Ухвала

від 27.01.2023 по справі 1-331/09

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-331/09 Провадження №11/802/1/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.3 ст.307, ч.3 ст.308, ч.3 ст.364 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2022 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи за обвинувачення ОСОБА_6 за ч.3 ст.307, ч.3 ст.308, ч.3 ст.364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2022 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_6 за ч.3 ст.307, ч.3 ст.308, ч.3 ст.364 КК України повернути керівнику Луцької окружної прокуратури для організації додаткового розслідування.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ним були використані всі надані йому кримінально-процесуальним кодексом (в редакції закону 1960 року) повноваження для забезпечення явки свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до суду з метою їх допиту для встановлення об`єктивної істини у справі, однак вжиті судом заходи не дали позитивних результатів у зв`язку із допущеною органом досудового слідства неповнотою при встановленні та перевірці даних про особу свідків, незабезпечення органом досудового слідства їх явки до суду. З огляду на що суд дійшов висновку про направлення кримінальної справи за вказаними в постанові мотивами на додаткове розслідування, в ході якого необхідно встановити дійсні адреси місць проживання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та повторно допитати їх, провести інші слідчі та оперативно-розшукові дії, у разі якщо виникне така необхідність, з метою забезпечити в подальшому можливість суду повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо розглянути дану кримінальну справу та винести законне і обґрунтоване рішення у розумні строки.

Не погодившись з даним рішенням суду, прокурор подав апеляцію, в якій вказує на незаконність та необгрунтовність постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2022 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неповнотою судового слідства.

В обґрунтування своїх вимог посилається насамперед на те, що органом досудового слідства адреси зазначених свідків були встановлені на час проведення досудового розслідування у справі, а факт зміни місця проживання останніх у подальшому ніяким чином не вказує на необхідність проведення додаткових слідчих дій з цього приводу.

Вказує, що під час судового розгляду стороною обвинувачення, судом були використанні всі надані йому кримінально-процесуальним кодексом( в редакції закону 1960 року) повноваження для забезпечення явки свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до суду з метою їх допиту для встановлення об`єктивної істини у справі, однак вжиті судом заходи не дали позитивних результатів, у зв`язку з чим прокурор вважає, що у ситуації яка склалася, цілком допустимим було оголошення судом показань вказаних вище свідків, наданих ними під час досудового слідства, оскільки їх безпосередній допит в судовому засіданні був неможливий з об`єктивних причин.

Крім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції не навів обґрунтованого висновку щодо підстав повернення справи на додаткове розслідування та не вказав які саме слідчі чи процесуальні дії мають бути вчиненні прокурором.

На підставі наведеного, прокурор просить оскаржувану постанову скасувати, а кримінальну справу направити для нового судового розгляду в суд першої інстанції, але у іншому складі суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, позиції обвинуваченого та його захисника, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляції прокурора та просили постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування за мотивами неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно зі ст.368 КПК України (в редакції закону 1960 року), однобічним або неповним визнається досудове і судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Досудове і судове слідство у всякому разі визнається однобічним і неповним коли не були досліджені документи та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22, 64 КПК України (в редакції закону 1960 року), не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Неправильним слідство визнається тоді, коли органами попереднього розслідування при вчиненні процесуальних дій або прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону, і без усунення цих порушень справу не може бути розглянуто в суді.

З приписів ст.22 КПК України (в редакції закону 1960 року) слідує, що прокурор,слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного,повного і об`єктивного дослідження обставин справи тощо.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ над додаткове розслідування» від 11 лютого 2005р. № 2, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду, на підставі ст.281 КПК України, допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого,свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст.315-1 КПК (в редакції закону 1960 року), вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», у такому рішенні має бути обґрунтовано висновок про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування і може бути зазначено, які слідчі дії необхідно провести під час нього.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року №2 досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України, не були допитані певні особи, у тому числі свідки.

Як вбачається із змісту постанови суду справа направлена на додаткове розслідування з дотриманням вищевказаних вимог.

ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, обіймаючи посаду слідчого в особливо важливих справах відділення по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами, слідчого відділу УМВС України у Волинській області, з використанням свого службового становища та пов`язаних з цим можливостей вчинив злочини у сфері обігу наркотичних засобів.

Відповідно до обвинувального висновку у серпні 2005 року ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 , через ОСОБА_8 передав привласнений ним наркотичний засіб ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для перевезення і збуту в Автономній Республіці Крим.

Судом першої інстанції свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 неодноразово викликалися у судове засідання для проведення їх допиту, шляхом надсилання повісток за зазначеною в додатку до обвинувального висновку адресою. У зв`язку із неприбуттям зазначених свідків для допиту, до них судом було постановлено застосувати примусовий привід, який працівниками поліції виконаний не був, оскільки зазначені свідки не проживають за адресою вказаною в додатку до обвинувального висновку.

Також, судом першої інстанції в порядку ст. 315-1 КПК України (в редакції закону 1960 року) було надано доручення органу досудового слідства встановити місце перебування свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Згідно рапорту о/у Вкп Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_14 місце перебування ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не встановлено, а свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не встановлено, оскільки території на яких проживають останні є тимчасово окупованими.

Враховуючи, що ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 були безпосередніми учасниками подій, пов`язаних із підготовкою і вчиненням ОСОБА_6 злочинів, їх безпосередні пояснення мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у даній справі.

Крім того, рішенням від 12 березня 2020 року Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) у справі «Черніка проти України» (набуло статусу остаточного 12 липня 2020 року) встановлено порушення державою під час судового розгляду справи міжнародних зобов`язань за пунктом 1 та підпунктом «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що жоден із ключових свідків обвинувачення в межах змагального судового процесу безпосередньо не допитувався. Натомість інші докази, на яких ґрунтується вирок, були непрямими або ж містили лише загальні відомості без необхідної деталізації обставин, що підлягали доказуванню. За висновками ЄСПЛ, обмеження права заявника допитувати свідків не було компенсоване іншими процесуальними гарантіями, а тому призвело до порушення загальної справедливості судового провадження.

Здійснити оцінку доказів суд може лише всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження шляхом безпосереднього дослідження доказів та за умови створення сторонам можливості обстоювати свою правову позицію.

Проведення допитів свідків обвинувачення, які жодного разу не допитувались судом за участю сторони захисту, ставить заявника в умови неефективної реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі права на захист. Така ситуація обумовлює ризик порушення права заявника на справедливий судовий розгляд.

Апеляційний суд зауважує, що оскаржувана постанова містить вказівку на дії, які необхідно провести органу досудового розслідування під час додаткової перевірки, зокрема встановлення дійсних адрес місць проживання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у зв`язку з чим посилання прокурора на протилежне є безпідставними.

Також, відповідно до закріплених у статті 257 КПК (в редакції закону 1960 року) принципів безпосередності й усності судового розгляду суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази, в тому числі допитати свідків.

За змістом статті 306 КПК (в редакції закону 1960 року) оголошення судом показань свідка, даних під час досудового слідства, є виняток із загального правила щодо необхідності його безпосереднього допиту в судовому засіданні і застосовується виключно у випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 2 частини першої зазначеної статті в разі неприбуття свідка до суду дослідження його показань, даних слідчому, прокурору, допускалося лише в разі, якщо явка цієї особи з тих або інших причин неможлива.

На переконання судової колегії, оголошення судом показань свідків, даних під час досудового слідства, на вказаному етапі судового процесу позбавить сторону захисту можливості взяти участь у допиті принаймні ключових свідків, зокрема ОСОБА_8 , у межах змагальної судової процедури. Дотримання ст. 257 КПК (в редакції закону 1960 року) забезпечила би ОСОБА_6 та його захиснику можливість поставити свідкам запитання з урахуванням усіх інших доказів, наявних у розпорядженні сторін на час судового розгляду, з`ясувати чи уточнити обставини, що могли викликати сумніви, в тому числі зумовлені розбіжностями між свідченнями на різних стадіях процессу, про що також зазначає у своїй простанові у справі № 1-331/09 від 02 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, в даному випадку, вичерпані всі можливості забезпечення явки вказаних свідків до суду, а виявлену неповноту і неправильність досудового слідства по даній справі, які є суттєвими, дійсно неможливо усунути в судовому засіданні, та без їх усунення суд позбавлений можливості провести судовий розгляд за відсутності ключових свідків та прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі.

За таких обставин, оскільки органами досудового слідства фактично не було встановлено місце проживання свідків, що викликало неможливість суду безпосередньо дослідити їх пояснення, які мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у даній справі, дана кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування, в процесі якого органу досудового слідства необхідно провести зазначені в оскаржуваній постанові процесуальні дії.

На підставі викладеного й керуючись п. 15 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та ст. ст. 281, 365, 366, 368, 379 КПК України (в редакції 1960 року) колегія суддів

У Х В А Л И В:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - залишити без задоволення.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2022 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.307, ч.3 ст.308, ч.3 ст.364 КК України (в редакції 1960 року) - залишити без змін.

Головуючий:

Судді: