Постанова

від 27.06.2023 по справі 520/18518/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 червня 2023 року

справа №520/18518/21

адміністративне провадження № К/990/19462/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (судді: Григоров А. М., Бартош Н. С. , Подобайло З. Г.)

у справі №520/18518/21

за позовом Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Спеціалізоване комунальне підприємство «Харківзеленбуд» Харківської міської ради (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про зменшення позовних вимог, просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 22 вересня 2021 року №00197020701, від 30 червня 2021 року №00125510701, №00125650701, від 29 липня 2021 року №00152470701, скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 30 червня 2021 року №00125600701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток частково, в розмірі 20 281 276,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року (суддя - Севастьяненко К. О.) відмовлено у задоволенні адміністративного позову Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради до Головного управління ДПС в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 22 вересня 2021 року №00197020701, від 30 червня 2021 року №00125510701, №00125650701, від 29 липня 2021 року №00152470701, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 30 червня 2021 року №00125600701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток частково, в розмірі 20 281 276,00 грн, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління ДПС в Харківській області на користь Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради 56 750 грн 00 коп. витрати по сплаті судового збору.

30 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №520/18518/21, провадження за якою відкрито ухвалою від 31 травня 2023 року на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

09 червня 2023 року справа №520/18518/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті статі 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 6 лютого 2020 року по справі 806/1339/15, від 5 березня 2012 року по справі № 21-421а11, від 22 листопада 2016 року по справі № 826/11397/14, від 24 травня 2016 року по справі № 21-5332а15, від 14 червня 2016 року по справі № 21-131а16, від 22 листопада 2016 року по справі № 21-2430ф16, від 22 січня 2019 року по справі № 826/18174/13-а, від 31 березня 2020 року по справі № 520/8893/18, від 14 травня 2019 року по справі № 825/3990/14, від 28 грудня 2022 року по справі № 520/1284/19 тощо.

Контролюючий орган в касаційній скарзі, посилаючись на встановлені податковою перевіркою порушення, доводить нереальність господарських операцій підприємства з низкою контрагентів, при цьому наводить висновки Верховного Суду, висловлені у зазначених вище справах.

Стосовно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 187.7 статті 187 ПК України, щодо застосування якого, станом на сьогодні, відсутній висновок Верховного Суду у контексті визначення наявності або відсутності обов`язку у платника податків нарахувати податкові зобов`язання у разі постачання товар/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів (в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм), та обов`язку скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановленні Податковим кодексом України для такої реєстрації, податкову накладну.

Відповідач зазначає, що Підприємство отримувало кошти на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 рр.» на постійній і регулярній основі (грошові кошти надавалися на проведення капітальних робіт за одними й тими самим об`єктами щороку, що свідчить про їх невідповідність ознакам капітальних трансфертів відповідно до Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333).

У свою чергу, поточні видатки - це видатки, які спрямовуються на виконання бюджетних програм та забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям).

Відповідач наголошує на помилковості твердження Другого апеляційного адміністративного суду з приводу того, що контролюючий орган не надав суду доказів того, що Харківська міська рада отримувала послуги, які були надані СКП «Харківзеленбуд». Факт постачання Підприємством послуг на адресу Харківської міської ради прослідковується з огляду на таке. Відповідно до паспорту програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2014 рр., затвердженої Рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про затвердження «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2014 рр.» від 27 жовтня 2010 року № 328/10, яке розміщено на офіційному веб-сайті Харківської міської ради, замовником вказаної програми є Харківська міська рада; джерелами фінансування програми є кошти державного бюджету, міського бюджету, кошти підприємств та інші джерела, не заборонені чинним законодавством; обсяги фінансування: обсяги фінансування Програми за рахунок коштів міського бюджету визначаються на кожний окремий рік відповідно до кошторису, після затвердження його рішенням сесії Харківської міської ради у межах бюджетних асигнувань; відповідальні за виконання Програми: Департамент житлового господарства Харківської міської ради, Департамент комунального господарства Харківської міської ради, Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, функціонально підпорядковані комунальні унітарні підприємства територіальної громади міста; контроль за виконанням цього рішення покласти на постійні комісії Харківської міської ради з питань житлово-комунального господарства, благоустрою та інженерної інфраструктури міста, з питань планування, бюджету та фінансів та секретаря Харківської міської ради.

Аналізуючи зміст підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.7. статті 187 ПК України, скаржник зазначає, якщо кошти надходять до платника податків на виконання програми благоустрою міста, чи інших подібних програм, то для цілей оподаткування податком на додану вартість такі кошти слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах таких програм. Сума таких надходжень має бути включена платником до бази оподаткування вартості виконаних ним робіт/послуг та відображена в рядку 1 розділу І «Податкові зобов`язання» у декларації за звітний податковий період, в якому такі кошти отримано, оскільки згідно з пунктом 187.7 статті 187 Кодексу дата виникнення податкових зобов`язань у разі постачанні товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Відповідач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 520/18518/21 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року про відмову в задоволенні позовних вимог.

22 червня 2023 року позивач надав суду відзив на касаційну скаргу податкового органу, просить суд відмовити в її задоволенні.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведено документальну планову перевірку Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради, за результатами якої складено акт від 12 травня 2021 року №7904/20-40-07-01-08/03362152 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Підприємством:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.4 статті 137, пункту 138.3 статті 138 ПК України, П(С)БО 11 «Зобов`язання», П(С)БО 15 «Дохід», в результаті чого зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в податковій декларації за 2020 рік на суму 21981641 гривня;

- підпункту 185.1 статті 185, пункту 187.7 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 2 632 895 грн, в тому числі за червень 2019 року на суму 1 408 695 грн, за липень 2019 на суму 1 224 200 грн, завищення сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації з ПДВ) станом на 31 грудня 2020 року на суму 79 523 315 гривень;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України в частині не реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 100 529 941,20 гривня;

- підпункту 176.2 (б) пункту 176.2 статті 176, абз. 1 пункту 119.2 статті 119 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №111/26556, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з нього податку за ф. 1-ДФ за 3 квартал 2018 року був наданий з недостовірними відомостями, а саме невірно відображений податковий номер фізичної особи;

- підпункту 11.3 пункту 11 статті 25 розділу 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким передбачено накладення штрафної санкції у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період за який донараховано таку суму, але не більше 50% такої суми.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 22 вересня 2021 року №00197020701, яким Підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2020 року на 71 823 315 грн;

- від 30 червня 2021 року №00125600701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2020 року на 21 981 641 грн;

- від 30 червня 2021 року 00125510701, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 291 118 грн 75 коп., з яких за податковим зобов`язанням - 2 632 895 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 658 223,75 грн;

- від 30 червня 2021 року №00125650701, яким до платника застосовано штраф на підставі пункту 120-1.3 статті 120-1 ПК України в розмірі 39 866 790 грн 20 коп.;

- від 29 липня 2021 року №00152470701, яким до платника за невиконання податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2021 року №00125650701 застосовано штраф на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України в розмірі 39 866 790 грн 20 коп.

Податковим повідомленням-рішенням від 30 червня 2021 року № 3125600701 зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток СКП «Харківзеленбуд» в розмірі 21981641,00 грн. Ця сума зменшеного від`ємного значення, серед іншого, складається з суми неправомірного визначення нарахованої амортизації СКП «Харківзеленбуд» в податковій декларації з податку на прибуток та додатків до неї (додаток АМ та РІ) за 2020 рік, що призвело до заниження показників в декларації з податку на прибуток за 2020 рік по рядку 04 об`єкт оподаткування» на суму 1 700 365,00 грн (стор. 77-80 акта перевірки).

Позивач погодився з тим, що відповідне порушення мало місце і виправив його шляхом подання уточнюючої декларації до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік, а тому оскаржує податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2021 року №00125600701 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 20281276 грн.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У силу пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України зазначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Щодо господарських операцій Підприємства з контрагентами, які за висновками податкової перевірки є нереальними

Як установили суди попередніх інстанцій перевіркою достовірності відображених показників у поданих у рядку 10.1 Декларацій з податку на додану вартість за період з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2020 року встановлено їх завищення на загальну суму 3 608 419 грн за рахунок безтоварних господарських операцій СКП «Харківзеленбуд» із з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Гуд-Віл» (код ЄДРПОУ: 43149549); в ПП «ЛСВ Моноліт» (код ЄДРПОУ: 34015769); ТОВ «ТБК Респект» (код ЄДРПОУ: 42442459); ТОВ «Тетраполіс» (код ЄДРПОУ: 42725753).

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК Респект».

СКП «Харківзеленбуд» уклало 14 грудня 2018 року з ТОВ «ТБК «Респект» ряд договорів про закупівлю товарів, зокрема, договір №442 (найменування товару: код ДК 021-2015-37530000-2- вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор (штучне дерево LED зовнішнє), договір №443 (найменування товару: код ДК 021-2015-37530000-2- новорічна іграшка «Сніговик»), договір №444 (найменування товару: код ДК 021-2015-19520000-7- пластмасовий виріб «Санта Великий»), договір №445 (найменування товару: код ДК 021-2015-44140000-3- конструкційна фігура «Сніжне дерево»), договір №446 (найменування товару: код ДК 021-2015-18610000-8- вироби з штучного хутра «Олень» та «Ведмедик», договір №447 (найменування товару: код ДК 021-2015-37510000-6- новорічна іграшка «Лускунчик»), договір №448 (найменування товару: код ДК 021-2015-31720000-9- електромеханічний пристрій «Ведмідь»).

Відповідно до умов вказаних договорів Підприємство у ТОВ «ТБК Респект» придбавало товар (іграшки великих розмірів: Ростова лялька «Лускунчик» (56x42x192см;вага 21 кг) 7 штук; Конструкція фігура «Сніжне дерево» (висота 240 см; вага 13,5 кг) 3 шт.; Пластмасовий виріб «Санта великий» (одяг білого кольору; висота190 см; вага 17 кг) 1 шт. тощо).

В підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав до суду специфікації до вищевказаних договорів, видаткові накладні, платіжні дорученнями, акти внутрішнього переміщення основних засобів, інвентарні картки, фото товару в експлуатаційному стані та витягом з ЄРПН.

Погоджуючись з висновками контролюючого органу, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції з зазначеним контрагентом є нереальними, про що свідчить факт відсутності складених товарно-транспортних накладних для транспортування товару за договором з ТОВ «ТБК «Респект», цей контрагент не є виробником вказаної продукції, відсутні відомості про складські, виробничі приміщення, по ланцюгу постачання нема жодного виробника, контрагент не знаходиться за юридичною адресою. На адресу ТОВ «ТБК Респект» податковий орган направляв запит щодо проведення зустрічної звірки від 05 квітня 2021 року №365/20-40-07-01-16 з метою надання підтверджуючих документів по взаємовідносинах з СКП «Харківзеленбуд» ХМР. Однак, відповіді підприємства по зазначеному питанню контрагентом позивача не надано.

Щодо взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «ЛСВ Моноліт»

Позивач уклав 25 листопада 2019 року з ПП «ЛСВ Моноліт» ряд договорів про закупівлю товарів, зокрема: договір №627 (найменування товару: код ДК 021-2015-31520000-7- світильники та освітлювальна апаратура), договір №628 (найменування товару: код ДК 021-2015-442100005-5- конструкція каркасна електромеханічна), договір №631 (найменування товару: код ДК 021-2015-31520000-7- світильники та освітлювальна арматура), договір №635 (найменування товару: код ДК 021-2015-44210000-5- декоративна паркова фігурка освітлювальна).

В підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав до суду специфікації до вищезазначених договорів, технічні завдання, видаткові накладні, товарно-транспортні накладними, платіжні дорученнями, акти внутрішнього переміщення основних засобів, інвентарні картки, фото товару в експлуатаційному стані та витяги з ЄРПН.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безтоварність господарських операцій з цим товариством, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача, про це свідчить, зокрема: відсутність фізичної можливості зберігання товару у місцях його нібито завантаження, зазначених у ТТН; відсутність у власності або користуванні адміністративних і виробничих об`єктів, які б дозволяли провадити господарську діяльність; відсутність залучення фізичних осіб для реального здійснення операцій - за даними звітності за формами 1-ДФ, по ланцюгу постачання відсутні постачальники - імпортери завезених ТМЦ, недоліки у реквізитах товарно - транспортної накладної; ПП «ЛСВ Моноліт» не є виробником вказаної продукції (вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля), відсутність виробничих майданчиків, складських приміщення, тощо.

Податковим органом на адресу ПП «ЛСВ Моноліт» направлявся запит щодо проведення зустрічної звірки від 05 квітня 2021 року №366/20-40-07-01-16 та надання підтверджуючих документів по взаємовідносинах з СКП «Харківзеленбуд» ХМР.

ПП «ЛСВ Моноліт» надано відповідь 27 квітня 2021 року №42573/9, в якій не заперечується постачання товарів від ПП «ТЕХСТРІМ», стосовно якого відсутня інформація на підтвердження виробництва вказаного товару, відсутні складські та виробничі приміщення, за даними контролюючого органу, на спростування факту такої відсутності до суду доказів не надано.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд-Віл»

Позивач уклав з ТОВ «Гуд-Віл» ряд договорів про закупівлю товарів, зокрема, договір №697 від 16 грудня 2019 року (найменування товару: код ДК 021-2015-375300002- виріб декоративний «Арка»), договір №683 від 10 грудня 2019 року (найменування товару: код ДК 021-2015-44210000-5- декоративні конструкційні вироби), договір №698 від 16 грудня 2019 року (найменування товару: код ДК 021-2015-39290000-1- фурнітура різна (декоративні елементи).

В підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав до суду специфікації до вищезазначених договорів, технічні завдання, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти внутрішнього переміщення основних засобів, інвентарні картки, фото товару в експлуатаційному стані, та витяги з ЄРПН.

Суду надано додаткові документи по взаємовідносинам з ТОВ «ТБК «Респект», ПП «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд- Віл», а саме: протоколи засідання комісії по визначенню терміну корисного використання основних засобів та інвентаризаційні описи необоротних активів станом на 20 жовтня 2020 року та 25 жовтня 2019 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з цим контрагентом, посилаючись на відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про осіб, які завантажували ТМЦ, місцезнаходження ТОВ «Гуд-Віл» згідно відомостей ІС «Податковий блок»: м. Суми, вул. Леваневського, б. 10/1, що не відповідає вказаній в ТТН адресі завантаження товару: м. Мерефа, пров. Яковівський, б. 10. Крім того, ТОВ «Гуд-Віл» не є виробником товару, згідно з узагальненою податковою інформацією за звітний період декларування ПДВ жовтень - грудень 2019 року, січень - вересень 2020 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками в частині формування податкового кредиту та податкового зобов`язання отримано від ОУ ГУ ДФС у Сумській області відповідь від 19 жовтня 2020 року за №726/18-97-04-02-09 про не встановлення місцезнаходження платника податків за адресою: м, Суми, вул. Леваневського, буд. 10/1. Встановлено, що за адресою знаходиться чотирьохповерхова нежитлова будівля, у судовому засіданні доказів на спростування даного факту позивач до суду не надав.

Суд першої інстанції також врахував, що за даними звітності за формами 1-ДФ у ТОВ «Гуд-Віл» встановлений факт відсутності трудових ресурсів для реального здійснення операцій.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетраполіс»

Позивач уклав договір з ТОВ «Тетраполіс» від 18 липня 2019 року № 394, предметом якого є виконання робіт з капітального ремонту поливального водопроводу по пр. Гагаріна, м. Харків.

В підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав до суду договір з додатками, додатковими угодами, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ2в, платіжні доручення, договір №Т05/05 від 05 травня 2020 року з додатками, додатковими угодами, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ2в, платіжними дорученнями, витягом з ЄРПН та фото етапів виконання робіт.

Суд першої інстанції, погоджуючись з контролюючим органом щодо нереальності господарських операцій з цим контрагентом, прийняв висновки відповідача про неможливість встановлення ланцюга виконання робіт, відсутність інформації щодо залучення субпідрядних організацій до виконання робіт, відсутність договорів оренди машин та механізмів, необхідних для виконання робіт, анулювання ліцензії на здійснення будівельних робіт ТОВ «Тетрополіс», не надання звіту за формою №20-ОПП, що підтверджує відсутність у власності або користуванні будь-яких об`єктів оподаткування (адміністративних і виробничих об`єктів), які б дозволяли провадити господарську діяльність, за даними звітності за формами 1-ДФ кількість персоналу є незначною, що також викликає обґрунтований сумнів у спроможності виконати контрагентом свої зобов`язання за укладеним з позивачем договором.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції за результатом дослідження первинних документів, складених по факту виконання договорів, визнав, що документи в повному обсязі відображають дійсний зміст господарських операцій, а контролюючий орган не надав належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ТБК «Респект», ПП «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл», ТОВ «Тетраполіс».

Зокрема, відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи під час транспортування товару, а також не співпадіння адреси місцезнаходження відправника вантажу з адресою навантаження товару, відсутність у товарно-транспортних накладних дати їх складання, суд апеляційної інстанції звернувся до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568). Розділом 1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з судом апеляційної інстанції, що відсутність товарно-транспортних накладних або наявність дефектів у них є порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а тому сам по собі такий факт, за наявності інших доказів про протилежне, не свідчить про те, що господарська операція не відбулася.

Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що відповідальною особою за складання товарно-транспортних накладних є не СКП «Харківзеленбуд», а його контрагенти, оскільки вантажоодержувач, яким виступає позивач у справі, за умовами Правил №363 не приймає участь в складанні цих документів і не в змозі проконтролювати правильність і повноту заповнення її реквізитів. При цьому, за умовами договорів СКП «Харківзеленбуд» з його контрагентами товар приймався тільки і виключно на підставі видаткової накладної, оформлення видаткової накладної було підставою для здійснення розрахунків між сторонами. Кількість товару, зазначена у видаткових накладних, співпадала з кількістю товару, яка була зазначена в товарно-транспортних накладних і фактично транспортована.

За Правилами перевезення не є обов`язковою умовою співпадіння адреси місцезнаходження вантажовідправника з адресою навантаження товару, а тому такі доводи контролюючого органу не заслуговують на увагу та обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.

Спростовуючи доводи щодо наявності в товарно-транспортних накладних інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи, суд апеляційної інстанції вказав, що ні форма товарно-транспортної накладної, що є додатком №7 до Правил №363, ні обов`язкові реквізити, зазначені в пункті 11.1. цих Правил, не містять посилання в якості обов`язкового реквізиту наявність такої інформації.

При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що за адресою розвантаження товару, яка зазначена в товарно-транспортних накладних - м. Харкові, вул. Мирної, 11-Б, знаходиться головний склад СКП «Харківзеленбуд», саме за цією адресою здійснювалась поставка товару у взаємовідносинах з ТОВ «ТБК «Респект», ПГІ «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл».

На підтвердження цього суду був наданий витяг з додаткової угоди до договору про передачу майна в господарське відання №559 від 10 квітня 1995 року.

Висновки суду першої інстанції та доводи відповідача про те, що на поставлений товар відсутні гарантійні талони та паспорти, суд апеляційної інстанції відхилив з посиланням на умови договорів, за якими разом з товаром підлягали передачі: накладна та товарно-транспортна накладна. Відсутність таких документів, існування яких не передбачено у взаємовідносинах між сторонами, не доводить нереальність господарської операції.

Колегія суддів апеляційного суду додатково зазначила, що факт отримання товару у відносинах з ТОВ «ТБК «Респект», ПП «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл» підтверджується актами внутрішнього переміщення основних засобів, відповідно до яких отриманий товар передавався для використання на структурні підрозділи (дільниці) позивача, що були складені за участі посадових осіб позивача.

Факт обліку отриманого товару підтверджується інвентарними картками. Факт знаходження в розпорядженні та використанні позивача отриманого товару підтверджується інвентаризаційними описами необоротних активів станом на 20 жовтня 2020 року та 25 жовтня 2019 pоку, які були складені за участі більш ніж десяти посадових осіб позивача та фото товару станом на 2021 рік (всі перелічені документи були додані до позовної заяви).

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ «Тетраполіс», за якими останнє прийняло на себе обов`язок щодо капітального ремонту поливального трубопроводу, суд апеляційної інстанції звернувся до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 256 (діяли до 18 березня 2020 pоку), пунктом 2 яких зазначено, що ліцензуванню підлягає діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками (СС2 та ССЗ).

В той же час, капітальний ремонт поливального трубопроводу за своїм класом наслідків відноситься до об`єкту з незначними наслідками (СС1) та виконання таких робіт не потребує наявності ліцензії, а тому висновки суду першої інстанції щодо нереальності господарської операції з цим контрагентом у зв`язку з відсутністю у нього ліцензії на здійснення будівельних робіт обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції безпідставними. Більш того, всі етапи виконання робіт у відносинах з ТОВ «Тетраполіс» були зафіксовані на фото, які додані до позовної заяви.

Колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що договори у взаємовідносинах між СКП «Харківзеленбуд» та ТОВ «ТБК «Респект», ГШ «ЛСВ Моноліт», ТОВ «Гуд-Віл», ТОВ «Тетраполіс» укладались за наслідками здійснення процедури торгів відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», отже всі контрагенти позивача є переможцями відповідних процедур закупівлі (звіти про результати проведення процедури закупівлі були надані до суду).

Висновки акта перевірки в цілому базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагента позивача, аналізу податкової інформації про контрагентів, в результаті чого встановлено відсутність ланцюга постачання або можливості для виробництва товару (його імпорту, іншого реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх звітних періодах).

Верховний Суд неодноразово в своїх постановах наголошував, що податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не є безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про нереальність/безтоварність господарських операцій. Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень. Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Враховуючи наявність лише загальної податкової інформації, колегія суддів Верховного Суду погоджується з судом апеляційної інстанції, що висновки контролюючого щодо невідповідності номенклатури придбаних товарів у номенклатурі поставлених товарів, відсутності інформації щодо виробника продукції, відсутність у контрагентів складських, виробничих приміщень та неможливість фізичного і технологічного здійснення операцій, не підтверджені належними, достовірними і достатніми доказами.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з правовою оцінкою юридичним фактам при дослідженні спірних правовідносин, наданою судом апеляційної інстанції, контролюючий орган в касаційній скарзі не спростував висновки суду, висловлені в оскаржуваній постанові, що дає підстави для відмови у задоволенні касаційної скарги в цій частині. Безпідставними є посилання податкового органу на постанови Верховного Суду, прийняті в інших справах, висновки у яких, на думку скаржника, не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України

Податковою перевіркою встановлено заниження задекларованих СКП «Харківзеленбуд» ХМР» показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів».

Підприємство здійснює діяльність з поточного утримання, обслуговування, благоустрою, ремонту та створення об`єктів зеленого господарства міста Харкова, утримання, обслуговування та ремонт об`єктів зовнішнього благоустрою (фонтанів, пам`ятників, вулиць, скверів тощо), догляд за зеленими насадженнями.

Суди попередніх інстанцій установили, що Підприємство отримувало бюджетні кошти на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020рр.» за рахунок коштів бюджету міста Харкова на підставі вищезазначених рішень Харківської міської ради по відповідних роках: на 2019 рік, на 2020 рік та за кодом бюджетної класифікації 3210 здійснювало придбання послуг з будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів, які визначено відповідно до кошторисів витрат. Суми податку на додану вартість по отриманих від постачальників послуг включаються підприємством до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість. Вартість послуг без податку на додану вартість врахована підприємством за бухгалтерським рахунком 15 «Капітальні інвестиції». Перелік основних постачальників, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом об`єктів наведено в додатку № 18 до акта перевірки.

Суми податкових зобов`язань по отриманих грошових коштах СКП «Харківзеленбуд» ХМР за кодом бюджетної класифікації 3210 по об`єктах: «будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об`єкту...», які визначено відповідно до кошторисів витрат на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020рр.» за рахунок коштів бюджету міста Харкова на підставі рішень Харківської міської ради, не нараховуються.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вказані кошти надходять до Підприємства на виконання програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства міста, то для цілей оподаткування податком на додану вартість такі кошти слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах такої програми.

Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з таким висновком, виходив з наступного.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою. Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333 (далі - Інструкція), видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими кодами економічної класифікації видатків бюджету 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Згідно з пунктом 1.6 Інструкції капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов`язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3 Інструкції за кодом 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» органи управління перераховують капітальні трансферти одержувачам (тобто всі капітальні видатки одержувачів) та внески у статутні капітали суб`єктів господарювання відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Оскільки, як зазначено вище, капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, отримувач трансферту не виконує будь-які роботи, послуги та не надає товари в рахунок їх отримання, тому при отриманні капітального трансферту об`єкт оподаткування податку на додану вартість відсутній (пункт 185.1 статті 185 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06 квітня 2021 року у справі №813/2762/15.

Як установив суд апеляційної інстанції за наданими суду договорами, отримувачем коштів є саме - СКП «Харківзеленбуд» ХМР, а не Харківська міська рада.

В програмі розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 рр зазначено на що повинні бути витрачені виділені кошти. Проте договори, укладені між СКП «Харківзеленбуд» ХМР та Харківською міською радою не передбачають виконання будь-яких робіт, послуг та не передбачають надання товарів в рахунок їх отримання.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що будь-які зауваження з боку контролюючих органів щодо неправомірності використання бюджетних коштів по спірних трансферах за кодом бюджетні класифікації 3210 на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 рр.» відсутні. Відповідні докази до матеріалів справи не надані.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо помилковості доводів відповідача про те, що бюджеті кошти за кодом бюджетні класифікації 3210 слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах такої програми. Суду не надано доказів того, що Харківська міська рада отримувала послуги, які були надані Підприємством.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що за загальними нормами ПК України отримувач трансферту може віднести до податкового кредиту суми податку на додану вартість у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів (підпункт "б" пункту 198.1 статті 198 ПК України). При цьому податковий кредит виникає на дату тієї події, що відбулася раніше (пункт 198.2 статті 198 ПК України): дату списання коштів з банківського рахунка платника податків на оплату товарів/послуг; дату отримання платником податків товарів/послуг (основних засобів).

Оскільки капітальні трансферти в розглядуваному випадку виділялись за кодом бюджетної класифікації 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» та не надавались в якості компенсації за поставлені товари (послуги), тобто не виконувалась умова наявності об`єкту оподаткування, передбачена в пункті 185.1. статті 185 ПК України, тому операція з надання капітальних трансфертів не може підлягати оподаткуванню податком на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у випадку надання грошових коштів з бюджету м. Харкова на користь Підприємства на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 p.p.» немає значення надавались вони на регулярній або нерегулярній основі, оскільки для оподаткування цих операцій податком на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України повинно відбуватись постачання товарів (робіт, послуг) на користь Харківської міської ради (територіальної громади м. Харкова), чого в даному випадку не було. А тому не виникає об`єкта оподаткування податком на додану вартість, оскільки не здійснюється постачання товарів (робіт, послуг).

Щодо посилань відповідача на деталізацію робіт зазначених в Програмі розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 p.p., колегія суддів апеляційного суду зазначила, що дана деталізація не свідчить про здійснення постачання Харківській міській раді товарів (робіт, послуг). Ці послуги Харківська міська рада не отримувала і не є замовником послуг. Доказів зворотного відповідач не надав.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду визнає безпідставними доводи скаржника про те, що кошти, які надходять до Підприємства на виконання програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства міста, слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах такої програми. Підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження з огляду на наявність висновку Верховного Суду з цього питання, висловленого в постанові від 06 квітня 2021 року у справі №813/2762/15.

Результати касаційного перегляду судових рішень

Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дотримався норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Контролюючий орган, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд апеляційної інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів учасників справи, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення її без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №520/18518/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк