Постанова

від 25.01.2023 по справі 380/11601/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11601/22 пров. № А/857/14189/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Дутки І.Р.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Щирба Р.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2022р. про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Петрол Груп» до Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Клименко О.М.; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 19.09.2022р. м.Львів; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: 19.09.2022р.),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2022р. заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Бізнес Петрол Груп» про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. № 409-РЛ від 28.06.2022р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої позивачу, реєстраційний номер ліцензії 13160314201900310, місце роздрібної торгівлі: Україна, Львівська обл., Львівський район, м.Городок, вул.Львівська, буд.657а, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 380/11601/22 (а.с.208-213).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» про забезпечення позову відмовити (а.с.217-219).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в розглядуваному випадку судом не встановлено обставин, з наявністю яких приписи ст.150 КАС України пов`язують можливість забезпечення позову.

При цьому, до заяви про забезпечення позову не долучено будь-яких матеріалів, фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача. Водночас, протиправність оскаржуваного розпорядження може бути встановлена судом лише під час розгляду справи по суті.

Тобто, заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття рішення у справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Таким чином, на переконання податкового органу, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, не доводять існування обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Львівській обл. № 409-РЛ від 28.06.2022р. «Про анулювання ліцензії», до набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, враховуючи доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, ухвала суду прийнята всупереч вимогам КАС України.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, 23.08.2022р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» звернувся до суду із позовом, в якому, із врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Львівській обл. № 409-РЛ від 28.06.2022р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер ліцензії 13160314201900310, місце роздрібної торгівлі: Україна, Львівська обл., Львівський р-н, м.Городок, вул.Львівська, буд.657а; зобов`язати податковий орган видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 13160314201900310, яка видана ТзОВ «Бізнес Петрол Груп», та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, про ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 13160314201900310, яка видана ТзОВ «Бізнес Петрол Груп», місце роздрібної торгівлі: Україна, Львівська обл., Львівський р-н, м.Городок, вул.Львівська, буд.657а (а.с.1-8, 66-67).

16.09.2022р. через систему «Електронний суд» позивачем скеровано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що спірним розпорядженням ГУ ДПС у Львівській обл. анульовано видану позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у зв`язку із порушенням термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій ліцензії.

Позивач вважає вказане розпорядження протиправним, оскільки відповідачем не дотримано приписів ст.58 Конституції України; на дату внесення змін до відомостей про суб`єкта господарювання, що містяться у виданій суб`єкту господарювання ліцензії (12.07.2021р.), відповідальність за несвоєчасне внесення таких відомостей у вигляді анулювання ліцензії спеціальним законом не була передбачена. Така відповідальність виникла у суб`єктів господарювання після 01.01.2022р. у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень».

Позивач веде господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним, що є основним видом його діяльності та головним джерелом доходу. Із моменту отримання розпорядження підприємство позбавлено можливості проводити господарську діяльність, здійснювати роздрібну торгівлю пальним тощо.

Із урахуванням наведеного, наголошує на існуванні очевидної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення його порушених чи оспорюваних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, може істотно ускладнити чи унеможливити відновлення порушених прав.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення заяви ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову позивач буде позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність до моменту перевірки судом правомірності прийнятого податковим органом розпорядження № 409-РЛ від 28.06.2022р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що у свою чергу матиме наслідком заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Виходячи з норм Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої ТзОВ «Бізнес Петрол Груп», тягне за собою припинення позивачем відповідної господарської діяльності.

З огляду на представлені позивачем докази, суд дійшов до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних фінансових наслідків для нього та істотно ускладнить поновлення його прав, оскільки заборона здійснення роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності позивача, втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та зборів, орендної плати тощо, неможливості виконання своїх договірних зобов`язань перед контрагентами. Тим самим будуть істотно порушені права позивача, якого фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку.

Наведені обставини свідчать про те, що у разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В частині решти доводів заяви про забезпечення позову суд керувався тим, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про підставність та обґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і дотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положень ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що дія спірного розпорядження № 409-РЛ від 28.06.2022р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТзОВ «Бізнес Петрол Груп».

В частині наявності загальних підстав для розгляду питання щодо застосування заходів забезпечення позову колегія суддів враховує наступне.

Матеріалами справи стверджується наявність між сторонами спору щодо правомірності прийняття відповідачем ГУ ДПС у Львівській обл. розпорядження № 409-РЛ від 28.06.2022р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

В цілях забезпечення позову позивач ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» звернувся до суду із заявою від 15.09.2022р., в якій просив вжити заходи забезпечення позову, при цьому навів відповідні мотиви.

Обмеження заходів забезпечення позову передбачені ч.3 ст.151 КАС України, до яких розглядуваний випадок законом не віднесений.

Отже, в суду першої інстанції були належні процесуальні підстави для розгляду заяви позивача про забезпечення позову, а запропоновані заходи не відносилися до обмежень, які передбачені ч.3 ст.151 КАС України.

Щодо визначення підстав для вжитих заходів забезпечення позову колегія суддів наголошує на такому.

Відповідно до заяви ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» про забезпечення позову останнім чітко визначені підстави для забезпечення позову, які передбачені ч.2 ст.150 КАС України, а саме:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (п.1 ч.2 ст.150 КАС України);

очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п.2 ч.1 ст.150 КАС України).

Як правильно вказав суд першої інстанції, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи діяння суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) розпорядження та дій контролюючого органу стосовно його прийняття, підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, підстави для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача, є відсутніми.

Стосовно існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів виходить із аналізу фактичних обставин справи та доказів, які були надані позивачем в обґрунтування заявленого клопотання.

Так, згідно фактичних обставин справи спірним розпорядженням відповідача анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 13160314201900310, видану ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» терміном дії з 02.07.2019р. до 02.07.2024р. (а.с.11, 18-19).

Відповідно до ч.20 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Із змісту ч.53 ст.15 цього Закону слідує, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» є торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.13-14).

Таким чином, анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до припинення позивачем відповідної господарської діяльності.

Такий висновок стверджується наступними обставинами:

ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» укладені договори поставки пального (№ 01/17-10/2018 від 17.10.2018р., № 01-03/21 від 01.03.2021р., № 07-11/2017 від 07.11.2017р., № 01-01/2019 від 01.01.2019р., № 04-08/17 від 04.08.2017р.) (а.с.28-44, 49-54);

відповідно до штатного розпису ТзОВ «Бізнес Петрол Груп» на 2022 рік, затвердженого і введеного в дію наказом № 01/2022-о-д від 03.01.2022р. «Про затвердження штатного розпису на 2022 рік», у трудових відносинах із позивачем перебуває 10 найманих працівників. Вказаним працівникам щомісячно нараховується та виплачується заробітна плата, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за звітний (податковий) період 2022 року. Крім того, позивачем сплачується єдиний внесок та відповідні податки до бюджету, що підтверджується, зокрема, податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (а.с.97-102).

Отже, анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої ТзОВ «Бізнес Петрол Груп», безпосередньо зумовлює настання тих негативних наслідків, про які стверджував позивач, подаючи заяву про забезпечення позову. За таких обставин, наведені наслідки є очевидними, а у позивача є вагомі підстави вважати, що вони обов`язково і невідворотно настануть.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних фінансових наслідків для нього та істотно ускладнить поновлення його прав, оскільки заборона здійснення роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності позивача, втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та зборів, орендної плати тощо, неможливості виконання своїх договірних зобов`язань перед контрагентами.

Тим самим будуть істотно порушені права позивача, якого фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку.

Наведені обставини свідчать про те, що у разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; у свою чергу, застосований судом спосіб забезпечення позову відповідає його предмету.

Під час судового розгляду такі висновки, з якими погодився суд першої інстанції, не були спростовані відповідачем.

Отже, наявність розпорядження ГУ ДПС у Львівській обл. № 409-РЛ від 28.06.2022р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним вказує на ту обставину, що ризик порушення прав позивача є реальним і невідворотним, що обов`язково негативно позначиться на поновленні порушених прав та інтересів позивача.

Водночас, вжиття судом заходів забезпечення позову не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Оцінюючи в сукупності викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки аналіз обставин справи свідчить про реальність загрози заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також про те, що позивачем наведені вагомі мотиви, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

На цій підставі колегія суддів формує висновок про те, що судом першої інстанції надано правильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч.2 ст.150 КАС України і, як наслідок, судом застосовані заходи забезпечення позову за наявності підстав, визначених ч.2 ст.150 КАС України.

Під час вирішення наведеної справи колегія суддів враховує принципи, що висловлені Рекомендацією № R (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13.09.1989р.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у Львівській обл. № 409-РЛ від 28.06.2022р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не скасовує його чинності, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняє його дію до вирішення спору в даній справі.

В частині правильності формулювання судом вжитих заходів забезпечення позову колегія суддів наголошує на такому.

Відповідно до ч.6 ст.157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер; в разі задоволення судом позову такі заходи діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті (п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Водночас, нормами КАС України не визначено чітких критеріїв формулювання резолютивної частини ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.), «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, у п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які позивач просить вжити у порядку забезпечення позову, колегія суддів вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним заявленим позовним вимогам.

В конкретно розглядуваному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також можливих майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У цій ситуації невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Стосовно решти доводів апелянта колегія суддів зазначає, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в заяві про забезпечення позову, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи заяви позивача про забезпечення позову задоволені у визначений спосіб.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків ухвали суду, а тому підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

В силу приписів ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Львівській обл.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2022р. про забезпечення позову в адміністративній справі № 380/11601/22 залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головного управління ДПС у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 27.01.2023р.