Постанова

від 24.01.2023 по справі 120/7322/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7322/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

24 січня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Гордова М.М.,

представника відповідача: Сторчак Т.В.,

представника третьої особи: Гунька О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міське комунальне підприємство "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" про визнання протиправним та скасування пункту рішення,

В С Т А Н О В И В :

30.11.2020 позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 року № 1981 "Про розроблення "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині вул. Блока у м. Вінниця (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036);

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року № 2199 "Про затвердження "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині вул. Блока у м. Вінниця (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036);

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 додатку 5 до рішення Вінницької міської ради від 22.05.2020 року № 2267 "Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельної ділянки в оренду, постійне користування, власність, поновлення договорів оренди, припинення оренди, права постійного користування, земельними ділянками, відмова в затвердженні проекту землеустрою та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 року № 1981 "Про розроблення "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року № 2199 "Про затвердження "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Вінницької міської ради щодо затвердження плану зонування території (зонінгу) міста стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб є ознакою нормативності.

Вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15,05.2019 у справі №353/3786/17, від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 16.10.2019 у справі №363/3101/17, у яких, вирішуючи питання юрисдикційної належності вказаних справ, Верховним Судом зазначено, що рішення сільських, міських, селищних рад про затвердження детального плану території не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи, а є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово.

На думку апелянта, враховуючи викладені положення та правові позиції Великої Палати Верховного Суду, оскаржуване рішення Вінницької міської ради не може бути скасовано частково, оскільки затверджує комплексний документ в цілому, а не в частині певних вулиць, або земельних ділянок.

Отже, судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам викладеним в позовній заяві та доказам, які містяться в матеріалах судової справи.

Також, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недотримання положень Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», оскільки види діяльності щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля описані в Законі України «Про стратегічну екологічну оцінку», і в даному переліку відсутня обов`язковість здійснення даної процедури при додаванні підзон, а саме Ж-1-1.

Крім того, апелянт зауважує, що прийняття Вінницькою міською радою рішення від 28.05.2021 №451 «Про затвердження «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» (який на даний час діє в місті Вінниці) призвело до втрати чинності рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 №1981 та рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 №2199, яким було затверджено «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» (в попередній редакції).

Отже, на думку апелянта, оскільки на даний момент чинною є саме редакція Плану зонування м. Вінниця, яка затверджена рішенням №451 від 28.05.2021, відсутні підстави для скасування рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 № 1981 та рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року № 2199, так як вони втратили чинність з моменту прийняття відповідачем рішення №451 від 28.05.2021, а тому їх скасування не матиме для позивача жодних правових наслідків.

23.12.2022 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому він зазначає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.10.2022 в даній справі є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Представник позивача зазначив, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що розділ «Охорона навколишнього природнього середовища» відсутній у складі «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця». Вказана обставина також підтверджена представником відповідача та третьої особи в суді першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права з підстав упередженості щодо відповідача під час розгляду справи, представник позивача вказав, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив вказані обставини. Крім того, незгода сторони з процесуальним рішенням судді не може підтверджувати факт такої упередженості.

Стосовно аргументів апелянта про неможливість скасування рішення відповідача частково, оскільки вказане рішення затверджує комплексний документ в цілому, а не в частині певних вулиць або земельних ділянок, представник позивача зазначив, що в обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ряд постанов Верховного Суду. Однак, на думку представника позивача, жодне з вказаних судових рішень не містить правових висновків, які б підтримували вказану правову позицію апелянта.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи підтримав аргументи, викладені представником відповідача, та в судових дебатах поклався на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 та, кадастровий № 0510136600:02:051:0036 та право приватної власності на розташований на даній земельній ділянці житловий будинок з прибудовою і господарськими спорудами загальною площею 63,5 м , житловою площею 43,9.

29.04.2016 та 02.06.2016 міським комунальним підприємством Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури виконано топографо-геодезичну зйомку масштабу 1:2000 та 1:500 відповідно щодо вул. Блока у м. Вінниці.

19.07.2017 комунальним підприємством Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації оформлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 14229.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2017 № НВ-0001131602017, датою держаної реєстрації земельної ділянки позивача у Державному земельному кадастрі є 22.07.2011.

14.02.2018 Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру підготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_1 на території Вінницької міської ради землевласник ОСОБА_1

20.07.2018 Вінницьке міське управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області підготувало лист від 20.07.2018 № 1105, яким повідомило позивача про те, що за результатами розгляду проектних матеріалів щодо будівництва торгово-офісного центру по АДРЕСА_1 , управління не заперечує проти запропонованого варіанту будівництва за умови дотримання та виконання вимог законодавства, зазначених в державних будівельних нормах, та в частині визначеній прим. 6 табл. 1 додатку 3.1 ДБН 360-92.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 15.08.2018 № Ф-05-84128 Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради, супровідним листом № Ф-05-84128/5-05-8, підготував витяг з плану зонування з нанесеними містобудівними обмеженнями на використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із яким територія реконструкції садибної житлової забудови, у межах якої розташована Земельна ділянка, має позначення зони: Ж-1.

21.09.2018 Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради листом від 21.09.2018 № Ф-05-93488/5-05-8 підготував витяг з плану зонування з нанесеними містобудівними обмеженнями на використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із яким зона змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови, у межах якої розташована Земельна ділянка, має позначення: Ж-1.

18.10.2018 товариством з обмеженою відповідальністю Юридично-земельний союз Альянс виготовлено проект землеустрою від 18.10.2019 інв. № 480ПВ щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що перебуває у приватній власності, цільове призначення (вид використання) якої змінюється з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 .

28.11.2018 сформовано Інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку щодо вказаної земельної ділянки.

19.02.2019 товариство з обмеженою відповідальністю Експертно-юридична фірма Соломон підготувало лист від 19.02.2019 № 046/19 про направлення ОСОБА_2 висновку комплексного земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження від 19.02.2019 № 071/18, разом із наданими на це дослідження матеріалами.

24.04.2019 Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється, у зв`язку із підписанням експертом державної експертизи ОСОБА_3 позитивного висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вхідний від 04.03.2019 № 2142/0/80-19.

25.04.2019 через Центр надання адміністративних послуг Прозорий офіс, позивач звернулась до департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у постійне користування (оренду) суб`єктам господарювання.

30.05.2019 за наслідками розгляду вказаного звернення, департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради підготував лист від 30.05.2019 № Ф-01-38430/01-37, яким поінформував позивача про те, що поданий із заявою пакет документів не відповідає заяві.

18.06.2019 через Центр надання адміністративних послуг Прозорий офіс, позивач звернулась до департаменту економіки і інвестицій Вінницької міської ради за укладенням договорів про участь в соціально-економічному розвитку міста з власниками земельних ділянок при зміні їх цільового призначення або виду використання в межах певної категорії земель.

11.07.2019 між позивачем та департаментом економіки і інвестицій Вінницької міської ради укладено договір про участь в соціально-економічному розвитку міста від 11.07.2019, предметом якого є зобов`язання ОСОБА_4 прийняти участь в соціально-економічному розвитку міста Вінниці шляхом сплати коштів (внеску) при зміні цільового призначення Земельної ділянки в розмірі 64 805,00 грн.

17.07.2019 через Центр надання адміністративних послуг Прозорий офіс, позивач звернулась до департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради за затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передача земельної ділянки громадянам безоплатно у власність/в оренду/зі зміною цільового призначення.

23.07.2019 ОСОБА_5 звернувся до міського голови м. Вінниці із заявою від 23.07.2019 (індекс Ф-01-68365), в якій просив надати відповідь, на підставі яких документів було прийнято в експлуатацію будівництво за адресою м. Вінниця, вул. Блока, 26. Крім того, зазначив про недотримання вимог державних будівельних норм.

01.08.2019 позивач звернулась до міського голови м. Вінниці із заявою від 01.08.2019 (індекс Ф-01-70847) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки.

Листом департаменту земельних відносин Вінницької міської ради від 02.08.2019 № Ф-01-70847/01-37 позивача повідомлено про те, що за наслідками розгляду її звернення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , було підготовлено та внесено на розгляд виконавчого комітету Вінницької міської ради відповідний проект рішення.

03.09.2019 було сформовано ще один витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо Земельної ділянки.

04.10.2019 відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 1981, п. 1 якого вирішено розробити Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця (скорочено - зміни до зонінгу).

28.02.2020 відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 2199, п. 1 якого затверджено Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця.

Копії оскаржуваних рішень позивачем отримано 16.10.2020 року, у відповідь на адвокатський запит представника позивача.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, звернулась з адміністративним позовом до суду.

З матеріалів справи судом також встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2022 задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в адміністративній справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міське комунальне підприємство "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури".

Також, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.07.2022 клопотання представника позивача задоволено та роз`єднано позовні вимоги у справі №120/7322/20-а в самостійні провадження. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 2 додатку 5 до рішення Вінницької міської ради від 22.05.2020 № 2267 "Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельної ділянки в оренду, постійне користування, власність, поновлення договорів оренди, припинення оренди, права постійного користування, земельними ділянками, відмова в затвердженні проекту землеустрою та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення".

Отже, предметом даного позову є вимоги ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міське комунальне підприємство "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 року № 1981 "Про розроблення "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині вул. Блока у м. Вінниця (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036) та пункту 1 рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року № 2199 "Про затвердження "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині вул. Блока у м. Вінниця (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036).

Розглядаючи даний адміністративний позов суд першої інстанції прийшов до наступних висновків.

Так, враховуючи аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про основи містобудування", Закону України "Про будівельні норми", Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 та будівельних норм, у їх взаємозв`язку з встановленими під час розгляду обставинами справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для розгляду питань про внесення змін до зонінгу, передбачені підп. 8.2 п. 8 ДБН Б.1.1-22:2017, а посилання на відповідні підстави в оскаржуваному рішенні № 1981 і оскаржуваному рішенні № 2199 відсутні.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення щодо внесення змін до зонінгу, передбачені п. 5.1 Порядку, посилання на відповідні підстави в оскаржуваному рішенні № 1981 і оскаржуваному рішенні № 2199.

Суд першої інстанції зазначив, що в порушення вимог Закону № 2354-VIII у складі Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця розділ Охорона навколишнього природного середовища не складався.

Отже, на думку суду першої інстанції Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця разом із розділом Охорона навколишнього природного середовища та пояснювальною запискою до нього, не було оприлюднено згідно із вимогами Закону № 3038-VI на офіційному веб-сайті замовника, що свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Також, на думку суду першої інстанції, Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця не відповідає вимогам містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил у частині вулиці Блока у місті Вінниця (у тому числі щодо Земельної ділянки).

Так, зі змісту висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2022 № 20/05-2022 вбачається, що:

зміст розробленого МКП ВМЦ МіА Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця не містить будь-якого обґрунтування того, якими саме планувальними обмеженнями обумовлена зміна територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1 -1.

Таким чином, з огляду на вимоги п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації, п. 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017, та враховуючи зміст розробленого МКП ВМЦ МіА Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця, відсутні підстави вважати заміну територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1-1 обґрунтованою, а отже і можливою в силу вказаних актів.

Відсутність будь-якого обґрунтування у Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця того, якими саме планувальними обмеженнями обумовлена зміна територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1-1, є порушенням п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації, п. 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017.

З огляду на вище вказане, у частині, яка стосується земельної ділянки площею 0,0678 га з кадастровим номером 0510136600:02:051:0036, розташованої за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Блока, 24, затверджений рішенням Вінницької міської ради від 28.02.2020 № 2199 Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця не відповідає вимогам п.п. 3.2, 4.8, 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017 та п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 290 від 16.11.2011.

Така невідповідність полягає у тому, що: наведеним Проектом не встановлено містобудівного регламенту для територіальної зони Ж-1, тоді як у межах зони Ж-1 містобудівні регламенти лише для підзон Ж-1-1, Ж-1-2; у вказаному Проекті відсутнє будь-яке обґрунтування того, якими саме планувальними обмеженнями обумовлена зміна територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1-1..

Крім того, суд першої інстанції вказав, що оскільки кожна зона має свої переважні та супутні види дозволеного використання, а також різні режими використання, то відповідно визначення для існуючих земельних ділянок нових зон та функціональних призначень безпосередньо впливає на права та інтереси власника таких земельних ділянок та втручається у його право власності, що допускається виключно з дотриманням принципу законності.

Підсумовуючи викладене, у ракурсі вимог вказаних вище норм законодавства у їх взаємозв`язку та з урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи спірні рішення, порушив визначений законом порядок планування і забудови територій, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку обставинам справи, доводам апеляційної скарги та аргументам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території (зонінг) містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до частини першої статті 6 вищевказаного Закону управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частинами першою, третьою статті 8 цього ж Закону визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За змістом частин першої, другої, третьої, п`ятої, шостої, восьмої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі містобудівна документація) визначає Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1468/20206.

За приписами пункту 4.1 Порядку №290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно вимог пункту 4.6 Порядку №290 план зонування території може розроблятися у складі генерального плану населеного пункту або як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

За правилами пункту 4.7 Порядку №290 план зонування території розробляється для всієї території населеного пункту або для її частини (кварталу, мікрорайону, іншого планувального утворення), першочергово - для історичних ареалів; інвестиційно привабливих територій; сформованих сельбищних територій існуючої забудови, де передбачаються окремі локальні перетворення, можлива реконструкція або розміщення окремих будівель і споруд. Послідовність розроблення та площі територій населеного пункту, для яких розробляються плани зонування, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури згідно з генеральним планом населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами (пункт 4.11 Порядку №290).

З 1 серпня 2018 року набрав чинності ДБН Б. 1.1-22:2017 Склад та зміст плану зонування території, який затверджено Наказом Мінрегіонбуду №344 від 27.12.2017.

У вступі до ДБН Б. 1.1-22:2017 зазначено, що зонінг населеного пункту створюється з метою: регулювання планування та забудови територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів; раціонального використання території населеного пункту; забезпечення умов для реалізації планів і програм сталого розвитку населених пунктів, збереження природного середовища та охорони культурної спадщини; встановлення правових гарантій з використання і будівельної зміни нерухомості для власників і осіб, що мають намір придбати права володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, іншими об`єктами нерухомості; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у будівництво шляхом забезпечення можливості вибору інвестором найбільш ефективного виду використання земельної ділянки для містобудівних потреб у відповідності з містобудівними регламентами; забезпечення вільного доступу громадян до інформації стосовно розвитку населеного пункту, взаємоузгодження державних інтересів, громади та інвесторів; забезпечення сумісності забудови окремих земельних ділянок з оточуючою забудовою та землекористуванням; сприяння реалізації завдань довгострокового розвитку міста, іншого населеного пункту з урахуванням його містобудівних особливостей, наявності об`єктів культурної спадщини, природно-заповідного фонду, соціального, економічного та екологічного стану.

У вищевказаних ДБН міститься розділ 8 Внесення змін та уточнень до плану зонування території, що зокрема передбачає і таке.

У план зонування можуть вноситись зміни та уточнення. Зміна передбачає:- зміну назви зони і коду класу об`єктів зонування території; - значну зміну меж (контурів) зон - п. 8.1 ДБН.

Відповідно до п. 8.2 Підставою для розгляду питань про внесення змін до зонінгу може бути внесення змін до генерального плану; розроблення та затвердження ДПТ з уточненням рішень генерального плану; уточнення проходження червоних ліній (при розробленні плану червоних ліній); невідповідність зонінгу генеральному плану населеного пункту, нормативно-правовим актам, державним будівельним нормам та іншим документам, земельному кадастру; надання фізичними, юридичними особами обґрунтованих пропозицій щодо зміни меж територіальних зон, зміни містобудівних регламентів; звернення органів державної влади щодо внесення змін до зонінгу відносно розташування об`єктів будівництва державного значення; звернення органів виконавчої влади населеного пункту щодо внесення змін до зонінгу відносно розташування об`єктів будівництва громадського значення або розміщення інвестиційних об`єктів; рішення органів місцевого самоврядування у разі необхідності вдосконалення порядку регулювання використання та забудови території населеного пункту; звернення фізичних та юридичних осіб, якщо є обґрунтовані підстави щодо реалізації положень зонінгу, які можуть привести до неефективного використання земельних ділянок для містобудівних потреб та об`єктів нерухомості, зниження їх вартості, перешкоджання реалізації прав і законних інтересів громадян та їх об`єднань.

Так, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Вінницької міської ради від 04.10.2019 №1981 «Про розроблення «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниці», керуючись ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 18, ч. 3 ст. 21 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності, постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140 Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану м. Вінниці з актуалізацією за результатами його моніторингу та розробку проекту землеустрою змін межі м. Вінниця, враховуючи лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 7/14-804 від 27.01.2015, з метою забезпечення можливості формування перспективних намірів освоєння існуючих промислових та комунально-складських територій для здійснення реновації, модернізації, ревіталізації діючих виробничих потужностей та необхідності відображення їх реалізації у матеріалах плану зонування міста, пунктом 1-3 якого, зокрема, вирішено розробити «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця»; визначено Департамент архітектури та містобудування замовником розробки містобудівної документації «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця»; доручено виконавчому комітету Вінницької міської ради вжити заходів щодо оформлення та підписання договорів на фінансування робіт з розробки містобудівної інформації.

Колегія суддів наголошує, що метою прийняття рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 №1981 «Про розроблення «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниці» визначено саме забезпечення можливості формування перспективних намірів освоєння існуючих промислових та комунально-складських територій для здійснення реновації, модернізації, ревіталізації діючих виробничих потужностей та необхідності відображення їх реалізації у матеріалах плану зонування міста.

При цьому, досліджуючи рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року № 2199 "Про затвердження "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця", судом встановлено, що вказане рішення прийнято відповідачем за результатами розгляду Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця (розробник МКП МВЦ МіА, 2019 р.), враховуючи відповідний протокол громадських слухань та відповідно до ст. 18 Закон № 3038-VI, Постанова № 555, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290, керуючись ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР.

Посилань на інші обставини і норми, які свідчать про наявність підстав для прийняття оскаржуваних рішень від 04.10.2019 № 1981 та від 28.08.2020 № 2199, а також іншу мету для їх прийняття, вступна частина вказаних рішень не містить.

З матеріалів справи встановлено, що розроблення Проекту внесення змін до плану зонування території м. Вінниці виконане міським комунальним підприємством «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури». Зі змісту вступної частини Пояснювальної записки до Проекту внесення змін до плану зонування території м. Вінниці №20-045/1 встановлено, що проект розроблений на основі рішень діючого генерального плану міста на замовлення Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, у відповідності з:

-вимогами нормативно-правових актів у сфері містобудування та архітектури, що визначені ДБН Б 1.1.-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території»;

-нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, щодо розроблення збереження, тиражування та використання містобудівної документації;

-діючий план зонування території м. Вінниця, затверджений рішенням 47 сесії 6 скликання від 11.04.2014 №1688 зі змінами за результатами актуалізації.

У вступній частині вказаного документа зазначено, що метою внесення змін в план зонування є підвищення ефективності реалізації генерального плану міста Вінниця, раціонального використання території міста в ринкових умовах з узгодженням приватних, громадських та державних інтересів, а також забезпечення інформованості потенційних інвесторів щодо можливостей реалізації їх намірів і прозорості управлінських рішень в сфері містобудування, що стимулюватиме інвестиційну активність фізичних та юридичних осіб.

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно вимог пп. 5.1-5.3 п.5 Порядку розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі:

результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 N 170 ( z1268-11 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2005 за N 1268/20006;

виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту;

змін у видах функціонального використання окремих територій;

необхідності вирішення екологічних та інженерних питань;

виникнення потреби у розміщенні об`єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси;

необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів.

Необхідність та параметри внесення змін до містобудівної документації обґрунтовуються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Внесення змін до містобудівної документації чи окремих її розділів здійснюється шляхом розроблення проекту змін до такої містобудівної документації, який після затвердження стає її невід`ємною частиною.

Аналізуючи вказані вище положення в розрізі дослідження оскаржуваних рішень Вінницької міської ради від 04.10.2019 № 1981 та від 28.02.2020 № 2199, колегія суддів зауважує, що нормативно-правові акти суб`єкта владних повноважена не містять посилання на правову підставу для прийняття рішення щодо внесення змін до зонінгу, перелік яких визначений пунктом п. 5.1 Порядку №290.

Тобто, встановити, яка саме умова та обставина слугувала підставою для прийняття рішень про розроблення та затвердження Проекту внесення змін до плану зонування м. Вінниця неможливо, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують здійснення моніторингу та проведення аналізу, а також інших обґрунтованих підстав, визначених Порядком №290, для прийняття рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію.

Також, варто зауважити, що пп. 8.1 п. 8 ДБН Б.1.1-22:2017 визначає, що у план зонування можуть вноситись зміни та уточнення. При цьому, зміна передбачає:

-зміну назв зони і коду класу об`єктів зонування території;

-значну зміну меж (контурів) зон.

Підпунктом 8.2 пункту 8 ДБН Б.1.1-22:2017 визначено, що підставою для розгляду питань про внесення змін до зонінгу може бути:

внесення змін до генерального плану;

розроблення та затвердження ДПТ з уточненням рішень генерального плану;

уточнення проходження червоних ліній (при розробленні плану червоних ліній);

невідповідність зонінгу генеральному плану населеного пункту, нормативно-правовим актам, державним будівельним нормам та іншим документам, земельному кадастру;

надання фізичним, юридичним особам обґрунтованих пропозицій щодо зміни меж територіальних зон, зміни містобудівних регламентів;

звернення органів державної влади щодо внесення змін до зонінгу відносно розташування об`єктів будівництва державного значення;

звернення органів виконавчої влади населеного пункту щодо внесення змін до зонінгу відносно розташування об`єктів будівництва громадського значення або розміщення інвестиційних об`єктів;

рішення органів місцевого самоврядування у разі необхідності вдосконалення порядку регулювання використання та забудови території населеного пункту;

звернення фізичних та юридичних осіб, якщо є обґрунтовані підстави щодо реалізації положень зонінгу, які можуть привести до неефективного використання земельних ділянок для містобудівних потреб та об`єктів нерухомості, зниження їх вартості, перешкоджання реалізації прав і законних інтересів громадян та їх об`єднань.

Тобто, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для розгляду питань про внесення змін до зонінгу, перелік яких визначений пп. 8.2 п. 8 ДБН Б.1.1-22:2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями Вінницької міської ради від 04.10.2019 № 1981 та від 28.02.2020 № 2199, оскільки вказані рішення не містять посилання на відповідні підстави, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим.

З метою повного та всебічного розгляду справи, а також встановлення обставин, які слугували підставою для прийняття рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 №1981 та від 28.02.2020 №2199, судом апеляційної інстанції 20.12.2022 під час судового засідання протокольною ухвалою витребувано у відповідача докази (документи, пояснювальні записки та інше) в частині ініціювання змін до Плану зонування м. Вінниця, які лягли в основу прийнятих рішень в частині земельної ділянки за адресою вул. Блока, 24, м. Вінниця, Вінницька область, площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036, оскільки в судовому засіданні представник Вінницької міської ради на вказане питання не надала відповіді.

На виконання вимог протокольної ухвали представником відповідача подано докази, які на її думку, свідчать про наявність підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а саме:

-рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 №1980 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23.12.2016 №550 «Про затвердження Програми розроблення містобудівної та іншої документації загальноміського перспективного значення на 2017-2019 роки» зі змінами», згідно п. 1 якого вирішено внести зміни до рішення міської ради від 23.12.2016 №550 «Про затвердження Програми розроблення містобудівної та іншої документації загальноміського перспективного значення на 2017-2019 роки». Вказаним рішення виділено кошти на розроблення проекту внесення змін до плану зонування м. Вінниці на замовлення Департаменту архітектури та містобудування (т. 11 а.с. 26-27);

-роздруківка з сайту Prozorro, про оголошення проведення аукціону щодо «Розроблення проекту внесення змін до лану зонування м. Вінниці», звіт про результати проведення процедури закупівлі щодо предмета закупівлі «Розроблення проекту внесення змін до плану зонування м. Вінниці»(т. 11 а.с. 28-33);

-рішення Вінницької міської ради від 27.12.2019 №2119 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23.12.2016 №550 «Про затвердження Програми розроблення містобудівної та іншої документації загальноміського перспективного значення на 2017-2019 роки» зі змінами» (т. 11 а.с. 34-40);

-презентація «Проект внесення змін до плану зонування території міста Вінниця» (т. 11 а.с. 41-48);

-протокол громадських слухань щодо обговорення містобудівної документації «Проект внесення змін до плану зонування території м. Вінниця» від 19.02.2020 (т. 11 а.с. 49-59);

-презентація «Проект внесення змін до плану зонування території м. Вінниці» (т. 11 а.с. 60-103);

-рішення Вінницької міської ради від 28.05.2021 №451 «Про затвердження «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» (т. 11 а.с. 104);

-протокол громадських слухань щодо містобудівної документації: «Проєкт внесення локальних змін до Плану зонування м. Вінниця» від 18.05.2021 (т. 11 а.с. 105-118).

Надаючи оцінку поданим доказам, колегія суддів вважає, що вказані документи свідчать про прийняття рішення відповідачем щодо виділення коштів на розроблення Проекту внесення змін до плану зонування м. Вінниця, що належать до повноважень Вінницької міської ради. Також, подання протоколів про проведення громадських слухань у 2020 році та 2021 році свідчить про дотримання відповідачем порядку розгляду питання «Про внесення змін до плану зонування м. Вінниця» у відповідні роки.

Слайдова презентація «Проекту внесення змін до плану зонування м. Вінниця» (т. 11 а.с. 41-48) відображає перелік зон, встановлених на території м. Вінниця, а також перелік переважних, супутніх видів забудови та іншого використання земельних ділянок у кожній зоні відповідно до Пояснювальної записки до Проекту внесення змін до плану зонування території м. Вінниці №20-045/1, а долучена презентація графічної частини «Проект внесення змін до плану зонування території м. Вінниці» (т. 11 а.с. 60-103) відповідає змісту протоколу громадських слухань щодо містобудівної документації: «Проєкт внесення локальних змін до Плану зонування м. Вінниця» від 18.05.2021.

Варто звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №320/6147/19 вказав, що, аналізуючи зазначені положенняКАС України, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

При цьому, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті2та частини четвертої статті9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбаченізакономзаходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Разом з тим, надаючи оцінку вказаним документам, та враховуючи пояснення представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що надані документи свідчать про сам факт вчинення дій, спрямованих відповідачем та Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради на внесення змін до плану зонування, однак не відображають, не обґрунтовують та не містять посилання на підстави, перелік яких визначений в пп. 5.1 п. 5 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 для прийняття відповідного рішення.

Крім того, надані матеріали також не дають можливості встановити наявність підстав для розгляду питання про внесення змін до зонінгу, які передбачені положеннями пп. 8.1, 8.2 п. 8 ДБН Б.1.1-22:2017

Отже, враховуючи відсутність доказів, які б свідчили про наявність підстав щодо ініціювання змін до Плану зонування м. Вінниця, які лягли в основу прийнятих рішень в частині земельної ділянки за адресою вул. Блока, 24, м. Вінниця, Вінницька область, площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для розгляду питань про внесення змін до зонінгу, у зв`язку з відсутністю таких посилань в оскаржуваних рішеннях Вінницької міської ради від 04.10.2019 №1981 та від 28.02.2020 №2199.

Суд також зазначає, що до початку судового засідання, призначеного на 24.01.2023 об 15:00, представником позивача подано заперечення на докази, які надані представником відповідача на виконання вимог протокольної ухвали суду.

Так, представник позивача зазначив, що аналіз змісту презентаційних матеріалів дає підстави для висновку про те, що усі матеріали були розроблені саме на підставі оскаржуваного проекту внесення змін до плану зонування м. Вінниці. При цьому, у частині, що стосується підзони Ж-1-1, презентаційні матеріали місять довільну інформацію у частині, яка відсутні в оригіналі оскаржуваних змін до плану зонування м. Вінниця, а тому презентаційні матеріали, які були розроблені на підставі проекту оскаржуваного нормативно-правового акта не можуть бути підставою для розроблення цього ж проекту.

Також, представник позивача вказав, що презентаційні матеріали посвідчені штампом Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради та підписом начальника відділу просторового розвитку Департаменту архітектури та містобудування ВМР Самойленко Ю.С., однак ні вказаний департамент (який є окремою юридичною особою) , ні Самойленко Ю.С. не є стороною у справі та не були залучені стороною до справи.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 30.01.2020 №252 затверджено Регламент виконавчих органів міської ради, у новій редакції.

Пунктом 1 Розділу 1 Регламенту виконавчих органів Вінницької міської ради визначено, що цей регламент є нормативним документом, який визначає організацію роботи виконавчого комітету міської ради, апарату міської ради та її виконкому, секретаріату міської ради, департаментів, відділів та інших виконавчих органів міської ради з дотриманням та виконанням принципів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, включаючи запобігання та протидію всім формам дискримінації та насильства.

Згідно п. 3 Розділу 1 Регламенту виконавчий комітет утворюється у складі міського голови, секретаря міської ради, заступників міського голови, керуючого справами виконкому, керівників відділів, департаментів та інших виконавчих органів міської ради, інших осіб з дотриманням принципу збалансованої участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень.

Отже, аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Вінницької міської ради та розпорядником документів, які надані до суду на запит представника Вінницької міської ради.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи наявні витяги з плану зонування з нанесеними містобудівними обмеженнями на використання земельної ділянки за адресою вул. Блока 24.

Судом встановлено, що земельна ділянка, яка належить позивачці на праві приватної власності за адресою Блока 24, Вінниця, згідно рішення Вінницької міської ради від 04.07.2008 №2012, від 28.08.2015 №2258, від 25.05.2018 №1214, №27.06.2019 №1857 належить до зони Ж-1 та в межах території реконструкції садибної житлової забудови. При цьому, згідно витягів з плану зонування відповідно до рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 №2199 та від 28.05.2021 №451 земельна ділянка за адресою Блока 24, Вінниця, відноситься до зони Ж-1-1 та знаходиться в межах території реконструкції садибної житлової забудови (т. 6 а.с. 32-37).

З 1 серпня 2018 року набрав чинності ДБН Б. 1.1-22:2017 Склад та зміст плану зонування території, який затверджено Наказом Мінрегіонбуду №344 від 27.12.2017.

Пунктом 3.2 ДБН Б. 1.1-22:2017 визначені наступні терміни:

Містобудівний регламент - сукупність обов`язкових вимог до використання земельних ділянок, що встановлюються у межах відповідних територіальних зон і визначають дозволені види використання території земельних ділянок, граничні (мінімальні і (або) максимальні) розміри земельних ділянок, граничні параметри дозволеного будівництва та реконструкції об`єктів нерухомості, обмеження використання земельних ділянок і об`єктів нерухомості, що встановлюються відповідно до законодавства України. Містобудівні регламенти використовуються в процесі проектування, забудови та наступної експлуатації об`єктів.

Територіальна зона - територія (у визначених межах) на схемі зонування, стосовно якої встановлені містобудівні регламенти.

Територіальна підзона - частину зони, в межах якої деякі умови та обмеження використання та забудови земельних ділянок відрізняються від аналогічних показників територіальної зони, що пов язано з відповідними планувальними обмеженнями.

Отже, вимога про встановлення для кожної територіальної зони містобудівного регламенту в силу п.п. 3.2, 4.8 ДБН Б. 1.1-22:2017 є імперативною.

Пунктом 6.7 ДБН Б. 1.1-22:2017 визначено житлові зони Ж (зони житлової забудови). До житлових зон відносяться території, що призначаються для розташування житлових будинків, споруд для зберігання індивідуальних транспортних засобів, окремих вбудованих чи прибудованих об`єктів соціального і культурно-побутового обслуговування населення та інших об`єктів, що не потребують санітарно-захисних зон та не створюють негативного впливу на навколишнє середовище.

Житлові зони призначені для забудови житловими будинками різних типів і поверховості в залежності від місця розташування і характеру забудови території населеного пункту.

Житлові зони формуються на території існуючої сельбищної забудови населеного пункту та в районах, передбачених містобудівною документацією під нову житлову забудову.

Садибна забудова Ж-1 (зона садибної забудови) призначається для розташування одно-квартирних житлових будинків до 4 поверхів (включно з мансардним поверхом) із земельними ділянками або зблокованих житлових будинків на сусідніх земельних ділянках.

Судом досліджено Пояснювальну записку Плана зонування м. Вінниця 2015 року та встановлено, що в житловій зоні Ж містяться території, що призначаються для розташування житлових будинків, споруд для зберігання індивідуальних транспортних засобів, окремих вбудованих чи прибудованих об`єктів соціального і культурно-побутового обслуговування населення та інших об`єктів, що не потребують встановлення санітарно-захисних зон та не створюють негативного впливу на оточуюче середовище. Житлові зони призначені для забудови житловими будинками різних типів і поверховості в залежності від місця розташування і характеру забудови території.

Зона житлової забудови Ж-1 встановлює розташування одноквартирних житлових будинків до 3 поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних земельних ділянках. Також, вказана зона містить супутні та допустимі види використання.

Також, досліджуючи Пояснювальну записку «Проект внесення змін до плану зонування території м. Вінниця» 2020 року, судом встановлено, що п. 2.1 визначено перелік зон та підзон за переважними, супутніми видами забудови та іншого використання земельних ділянок. У вказаному переліку визначено житлову зону Ж, до якої віднесено, зокрема:

-зону індивідуальної садибної житлової забудови Ж-1;

-підзону Ж-1-1 зони індивідуальної садибної житлової забудови Ж-1, яка призначена для розташування житлових будинків до 2-х поверхів ( 2 житлових поверхи із горищем або 1 житловий та мансардний поверх) включно із земельними ділянками або зблокованих житлових будинків на сусідніх земельних ділянках (блокування допускається не більше ніж з однією стороною житлового будинку);

-підзону Ж-1-2 зони індивідуальної садибної житлової забудови Ж-1, яка призначена для розташування житлових будинків до 3-х поверхів включно із земельними ділянками, господарськими будівлями та спорудами, а також одноквартирних житлових будинків підвищеного комфорту, котеджів (житло І категорії).

Пунктом 2.2 вищевказаного Проекту визначено перелік переважних, супутніх видів забудови та іншого використання земельних ділянок у кожній зоні, зокрема, вказаний розділ визначає містобудівний регламент для територіальних підзон Ж-1-1 ( зони Ж-1) індивідуальної садибної житлової забудови та Ж-1-2 підзони (зони Ж-1) індивідуальної садибної житлової забудови з встановленням переважних та супутніх видів забудови та іншого використання земельних ділянок.

При цьому, зона індивідуальної садибної житлової забудови Ж-1 не містить визначення містобудівного регламенту для вказаної зони, що суперечить п. 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.10 ДБН БА.1-22:2017 сукупність видів використання та граничних параметрів нового будівництва та реконструкції об`єктів нерухомості у складі містобудівного регламенту є однією для усіх об`єктів у межах відповідної зони (підзони), якщо інше не обумовлено у складі регламенту.

Містобудівні регламенти підзон можуть відрізнятись від містобудівного регламенту територіальних зон тільки за окремими показниками дозволеного будівництва, обумовленими дією планувальних обмежень.

Вичерпний перелік видів наведених планувальних обмежень наведено у цьому ж п. 4.10 ДБН Б. 1.1 -22:2017, до якого віднесено: обмеження за архітектурно-композиційними та планувальними критеріями: обмеження за вимогами охорони культурної спадщини; обмеження за вимогами охорони здоров`я та захисту життя; обмеження за природоохоронними вимогами; обмеження за інженерно-геологічними умовами.

При цьому, кожне із наведених планувальних обмежень визначається відповідними видами документації або законодавства.

Так, обмеження за архітектурно-композиційними та планувальними критеріями визначаються у відповідності з рішеннями затвердженої містобудівної документації - генерального плану, детальних планів.

Обмеження за вимогами охорони культурної спадщини визначаються матеріалами історико-архітектурного опорного плану, проектами зон охорони пам`яток культурної спадщини, меж і режимів використання історичних ареалів, затвердженими в установленому порядку.

Обмеження за вимогами охорони здоров`я та захисту життя визначаються санітарно- гігієнічними нормами.

Обмеження за природоохоронними вимогами визначається на підставі природоохоронного законодавства.

Обмеження за інженерно-геологічними умовами визначаються за узагальненими даними генерального плану і, за необхідності, уточнюються за даними інженерно-геологічних пошукових робіт.

Надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку, що Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця не містить будь-якого обґрунтування того, якими саме планувальними обмеженнями обумовлена зміна територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1 -1.

Також, що розроблений Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця не містить відповідних обґрунтування та підстав, які визначені п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації та п. 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017 щодо заміни територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1-1.

Викладене також підтверджується відповідним висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2022 № 20/05-2022, в якому міститься наступний висновок: « У частині, яка стосується земельної ділянки площею 0,0678 га за кадастровим номером 0510136600:02:051:0036, розташованої за адресою Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Блока, 24, затверджений рішенням Вінницької міської ради від 28.02.2020 №2199 «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» не відповідає вимогам п.п. 3.2, 4.8, 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017 та п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації №290 від 16.11.2011, яка полягає у тому, що :

-наведеним Проектом не встановлено містобудівного регламенту для територіальної зони Ж-1, тоді як у межах зони Ж-1 містобудівні регламенти лише для підзон Ж-1-1, Ж-1-2;

-у вказаному Проекті відсутнє будь-яке обґрунтування того, якими саме планувальними обмеженнями обумовлена зміна територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1-1..

Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недотримання вимог Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», оскільки види діяльності, щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, описані в Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», і в даному переліку відсутня обов`язковість здійснення даної процедури при додаванні підзон, а саме Ж-1-1.

Визначаючись щодо вказаних аргументів апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 18 Закон № 3038-VI план зонування території підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20 березня 2018 року № 2354-VIII регулюються відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, зокрема, для здоров`я населення, виконання документів державного планування та дія якого поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

При цьому, ч. 2 вказаної статті визначено, що дія цього Закону не поширюється на: 1) документи державного планування, що стосуються виключно національної оборони або дій у разі надзвичайних ситуацій; 2) бюджети, бюджетні програми та фінансові плани; 3) план відновлення та розвитку регіонів, плани відновлення та розвитку територіальних громад.

Пунктом з ч. 1 ст. 1 Закону № 2354-VIІІ визначено, зокрема, що документи державного планування - стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 9 Закону № 2354-VIІІ етапами стратегічної екологічної оцінки є:

1) визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки;

2) складання звіту про стратегічну екологічну оцінку;

3) проведення громадського обговорення та консультацій у порядку, передбаченому статтями 12 та 13 цього Закону, транскордонних консультацій у порядку, передбаченому статтею 14 цього Закону;

4) врахування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій;

5) інформування про затвердження документа державного планування;

6) моніторинг наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку, результати громадського обговорення та консультацій, проведених згідно із статтями 12 та 13 цього Закону, а також результати транскордонних консультацій, проведених відповідно до статті 14 цього Закону, враховуються в документі державного планування.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2, 4-8 ст. 10 Закону № 2354-VIІІ стратегічна екологічна оцінка здійснюється у процесі розроблення документа державного планування до його подання для затвердження. Здійснення стратегічної екологічної оцінки забезпечує замовник.

Для визначення обсягу досліджень, методів екологічної оцінки, рівня деталізації інформації, що має бути включена до звіту про стратегічну екологічну оцінку, та необхідності здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування, щодо якого раніше здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, замовник подає заяву про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки (на паперових носіях та в електронному вигляді) до органів, зазначених у статті 8 цього Закону, - щодо документа державного планування місцевого та регіонального рівнів і оприлюднює її в порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, з метою одержання та врахування пропозицій і зауважень громадськості.

Заява про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки та (за наявності) проект документа державного планування оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб- сайті замовника з метою одержання та врахування зауважень і пропозицій громадськості. Замовник повідомляє громадськість про оприлюднення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки та (за наявності) проекту документа державного планування у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 12 цього Закону, та забезпечує вільний доступ громадськості до цих документів протягом усього строку громадського обговорення, визначеного частиною п`ятою цієї статті.

Строк громадського обговорення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки встановлюється замовником і не може становити менш як 15 днів з дня її оприлюднення.

Органи, зазначені у статті 8 цього Закону, - щодо проектів документів державного планування місцевого та регіонального рівнів надають у письмовій формі свої зауваження і пропозиції до заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання такої заяви. За відсутності письмових зауважень і пропозицій протягом зазначеного строку замовник самостійно визначає обсяг досліджень та рівень деталізації інформації, що має бути включена до звіту про стратегічну екологічну оцінку.

Органи, зазначені у статті 8 цього Закону, - щодо документа державного планування місцевого та регіонального рівнів розглядають заяву про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки, в якій передбачена необхідність здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування, щодо якого раніше здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, приймають рішення про необхідність здійснення стратегічної екологічної оцінки цих змін, про що повідомляють заявника у письмовій формі у строк, визначений частиною шостою цієї статті.

Підставою для прийняття рішення про необхідність здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування, щодо якого раніше здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, є критерії визначення наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, затверджені органом, зазначеним у статті 6 цього Закону.

Якщо замовник на підставі рекомендацій, передбачених частиною сьомою цієї статті, приймає рішення про нездійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування, щодо якого раніше здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, він оприлюднює таке рішення разом з його обґрунтуванням у порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону № 2354-VIII звіт про стратегічну екологічну оцінку складається до затвердження документа державного планування та містить з урахуванням змісту і рівня деталізації документа державного планування, сучасних знань і методів оцінювання таку інформацію:

1) зміст та основні цілі документа державного планування, його зв`язок з іншими документами державного планування;

2) характеристику поточного стану довкілля, у тому числі здоров`я населення, та прогнозні зміни цього стану, якщо документ державного планування не буде затверджено (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

3) характеристику стану довкілля, умов життєдіяльності населення та стану його здоров`я на територіях, які ймовірно зазнають впливу (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

4) екологічні проблеми, у тому числі ризики впливу на здоров`я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо територій з природоохоронним статусом (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

5) зобов`язання у сфері охорони довкілля, у тому числі пов`язані із запобіганням негативному впливу на здоров`я населення, встановлені на міжнародному, державному та інших рівнях, що стосуються документа державного планування, а також шляхи врахування таких зобов`язань під час підготовки документа державного планування;

6) опис наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, у тому числі вторинних, кумулятивних, синергічних, коротко-, середньо- та довгострокових (1, 3-5 та 10-15 років відповідно, а за необхідності - 50-100 років), постійних і тимчасових, позитивних і негативних наслідків;

7) заходи, що передбачається вжити для запобігання, зменшення та пом`якшення негативних наслідків виконання документа державного планування;

8) обґрунтування вибору виправданих альтернатив, що розглядалися, опис способу, в який здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, у тому числі будь-які ускладнення (недостатність інформації та технічних засобів під час здійснення такої оцінки);

9) заходи, передбачені для здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

10) опис ймовірних транскордонних наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення (за наявності);

11) резюме нетехнічного характеру інформації, передбаченої пунктами 1-10 цієї частини, розраховане на широку аудиторію. Звіт про стратегічну екологічну оцінку підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їхньої кваліфікації.

Тобто, аналізуючи вищевикладені положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що у складі містобудівної документації звітом про стратегічну екологічну оцінку для проектів містобудівної документації є розділ «Охорона навколишнього природного середовища», який має відповідати вимогам ч. 2 ст. 11 Закону № 2354-VIII.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом, стратегічна екологічна оцінка щодо змін до зонінгу не здійснювалась, про що свідчить відсутність у складі «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» розділу «Охорона навколишнього природнього середовища».

Враховуючи вказане, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що в переліку видів діяльності щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля згідно Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» відсутня обов`язковість здійснення такої процедури при додаванні підзон, а саме Ж-1-1, оскільки обов`язковість проведення екологічної оцінки визначено як Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», так і Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Надаючи оцінку в даній частині доводам апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховано правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі №520/9684/19, від 15 липня 2022 року у справі №1.380.2019.004556.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно того, що прийняття Вінницькою міською радою рішення від 28.05.2021 №451 «Про затвердження «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» (який на даний час діє в м. Вінниця) призвело до втрати чинності рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 №1981 та від 28.02.2020 №2199, яким було затверджено «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця, колегія суддів зазначає, що на момент звернення позивача до суду спірні рішення Вінницької міської ради були чинними.

При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori "наступний закон скасовує попередній".

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття «прийняття акта», а не набрання чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.

При цьому суд, враховуючи положення частини третьої статті 264, частини другої статті 265 КАС України, вважає, що право позивача на розгляд її позову по суті та оцінка правомірності нормативно-правового акта, чинного на момент звернення з позовом, охоплює собою безумовний обов`язок суду оцінити всі мотиви такого позову та, відповідно, оскаржуваний нормативно-правовий акт на предмет його відповідності статті 2 КАС України, застосувавши ефективний спосіб захисту прав позивача.

Судом встановлено, що під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, становище позивача в наслідок прийняття рішення Вінницької міської ради №451 від 28.05.2021, яким затверджено "Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця", не змінилось.

Вказана обставина підтверджується протоколом громадських слухань щодо містобудівної документації «Проект внесення локальних змін до Плану зонування м. Вінниця», де зазначено перелік вулиць, на яких пропонується внести зміни функціональних зон та підзон, а також презентаційними матеріалами (т. 11 а.с. 60-103), які відображають зони, які підлягають зміні.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зміни до плану зонування м. Вінниця, які внесені та затвердженні рішенням Вінницької міської ради №451 від 28.05.2021, не містять змін щодо зонування земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Згідно з положеннями частин четвертої-десятої цієї статті у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.

З аналізу вказаних статей вбачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.

Також, в постанові від 28 лютого 2017 року у справі № 21-3829а16 Верховний Суд України дійшов висновку, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Тому, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 687/1539/16-а, від 4 лютого 2020 року у справі № 320/7969/17, від 14 січня 2022 року у справі № 520/16518/2020.

За приписами частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З матеріалів справи встановлено, що 01.04.2016 за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 та, кадастровий № 0510136600:02:051:0036 та право приватної власності на розташований на даній земельній ділянці житловий будинок з прибудовою і господарськими спорудами загальною площею 63,5 м , житловою площею 43,9.

Тобто, враховуючи вказане, а також положення ч. 2 ст. 264 КАС, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана земельна ділянка розташована на території, яка охоплюється спірним рішенням про внесення змін до плану зонування, а тому оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, оскільки впливають на можливість подальшого використання нею своєї власності.

Крім того, згідно вимог ч. 9 ст. 264 КАС суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваних рішень в межах заявлених позовних вимог та лише в частині, яка стосується безпосередньо земельної ділянки та належить позивачу на праві приватної власності.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

З огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Аналогічну норму було передбачено у ч. 1 ст. 6 КАС України у редакції, що діяла до 15.12.2017.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення від 04.10.2019 №1981 та від 28.02.2020 №2199, порушив визначений законом порядок планування і забудови територій, а тому обґрунтованим є висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, порушення процесуальних прав відповідача, упередженість суду при розгляді справи, надання позивачу переваг та привілеїв, у зв`язку постановлення Вінницьким окружним адміністративним судом ухвали від 14.09.2022 у справі №120/7322/20-а, якою задоволено заяву представника про відвід спеціалісту Самойленко Ю.С., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Спеціаліст зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз`яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Частинами 1-3 ст. 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частинами 9, 10, 12 ст. 40 КАС України встановлено, що питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 38 КАС України, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, визначених у частині першій статті 36 цього Кодексу. Експерт, спеціаліст чи перекладач, крім того, не може брати участі в адміністративному процесі, якщо:

1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від учасників справи;

2) він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи;

3) з`ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.

Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача в судовому засіданні під час попереднього розгляду даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього відводу (самовідводу).

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що спеціаліст Самойленко Ю.С. займає посаду начальника відділу просторового розвитку Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, у зв`язку з чим, на підставі положень п. 1 ч.2 статті 38 КАС України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість участі ОСОБА_6 та надання ним відповідних пояснень в якості спеціаліста в даній справі, а тому доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 січня 2023 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.