Постанова

від 18.01.2023 по справі 275/587/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №275/587/17 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 8 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Франчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №275/587/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ), Брусилівської селищної ради Житомирської області про поділ майна в натурі

за зустрічнимпозовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ) до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі,

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Данилюка О.С. в смт.Брусилові,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з первісним позовом до ОСОБА_4 . Просила виділити їй в натурі 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , виділивши їй веранду 1-1 загальною площею 4,5 кв.м; коридор загальною площею 6,5 кв.м; кухню 1-3 загальною площею 9,8 кв.м; кімнату 1-4 загальною площею 14,3 кв.м; літню кухню та погріб, а також - 2/3 частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно з договором дарування від 06 липня 2017 року їй на праві приватної власності належить 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно з рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2009 року 1/3 частина вищевказаного житлового будинку та надвірних будівель належить ОСОБА_4 . Надвірні будівлі складаються із: двох сараїв, літньої кухні та погребу. Крім того, набувши право спільної часткової власності на житловий будинок та надвірні будівлі, відповідно до положень ст.120 ЗК України вона набула право власності на 2/3 частини земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок, яка рішенням Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 08 липня 2016 року передана дарувальникам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та відповідачу ОСОБА_4 у власність в рівних частинах. Земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га присвоєний кадастровий номер 1820986007:04:002:6102. Вони із відповідачем не можуть порозумітися щодо спільного володіння та користування нерухомим майном, а тому його слід поділити в натурі в судовому порядку.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 . Просила виділити їй в натурі 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: кімнати 1-3 площею 9,8 кв.м та 1-4 площею 14,3 кв.м, а також 1/3 частину господарських будівель.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить 1/3 частина спірного житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Вона постійно проживає у будинку та користується кімнатами 1-1,1-2,1-3 та 1-4. Приміщеннями житлового будинку 1-7, 1-6 та 1-5 не користується, оскільки вони непридатні для проживання. Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 пропонує виділити їй непридатні для проживання кімнати у будинку. Через стан здоров`я та вік вона не зможе зробити окремий хід до приміщення 1-7 та у кімнатах 1-6,1-5 провести ремонтні роботи, щоб зробити кімнати придатними для проживання. Позивач за первісним позовом спірним житловим будинком не користується. ОСОБА_1 розібрала літню кухню та на її місці побудувала для себе двоповерховий будинок, який знаходиться поряд із спірним житловим будинком. Позивач за зустрічним позовом вважає, що має право на виділення їй кімнат 1-4 та 1-3, а за незначне відхилення від ідеальних часток готова сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію. Погребом вони користуються разом.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.150 т.1). Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2020 року до участі у справі за первісним та зустрічним позовами залучені правонаступники померлої ОСОБА_4 ОСОБА_2 , 1947 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , як спадкоємці, які подали заяви про прийняття спадщини в обумовлений законом строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (а.с.206-208 т.1).

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Виділено ОСОБА_1 у натурі 31/50 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,60 кв.м, яка складається з веранди 1-1, коридора 1-2 площею 6,50 кв.м, коридора 1-3 площею 9,80 кв.м, житлової кімнати 1-4 площею 14,30 кв.м, а також літньої кухні літера «В», сараю літера «Д», погребу літера «Пгр», загальною вартістю 57 496 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на виділену в натурі 31/50 частину житлового будинку з надвірними будівлями та припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на виділену їй частину домоволодіння. Зобов`язано ОСОБА_1 для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, виділеними їй, провести на підставі проектної документації відповідні ремонтно-будівельні роботи. Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відступ від рівності часток в будинку в розмірі3971 грн, судовий збір в сумі 640 грн. та за проведення судової будівельно-технічної експертизи - 6 537,60 грн. У задоволенні решти вимог первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (правонаступникам ОСОБА_4 ) відмовлено. Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське БТІ» 698,60 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, поділивши спірний житловий будинок та господарські будівлі за п`ятим варіантом висновку судово-будівельної експертизи, виділивши правонаступникам ОСОБА_4 кімнати 1-3 та 1-4, а також - сарай під літ «Б» (а.с.108 т.3).

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції поділив житловий будинок і господарські будівлі за першим варіантом висновку експерта, хоча запропоновано вісім варіантів поділу житлового будинку. Обираючи варіант поділу, суд першої інстанції не врахував, що в спірному житловому будинку він проживав із ОСОБА_4 постійно з 2009 року. Вони з покійною у житловому будинку користувалися кімнатами 1-1,1-2,1-3 та 1-4. Після смерті ОСОБА_4 він залишився проживати у житловому будинку. Наразі досяг віку 75 років, отримує пенсію 3400 грн, проживає у спірному будинку постійно та продовжує користуватися кімнатами 1-1,1-2,1-3,1-4 і підтримувати ці приміщення у придатному для проживання стані, оскільки іншого житлового приміщення немає. Приміщеннями 1-7,1-6 та 1-5 у спірному житловому будинку він не користується, оскільки вони непридатні для проживання. Через похилий вік та стан здоров`я не зможе зробити окремий вхід до приміщення 1-7 та провести ремонтні роботи у кімнатах 1-6 та 1-5, щоб зробити їх придатними для проживання. Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у спірному житловому будинку ніколи не проживала та не проживає, ним не користувалася та не користується. На місці літньої кухні ОСОБА_1 самочинно збудувала двоповерховий будинок, але не може отримати дозволи, щоб приєднати новозбудований будинок до електропостачання. Саме для узаконення самовільно збудованого будинку та приєднання його до електропостачання ОСОБА_1 звернулася до суду із первісним позовом. Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до акту обстеження від 11 листопада 2021 року спірний будинок потребує капітального ремонту, а тому поділ житлового будинку можливий лише за наявності розробленої та затвердженої документації на виконання будівельних робіт. ОСОБА_1 таких доказів не надала. Брусилівська селищна рада не заперечила щодо перепланування та переобладнання будинку, якщо перепланування не призведуть до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності зовнішнього вигляду фасаду, порушення вимог протипожежної безпеки. Суд першої інстанції залишив йому із ОСОБА_3 непридатні для проживання приміщення 1-5,1-6,1-7 загальною площею 22,5 кв.м, що суперечить вимогам пункту 5.19 ДБНВ.2.2-15:20 «Житлові будинки. Основні положення», відповідно до яких площа однокімнатної квартири повинна бути не менше 28 кв.м.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Штундюк О.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що у висновку судової будівельно-технічної експертизи зазначено, що за запропонованими варіантами поділу перебудова будинку можлива. Також переобладнання будинку було погоджено з Брусилівською селищною радою та Брусилівським відділом електромереж, а тому спеціальних дозволів для проведення таких робіт не потребується, що відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі №545/3753/16-ц. Хоча ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залучені до участі як правонаступники померлої ОСОБА_4 , але зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки, прийнявши спадщину після смерті спадкодавця на нерухоме майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звернулися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, а тому не визначена частка кожного із спадкоємців у спадковому майні.

Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали. Відповідно до положень частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Києнко Д.О. апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, поділивши житловий будинок за п`ятим варіантом судової будівельно-технічної експертизи, за яким виділити правонаступникам ОСОБА_4 кімнати 1-4 та 1-3, оскільки ОСОБА_2 досяг похилого віку 75 років, вже за віком та станом здоров`я не здатен привести приміщення спірного будинку 1-5,1-6 та 1-7 у придатний для проживання стан. ОСОБА_2 із 2009 року постійно проживає у спірному житловому будинку та займає саме кімнати 1-4 та 1-3. Іншого житла ОСОБА_2 немає та проживати йому більше ніде, а суд першої інстанції виділив йому приміщення житлового будинку, які непридатні для проживання, тоді як позивач за первісним позовом у спірному житловому будинку ніколи не проживала та наразі не проживає, бо забезпечена іншим житлом, а тому вважає рішення суду несправедливим.

Інші учасники справи до суду не з`явилися. ОСОБА_1 повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судовою повісткою (а.с.104 т.3). Її представник адвокат Штундюк О.А. спрямував заяву про розгляд справи у його відсутність, оскільки прибути у судове засідання можливості немає. Одночасно просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити - без змін. ОСОБА_3 судова повістка вручена під розписку адміністрацією Державної установи «Білоцерківська виправна колонія», що відповідає положенням частини сьомої ст.130 ЦПК України. ОСОБА_3 правом надати письмові пояснення не скористався. Брусилівська селищна рада Житомирської області направила клопотання про розгляд справи без присутності її представника та при вирішення справи покладається на суд. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2009 року (справа №2-391/09) визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за його доньками: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1/3 частині вищевказаного житлового будинку за кожною (а.с.12 т.1).

Із Реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що за ОСОБА_4 24березня 2010року зареєстрованоправо власностіна 1/3частину спірного житловогобудинку АДРЕСА_1 на підставі вищевказаного судового рішення (а.с.124 т.2).

Договором дарування від 06 липня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (дарувальники) передали належні їм 1/3 частки житлового будинку, а ОСОБА_1 (обдарована) прийняла в дар 2/3 частки вищевказаного житлового будинку із надвірними будівлями за АДРЕСА_1 (а.с.6 т.1). Відчужуваний житловий будинок із надвірними будівлями розташований на земельній ділянці площею 0,25 га з кадастровим номером 1820986007:04:002:6102. Договір дарування 2/3 частин житлового будинку посвідчений у нотаріальному порядку.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 06липня 2017року зареєстрованоправо власностіна 2/3частки житловогобудинку АДРЕСА_1 (а.с.7 т.1).

Отже, спірний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на час звернення до суду із первісним та зустрічним позовами належав на праві спільної часткової власності позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 - 2/3 ід.частки та позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_4 - 1/3 ід.частки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі №495/6053/19, викладено, що «кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі. Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності».

Відповідно до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі №6-12цс13 міститься висновок, що «у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників із урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок».

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі№6-1443цс16, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після звернення до суду із первісним та зустрічним позовом (а.с.150 т.1).

За інформаційною довідкою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ангеловської О.С. від 12 листопада 2019 року спадкоємцями, які заявили свої права на спадкове майно шляхом подачі відповідних заяв про прийняття спадщини в обумовлений законом строк у шість місяців із часу відкриття спадщини, тобто з часу смерті спадкодавця ОСОБА_4 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 (а.с.206 т.1).

Як зазначалосявище,на часвідкриття спадщиниправо власностіспадкодавця ОСОБА_4 на 1/3ід.частину спірногожитлового будинку АДРЕСА_1 зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а тому 1/3 ід. частина спірного домоволодіння увійшла до складу спадщини, що відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Такі обставини підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва до спадкоємців останньої, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 прийняли своєчасно, звернувшись у шестимісячний строк до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Оскільки спірне нерухоме майно належить спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини, тобто з часу смерті спадкодавця ОСОБА_4 (частина п`ята ст.1268 ЦК України), то відсутність у правонаступників ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на частку в спірному будинку не позбавляє їх права на спадщину (частина третя ст.1296 ЦК України) та відповідно на виділ в натурі 1/3 частини спірного житлового будинку під час його поділу між співвласниками.

Отже, висновок суду першої інстанції та посилання у відзиві на апеляційну скаргу на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 згідно зі ст.364 ЦК України не наділені правом вимагати виділу частки в натурі та поділу спірного домоволодіння, оскільки не отримали свідоцтв про право на спадщину за законом та не зареєстрували за собою право власності на 1/3 ід.частку і в розумінні ст.334 ЦК України не є власниками нерухомого майна, є помилковими через неправильне застосування закону щодо встановлених обставин. За таких обставин, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право на поділ (виділ) їм в натурі спірного домоволодіння, яке перебуває у спільній частковій власності із позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , враховуючи, що за життя спадкодавець за собою право власності на 1/3 ід.частину спірного домоволодіння зареєструвала.

Колегія суддів апеляційного суду не має жодного сумніву в тому, що спадкоємці ОСОБА_4 мають право вимагати виділу їм 1/3 ід. частки у домоволодінні в натурі, оскільки вимоги передусім спрямовані на захист права володіння та користування успадкованим нерухомим майном і наразі не порушено питання про його відчуження, коли закон вимагає наявність реєстрації за власником права власності.

Внаслідок помилкового висновку, суд першої інстанції вирішив питання лише про виділ частки в спільному майні ОСОБА_1 , не вирішивши при цьому питання щодо виділу спірного майна іншим співвласникам, якими є правонаступники ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тобто домоволодіння в натурі не поділено, а спір не вирішений.

Аналіз ст.ст.183,358,367 ЦК України дозволяє зробити висновок, що поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Визначальним для поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість поділу нерухомого майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, здійснюючи поділ майна в натурі, належить передати співвласнику частку нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Так, за висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 липня 2021 року №297/07-2021 здійснити поділ житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників в розмірі 2/3 та 1/3 неможливо. Натомість висновком запропоновано вісім технічно можливих варіантів поділу спірного житлового будинку та господарських будівель із відхиленням від ідеальних часток співвласників. Завдання цивільного судочинства розглянути спір по суті та вирішити конфлікт, забезпечивши розумний баланс інтересів учасників спору.

Суд першої інстанції при розгляді спору обрав перший варіант поділу, за яким виділив ОСОБА_1 у натурі в житловому будинку веранду 1-1, коридор 1-2 площею 6,50 кв.м, коридор 1-3 площею 9,80 кв.м та житлову кімнату 1-4 площею 14,30 кв.м, а із господарських будівель та споруд: літню кухню під літерою «В», сарай під літерою «Д», погреб під літерою «Пгр». При такому поділі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишена житлова кімната 1-5 площею 9,90 кв.м, коридор площею 5 кв.м та комора 1-7 площею 7,60 кв.м, а із господарських будівель та споруд - сарай під літ. «Б».

Обираючи перший варіант поділу житлового будинку, суд першої інстанції послався на те, що цей варіант найбільш відповідає розміру ідеальної частки співвласниці ОСОБА_1 , потребує найменшого перепланування, а зважаючи на технічний стан будинку це є суттєвим, а також відповідає фактичному порядку користування спірним будинком.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із таким вирішенням спору, виходячи із того, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що унормовано п.6 частини першої ст.3 ЦК України, а справедливий розгляд і вирішення цивільних справ відноситься до основних засад цивільного судочинства (ст.2 ЦПК України).

Обраний судом першої інстанції варіант поділу передбачає, що скаржнику необхідно, як мінімум, для того, щоб улаштувати хоча б якось придатне для проживання місце, виконати наступні роботи: в зовнішній стіні головного фасаду житлового будинку пробити новий дверний проріз із подальшим улаштуванням зовнішнього дверного блоку в приміщенні 1-7, у приміщенні 1-6 демонтувати грубу, а у житловій кімнаті 1-5 влаштувати електрифіковану кухню-нішу, між приміщенням 1-6 та приміщенням 1-7 пробити новий дверний проріз із подальшим улаштуванням внутрішнього дверного блоку тощо. Крім того, актом обстеження житлово-побутових умов, складеним селищною радою 11 листопада 2021 року, встановлено, що спірний житловий будинок перебуває у незадовільному стані та потребує капітального ремонту, облаштований електропостачанням та пічним опаленням, а умови проживання у ньому потребують покращення (а.с.226 т.2). При цьому, матеріали справи не спростовують тверджень ОСОБА_2 про те, що фактично він займає приміщення 1-1,1-2,1-3 та 1-4, оскільки інші приміщення житлового будинку 1-7, 1-6 та 1-5 для проживання непридатні.

Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що у спірному житловому будинку більше ніж останні десять років проживає лише ОСОБА_2 , який проживав із дружиною, що померла ( ОСОБА_4 ). Доглядає за будинком ОСОБА_2 , який живе за рахунок пенсії і наразі досяг віку 75 років та іншого житла, крім спірного житлового будинку, немає. ОСОБА_1 у спірному житловому будинку ніколи не проживала та не проживає, оскільки забезпечення іншим житлом (а.с.226 т.2). На місці літньої кухні остання збудувала двоповерховий будинок (а.с.138 т.2).

Отже, обравши такий варіант поділу житлового будинку в натурі, суд першої інстанції врахував лише ідеальні частки співвласників та надав формальну оцінку фактичному порядку користування приміщеннями житлового будинку, при цьому абсолютно залишивши поза увагою: хто із сторін безпосередньо проживає та користується житловим будинком, оскільки не має іншого житла, а хто забезпечений іншим житлом та ніколи не проживав у спірному житловому будинку, вік учасників справи, їх матеріальне забезпечення тощо. Пославшись на те, що обраний варіант розподілу спірного житлового будинку потребує найменшого перепланування, не звернув увагу, для кого із учасників справи.

Вирішення в такий спосіб судом першої інстанції спору фактично позбавило ОСОБА_2 житла, бо залишені останньому приміщення потребують проведення значних перепланувань та ремонтних робіт, щоб привести їх до стану придатного для проживання.

Для справедливого та законного вирішення спору належить перш за все виходити із розміру часток співвласників, але при цьому, слід також врахувати інші конкретні обставини цієї справи.

Хоча варіанти 1 та 3 передбачають найменший відступ від ідеальних часток, але за першим варіантом скаржнику залишені приміщення без урахування фактичного порядку користування спірним житловим будинком, у якому ОСОБА_1 не проживає, оскільки має інше житло, тоді як у цьому спірному житловому будинку проживає правонаступник ОСОБА_9 ОСОБА_2 , який пережив дружину, наразі досяг старечого віку та іншого житла немає, а тому такий поділ будинку в натурі не можна вважати справедливим.

Разом із тим, п`ятий варіант висновку експерта передбачає незначне збільшення 6,4 > 4,8 відступу від ідеальної частки ОСОБА_1 , але при цьому варіанті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можуть бути виділені приміщення, які фактично займає ОСОБА_2 : 1-4 площею 14,3 кв.м та 1-3 площею 9,8 кв.м, що придатні для проживання, у яких останній мешкає багато років та які підтримує у придатному для цього стані настільки, наскільки спроможний за віком та майновим становищем це робити. ОСОБА_2 іншого житла немає, а обраний судом першої інстанції варіант поділу житлового будинку, хоча передбачає найменший відступ, але фактично позбавляє людину, яка досягла старечого віку житла через непридатність залишених приміщень до проживання та потребу в проведенні значного перепланування і ремонтних робіт, а ОСОБА_2 обмежений у фінансах, оскільки має єдине джерело для існування пенсію.

Отже, враховуючи заяву ОСОБА_2 (а.с.109 т.3), на підставі ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та постановляє нове судове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольняє частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ) задовольняє у повному обсязі, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права. Спірний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами може бути поділений в натурі за п`ятим варіантом висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27 липня 2021 року №297/07-2021, із виділенням у приватну власність ОСОБА_1 у житловому будинку (літ. «А»): веранди 1-1, коридора 1-2, житлової кімнати 1-5, коридора 1-6, комори 1-7, а також літньої кухню (літ. «В»), сараю (літ. «Д»), погребу (літ. «Пгр»), всього на загальну суму 58899 грн, що складає згідно з варіантом поділу 64/100 ід. частин, а у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступникам ОСОБА_4 ) виділяється у житловому будинку (літ. «А»): коридор 1-3, житлова кімната 1-4, а також сарай (літ. «Б»), всього на загальну суму 33301 грн, що складає згідно з варіантом поділу 36/100 ід. частин. Цей варіант враховує також ту обставину, що на місці літньої кухні ОСОБА_1 збудований двоповерховий будинок.

Такий варіант розподілу спільного майна в натурі обраний судом апеляційної інстанції з урахуванням установлених обставин справи та враховує баланс інтересів обох сторін.

За відхиленнявід ідеальнихчасток співвласниківу домоволодінністягується накористь ОСОБА_1 у рівнихчастках із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ) грошова компенсація в сумі 2 568 грн, тобто по 1 284 грн. із кожного. Право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступниками ОСОБА_4 ) на спірний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами припиняється.

Статтею 152 ЖК УРСР передбачено, що виконання власниками робіт із переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Отже, отримання відповіднихдокументів напереобладнання таперепланування будинкунеобхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. В іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Листом від 25 жовтня 2021 року №04-12/2557 Брусилівська селищна рада не заперечила щодо перепланування та переобладнання спірного житлового будинку за варіантами поділу, запропонованими судовою будівельно-технічною експертизою, у тому числі за варіантом п`ятим, якщо дані перепланування не призведуть до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасаду, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту (а.с.229 т.2).

За п`ятим варіантом висновку експерта, щоб забезпечити ізольоване користування приміщеннями, ОСОБА_1 слід буде виконати наступні роботи: в коридорі №1-6 (площею 5 кв.м) демонтувати грубу; між коридором №1-6 (площею 5 кв.м) та коморою №1-7 (площею 7,6 кв.м) пробити новий дверний проріз із подальшим улаштуванням внутрішнього дверного блоку; між коридором №1-2 (площею 6,5 кв.м) та коридором №1-3 (площею 9,8 кв.м.), коридором №1-6 (площею 5 кв.м) та коридором №1-3 (площею 9,8 кв.м.), демонтувати дверний блок із подальшим закладанням дверного прорізу; між житловою кімнатою №1-5 (площею 9,9 кв.м) та коридором №1-6 (площею 5 кв.м) демонтувати суміжну перегородку (фактично виконано); в коридорі №1-2 (площею 6,5) передбачити заходи щодо зміни функціонального призначення з коридору на кухню (влаштування систем вентиляції, каналізації, водопостачання, газопостачання тощо), а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступникам ОСОБА_4 ) слід буде виконати такі роботи: в зовнішній стіні головного фасаду житлового будинку (літ. «А»), а саме в коридорі №1-3 (площею 9,8 кв.м) демонтувати віконний блок, пробити дверний проріз із подальшим улаштуванням зовнішнього дверного блоку; в житловій кімнаті №1-4 (площею 14,3 кв.м) передбачити заходи щодо влаштування електрифікованої кухні-ніші (влаштування системи примусової вентиляції, каналізації, водопостачання тощо).

Ремонтно-будівельні роботи із переобладнання житлового будинку під літ. «А» для облаштування кожної квартири окремим виходом/входом, а також забезпечення ізольованим користуванням, які будуть потребувати втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, сторонам проводити лише після отримання ними від уповноважених органів дозвільних документів, які надають право на виконання цих робіт. Роботи для облаштування кожної квартири окремим виходом/входом, а також забезпечення ізольованим користуванням сторони можуть виконувати лише по розробленій та затвердженій проектній документації, яка буде передбачати комплекс будівельних робіт по забезпеченню міцності, стійкості будинку в цілому, його окремих елементів і конструкцій, а також несучу спроможність і стійкість ґрунтів основи на протязі виконання ремонтно-будівельних робіт і подальшої експлуатації.

Відмовляючи у задоволенні вимоги первісного позову щодо виділення ОСОБА_1 в натурі 2/3 частки із земельної ділянки з кадастровим номером 1820986007:04:002:6102, розташованої по АДРЕСА_1 , що становить 0,1666 га, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надала доказів належності їй на праві власності 2/3 частин спірної земельної ділянки, а також доказів на підтвердження можливості та варіантів поділу.

Проте, у матеріалах справи міститься копія договору дарування 2/3 частки земельної ділянки від 19 лютого 2021 року, за умовами якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подарували ОСОБА_1 2/3 частки в праві власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 1820986007:04:002:6102 (а.с.121-122 т.2). Відповідно до ст.182 ЦК України право власності на 2/3 частки земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових праві на нерухоме майно за ОСОБА_1 (а.с.120 т.2).

У матеріалах справи відсутні докази оспорювання вищевказаного договору дарування у судовому порядку, а тому в силу положень ст.204 ЦК України правомірність договору дарування 2/3 частки земельної ділянки від 19 лютого 2021 року презюмується. Право власності ОСОБА_1 на 2/3 частки у земельній ділянці площею 0,25 га з кадастровим номером 1820986007:04:002:6102 підтверджено матеріалами справи, а тому висновок суду першої інстанції з приводу ненадання останньою доказів належності їй на праві власності 2/3 частин спірної земельної ділянки помилковий.

ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не подавала. Апеляційний суд відмовляє позивачу за первісним позовом у поділі в натурі спірної земельної ділянки, у якій їй на праві власності належить 2/3 частини, оскільки останньою не надано доказів можливості поділу цієї земельної ділянки відповідно до ідеальної частини та варіантів такого поділу. Призначати відповідну експертизу за власною ініціативою для з`ясування таких питання суд не уповноважений.

Витрати за проведену судову будівельно-технічну експертизу в сумі 4 358,40 грн, тобто по 2 179,20 грн. стягуються із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , а в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з наданням доказів, із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Житомирське обласне міжміське БТІ» стягується по 232,87 грн. із кожного.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ) задовольнити.

Поділити в натурі житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за п`ятим варіантом висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27 липня 2021 року №297/07-2021,

виділивши у приватну власність ОСОБА_1 :

- у житловому будинку (літ. «А»): веранду 1-1 вартістю 4581 грн, коридор 1-2 площею 6,50 м2 вартістю 6511 грн, житлову кімнату 1-5 площею 9,90 м2 вартістю 10 518 грн, коридор 1-6 площею 5 м2 вартістю 8 014 грн, комору 1-7 площею 7,60 м2 вартістю 7 613 грн; а також літню кухню (літ. «В») вартістю 9445 грн, сарай (літ. «Д») вартістю 6947 грн, погріб (літ. «Пгр») вартістю 5270 грн, всього на загальну суму 58899 грн, що складає 64/100 ід. частин згідно з варіантом поділу.

Виділити у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступникам ОСОБА_4 ):

- у житловому будинку (літ. «А»): коридор 1-3 площею 9,80 м2 вартістю 10 418 грн, житлову кімнату 1-4 площею 14,30 м2 вартістю 14 324 грн; а також сарай (літ. «Б») вартістю 8559 грн, всього на загальну суму 33301 грн, що складає 36/100 ід. частин згідно з варіантом поділу.

За відхиленнявід ідеальнихчасток співвласниківу домоволодінністягнути накористь ОСОБА_1 в рівнихчастках із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ) грошову компенсацію в сумі 2 568 грн, тобто по 1 284 грн. із кожного.

Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступниками ОСОБА_4 ) на житловий будинокіз господарськимибудівлями таспорудами,що знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 для забезпечення ізольованого користування приміщеннями провести наступні ремонтно-будівельні роботи:

-в коридорі №1-6 (площею 5 кв.м) демонтувати грубу;

-між коридором №1-6 (площею 5 кв.м) та коморою №1-7 (площею 7,6 кв.м) пробити новий дверний проріз із подальшим улаштуванням внутрішнього дверного блоку;

-між коридором №1-2 (площею 6,5 кв.м) та коридором №1-3 (площею 9,8 кв.м.), коридором №1-6 (площею 5 кв.м) та коридором №1-3 (площею 9,8 кв.м.), демонтувати дверний блок із подальшим закладанням дверного прорізу;

-між житловою кімнатою №1-5 (площею 9,9 кв.м) та коридором №1-6 (площею 5 кв.м) демонтувати суміжну перегородку (фактично виконано);

-в коридорі №1-2 (площею 6,5) передбачити заходи щодо зміни функціонального призначення з коридору на кухню (влаштування систем вентиляції, каналізації, водопостачання, газопостачання тощо).

Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ) для забезпечення ізольованого користування приміщеннями провести наступні ремонтно-будівельні роботи:

-в зовнішній стіні головного фасаду житлового будинку (літ. «А»), а саме в коридорі №1-3 (площею 9,8 кв.м) демонтувати віконний блок, пробити дверний проріз із подальшим улаштуванням зовнішнього дверного блоку;

-в житловій кімнаті №1-4 (площею 14,3 кв.м) передбачити заходи щодо влаштування електрифікованої кухні-ніші (влаштування системи примусової вентиляції, каналізації, водопостачання тощо).

Ремонтно-будівельні роботи із переобладнання житлового будинку під літ. «А», які потребують втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, можуть бути проведені сторонами лише після отримання ними від уповноважених органів дозвільних документів, які надають право на виконання цих робіт. Роботи по забезпеченню ізольованого користування виконувати по розробленій та затвердженій проектній документації, яка передбачає комплекс будівельних робіт по забезпеченню міцності, стійкості будинку в цілому, його окремих елементів і конструкцій, а також несучу спроможність і стійкість ґрунтів основи на протязі виконання ремонтно-будівельних робіт і подальшої експлуатації.

Стягнути на користь ОСОБА_1 в рівних частках із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ) витрати за проведену судову будівельно-технічну експертизу в сумі 4 358 грн 40 коп, тобто по 2 179 грн 20 коп. із кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з наданням доказів, по 232 грн 87 коп. із кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 26 січня 2023 року.