Постанова

від 26.01.2023 по справі 826/3838/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 826/3838/18

касаційне провадження № К/9901/10073/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року (головуючий суддя - Смолій І.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (головуючий суддя - Костюк Л.О.; судді - Бужак Н.П., Собків Я.М.)

у справі № 826/3838/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» (далі - ТОВ «Будкепітал Ю Ей», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2017 року № 0062001406 та № 0062011406.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що податковим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не було враховано, що зобов`язання в іноземній валюті за зовнішньоекономічними експортними контрактами були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів того, що зобов`язання за зовнішньоекономічними контрактами були припинені.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Будкепітал Ю Ей» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що зобов`язання між сторонами зовнішньоекономічних контрактів були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що не суперечить чинному законодавству. Зазначає, що сам факт перебування операції на валютному контролі та бездіяльність банку щодо зняття операції з валютного контролю за наявності підстав, не може бути привідом для застосування санкцій, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На підтвердження доводів касаційної скарги платник посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18.

Ухвалою від 21 квітня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Будкепітал Ю Ей».

01 червня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Разом із відзивом на касаційну скаргу податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача - ГУ ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 25 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будкепітал Ю Ей» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 15 червня 2016 року № 150616 з «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Федеративна Республіка Німеччина) та від 21 серпня 2015 року № 210815 з «Segrex LTD» (Об`єднані Арабські Емірати), за результатами якої складено акт від 07 листопада 2017 року № 1355/26-15-14-06-03/32961469.

Вказаним актом встановлено порушення платником:

статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валіті», а саме:

за контрактом від 15 червня 2016 року № 150616 несвоєчасне надходження валютної виручки в загальній сумі 3 565,00 євро (еквівалент - 98 889,11 грн) та ненадходження валютної виручки в загальному розмірі 3 501,00 євро (еквівалент - 100 478,70 грн) від нерезидента «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Федеративна Республіка Німеччина);

за контрактом від 21 серпня 2015 року № 210815 несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 2 440,00 євро (еквівалент - 71 858,00 грн) та ненадходження валютної виручки в розмірі 41 468,20 євро (еквівалент - 1 291 912,74 грн) від нерезидента Segrex LTD» (Об`єднані Арабські Емірати).

Пункту першого статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порушення строків декларування валютних цінностей та майна станом на 01 квітня 2016 року, станом на 01 липня 2016 року, станом на 01 квітня 2017 року, станом на 01 липня 2017 року.

На підставі висновків названого акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2017 року:

№ 0062001406, яким до платника застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 1 226 121,45 грн;

№ 0062011406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 680,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює відповідальність за порушення строків розрахунку в іноземній валюті (надходження виручки) за наслідками виконання зовнішньо-економічних контрактів, і єдиною підставою до звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас, надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов`язанням і не очікується за припиненим.

Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

На можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог прямо зазначено в пункті 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), яким встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 виклав висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 липня 2021 у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

За змістом ухвалених у справі судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що надані позивачем документи не підтверджують факт припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами.

При цьому, судами не були досліджені обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, як підставу припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами.

Суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки наявним в матеріалах справи угодам про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог між позивачем та нерезидентами «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Федеративна Республіка Німечинна) та «Segrex LTD» (Об`єднані Арабські Емірати).

В зв`язку з цим, Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2017 року № 0062001406 та № 0062011406 були прийняті відповідачем правомірно та на законних підставах.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи названого Закону, справа № 826/3838/18 підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року скасувати.

Справу № 826/3838/18 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова