Постанова

від 17.01.2023 по справі 520/18518/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 р.Справа № 520/18518/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Ломоновської Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованого комунального підприємства "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2022, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 16.02.22 року по справі № 520/18518/21

за позовом Спеціалізованого комунального підприємства "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" Харківської міської ради

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Спеціалізоване комунальне підприємство "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" Харківської міської ради, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про зменшення позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 22.09.2021 №00197020701, від 30.06.2021 №00125510701, №00125650701, від 29.07.2021 №00152470701.

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 30.06.2021 №00125600701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток частково, в розмірі 20 281 276,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2022р. у задоволенні адміністративного позову Спеціалізованого комунального підприємства "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" Харківської міської ради до Головного управління ДПС в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Спеціалізованим комунальним підприємством "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" Харківської міської ради подано апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним встановленням обставин у справі, неправильним застосуванням норм права, неврахуванням правових позицій Верховного Суду та підлягає скасування. Посилається на те, що судом неправильно було встановлено наявність порушень податкового законодавства у взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами. Зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт нереальності господарських операцій між СКП «Харківзеленбуд» та ТОВ «ТБК «Респект», ПП «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл», ТОВ «Тетраполіс». Також вказує, що висновки суду щодо заниження податкового кредиту у взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами не відповідають дійсності. Зазначає, що капітальні трансферти, в розглядуваному випадку виділялись за кодом бюджетної класифікації 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам., організаціям)» та не надавались в якості компенсації за поставлені товари (послуги), тобто не виконувалась умова наявності об`єкту оподаткування, передбачена в п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, тому операція з надання капітальних трансфертів не може підлягати оподаткуванню податком на додану вартість. Враховуючи наведене, висновок суду про заниження податкових зобов`язань на суму отриманих грошових коштів в розмірі 100 529 942,00 грн. є незаконним. Як наслідок, є незаконним донарахування штрафів за не реєстрацію та повторну нереєстрацію податкових накладних на вищенаведену суму податкових зобов`язань відповідно до податкових повідомлень-рішень від 30.06.2021 р. №00125650701, від 29.07.2021 р. №00152470701.Таким чином, вважає, що оскаржене рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Виходячи з вищенаведеного, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01,02.2022 р. по справі №520/18518/21 повністю. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 22.09.2021 р. №00197020701, від 30.06.2021 р. №00125600701, №00125510701, №00125650701, від 29.07.2021 р. №00152470701.

Від Головного управління ДПС в Харківській області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ознайомившись з доводами та аргументами СКП «Харківзеленбуд», покладеними в обґрунтування вимог апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та помилковими, а скаргу відповідно такою, що не підлягає задоволенню. Посилається на те, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих у рядку 10.1 Декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2018 по 31.12.2020 встановлено їх завищення на загальну суму 3 608 419 грн за рахунок безтоварних господарських операцій СКП «Харківзеленбуд» із з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Гуд-Віл», ПП «ЛСВ Моноліт», ТОВ «ТБК Респект», ТОВ «Тетраполіс». Також зазначає, що за результатами документальної планової перевірки встановлено, що СКП «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» ХМР отримувало бюджеті кошти за кодом бюджетні класифікації 3210 на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 рр.» на постійній і регулярній основі (грошові кошти надавалися на проведення капітальних робіт за одними й тими самим об`єктами щороку, що свідчить про їх невідповідність ознакам капітальних трансфертів відповідно до Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету. Вказує, що враховуючи той факт, що вказані кошти надходять до СКП «Харківзеленбуд» ХМР на виконання програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства міста, то для цілей оподаткування ПДВ, такі кошти слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах такої програми. Враховуючи вищенаведене, просить відмовити СКП «Харківзеленбуд» ХМР у задоволенні вимог апеляційної скарги у повному обсязі, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 залишити без змін.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області, на підставі наказу від 17.03.2021 року №1766-п, направлень від 02.04.2021 № 3998, від 02.04.2021 № 3999, від 02.04.2021 № 4004, від 02.04.2021 № 4005, від 02.04.2021 № 4007, від 02.04.2021 № 4008 та повідомлення №154 від 17.03.2021, проведено фактичну перевірку Спеціалізованого комунального підприємства "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" Харківської міської ради.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової перевірки Спеціалізованого комунального підприємства "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" Харківської міської ради від 12.05.2021 №7904/20-40-07-01-08/03362152.

У вказаному акті встановлено порушення СКП «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» ХМР»:

- вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.3 ст. 138 Кодексу, П(С)БО 11 «Зобов`язання», П(С)БО 15 «Дохід», в результаті чого зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в податковій декларації за 2020 рік на суму 21 981 641 гривня;

- вимог пп. 185.1 ст.185, п. 187.7 п.187, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст.198 Кодексу встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 2 632 895 грн., в тому числі за червень 2019 року на суму 1 408 695 грн., за липень 2019 на суму 1 224 200 грн., завищення сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації з ПДВ) станом на 31.12.2020 року на суму 79 523 315 гривень;

- вимог п.201.1 ст.201, п. 201.10 ст. 201 ПКУ в частині не реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 100 529 941,20 гривня;

- вимог п.п. 176.2 (б) п. 176.2 ст. 176, абз. 1 п. 119.2 ст. 119 Кодексу та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за №111/26556 податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з нього податку за ф. 1-ДФ за 3 квартал 2018 року був наданий з недостовірними відомостями, а саме невірно відображений податковий номер фізичної особи;

- вимог пп.11.3 п.11 ст.25 розділу 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями передбачено накладення штрафної санкції у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період за який донараховано таку суму, але не більше 50% такої суми.

На підставі вказаного акту перевірки від 12.05.2021 року відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 22.09.2021 р. №00197020701, від 30.06.2021 р. №00125600701, 00125510701, №00125650701, від 29.07.2021 р. №00152470701.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 30.06.2021 р. 3125600701 було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток СКП «Харківзеленбуд» в розмірі 21 981 641,00 грн.

Вказана сума зменшення від`ємного значення серед іншого складається суми неправомірного визначення нарахованої амортизації СКП «Харківзеленбуд» в податковій декларації з податку на прибуток та додатків до неї (додаток АМ та РІ) за 2020 рік, що призвело до заниження показників в декларації з податку на прибуток за 2020 рік по рядку 04 об`єкт оподаткування» на суму 1 700 365,00 грн. (стор. 77-80 Акту перевірки).

Позивач погодився з тим, що відповідне порушення мало місце і виправив його шляхом подання уточнюючої декларації до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 30.06.2021 р. №00125600701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток СКП "Харківзеленбуд" частково, в розмірі 20 281 276, 00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, контролюючого органу, без порушення норм податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У силу пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України зазначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій між Спеціалізованим комунальним підприємством "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" та його контрагентами, колегія суддів виходить з наступного.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих у рядку 10.1 Декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2018 по 31.12.2020 встановлено їх завищення на загальну суму 3 608 419 грн за рахунок безтоварних господарських операцій СКП «Харківзеленбуд» із з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Гуд-Віл» (код ЄДРПОУ: 43149549); в ПП «ЛСВ Моноліт» (код ЄДРПОУ: 34015769); ТОВ «ТБК Респект» (код ЄДРПОУ: 42442459); ТОВ «Тетраполіс» (код ЄДРПОУ: 42725753).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТБК Респект» (код ЄДРПОУ: 42442459).

СКП «Харківзеленбуд» уклало з ТОВ «ТБК «Респект» ряд договорів про закупівлю товарів, зокрема:

- договір про закупівлю товарів №442 від 14.12.2018. Найменування товару: код ДК 021-2015-37530000-2- вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор (штучне дерево LED зовнішнє);

- договір про закупівлю товарів від №443 14.12.2018. Найменування товару: код ДК 021-2015-37530000-2- новорічна іграшка "Сніговик";

- договір про закупівлю товарів від №444 14.12.2018. Найменування товару: код ДК 021-2015-19520000-7- пластмасовий виріб "Санта Великий";

- договір про закупівлю товарів від №445 14.12.2018. Найменування товару: код ДК 021-2015-44140000-3- конструкційна фігура "Сніжне дерево";

- договір про закупівлю товарів від №446 14.12.2018. Найменування товару: код ДК 021-2015-18610000-8- вироби з штучного хутра "Олень" та "Ведмедик";

- договір про закупівлю товарів від №447 14.12.2018. Найменування товару: код ДК 021-2015-37510000-6- новорічна іграшка "Лускунчик";

- договір про закупівлю товарів від №448 14.12.2018. Найменування товару: код ДК 021-2015-31720000-9- електромеханічний пристрій "Ведмідь".

Відповідно до умов вказаних договорів СКП «Харківзеленбуд» у ТОВ «ТБК Респект» придбавало товар (іграшки великих розмірів: Ростова лялька "Лускунчик" (56x42x192см;вага 21 кг) 7 штук; Конструкція фігура "Сніжне дерево" (висота 240 см; вага 13,5 кг) 3 шт.; Пластмасовий виріб "Санта великий" (одяг білого кольору; висота190 см; вага 17 кг) 1 шт. тощо).

Також, до суду надано : специфікації до вищевказаних договорів, видаткові накладні, платіжні дорученнями, акти внутрішнього переміщення основних засобів, інвентарні картки, фото товару в експлуатаційному стані та витягом з ЄРПН.

Від ТОВ «ТБК РЕСПЕКТ», податковий номер 42442459 отримано видаткові накладні: від 22.12.2018 року № 1 на загальну суму 188 264,22 грн., в тому числі ПДВ; від 22.12.2018 року № 2 на загальну суму 189 714,00 грн., в тому числі ПДВ; від 22.12.2018 року № 3 на загальну суму 122 309,12 грн., в тому числі ПДВ; від 22.12.2018 року № 4 на загальну суму 173 998,38 грн., в тому числі ПДВ; від 22.12.2018 року № 5 на загальну суму 48 000,00 грн., в тому числі ПДВ; від 22.12.2018 року № 6 на загальну суму 16 860,00 грн., в тому числі ПДВ; від 22.12.2018 року № 7 на загальну суму 188 988,00 грн., в тому числі ПДВ; від 27.03.2019 року № 1 на загальну суму 980 000,00 грн., в тому числі ПДВ; від 09.04.2019 року № 2 на загальну суму 320 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Щодо взаємовідносин з ПП «ЛСВ Моноліт» (код ЄДРПОУ: 34015769)

З матеріалів справи судом встановлено, що СКП «Харківзеленбуд» уклало з ПП «ЛСВ Моноліт» ряд договорів про закупівлю товарів, зокрема:

- договір про закупівлю товарів №627 від 25.11.2019 року. Найменування товару: код ДК 021-2015-31520000-7- світильники та освітлювальна апаратура;

- договір про закупівлю товарів №628 від 25.11.2019 року. Найменування товару: код ДК 021-2015-442100005-5- конструкція каркасна електромеханічна;

- договір про закупівлю товарів №631 від 25.11.2019 року. Найменування товару: код ДК 021-2015-31520000-7- світильники та освітлювальна арматура;

- договір про закупівлю товарів №635 від 25.11.2019 року. Найменування товару: код ДК 021-2015-44210000-5- декоративна паркова фігурка освітлювальна.

Також, до суду надано специфікації до вищезазначених договорів, технічні завдання, видаткові накладні, товарно-транспортні накладними, платіжні дорученнями, акти внутрішнього переміщення основних засобів, інвентарні картки, фото товару в експлуатаційному стані та витяги з ЄРПН.

Від ТОВ «ЛСВ МОНОЛІТ», податковий номер 34015769 отримано видаткові накладні : від 28.11.2019 року № 363 на загальну суму 2 370 000,00 грн., в тому числі ПДВ; від 28.11.2019 року № 364 на загальну суму 2 670 000,00 грн., в тому числі ПДВ; від 11.12.2019 року № 355 на загальну суму 3 250 000,00 грн., втому числі ПДВ; від 11.12.2019 року № 356 на загальну суму 2 289 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Гуд-Віл» (код ЄДРПОУ: 43149549).

З матеріалів справи судом встановлено, що СКП «Харківзеленбуд» уклало з ТОВ «Гуд-Віл» ряд договорів про закупівлю товарів, зокрема:

- договір про закупівлю товарів №697 від 16.12.2019 року. Найменування товару: код ДК 021-2015-375300002- виріб декоративний "Арка";

- договір про закупівлю товарів №683 від 10.12.2019 року. Найменування товару: код ДК 021-2015-44210000-5- декоративні конструкційні вироби;

- договір про закупівлю товарів №698 від 16.12.2019 року. Найменування товару: код ДК 021-2015-39290000-1- фурнітура різна (декоративні елементи).

Також, до суду надано наступні документи : специфікації до вищезазначених договорів, технічні завданнями, видатковими накладними, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, акти внутрішнього переміщення основних засобів, інвентарні картки, фото товару в експлуатаційному стані, та вити з ЄРПН.

Від ТОВ «ГУД-ВІЛ» отримано видаткові накладні : 20.12.2019 року № 17 на загальну суму 3 402 899,64 грн., в тому числі ПДВ; 21.12.2019 року № 18 на загальну суму 3 427 500,00 грн., в тому числі ПДВ; 21.12.2019 року № 19 на загальну суму 1 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ; від 21.12.2019 року № 20 на загальну суму 3 199 998,00 грн., в тому числі ПДВ.

Також, до суду надано додаткові документи по взаємовідносинам з ТОВ «ТБК «Респект», ПП «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд- Віл», а саме : протоколи засідання комісії по визначенню терміну корисного використання основних засобів та інвентаризаційні описи необоротних активів станом на 20.10.2020 р. та 25.10.2019.

Щодо посилань відповідача на суду першої інстанції на відсутність інформації щодо навантажувально-розвантажувальних робіт підчас транспортування товару, на те, що адреса місцезнаходження відправника вантажу не співпадає з адресою навантаження товару, товарно-транспортні накладні не містять дати їх складання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції, не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18, від 06.04.2021 у справі № 805/2028/16-а, від 11.05.2022р. у справі № 200/14487/19.

Таким чином, враховуючи, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт використання (придбання) товару, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку, що наявність у них певних неточностей не може свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідальною особою за складання ТТН є не СКП «Харківзеленбуд», а його контрагенти. Вантажоодержувач, СКП «Харківзеленбуд», за умовами Правил №363 не приймає участь в складанні ТТН і не в змозі проконтролювати правильність і повноту заповнення її реквізитів.

В той же час, Правила №363 не передбачають можливості вантажоодержувача відмовитись від прийняття товару в тому випадку, якщо в ТТН відсутня дата її складання.

При цьому, за умовами договорів СКП «Харківзеленбуд» з його контрагентами товар приймався тільки і виключно на підставі видаткової накладної, оформлення видаткової накладної було підставою для здійснення розрахунків між сторонами.

СКП «Харківзеленбуд» зазначає, що під час прийомки товару від його контрагентів кількість товару, зазначена у видаткових накладних, співпадала з кількістю товару, яка була зазначена в ТТН і фактично протранспортована. Відтак, у СКП «Харківзеленбуд» було відсутнє право відмовитись від прийняття товару або право вимоги дооформления ТТН.

Виходячи з вищенаведеного, відсутність дати складання на ТТН не може свідчити про нереальність господарської операції.

Стосовно не співпадіння адреси місцезнаходження вантажовідправника з адресою навантаження товару, колегія суддів зазначає наступне.

Правила №363 не встановлюють в якості обов`язкової умови перевезення вантажу (товару) співпадіння таких адрес.

Щодо наявності в ТТН інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Ні сама форма ТТН, що є додатком №7 до Правил №363, ні обов`язкові реквізити ТТН, які зазначені в п. 11.1. Правил №363, не містять посилання в якості обов`язкового реквізиту ТТН на наявність такої інформації.

При цьому, за адресою розвантаження -товару, яка зазначена в ТТН - м. Харкові, вул. Мирної, 11-Б знаходиться головний склад СКП «Харківзеленбуд». За цією адресу здійснювалась поставка товару у взаємовідносинах з ТОВ «ТБК «Респект», ПГІ «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл».

На підтвердження цього суду був наданий витяг з додаткової угоди до договору про передачу майна в господарське відання №559 від 10.04.1995 р.

Щодо посилань суду першої інстанції та відповідача на те, що на поставлений товар відсутні гарантійні талони та паспорти, колегія суддів зазначає наступне.

За умовами договорів між СКП «Харківзеленбуд» та його контрагентами разом з товаром підлягали передачі : накладна та товарно-транспортна накладна.

Передання таких документів, як гарантійні талони та паспорти передбачено не було.

Відтак, відсутність документів, існування яких не передбачено у взаємовідносинах між сторонами, не може свідчити про нереальність господарської операції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність гарантійних документів та паспортів, не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та не свідчить про факт не виконання робіт.

Щодо посилань відповідача та суду першої інстанції на наявність певної податкової інформація по відношенню до контрагентів СКП «Харківзеленбуд», яка свідчить про недостатність матеріальних та людських ресурсів, відсутність за місцезнаходженням тощо.

Колегія суддів зазначає, що факт отримання товару у відносинах з ТОВ «ТБК «Респект», ПП «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл» додатково підтверджується актами внутрішнього переміщення основних засобів відповідно до яких отриманий товар передавався для використання на структурні підрозділи (дільниці) позивача, що були складені за участі посадових осіб позивача.

Факт обліку отриманого товару підтверджується інвентарними картками. Факт знаходження в розпорядженні та використанні позивача отриманого товару підтверджується інвентаризаційними описами необоротних активів станом на 20.10.2020 р. та 25.10.2019 p., які були складені за участі більш ніж десяти посадових осіб позивача та фото товару станом на 2021 р. (всі перелічені документи були додані до позовної заяви).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Тетраполіс» (код ЄДРПОУ: 42725753).

СКП «Харківзеленбуд» ХМР уклало договір з ТОВ «Тетраполіс» від 18.07.2019 № 394. Предметом вказаного договору було виконання робіт з капітального ремонту поливального водопроводу по пр. Гагаріна, м. Харків.

До суду було надано :

- договір №394 від 18.07.2019 р. з додатками, додатковими угодами, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ2в, платіжними дорученнями;

- договір №Т05/05 від 05.05.2020 р. з додатками, додатковими угодами, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ2в, платіжними дорученнями, витягом з ЄРПН та фото етапів виконання робіт.

Податковий орган при проведенні перевірки встановив, що неможливо встановити ланцюг виконання робіт у взаємовідносинах з вказаним контрагентом; відсутня інформація щодо залучення субпідрядних організацій до виконання робіт; відсутні договори оренди машин та механізмів, необхідних для виконання робіт; ліцензія на здійснення будівельних робіт ТОВ Тетрополіс анульована.

Колегія суддів зазначає, що, відповідно до умов договорів, які були укладені між СКП «Харківзеленбуд» та ТОВ «Тетрополіс», останнє прийняло на себе обов`язок щодо капітального ремонту поливального трубопроводу.

Відповідно до п. 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою КМУ від 30.03.2016 р. № 256 (діяли до 18.03.2020 p.), ліцензуванню підлягає діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками (СС2 та ССЗ).

В той же час, капітальний ремонт поливального трубопроводу за своїм класом наслідків відноситься до об`єкту з незначними наслідками (СС1) та виконання таких робіт не потребує наявності ліцензії.

Внаслідок наведеного, для встановлення реальності операцій з ТОВ «Тетрополіс» щодо виконання вищенаведеної роботи, не має значення чи була у вказаного суб`єкта господарювання на момент виконання роботи відповідна ліцензія.

Крім того, етапи виконання робіт у відносинах з ТОВ «Тетрагюліс» були зафіксовані на фото, які були додані до позовної заяви.

Також колегія суддів зазначає, що договори у взаємовідносинах між СКП «Харківзеленбуд» та ТОВ «ТБК «Респект», ГШ «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл», ТОВ «Тетраполіс» укладались за наслідками здійснення процедури торгів відповідно до вимог ЗУ «Про публічні закупівлі».

Згідно ЗУ «Про публічні закупівлі» - всі ці контрагенти є переможцями відповідних процедур закупівлі (звіти про результати проведення процедури закупівлі були надані до суду).

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність ліцензії на виконання робіт не свідчить про факт не виконання робіт.

Щодо доводів суду першої інстанції та відповідача на не відповідності номенклатури придбаних товарів у номенклатурі поставлених товарів те, що контрагенти позивача не є виробниками продукції, відсутність у контрагентів складських, виробничих приміщень та фізичної і технологічної неможливості здійснення досліджуваної операції, колегія суддів зазначає наступне.

Наведене стосується наявності можливих порушень з боку контрагентів позивача, та не свідчить про такі порушення з боку самого позивача.

Акти перевірок контрагентів-постачальників позивача до суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем належних доказів вчинення позивачем порушень під час проведення закупок відповідних товарів (послуг) та доказів порушень під час використання бюджетних коштів до суду не надано. В матеріалах справи відсутні докази порушення бюджетного законодавства відповідними контролюючими органами.

Щодо посилання відповідача на наявну податкову інформацію щодо контрагентів позивача з питань здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками, колегія суддів зазначає наступне.

Така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Висновки Акту перевірки в цілому базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагента позивача, аналізу податкової інформації про контрагентів, в результаті чого встановлено відсутність ланцюга постачання або можливості для виробництва товару (його імпорту, іншого реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх звітних періодах).

Колегія суддів зазначає, що така інформація не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного суду від 27 травня 2021 року у справі № 820/6980/14 та від 12.03.2019 у справі № 804/9057/13-а.

Подальша діяльність контрагентів, наявність у них коштів, подальша доля товару, наявність складських приміщень, працівників, не стосується підприємства позивача після виконання сторонами угоди постачання.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та інших податкових зобов`язань, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Така позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі №808/4054/14 та від 03 квітня 2020 року у справі №160/4200/19.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/170, зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Більш того, стосовно підприємств «по ланцюгу постачання».

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

В той же час, відсутність за податковою інформацією у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні фонди та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постановах від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 804/3736/16, від 20 березня 2018 року у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 26 червня 2018 року у справі №826/3006/14 (адміністративне провадження №К/9901/2453/18), від 27 листопада 2018 року у справі №826/11629/18 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06 листопада 2018 року у справі №К/9901/3443/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, виснувавши, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Велика Палата підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що копії первинних документів, що містяться у матеріалах справи, в повному обсязі відображають дійсний зміст господарських операцій, а контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ТБК «Респект», ПП «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл», ТОВ «Тетраполіс», у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку щодо заниження податкового кредиту у взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами .

Щодо встановленого актом перевірки заниження задекларованих СКП «Харківзеленбуд» ХМР» показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів», колегія суддів зазначає наступне .

СКП «Харківзеленбуд» ХМР здійснює діяльність з поточного утримання, обслуговування, благоустрою, ремонту та створення об`єктів зеленого господарства міста Харкова, утримання, обслуговування та ремонт об`єктів зовнішнього благоустрою (фонтанів, пам`ятників, вулиць, скверів, тощо), догляд за зеленими насадженнями.

З матеріалів справи судом встановлено, що СКП «Харківзеленбуд» ХМР отримувало бюджетні кошти на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020рр.» за рахунок коштів бюджету міста Харкова на підставі вищезазначених рішень Харківської міської ради по відповідних роках: на 2019 рік, на 2020 рік та за кодом бюджетної класифікації 3210 здійснювало придбання послуг з будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів, які визначено відповідно до кошторисів витрат. Суми ПДВ по отриманих від постачальників послуг включаються підприємством до складу податкового кредиту декларації з ПДВ. Вартість послуг без ПДВ врахована підприємством за бухгалтерським рахунком 15 «Капітальні інвестиції». Перелік основних постачальників, пов`язаних з будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів наведено в додатку № 18 до акту перевірки.

Водночас, як зазначено судом першої інстанції та відповідачем суми податкових зобов`язань по отриманих грошових коштах СКП «Харківзеленбуд» ХМР за кодом бюджетної класифікації 3210 по об`єктах: «будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об`єкту...», які визначено відповідно до кошторисів витрат на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020рр.» за рахунок коштів бюджету мста Харкова на підставі рішень Харківської міської ради, не нараховуються.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вказані кошти надходять до СКП «Харківзеленбуд» ХМР на виконання програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства міста, то для цілей оподаткування ПДВ такі кошти слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах такої програми.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою. Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (далі -Інструкція), видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими кодами економічної класифікації видатків бюджету 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Згідно п. 1.6 Інструкції капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов`язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту З Інструкції за кодом 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» органи управління перераховують капітальні трансферти одержувачам (тобто всі капітальні видатки одержувачів) та внески у статутні капітали суб`єктів господарювання відповідно до законодавства.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Оскільки, як зазначено вище, капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, отримувач трансферту не виконує будь-які роботи, послуги та не надає товари в рахунок їх отримання, тому при отриманні капітального трансферту об`єкт оподаткування ПДВ відсутній (п. 185.1 ст. 185 ПКУ).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.04.2021 у справі № 813/2762/15.

Колегія суддів зазначає, що як свідчать надані до суду договори, отримувачем коштів є саме - СКП «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» ХМР, а не Харківська міська рада.

Суд зазначає, що в програмі розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 рр зазначено на що повинні бути витрачені виділені кошти.

Проте договори, укладені між СКП «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» ХМР та Харківською міською радою не передбачають виконання будь-яких робіт, послуг та не передбачають надання товарів в рахунок їх отримання.

Зазначене відповідає вищенаведеним висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 06.04.2021 у справі № 813/2762/15.

При цьому, колегія суддів зазначає, що будь які зауваження з боку контролюючих органів щодо неправомірності використання бюджетних коштів по спірних трансферах за кодом бюджетні класифікації 3210 на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 рр.» відсутні.

Відповідні докази до матеріалів справи не надані.

Щодо посилань відповідача на те, що бюджеті кошти за кодом бюджетні класифікації 3210 слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах такої програми, колегія суддів зазначає наступне.

З урахуванням вищенаведених висновків суду, дані посилання відповідача є помилковими.

Жодних доказів того, що Харківська міська рада отримувала послуги, які були надані СКП «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» ХМР, до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що за загальними нормами ПКУ отримувач трансферту може віднести до податкового кредиту суми ПДВ у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів (пп. "б" п. 198.1 ПКУ).

При цьому податковий кредит виникає на дату тієї події, що відбулася раніше (п. 198.2 ПКУ): дату списання коштів з банківського рахунка платника податків на оплату товарів/послуг; дату отримання платником податків товарів/послуг (основних засобів).

Враховуючи ту обставину, що капітальні трансферти, в розглядуваному випадку виділялись за кодом бюджетної класифікації 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам., організаціям)» та не надавались в якості компенсації за поставлені товари (послуги), тобто не виконувалась умова наявності об`єкту оподаткування, передбачена в п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, тому операція з надання капітальних трансфертів не може підлягати оподаткуванню податком на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що у випадку надання грошових коштів з бюджету м. Харкова на користь СКП «Харківзеленбуд» на виконання «Програми розвитку і реформування житлово- комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 p.p.» немає значення надавались вони на регулярній або нерегулярній основі, оскільки для оподаткування цих операцій ПДВ відповідно до вимог Податкового кодексу України повинно відбуватись постачання товарів (робіт, послуг) на користь Харківської міської ради (територіальної громади м. Харкова), чого в даному випадку не було.

В даному випадку не виникає об`єкта оподаткування ПДВ, оскільки не здійснюється постачання товарів (робіт, послуг).

Щодо посилань відповідача на деталізацію робіт зазначених в Програмі розвитку і реформування житлово- комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 p.p., колегія суддів зазначає, що дана деталізація не свідчить про здійснення постачання Харківській міській раді товарів (робіт, послуг). Колегія суддів зазначає, що ці послуги Харківська міська рада не отримувала. В даному випадку, як вже було зазначено вище, Харківська міська рада не є замовником послуг.

Доказів зворотного відповідачем не надано.

З приводу посилання на узагальнені та індивідуальні податкові консультації Державної фіскальної служби України, колегія суддів зазначає, що вони не є нормативно-правовими актами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен у своїй діяльності керуватися Конституцією України та законами України.

Крім того, згідно із пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

З урахуванням вищенаведеного доводи суду першої інстанції та відповідача стосовно того, що вказані кошти, які надходять до СКП «Харківзеленбуд» ХМР на виконання програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства міста, то для цілей оподаткування ПДВ такі кошти слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах такої програми є помилковими.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведеної вище норми КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доказано правомірності свого рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

З урахуванням вищенаведеного, доводи суду першої інстанції та відповідача щодо правомірності оскаржуваних рішень є помилковими.

Також колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 30.06.2021 №00125600701.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме позовної заяви, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 30.06.2021 №00125600701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток частково, в розмірі 20 281 276,00 грн.

При цьому, представник позивача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив, що оскаржує податкові повідомлення - рішення саме в межах заявлених позовних вимог.

Слід також зазначити, що відповідно до ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, тому вимога апеляційної скарги, щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 30.06.2021 №00125600701 в повному обсязі, яка не була вимогою позову та не була предметом розгляду у суді першої інстанції не може бути задоволена.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вищевказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, тому судове рішення - підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно оригіналу платіжного доручення № 2446 від 21.09.2021 р, яка міститься в матеріалах справи, сплатив судовий збір в сумі 22700 грн. 00 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно платіжного доручення №5426 від 05.10.2022р., яка міститься в матеріалах справи, сплачено судовий збір в сумі 34050 грн. 00 коп.

Всього, з урахуванням того, що позов задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 56 750, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 по справі № 520/18518/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 22.09.2021 р. №00197020701, від 30.06.2021 р. №00125510701; №00125650701, від 29.07.2021 р. №00152470701.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 30.06.2021 №00125600701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток частково, в розмірі 20 281 276,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління ДПС в Харківській області на користь Спеціалізоване комунальне підприємство "ХАРКІВЗЕЛЕНБУД" Харківської міської ради 56 750 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 27.01.2023 року