Постанова

від 19.01.2023 по справі 753/25928/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Шаповалова К.В.

Провадження №22-ц/824/373/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Шебуєвої В.А.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про надання дозволу на звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку за боржником, заінтересовані особи - ОСОБА_2 (стягувач), ОСОБА_1 (боржник), ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника ОСОБА_1 , яке обґрунтовував тим, що у нього на виконанніперебуває виконавче провадження №64516117, відкрите на підставі виконавчого листа від 27.01.2021 року № 753/3324/18, виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 7 391 130,00 грн., а також 6 890,00 грн. понесених судових витрат.

15 лютого 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка була вручена боржнику ОСОБА_1 19.02.2021 року.

Крім цього, 15 лютого 2021 року приватним виконавцем винесені постанови про арешт коштів та майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження на суму 8 138 570,00 грн.

Перевіркою наявності коштів на рахунках боржника в фінансових установах, виконавцем встановлено недостатність коштів для виконання судового рішення.

За поданням приватного виконавця ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2021 у справі № 753/19964/21 визначено частку боржника у спільному сумісному майні подружжя, а саме: визначено частку боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя, а саме:

- 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером: 1423381100:05:000:0109, площею 0,1048 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частина дачного будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 в частці ОСОБА_3 в ТОВ «Торг-Альянс» (код ЄДРПОУ 30634134);

- 1/2 частина квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 108,50 кв.м.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Враховуючи, що за боржником в державних реєстрах не зареєстроване право власності на вищевказане належне йому майно, у приватного виконавця виникла необхідність у зверненні до суду з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на вказане майно боржника.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року подання приватного виконавця задоволено.

Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Крайчинському С.С. на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ), право власності на яке за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не зареєстроване, а саме:

1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером: 1423381100:05:000:0109, площею 0,1048 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частина дачного будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 в частці ОСОБА_3 в ТОВ «Торг-Альянс» (код ЄДРПОУ 30634134);

1/2 частина квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 108,50 кв.м.

Не погоджуючись з ухвалою,ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції надав дозвіл на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , однак частка останнього у майні була незаконно визначена ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2021 року у справі №753/19964/21, яка на даний час оскаржується ОСОБА_1 в апеляційному порядку. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не перевірив, чи дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, та не переконався, чи є правові підстави для визначення частки ОСОБА_1 у майні, яке належить ОСОБА_3 , що призвело до порушення прав останньої, як власника майна.

При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебувають у шлюбі з 1998 року, що беззаперечно вказує на те, що майно, в якому ухвалою від 15 жовтня 2021 року суд визначив Ѕ частку боржника, як у спільному сумісному майні подружжя, не відповідає критеріям сумісної власності подружжя. А тому, зазначення в цьому майні частки боржника є безпідставним.

Суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали від 19 січня 2022 року не взяв до уваги той факт, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2021 року в справі №753/19964/21 не набрала законної сили, оскільки дану ухвалу ОСОБА_1 отримав 12.01.2022 року за заявою. Поштою ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2021 року в справі №753/19964/21 надійшла на адресу ОСОБА_3 (заінтересована особа) лише 13.01.2022 року, про що є відмітка у справі. Суду були відомі дані обставини, однак ним враховані не були, тому постановлення ним оскаржуваної ухвали є передчасним та помилковим.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від приватного виконавця Крайчинського С.С., останній просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від стягувача ОСОБА_2 , останнійпросив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як законну та обґрунтовану.

В судовому засіданні приватний виконавець Крайчинський С.С. проти задоволення апеляційної скарги боржника заперечив та просив залишити ухвалу суду без змін, як законну та обґрунтовану.

Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення приватного виконавця, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги боржника без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 5 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та стягнуто з останнього заборгованість в розмірі 7 391 130 грн., а також 6 890 грн. судових витрат.

Постановою приватного виконавця Крайчинського С.С. від 15 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № 64516117 (а.с.10-11). Вказана постанова отримана боржником 19 лютого 2021 року, що підтверджується зворотним повідомленням, наявним в матеріалах виконавчого провадження (а.с.12).

Загалом, сума боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження становить 8 138 570,00 грн.

Станом на день звернення з даним поданням до суду вимоги виконавчого листа не виконані. Приватним виконавцем встановлено, що наявні на рахунках боржника в фінансових установах кошти є недостатніми для виконання судового рішення та задоволення вимог стягувача.

15 лютого 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження (а.с.13-15).

Крім того, як вбачається із наданих для огляду матеріалів виконавчого провадження, приватним виконавцем здійснено запити:

- до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА в м. Києві з вимогою надати інформацію про реєстрацію місця проживання боржника та будь-яких інших осіб в АДРЕСА_4 ;

- до БТІ з вимогою надати інформацію щодо реєстрації за боржником квартири за адресою: АДРЕСА_4 та надати копії правовстановлюючих документів та технічної документації на об`єкт нерухомості;

- до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві, Головного сервісного центру МВС України, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Держспоживслужби, Морської адміністрації України з вимогою надати інформацію щодо реєстрації майна за боржником.

У відповідь на вказані запити приватним виконавцем встановлено, що: боржник на обліку в органах ДФС не перебуває; в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби; інформація щодо джерел отримання доходів боржником в ДРФО відсутня; квартира АДРЕСА_3 станом на 25 лютого 2021 року зареєстрована за ОСОБА_3 (дружина боржника).

За інформацією Міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за особою, станом на 1 січня 2013 року зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером №1423381100:05:000:0109, площею 0,1048 га.

Право власності на дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване РКП «Мар`їнське БТІ» на підставі свідоцтва про право власності, виданого Галицинівською сільською радою 26 грудня 2012 року.

Приватним виконавцем встановлено, що 11 листопада 1978 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб. ОСОБА_3 є засновником ТОВ «Торг-Альянс» (код ЄДРПОУ 30634134) з відповідною часткою в статутному капіталі товариства. Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Торг-Альянс» від 09 серпня 2017 року № 09/06/2017 ОСОБА_3 має частку в статутному капіталі в розмірі 20%, що еквівалентно 340 000,00 грн.

Перевіркою наявності коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 в фінансових установах встановлено недостатність коштів для виконання судового рішення та задоволення вимог стягувача ОСОБА_2 .

Поряд з цим, з наявних в матеріалах виконавчого провадження доказів вбачається, що щомісячно з рахунків боржника (пенсія) стягуються кошти на користь стягувача, останній платіж був 28 грудня 2021 року в розмірі 1 304,53 грн.

Також встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2021 року у справі № 753/19964/21 задоволено подання приватного виконавця щодо визначення частки боржника у спільному сумісному майні подружжя, а саме: визначено частку боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя, а саме:

- 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером: 1423381100:05:000:0109, площею 0,1048 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частина дачного будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 в частці ОСОБА_3 в ТОВ «Торг-Альянс» (код ЄДРІІОУ 30634134);

- 1/2 частина квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 108,50 кв.м.

Задовольняючи подання приватного виконавця про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника, суд першої інстанції керувався наявністю передбачених до цього законом підстав. Зокрема, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду матеріали містять достатньо доказів того, що приватним виконавцем в повному обсязі вчинені першочергові виконавчі дії щодо встановлення рухомого та нерухомого майна боржника, коштів на рахунках, дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та обґрунтовано подано до суду зазначене подання.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З метою ефективної реалізації покладених на виконавця завдань щодо здійснення заходів примусового виконання рішень закон наділяє його широкими повноваженнями (правами), зокрема, правом звернення до суду з поданням про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника.

Законодавець у статті 440 ЦПК України чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року (справа №5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за попереднім поданням виконавця (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи доведеність факту встановлення виконавцем недостатності у боржника коштів для погашення заборгованості перед стягувачем (наявність лише пенсії) та відсутність рухомого і нерухомого майна, за рахунок якого можна задовольнити вимоги стягувача, а також того факту, що боржник володіє 1/2 часткою в спільному майні подружжя, яка визначена в судовому порядку, однак не зареєстрована за боржником в установленому законом порядку, беручи до уваги відсутність доказів вчинення боржником будь-яких заходів на погашення заборгованості за виконавчим документом, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення подання та надання дозволу приватному виконавцю на звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року ґрунтується на ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2021 року у справі №753/19964/21 про визначення частки боржника ОСОБА_1 у спільному майні, яка не набрала законної сили у зв`язку з її оскарженням боржником у апеляційному порядку, колегією суддів відхиляються, оскільки такі доводи не ґрунтуються на Законі, спростовуються матеріалами справи та суперечать встановленим судом обставинам.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Зі змісту ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2021 року вбачається, що вона постановлена у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2021 року оприлюднений в реєстрі 30 листопада 2021 року.

Таким чином, на момент постановлення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2021 року набрала законної сили, відтак суд першої інстанції обґрунтовано послався на неї в оскаржуваній ухвалі, задовольняючи подання приватного виконавця.

При цьому слід зауважити, що ухвалами Київського апеляційного суду від 24 червня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ухвалу від 15 жовтня 2021 року по справі №753/19964/21 були залишені без руху, в тому числі і з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. А ухвалами від 09 листопада 2022 року Київський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ухвалу від 15 жовтня 2021 року по справі №753/19964/21.

Отже,установивши, що боржник ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу на користь стягувача ОСОБА_2 не виконав, борг не повернув, а також зважаючи на значну суму заборгованості, здійснювані приватним виконавцем заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, у ході яких виявлено належність боржнику на праві спільної сумісної власності з дружиною ОСОБА_3 квартири, садового будинку і земельної ділянки, 1/2 частка з яких визначена боржнику в судовому порядку, однак ним не зареєстрована, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; фактично доводи зводяться до критики ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2021 року про визначення частки боржника у спільному майні і підставою для скасування оскаржуваної ухвали не являються, оскільки суд першої інстанції при її постановленні повно та всебічно встановив усі обставини справи, дослідив матеріали виконавчого провадження та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про задоволення подання та надання приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на майно боржника, визначене судом та не зареєстроване за ним у встановленому законом порядку.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: