Ухвала

від 17.01.2023 по справі 369/177/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/177/23

Провадження №2/369/2674/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів.

Вивчивши матеріали цивільної справи за вищевказаним позовом, приходжу до висновку, що її слід передати на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

За статтею 23ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Предметом поданого до суду позову є стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми боргу в розмірі 418505 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить повернути кошти, які були надані, як передоплата в рахунок продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:75:091:0029, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

За частиною 1 статті 30ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Тлумачення частини першої статті 30ЦПК Українисвідчить, що правила виключної підсудності застосовуються до тих спір, вимоги заякими стосуютьсянерухомого майнаяк безпосередньо, так і опосередковано,а спірможестосуватися як правовогорежиму нерухомого майна,так і інших прав та обов`язків,які виникаютьіз приводунерухомого майна, в томучисліз приводуневиконанняумовдоговорупробезперебійне постачання природного абоскрапленогогазу до житловогобудинкуспоживача.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 20.03.2008р. «Щодо застосування ч.1 ст.114 ЦПК України», правила виключної підсудності, визначені ч.1 ст.114ЦПК України стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, а також речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.13 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358ЦК України ); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367ЦК України ); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372ЦК України ); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена і в листі Апеляційного суду м. Києва від 01.08.11 р. «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ за апеляційними скаргами на ухвали судів першої інстанції про відкриття провадження; відмову у відкритті провадження; повернення заяви позивачеві та передачі справ з одного суду до іншого (ст. ст. 115, 116, 121, 122 ЦПК України)», а саме: ст.114ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття "позови, що виникають з приводу нерухомого майна" (ч. 1 ст.114ЦПК України ) є більш широке, ніж поняття "позови, де предметом спору є нерухоме майно". А тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Відтак, застосовуючи положення норми частини першої статті 30 ЦПК України, матеріали справи підлягають направленню для розгляду справи до Святошинського районного суду міста Києва.

За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 30-32, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И Л А:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів - передати на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяНаталія ПІНКЕВИЧ