Постанова

від 27.01.2023 по справі 340/2716/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року

м. Київ

справа № 340/2716/22

адміністративне провадження № К/990/25284/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №340/2716/22

за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» про скасування висновку щодо результатів медичного огляду

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, ухвалену суддею Брегей Р.І.,

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Лукманової О.М., суддів: Божко Л.А., Ясенової Т.І.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» (далі - відповідач, КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради»), в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджений лікарем КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради», як акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

2. ОСОБА_1 24.03.2022 був зупинений працівником патрульної поліції, яким складено протокол серії ААБ № 056016 про керування транспортним засобом Renault, державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена частиною першою статті 130 КУпАП.

3. Поліцейськими патрульної поліції 24.03.2022 ОСОБА_1 був доставлений до КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» для отримання висновку про результати медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

4. Лікарем КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» 24.03.2022 складено акт огляду ОСОБА_1 та висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2022, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.1. Так, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

5.2. Водночас, як зауважив суд першої інстанції, висновок медичного обстеження став частиною матеріалів справи про адміністративне правопорушення, яка розглядається судом. Соєю чергою позивач прагне, щоб адміністративний суд дав правову оцінку доказу у справі про адміністративне правопорушення. Проте, така оцінка надається судом, який розглядає протокол у справі про адміністративне правопорушення, що передбачено приписами статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

5.3. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що складання лікарем висновку щодо алкогольного сп`яніння є процесуальною дією, спрямованою на фіксацію адміністративного правопорушення у межах КУПАП та, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки судом в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

5.4. При цьому, як зазначили суди попередніх інстанцій акт медичного обстеження не є актом індивідуальної дії. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій констатували, що позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання висновку медичного огляду лікаря незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із ухвалою Кіровоградського адміністративного суду від 07.06.2022 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, в якій позивач просить скасувати оскаржувані рішення та передати справу для продовження розгляду.

7. Ця касаційна скарга подана на підставі частин другої, четвертої статті 328 КАС України із посиланням у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень.

7.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник, зокрема, зазначає, що позивач у справі про притягнення до адміністративної відповідальності має статус особи, що притягується до відповідальності, а тому, в силу положень КУпАП не може в межах цієї справи звертатися до суду з будь-якими вимогами, в тому числі і про визнання результатів медичного огляду недійсним, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності вказаний висновок долучається до матеріалів адміністративного провадження як письмовий доказ.

7.2. Однак, на думку скаржника, визнання судом висновку щодо результатів медичного огляду недійсним та його скасування в подальшому стане підставою для спростування обставин щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за перебування в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

7.3. Касатор уважає хибним висновки судів попередніх інстанцій, що висновок щодо результатів медичного огляду необхідно переглядати в рамках адміністративного провадження про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої положеннями статті 130 КУпАП, оскільки за своєю суттю вони позбавляють особу, яка притягується до адміністративної відповідальності доступу до правосуддя.

7.4. Ураховуючи, що при вирішенні спірних правовідносин судом апеляційної інстанції було застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.08.2020 у справі № 120/4189/19-а та від 30.04.2021 у справі № 686/4562/18 у подібних правовідносинах, касатор посилається на необхідність відступлення від цих висновків.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 відкрито касаційне провадження №К/990/25284/22 за вищевказаною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26.01.2023 закінчено підготовчі дії за касаційним провадженням №К/990/25284/22 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до положень статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

10. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 отримано КНП "Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" 26.10.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102937200290. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу К/990/25284/22 відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

11. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Перевіривши доводи касаційої скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 11.08.2020 у справі № 120/4189/19-а, від 11.11.2020 у справі № 732/833/17 та від 30.04.2021 у справі № 686/4562/18 вже висловлював правову позицію щодо можливості оскарження в судовому порядку висновку медичного огляду на стан сп`яніння, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї касаційної скарги, і надалі зауважує про таке.

13. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

14. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

15. Верховний Суд зауважує, що визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.

16. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

17. Суд також зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

19. За визначенням, наведеним у пункті 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

20. У цій справі позивач оскаржує висновок щодо результатів його медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджений лікарем КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради».

21. За змістом частини першої статті 260, частин першої і другої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан сп`яніння. Огляд водіїв на стан сп`яніння є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

22. Частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що в разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

23. Згідно з частиною першою статті 267 КУпАП застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі огляд на стан сп`яніння, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

24. Виходячи зі змісту частини першої статті 267 КУпАП у контексті з положеннями КАС України, за правилами адміністративного судочинства підлягають розгляду публічно-правові спори, що виникають з приводу проведення огляду водіїв на стан сп`яніння суб?єктом владних повноважень, визначеним у статті 266 КУпАП, а саме: поліцейським.

25. У свою чергу висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається лікарем, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, відповідно до вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

26. Разом з тим, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, лікар закладу охорони здоров`я не є суб?єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, а медичний висновок, складений ним із застосуванням спеціальних знань з метою встановлення певних обставин і фактів, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що підлягає оскарженню за правилами КАС України.

27. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що оскаржуваний висновок медичного огляду безпосередньо не породжує для позивача будь-яких прав чи обов?язків. Водночас такий висновок може бути доказом на підтвердження перебування особи у стані сп`яніння та підлягає оцінці судом у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп??яніння. Отже, як доказ у справі, цей висновок підлягає спростуванню саме у такій справі.

28. Аналогічні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.08.2020 у справі № 120/4189/19-а, від 11.11.2020 у справі № 732/833/17 та від 30.04.2021 у справі № 686/4562/18, які були застосовані судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

29. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про необхідність відступити від висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах, колегія суддів виходить із такого.

30. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

31. Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

32. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

33. Водночас мотиви скаржника зводяться в цілому до незгоди із застосованими судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, натомість належних доводів наявності підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах скаржник не наводить.

34. З огляду на зазначене, колегія суддів констатує про відстуність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 120/4189/19-а, від 11.11.2020 у справі № 732/833/17 та від 30.04.2021 у справі № 686/4562/18.

35. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що оскаржуваний позивачем висновок медичного огляду на стан сп`яніння не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства, що водночас не свідчить про позбавлення особи права на його спростування у судовому порядку під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

36. Беручи до уваги наведене, колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для застосування положнь частини першої статті 170 КАС України, наслідком застосування якої є відмова у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

37. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

39. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Отже, оскільки при ухваленні судових рішень у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм процесуального права не допустили, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

41. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі №340/2716/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська А.Г. Загороднюк