Рішення

від 01.12.2022 по справі 607/24244/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2022 Справа №607/24244/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складіголовуючого суддіДзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 адвоката Семусь Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «РЕМБУДЗАХІД» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ПП АБ «РЕМБУДЗАХІД», у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ ПП «РЕМБУДЗАХІД» від 24.11.2021 р. № 12 «Про звільнення з роботи», поновити її на роботі на посаді архітектора ПП «РЕМБУДЗАХІД», стягнути з ПП«РЕМБУДЗАХІД» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 26.11.2021 року, стягнути з ПП «РЕМБУДЗАХІД» не виплачену заробітну плату починаючи з 01.06.2021 р. по день звільнення 25.11.2021 р. в сумі 72879,76 грн, стягнути з ПП «РЕМБУДЗАХІД» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 94848,81 грн.

В обгрунтування заявлених вимог вказує про те, що вона з 05.05.2017 р. працювала на посаді архітектора в ПП «РЕМБУДЗАХІД», багато років працювала у цій сфері та за час своєї роботи завжди сумлінно ставилася до виконання своїх посадових обов`язків. Пояснює, що за весь час роботи в ПП «РЕМБУДЗАХІД» її жодного разу не було притягнено до дисциплінарної відповідальності. Також, зазначає, що 05.04.2021 р. директорка ПП «РЕМБУДЗАХІД» в усній формі повідомила її про переведення на дистанційний графік роботи у зв`язку з пандемією, проте, з письмовим наказом про це її ознайомлено не було. Тому, 28.04.2021 р. вона направила на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення заяву з проханням видати письмовий наказ по підприємству про переведення її на дистанційний (надомний) графік роботи, а також заяву про видачу їй довідки про заробітну плату. Вказує, що дані заяви були отримані відповідачем 30.04.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, жодної відповіді їй надано не було. 02.06.2021 р. директором відповідача їй була видана довідка про доходи, однак наказ про переведення на дистанційний графік роботи для ознайомлення їй не надали, хоча запевнили, що вона і надалі має працювати віддалено (з дому). 08.12.2021 р. нею отриманий наказ ПП «РЕМБУДЗАХІД» від 24.11.2021 р. № 12 «Про звільнення з роботи», яким її було звільнено з посади архітектора з 25.11.2021 р. Підставою звільнення вказано «невідповідність посадовим інструкціям займаної посади, небажання підвищувати свої знання. Відсутність на робочому місці з травня 2021 року». Даний наказ про звільнення був надісланий їй відповідачем рекомендованим листом від 02.12.2021 р., разом з вказаним наказом їй було надіслано посадову інструкцію архітектора, затверджену директором ОСОБА_2 31.11.2021 р., з якою, як зазначає позивачка, її ніхто не ознайомлював. Пояснює, що як при прийомі на посаду архітектора, так і в подальшому відповідач не ознайомлював її з посадовою інструкцією. Також, в день звільнення відповідач не провів із позивачем розрахунок та не виплатив суми належні позивачці при звільненні, письмово не повідомив про нараховані суми, а також не видав їй трудову книжку. Вказала, що 21.12.2021 р. вона звернулася до відповідача з заявою, в якій просила негайно видати їй трудову книжку, письмовий розрахунок виплат при звільненні та здійснити всі виплати. Проте, директор відповідача відмовилася в день її звернення виконати заявлені нею вимоги та власноруч написала на заяві позивачки, що трудову книжку, письмовий розрахунок та виплати при звільнені будуть видані 24.12.2021 р. Зазначає, що 24.12.2021 р. їй видали трудову книжку, із запису в якій вона дізналася, що її звільнили з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Також, їй видали розрахунковий листок за листопад 2021 року від 24.12.2021 р., де зазначено, що за відпрацьовані у листопаді 2021 року 22 дні, їй нараховано та виплачено 10753,76 грн. Однак, як вказує, позивачка, жодних виплат вона отримала. Крім того, їй видали довідку про доходи від 24.12.2021 р. № 49 за період з 01.01.2018 р. по 24.11.2021 р. з якої стало відомо, що відповідач начебто проводив їй нарахування та виплату заробітної плати у червні 2021 р. (20100 грн.), у вересні 2021 р. (20300 грн.), в жовтні 2021 р. (6800 грн.) та листопаді 2021 р. (12079,76 грн.). Проте, пояснює, що зазначені кошти вона не отримувала, а останній раз отримала заробітну плату 20.05.2021 р. у розмірі 1520,50 грн. З огляду на викладене, вважає наказ «Про звільнення з роботи» від 24.11.2021 р. № 12 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Окрім цього, вказує, що згідно відомостей, які містяться в довідці про доходи від 24.12.2021 р. № 49 за період з 01.01.2018 р. по 24.11.2021 р., заробітна плата за вересень 2021 р. складає 20300 грн., за жовтень 2021 р. - 6800 грн., кількість робочих днів у вересні (22 дні) та жовтні (20 днів) 2021 р. становить 42 дні. Тому, просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить (20300 грн+6800 грн):42 = 645,23 грн.

Також, зазначає, що відповідно до інформації, що міститься у наданій відповідачем довідці про доходи від 24.12.2021 р. № 49 за період з 01.01.2018 р. по 24.11.2021 р., їй були нараховані, але не виплачені наступні суми заробітної плати: за червень 2021 р. - 20100 грн. + за липень 2021 р. 6800 грн. + за серпень 2021 р. 6800 грн. + за вересень 2021 р. - 20300 грн. + за жовтень 2021 р. - 6800 грн. + за листопад 2021 р. - 12079,76 грн., що разом становить 72879,76 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача у її користь.

Крім цього, просить стягнути середній заробіток за весь період затримки, розрахунок якого здійснює наступним чином:

- за червень 2021 р. - 20 робочих днів затримки розрахунку;

- за липень 2021 р. 22 робочих дня затримки розрахунку;

- за серпень 2021 р. - 21 робочий день затримки розрахунку;

- за вересень 2021 р. - 22 робочих дня затримки розрахунку;

- за жовтень 2021 р. 20 робочих днів затримки розрахунку;

- за листопад 2021 р. 22 робочих дня затримки розрахунку;

- за грудень 2021 р. (з 01.12.2021 р. по сьогоднішній день 29.12.2021 р.) - 20 робочих днів затримки розрахунку.

Кількість робочих днів на час затримки виплати (по сьогоднішній день 29.12.2021 р.) - 147 робочих днів.

Тому, вказує, що середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні становить 94848,81 грн. (середньоденна заробітна плата 645,23 грн. х 147 робочих днів) та підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою судді від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідачаПП «РЕМБУДЗАХІД»подано письмовізаперечення,у якихвідповідач непогоджується зпозовними вимогами,вважає їхнеобґрунтованими,безпідставними ітакими,що непідлягають задоволеннюз наступнихпідстав.Наказ попідприємству пропереведення ОСОБА_1 на дистанційний(надомний)графік роботине видавався,тому працівникбув зобов`язанийдотримуватися графікуроботи ібути присутнімна підприємстві. ОСОБА_1 з червня2021року замісцем роботине з`являласяі вимагалаперевести їїна дистанційнийграфік роботи,оскільки такпрацювати длянеї зручніше. Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин повний календарний місяць, за який здійснюються розрахунки щодо нарахування заробітної плати, то заробітна плата (основна посадовий оклад, тарифна ставка, оклад) працівникові за цей місяць не нараховується. Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин окремі дні (години), то основна заробітна плата нараховується виходячи з відпрацьованого працівником робочого часу (фактично виконаної роботи). З червня 2021 року ПП «Рембудзахід» не могло і не мало жодного обов`язку виплачувати працівнику заробітну плату під час прогулу. Тому, сторона відповідача вважає, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку починаючи з червня 2021 року безпідставні. Крім цього, вказує, що при розрахунку позивач посилається на довідку видану відповідачем 29.12.2021 року і розраховує заробітну плату виходячи з того, що заробітна плата за вересень 2021 року становить 20300 грн., а за жовтень 2021 року - 6800 грн., проте заробітна плата у графі за вересень вказана за квартал, тобто сумарно за квітень 6700 грн. + травень 6700 грн. + червень 6700 грн. з огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Семусь Т. А. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Кавійчик В. П. у судовому засіданні вказала, що позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, ознайомившись із змістом позовної заяви, письмовими поясненнями представника відповідача, заслухавши пояснення позивачки та її представника, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.05.2017 позивач прийнята у ПП «РембудЗахід» на посаду архітектора, про що свідчить копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 21.10.1997

28.04.2021 архітектор ПП «Рембудзахід» ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора ПП «Рембудзахід» ОСОБА_2 у якій просить видати письмовий наказ по підприємству про переведення ОСОБА_1 на дистанційний (надомний) графік роботи, а також заяву про видачу ОСОБА_1 довідки про заробітну плату. Вказані заяви відповідачем отримані 30.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Наказом №12 від 24.11.2021 звільнено з посади «Архітектора» ОСОБА_1 з 25 листопада 2021 року. Підставами такого звільнення відповідачем визначено невідповідність посадовим інструкціям займаної посади, небажання підвищувати свої знання; відсутність на робочому місці з травня 2021 року.

21.12.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила негайно видати їй трудову книжку, письмовий розрахунок виплат при звільненні та здійснити всі виплати. Директор відповідача відмовилася в день звернення виконати заявлені вимоги та власноруч написала на заяві ОСОБА_1 , що трудову книжку, письмовий розрахунок та виплати при звільнені будуть видані 24.12.2021 р. Вказане вбачається з копії заяви ОСОБА_3 від 21.12.2021.

Відповідно до розрахункового листка за листопад 2021 року від 24.12.2021 р., виданого ПП «Рембудзахід», за відпрацьовані у листопаді 2021 року 22 дні, ОСОБА_1 нараховано та виплачено 10753,76 грн.

Згідно з довідкою № 49 від 24.12.2021 р., виданою ПП «Рембудзахід», за період з 01.01.2018 р. по 24.11.2021 р. ПП «Рембудзахід» проводило ОСОБА_1 нарахування та виплату заробітної плати у червні 2021 р. (20100 грн.), у вересні 2021 р. (20300 грн.), в жовтні 2021 р. (6800 грн.) та листопаді 2021 р. (12079,76 грн.).

Відповідно до довідки від 25.07.2022 № ре00-000008 ПП «Рембудзахід», дохід ОСОБА_1 за період з 01.06.2021 по 25.11.2021 складав 45879,76 грн.

Згідно з виписки надходженням по картці/рахунку від 14.12.2021 р. №U9MG32K81UULSIMM, виданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_1 востаннє отримала заробітну плату 20.05.2021 р. у розмірі 1520,50 грн.

Як вбачається з копії актів про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці, ОСОБА_4 директорка ПП «Рембудзахід», у присутності заступника директора Боженко В. І. та офіс-адміністратора ОСОБА_5 склали акт про те, що архітектора ОСОБА_1 відсутня на роботі у наступні дні: 01.06.2021 (акт №1), 02.06.2021 (акт №2), 03.06.2021 (акт №3), 04.06.2021 (акт №4), 07.06.2021 (акт №5), 08.06.2021 (акт №6), 09.06.2021 (акт №7), 10.06.2021 (акт №8), 11.06.2021 (акт №9), 14.06.2021 (акт №10), 15.06.2021 (акт №11), 16.06.2021 (акт №12), 17.06.2021 (акт №13), 18.06.2021 (акт №14), 22.06.2021 (акт №15), 23.06.2021 (акт №16), 24.06.2021 (акт №17), 25.06.2021 (акт №18), 29.06.2021 (акт №19), 30.06.2021 (акт №20), 01.07.2021 (акт №21), 02.07.2021 (акт №22), 05.07.2021 (акт №23), 06.07.2021 (акт №24), 07.07.2021 (акт №25), 08.07.2021 (акт №26), 09.07.2021 (акт №27), 10.07.2021 (акт №28), 13.07.2021 (акт №29), 14.07.2021 (акт №30), 15.07.2021 (акт №31), 16.07.2021 (акт №32), 19.07.2021 (акт №33), 20.07.2021 (акт №34), 21.07.2021 (акт №35), 22.07.2021 (акт №36), 23.07.2021 (акт №36/1), 26.07.2021 (акт №37), 27.07.2021 (акт №38), 28.07.2021 (акт №39), 29.07.2021 (акт №40), 30.07.2021 (акт №41), 02.08.2021 (акт №42), 03.08.2021 (акт №43), 04.08.2021 (акт №44), 05.08.2021 (акт №45), 06.08.2021 (акт №46), 09.08.2021 (акт №47), 10.08.2021 (акт №48), 11.08.2021 (акт №49), 12.08.2021 (акт №50), 13.08.2021 (акт №51), 16.08.2021 (акт №52), 17.08.2021 (акт №53), 18.08.2021 (акт №54), 19.08.2021 (акт №55), 20.08.2021 (акт №56), 25.08.2021 (акт №57), 26.08.2021 (акт №58), 27.08.2021 (акт №59), 30.08.2021 (акт №60), 31.08.2021 (акт №61), 01.09.2021 (акт №61), 02.09.2021 (акт №62), 03.09.2021 (акт №63), 06.09.2021 (акт №64), 07.09.2021 (акт №65), 08.09.2021 (акт №66), 09.09.2021 (акт №67), 10.09.2021 (акт №68), 13.09.2021 (акт №69), 14.09.2021 (акт №70), 15.09.2021 (акт №71), 16.09.2021 (акт №72), 17.09.2021 (акт №73), 20.09.2021 (акт №74), 21.09.2021 (акт №75), 22.09.2021 (акт №76), 23.09.2021 (акт №77), 24.09.2021 (акт №78), 27.09.2021 (акт №79), 28.09.2021 (акт №80), 29.09.2021 (акт №81), 16.09.2021 (акт №72), 04.10.2021 (акт №84), 05.10.2021 (акт №85), 06.10.2021 (акт №86), 07.10.2021 (акт №87), 08.10.2021 (акт №88), 11.10.2021 (акт №89), 12.10.2021 (акт №90), 13.10.2021 (акт №91), 18.10.2021 (акт №92), 19.10.2021 (акт №93), 20.10.2021 (акт №97), 21.10.2021 (акт №95), 22.10.2021 (акт №96), 25.10.2021 (акт №97), 28.10.2021 (акт №98), 29.10.2021 (акт №99), 01.11.2021 (акт №100), 02.11.2021 (акт №101), 03.11.2021 (акт №102), 04.11.2021 (акт №103), 05.11.2021 (акт №104), 08.11.2021 (акт №105), 11.11.2021 (акт №106), 12.11.2021 (акт №107), 15.11.2021 (акт №108), 16.11.2021 (акт №109), 17.11.2021 (акт №110), 18.11.2021 (акт №111), 19.11.2021 (акт №112), 22.11.2021 (акт №113), 23.11.2021 (акт №114), 24.11.2021 (акт №115).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.10 ЦПК України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У пункті 18 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. № 9 зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці;

Суд звертає увагу на, що у наказі про звільнення має бути зазначено, в чому полягає виявлена невідповідність займаної посаді, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які слугували підставою виявленої невідповідності займаній посаді.

Як вбачається з тексту оскаржуваного наказу № 12 від 24.11.2021 р., в якості підстави зазначено: «Невідповідність посадовим інструкціям займаної посади, небажання підвищувати свої знання. Відсутність на робочому місці з травня 2021 року».

Проте, у зазначеному наказі відповідачем не зазначені назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту чи локального нормативно-правового акту, на підставі якого виявлено невідповідність посадовим інструкціям займаної посади, не конкретизовано у чому полягає така невідповідність та небажання підвищувати свої знання.

Тому, суд вважає, що вказані обставини є суттєвими і такими, що вказують на необґрунтованість підстав звільнення позивачки зазначених у наказі про звільнення.

Можливість розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи, повинна бути проведена із дотриманням вимог, викладених у ч.ч. 1-3 ст. 40 КЗпП України.

Частина 2 ст. 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Проте, відповідач не пропонував перевести позивачку на іншу посаду, як і жодним чином не пояснив, її невідповідність «посадовим інструкціям займаної посади та небажання підвищувати свої знання», з урахуванням того, що відповідач не ознайомив позивачку з посадовою інструкцією, оскільки, як вказує позивачка, її взагалі не було ознайомлено з посадовими інструкціями. У той час, відповідачем даного твердження не спростовано та не надано до суду доказів про ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією архітектора ПП «Рембудзахід», зокрема, затвердженою 31.12.2020, яка міститься у матеріалах справи.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Однак, відповідач ні в оскаржуваному наказі, ні будь-яким іншим чином не вказав жодних підтверджених фактичних даних невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді, або ж небажання підвищувати свої знання.

Крім цього, суд не бере до уваги подані представником відповідача акти про встановлення факту відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці, оскільки вони не підтверджуються жодними іншими належними та допустимими доказами у справі. Зокрема, стороною відповідача не надано інформації про відмітку про відсутність працівника на роботі в табелі обліку робочого часу поставлену кожного робочого дня, коли працівник не з`являвся на роботі.

Крім цього, факт невиконання позивачем покладених на неї обов`язків спростовується даними зазначеними у довідці форми ОК-5 Пенсійного фонду України від 12.08.2022, згідно яких позивачу нараховувалась заробітна плата у червні 2021 року у розмірі 6700 грн, липні 2021 6700 грн, серпні 2021 6800 грн, вересні 2021 6800 грн, жовтні 2021 6800 грн, листопаді 2021 12079,76 грн.

Ст. 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3933-XII було ратифіковано Конвенцію Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року.

Згідно ст. 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом п. 2 ст. 9 вказаної Конвенції для того, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Відповідач не довів суду наявності законних підстав для звільнення з роботи позивачки, а тому, її позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ПП «РЕМБУДЗАХІД» від 24.11.2021 № 12 про звільнення з посади архітектора ОСОБА_1 є незаконним та порушує права позивача ОСОБА_1 на працю.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом визнання незаконними та скасування наказу приватного підприємства «РЕМБУДЗАХІД» від 24.11.2021 № 12 про звільнення з посади архітектора ОСОБА_1 , а також поновлення позивача на попередньому місці роботи на посаді архітектора ПП «РЕМБУДЗАХІД».

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки про звільненні суд зазначає наступне.

Частина друга статті 235 КЗпП України передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із правовим висновком зазначеним у Постанові ВСУ від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р.( зі змінами та доповненнями ,діючими на момент виникнення правовідносин) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Трудовим договором встановлено посадовий оклад у розмірі 6800 гривень, який діяв до звільнення позивача.

Виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу, розраховується згідно Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу II Порядку якщо протягом останніх 2-х календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна палата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно відомостей, які містяться в довідці 25.07.2022 № ре00-000008 ПП «Рембудзахід»., сукупний дохід ОСОБА_1 за вересень складає 2021 р. - 6800 грн, за жовтень 2021 р. - 6800 грн, кількість робочих днів у вересні (22 дні) та жовтні (20 днів) 2021 р. становить 42 дні.

Отже, середньоденна заробітна плата становить (6800 грн + 6800 грн) : 42 = 323,80 грн.

Судом встановлено, що кількість робочих днів з наступного дня після звільнення (26.11.2021) по дату ухвалення рішення (01.12.2022) становить 261 робочий день, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 261 робочий день * 323,80 грн = 84511,80 грн., які варто стягнути з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до інформації, що міститься у наданій відповідачем довідці від 25.07.2022 № ре00-000008, сукупний дохід за період з 01.06.2021 по 25.11.2021 склав 45879,76 грн

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, слід стягнути із ПП «РЕМБУДЗАХІД» в користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 45879,76 грн з утриманням усіх необхідних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Судом встановлено, що заробітна плата позивачці за період з 01.06.2021 по 25.11.2021 у розмірі 45879,76 грн не виплачена, оскільки відповідачем не доведено протилежного.

Розрахунок кількості робочих днів за час затримки виплати здійснюється з 25.11.2021 по 25.05.2022, та становить 126 робочих днів.

Тому, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні становить 40798,80 грн. (середньоденна заробітна плата 323,8 грн. х 126 робочих днів) та підлягає стягненню з відповідача у користь позивачки.

У відповідності до п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню, а також заробіток за один місяць у розмірі 6800грн.

З огляду на викладені положення рішення суду у частині поновлення на роботі незаконно звільненої ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 908 гривень.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ приватного підприємства «РЕМБУДЗАХІД» від 24.11.2021 № 12 про звільнення з посади архітектора ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі у приватному підприємстві «РЕМБУДЗАХІД» на посаді архітектора.

Стягнути із приватного підприємства «РЕМБУДЗАХІД» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 84511 (Вісімдесят чотири тисячі п`ятсот одинадцять) 80 копійок з утриманням усіх необхідних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути із приватного підприємства «РЕМБУДЗАХІД» в користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 45879 (Сорок п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) 76 копійок з утриманням усіх необхідних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути із приватного підприємства «РЕМБУДЗАХІД» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі в розмірі 40798 (Сорок тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 80 копійок з утриманням усіх необхідних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у приватному підприємстві «РЕМБУДЗАХІД» на посаді архітектора допустити до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення із приватного підприємства «РЕМБУДЗАХІД» в користь ОСОБА_1 заробітку за один місяць в розмірі 6800 гривень допустити до негайного виконання.

Стягнути із приватного підприємства «РЕМБУДЗАХІД» в дохід держави 908 гривень судового збору.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідач: приватне підприємство «РЕМБУДЗАХІД», адреса: вул. Галицька, буд. 5 кв. 1, м. Підгайці, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 36212386.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич