договору.

В той же час, жодного доказу на звернення сторін до переговорів, в тому числі і з боку позивача, до справи на виконання пункту 7.3. розділу 7 договору, не подано.

Також, між сторонами погоджено і порядок розгляду спорів, які викладені сторонами у розділі 8 договору, а саме пунктом 8.1. розділу 8 договору сторони погодили, що спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами при виконання цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Крім того, пунктом 8.2. розділу 8 договору сторонами погоджено, що у разі, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем юридичного знаходження продавця.

Але, згідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за №309 від 22 грудня 2022 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 23 грудня 2022 року за №1668/39004 Краматорська міська територіальна громада включена в Переліку територій, на який ведуться (велися) бойові дії, з зазначенням дати виникнення бойових дій з боку російської федерації 24 люте 2022 року.

Крім того, саме позивачем із зазначеннях фактичних обставин, які виникли з 24 лютого 2022 року, відбулося звернення 12 квітня 2022 року із даним позовом до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в порядку ст.28 ЦПК України, за альтернативною підсудністю, як то місця реєстрації споживача.

Крім того, в розділі 9 договору, сторонами погоджено додаткові умови договору, серед яких у пункт 9.12 розділу 9 договору сторонами прийнята умова договору, а саме: розірвання даного договору в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути розірваний тільки за взаємною згодою сторін.

Також, згідно до пункту 13 розділу 9 договору сторони підтвердили, що до договору купівлі-продажу додаються: пункт 13.1. лист замовлення як невід`ємна частина цього договору, пункт 13.2. акт прийому-передачі товару, як невід`ємна частина цього договору.

При цьому позивачем до позовної заяви не долучено копій листа замовлення та акту прийому-передачі товару згідно умов договору.

У розділі 10 договору сторони зазначили свої реквізити, серед яких зазначено данні покупця ОСОБА_1 і його особистий підпис.

Також, за змістом тексту договору на а.с.5, відображено що сторони у питаннях які потребували врегулюванню, внесли зміни у редакцію п.6.3. Договору, що також засвідчено підписом як представника продавця, так і покупцем позивачем ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що оспорюваний договір укладений в порушення ЦК України, належними та допустимими і достатніми доказами з боку позивача не підтверджено. Заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої згідно до пункту 2.2. і пункту 2.4. розділу 2 договору, як покупцем ОСОБА_1 оплата 19 500 грн., згідно до квитанції виданої ТОВ «Кайрос групп Україна» до прибуткового касового ордеру №10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року, не підлягає задоволенню, з підстав відсутності належних, допустимих і достатніх доказів, на підтвердження безпідставності набуття заявлених грошових коштів за укладеним між сторонами Договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 3 статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Як закріплено ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч.1,2 статті 640 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач ОСОБА_1 , вказуючи про те, що договір №10/10-05Т було підписано сторонами 28 жовтня 2020 року, та ставлячи питання про встановлення факту неукладеної угоді від 28 жовтня 2020 року, надає виключно копію договору №10/10-05Т від 28 жовтня 2021 року. Втім, з врахуванням доказів, наданих позивачем, колегія суддів вважає, що дата 28 жовтня 2020 року вказана ним помилково.

Згідно ст.ст.76,77,79,80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З копії договору договору не вбачається відсутності погодження між його сторонами предмету та ціни договору, істотної умови. Про досягнення між сторонами всіх істотних умов, передбачених договором, свідчить його підписання . Про факт прийняття передбачених договором умов покупцем ОСОБА_1 , свідчить виконання ним пункту 2.2. і пункту 2.4. розділу 2 зазначеного договору, за змістом якого передбачено, що покупець здійснює оплату замовлення, згідно даного договору, у вигляді 70% передоплати, а саме 19 500 грн.

Колегія суддів наголошує на тому, що згідно до розділу 1 договору у пункті 1.1. саме покупець, яким і є ОСОБА_1 , подає замовлення на придбання товару і доповнень до товару в формі «листа замовлення», погоджений з продавцем. У «листі замовленні» повинні бути вказані всі розміри товару, конфігурації, колір, конструктивні особливості, комплектація, кількість товару і доповнень до товару. Тобто за змістом пункту 1.1. розділу 1 оспорюваного Договору, сторонами погоджено, що обов`язок по поданню замовлення на придбання товару і доповнень до товару в формі «листа замовлення», із зазначенням всіх розмірів товару, конфігурації, кольору, конструктивних особливостей, його комплектації, кількості замовленого товару і доповнень до нього, покладається саме на покупця, а не на продавця.

В той же час, з боку позивача до позовної заяви не долучено жодних доказів виконання пункту 1.1. розділу 1 договору. Зобов`язання у продавця - ТОВ «Кайрос груп Україна», на виконання договору виникає згідно до розділу 1 договору у пункті 1.2. як погоджено сторонами договору, на передачу продавцем замовленого товару і доповнення до товару відповідно до «листа замовлення» покупця. Тобто і пунктом 1.2. зазначеного договору, узгоджено, що з початку саме покупець повинен здійснити замовлення у передбаченому пунктом 1.1. розділу 1 договору, відповідно до «листа замовлення», який також подається саме покупцем, тобто позивачем.

Таким чином посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що підписаний договір несе ознаки неукладеної угоди, не можуть бути прийняті до уваги через недоведеність.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Відповідно до статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у разі якщо правова підстава переходу не виникла або відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

З врахуванням того, що договір є дійсним, підстав для стягнення з відповідача грошових коштів переданих на його виконання на підставі ст.1212 ЦК України колегією суддів не встановлено, а позивачем не доведено.

Посилання апеляційної скарги на висновок Верховного Суду по справі №334/2517/16-ц є безпідставними та спростовуються змістом такого висновку та постанова прийнята Верховним Судом у правовідносинах, які не є подібними правовідносинам, які виникли у справі, що переглядається.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття іможе бутиоскаржена укасаційному порядкубезпосередньо доВерховного Судуу випадках,передбачених пунктом2частини 3статті 389ЦПК України,протягом тридцятиднів.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2023 року.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: Т.Р.Куценко

М.О.Макаров