Постанова

від 27.01.2023 по справі 640/25991/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/25991/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФУД" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФУД» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України від 18.11.2019 № UA100110/2019/300200/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100110/2019/01413 складену Київською міською митницею ДФС України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України від 18.11.2019 № UA100110/2019/300200/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100110/2019/01413 складену Київською міською митницею ДФС України.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позову.

Доводи апелянта аналогічні тим, які викладені у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані зокрема тим, що дії відповідача в межах спірних правовідносин вчинено з дотриманням вимог закону. Крім того, зауважено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а отже підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2015 між Компанією «SHANGYU ZHONGJIA FOODS CO., LTD» та ТОВ «ГРІН ФУД» укладено контракт № СН-03-2015, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купає «Чай» (у подальшому - товар), згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту.

15.11.2019 позивачем через митного брокера фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA100110/2019/806909, у графі 31 якої зазначено найменування товару, а саме: чай зелений в упаковці масою нетто більше 10 кг: - зелений чай (Green tea), (520 уп. по 30 кг), маркування - 9373С - 15 600 кг. Всього 15 600 кг. Країна виробництва: Китай (CN). Виробник SHAOXING SHANGYU ZHONGJIA FOODS.

Митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 30 457, 76 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подані відповідні документи.

Крім того, проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.

У зв`язку з цим, позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів подати додаткові документи, визначені статтею 53 Митного кодексу України, зокрема: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) завірений належним чином банківський платіжний документ; 4) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) виписки з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В якості додаткових документів декларантом подано:

- рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ «ДСВ-ЛОГІСТИКА» від 15.1.2019 та від 28.10.2019;

- довідку про вартість перевезення до митного кордону України ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» від 28.10.2019 № SIEV0002988;

- товарно-експортну вантажну митну декларацію відправника за штрих-кодом *223120190003254563* та її завірений переклад українською мовою;

- прайс-лист б/н від 01.07.2019;

- висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-1016 від 15.11.2019;

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 18-3 від 03.07.2019;

- лист ТОВ «ГРІН ФУД» про надання додаткових документів вих. № 117 від 15.11.2019;

- інвойс 2019KM-UT62 від 17.09.2019 з перекладом на українську мову;

- пакувальний лист (Packing list) від 17.09.2019;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (international consignment note CMR) №1027 від 14.11.2019;

- коносамент (Bill of Lading) від 12.11.2019;

- міжнародний санітарний сертифікат (Fitosanitary certificate);

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin);

- сертифікат якості (Certificate of quality);

- сертифікат здоров`я (Health Certificate).

За результатами розгляду митної декларації з доданими документами відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.11.2019 № UA100110/2019/300200/2, відповідно до якого вартість задекларованого товару збільшено з 30 457,76 доларів США до 41028,00 доларів США.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1. у графі 20 митної декларації задекларовано умови поставки FOB - SHANGHAI, CHINA. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 28.10.2019 № SIEV0002988, яка видана ТОВ «ДСВ Логистика». Відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, одним з документів, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Враховуючи, що документів, які передбачені положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» декларантом при митному оформленні надані не у повному обсязі, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості;

2. у наданому коносаменті від 24.09.2019 № WMS 19092602 відсутні підписи та печатки перевізника або відправника;

3. не надано інформації щодо страхування вантажу;

4. експертом у висновку цінової експертизи від 15.11.2019 обрано порівняльний підхід для визначення вартості об`єкта шляхом аналізу і порівняння цін недавного продажу або пропозицій ідентичних або подібних товарів.

Також, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/01413.

Позивач вважаючи, що діями та рішеннями відповідача допущено порушення його прав та інтересів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 4 статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а. встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б. обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в. не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Колегія суддів зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем подано до Київської митниці Держмитслужби достатні документи.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подані: 1) рахунок - фактуру (інвойс) № 2019KM-UT62 від 17.09.2019; 2) контракт № СН-03-2015 від 14.12.2015; 3) додаткову угоду № 1 від 29.029.2016 до зовнішньоекономічного контракту № СН-03-2015 від 14.12.2015; 4) додаткову угоду № 2 від 28.02.2017 до зовнішньоекономічного контракту № СН-03-2015 від 14.12.2015; 5) додаткову угоду № 3 від 10.03.2017 до зовнішньоекономічного контракту № СН-03-2015 від 14.12.2015; 6) додаткову угоду № 4 від 03.01.2019 до зовнішньоекономічного контракту № СН-03-2015 від 14.12.2015; 7) довідку про вартість перевезення до митного кордону України ТОВ «ДСВ Логістика» вих. № SIEV0002988 від 28.10.2019; 8) договір про надання послуг митного брокера від 05.05.2019 № 05/05/2016.

Митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару слугували висновки відповідача про те, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, зокрема, зазначено, що позивачем не були надані всі необхідні транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З приводу вищезазначених доводів відповідача, суд першої інстанції вірно вказав, що 14.12.2015 між Компанією «SHANGYU ZHONGJIA FOODS CO., LTD» та ТОВ «ГРІН ФУД» укладено контракт № СН-03-2015, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує «Чай» (у подальшому - товар), згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно пункту 2.3 контракту перелік товарів для кожної відгрузки, кількість, ціна, строки і умови поставки, оплата та дата відгрузки кожної окремої партії повинні бути узгоджені сторонами та відображені в Інвойсі.

Пунктами 3.1 - 3-4 контракту передбачено, що товар, що поставляється повинен бути відгружений у строки, узгоджені сторонами додатково, у встановлений законодавством України строк. Датою відгрузки вважається дата коносаменту.

Продавець зобов"язаний до відгрузки узгодити зх покупцем зміст відгрузочних документів: рахунку, пакувального листа, сертифіката походження, сертифіката якості, фітосанітарного сертифіката, свідоцтва фумігації.

Продавець зобов`язаний повідомити по e-mail/ факсу покупця протягом 24 годин з моменту відгрузки наступні дані: а) комерційний Інвойс; b) пакувальний лист; с) коносамент.

Крім того, продавець зобов"язаний надіслати покупцю кур`єрською почтою за адресою наступний пакет документів: комерційний Інвойс - 3 оригінала; сертифікат якості - 1 оригінал, 1 копія; сертифікат походження - 1 оригінал, 1 копія; фітосанітарний сертифікат - 1 оригінал, 1 копія; свідоцтво про фумігацію - 1 оригінал, 1 копія; пакувальний лист - 3 оригінала; копія коносамента.

Згідно додаткової угоди від 28.02.2017 № 2 до контракту від 14.12.2015 № СН-03-2015, сторони змінили юридичні адреси та банківські реквізити, зокрема, компанія «SHANGYU ZHONGJIA FOODS CO., LTD» змінила назву на «SHAOXING SHANGYU ZHONGJIA FOODS CO., LTD».

Також, у відповідності до комерційного Інвойсу від 17.09.2019 № 2019KM-UT62 вартість партії імпортованого товару становить 28080,00 доларів США.

Вказана вартість товару також була зазначена позивачем у декларації № UA100110/2019/807185.

Також, згідно інвойсу № 2019KM-UT62 від 17.09.2019 та декларації № UA100110/2019/807185 умовами поставки даної партії товару є FOB- Ningbo (Китай).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати («Інкотермс-2010») умови поставки FOB (FREE ON BOARD) (...named port of shipment) ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження), означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Продавець зобов`язаний нести всі витрати пов`язані з товаром,^ до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

Згідно договору на транспортно - експедиторське обслуговування від 18.04.2016 № SC-4749, укладеного між ТОВ «ДСВ Логістика» (експедитор) та ТОВ «Грін Фуд» (замовник), експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-фунтових контейнерах стандартів ISO від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

У відповідності до пункту 4.1 зазначеного договору вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (винагорода експедитора), обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. При цьому, винагорода експедитора не включає вартість послуг третіх осіб, залучених експедитором для виконання цього договору та заявок замовника яка компенсується замовником окремо. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб.м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці та/або додатковій угоді до цього Договору.

Пунктами 4.3 - 4.7 договору передбачено, що оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводяться замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передані, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги експедитором складається акт прийому - передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження виконання послуг, їх кількості та вартості.

Оплата разунків експедитора або передоплата проводяться замовником із зазначенням у банківському документі (платіжному дорученні): повної назви експедитора (бенефіціара) із зазначенням країни, міста, точної адреси; номера банківського рахунку експедитора (бенефіціара); номера цього договору та номера рахунку/інвойса експедитора (бенефіціара) при оплаті послуг або при перерахуванні передоплати. Датою платежу вважається дата платіжного доручення.

Відповідно до довідки «ДСВ Логістика» про вартість перевезення до митного кордону України від 28.10.2019 № SIEV0002988, вартість морського перевезення контейнеру 1*40НС № MSKU1591027 за коносаментом №WMS19092602 з порту Shanghai (Китай) до митного кордону України становить 57 648, 73 грн. Страхування вантажу не проводилось.

Згідно рахунку на оплату від 15.11.2019 № UА00022071 вартість трансопртно - експедиційних послуг Південний - Київ становить 22 305,49 грн, у тому числі ПДВ 3 717, 58 грн.

Згідно рахунку на оплату від 28.10.2019 № UА00021961 вартість морського перевезення становить 57648,73 грн.

Оплата послуг з транспортування товару відповідно до вищезазначених рахунків здійснена згідно платіжних доручень від 22.11.2019 № 10856 на суму 30000,00 грн, від 21.11.2019 № 5455 на суму 22305,49 грн та від 21.11.2019 № 5456 на суму 27648,73 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 (далі по тексту - Наказ №599) затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення.

Відповідно до Наказу № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Тобто, згаданий Наказ не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження витрат на транспортування. Повний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування також відсутній у Митному кодексу України.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що із наданих ТОВ «ГРІН ФУД» документів неможливо встановити вартість транспортних витрат, суд вважає, що позивач подав всі необхідні документи на підтвердження транспортних витрат у межах спірних відносин.

Щодо доводів відповідача про те, що декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем страхування товару не здійснювалось і про вказану обставину було повідомлено митний орган при декларуванні шляхом подання довідки «ДСВ Логістика» про вартість перевезення до митного кордону України від 28.10.2019 № SIEV0002988 в якій вказано, що страхування вантажу не проводилось.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, який також не встановлює обов`язку страхувати товар, підстави для висновку про ненадання позивачем всієї інформації щодо складових вартості товару, відсутні.

Щодо доводів відовідача про те, що експертом у висновку цінової експертизи від 15.11.2019 обрано порівняльний підхід для визначення вартості об`єкта шляхом аналізу і порівняння цін недавного продажу або пропозицій ідентичних або подібних товарів, суд зазначає таке.

Так, по-перше, в силу п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами та подаються лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

По-друге, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту визнання таких висновків неправомірними та скасування їх, в тому числі в судовому порядку.

Крім того, суд наголошує, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 810/4296/16 вказав: «у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Як вбачається з оскаржуваного рішення, в ньому зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких, здійснено коригування митної вартості, при цьому, вказане рішення не містить інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації для застосування резервного методу, які числові значення митної вартості таких товарів, обсяги та умови їх поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з тим, що висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованими, а доцільність застосування резервного методу - недоведеною.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів № UA та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, що вказує на правомірне задоволення позовних вимог судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФУД" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко