Постанова

від 24.01.2023 по справі 344/4116/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №344/4116/16-ц

головуючий у суді І інстанціїОстапчук Т.В.

провадження № 22-ц/824/1137/2023

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАПІТАЛ ГАРАНТ ІНВЕСТ», Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛЬХЕОН» про визнання недійсними договорів,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАПІТАЛ ГАРАНТ ІНВЕСТ», Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛЬХЕОН» про визнання недійсними договорів.

Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про заміну відповідача Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» його правонаступником Фондом гарантування вкладів фізичних осіб посилаючись на наступне. Згідно відкритих джерел - реєстру юридичних осіб 11 червня 2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк», 15 жовтня 2019 року ліквідацію завершено. Тобто вже не існує такої юридичної особи. Згідно ст. ст. 3,4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність», орган який здійснює ліквідацію банків та є правонаступником ліквідованого банку - це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про заміну відповідача її правонаступником у справі №344/4116/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАПІТАЛ ГАРАНТ ІНВЕСТ», Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛЬХЕОН» про визнання недійсними договорів задоволено.

Замінено відповідача - Публічне акціонерне товариства «БрокбізнесБанк» на його правонаступника Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись із указаною ухвалою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання про заміну сторони відповідача її правонаступником.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року у вказаній справі було закрито підготовче провадження, а тому враховуючи зазначене суд першої інстанції мав відмовити в задоволенні клопотання про заміну відповідача відповідно до ст. 51 ЦПК України.

Звертає увагу також на те, що до поданого клопотання, яке було задоволено судом, не було додано жодних доказів які б підтверджували, що Фонд гарантування є правонаступником ПАТ «Брокбізнесбанк». Крім того, до Фонду не переходили жодні права кредитора від ПАТ «Брокбізнесбанк», про що також немає жодних доказів. На підставі чого судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі було помилково встановлено, що правонаступником активів та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» з 15 жовтня 2019 року стало Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Наголошує, що Фонд гарантування не є правонаступником банку, а лише виступає його ліквідатором, повноваження якого закінчується при ліквідації банку. Оскільки ліквідація ПАТ «Брокбізнесбанк» завершена після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису, всі документи передані на зберігання в Національний Банк України, а повноваження Фонду, як ліквідатора Банку, припинені.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Шилець А.Р. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову та на електронну адресу, яка міститься в матеріалах справи (Т.6, а.с. 50-52).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи заяву про заміну відповідача у справі, суд першої інстанції виходив із того, що правонаступником активів та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» з 15 жовтня 2019 року став Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у квітні 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Декра», ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест», ПАТ «Банк Національний Кредит», ПАТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_2 про визнання недійними договорів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року провадження у справі відкрито.

Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про заміну відповідача ПАТ «Брокбізнесбанк» його правонаступником Фондом гарантування вкладів фізичних осіб посилаючись.При цьому, звертаючись до суду із клопотанням про заміну сторони відповідача представник позивача посилався на положення ст. 51 ЦПК України та обґрунтовував клопотання необхідністю заміни первісно заявленого відповідача належним відповідачем, а саме правонаступником ліквідованого банку, до якого було заявлено позов, оскільки вважав, що згідно із ст. ст. 3,4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність», орган який здійснює ліквідацію банків, а саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, є правонаступником ліквідованого банку.

Однак підстави та порядок заміни сторони відповідача належним відповідачем та заміни сторони відповідача правонаступником регулюються різними процесуальними нормами, відповідно статтями 51 та 55 ЦПК України.

Так, відповідно до положень частини 1-4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Як убачається із матеріалів справи, а саме ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року, судом було проведено підготовче засідання, після чого підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 березня 2018 року.

Але у своєму клопотанні від 23 грудня 2021 року про залучення належного відповідача представник позивача жодним чином не обґрунтував чому звернувся з даним клопотанням після закриття підготовчого провадження та які перешкоди були для залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час підготовчого провадження.

Крім того, у дані справі позивач або його представник не указують, що вони не знали чи не могли знати до подання позову у справі про помилковість залучення первісного відповідача. Основні доводи клопотання зводяться саме до того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час розгляду справи став правонаступником ПАТ «Брокбізнесбанк», що є предметом перевірки щодо наявності підстав для застосування ст. 55 ЦПК України, а не ст. 51 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частиною сьомою статті 104 ЦК України особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Як зазначено у частині першій статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Відповідно до частини сьомої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У частині четвертій статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 15 жовтня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення АТ «Брокбізнесбанк» як юридичної особи, а, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Законом України «Про банки і банківську діяльність» не передбачено правонаступництво банку у разі його ліквідації.

Норми спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» також не містять положень щодо визнання Фонду правонаступником банківської установи у зв`язку з проведенням ліквідації останньої.

Таким чином, після ліквідації АТ «Брокбізнесбанк» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є його правонаступником, оскільки здійснював лише владні повноваження щодо введення тимчасової адміністрації (ліквідації) банку та виплати відшкодування за вкладами в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилання заявника на ст. ст. 3,4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є помилковими, оскільки у вказаних статтях не йдеться про те, що Фонд гарантування стає правонаступником банку, в якому було завершено ліквідацію, та який припинено як юридичну особу.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 334/4671/18-ц (провадження № 61-8657св20), від 24 вересня 2020 року у справі № 334/8020/18 (провадження № 61-7616св20), від 4 листопада 2020 року у справі №335/1896/15-ц (провадження № 61-8587св20) та у справі №333/4351/18 (провадження №61-5924св) від 25 лютого 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та доведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про заміну сторони відповідача його правонаступником.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача його правонаступником Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у справі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба