Постанова

від 19.01.2023 по справі 905/814/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м. Харків Справа № 905/814/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном арбітражного керуючого Черкасова С.А. (вх. №847 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.07.2022 у справі №905/814/20 (прийняту у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Демідовою П.В., повний текст ухвали складено 20.07.2022) за результатами розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном арбітражного керуючого Черкасова С.А. №01-31 від 14.09.2021

до Приватного підприємства Оптівіта, м.Київ

про визнання недійсним правочину боржника,

в межах справи про банкрутство за заявою Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.), Гаага, Нідерланди до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном, м. Маріуполь, Донецька область,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.08.2020 відкрито провадження у справі №905/814/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном.

Ухвалою суду від 06.10.2020 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном.

Постановою суду від 26.01.2021 визнано боржника Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Черкасова С.А.

14.09.2021 від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном Черкасова С.А. до суду надійшла заява №01-31 від 14.09.2021 про визнання недійсним правочину боржника щодо здійснення оплати на користь Приватного підприємства Преміум Буд в сумі 2 170 005,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.07.2022 у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном арбітражного керуючого Черкасова С.А. №01-31 від 14.09.2021 до Приватного підприємства Оптівіта про визнання недійсним правочину боржника відмовлено.

Ухвала суду обґрунтована тим, що факт перерахування коштів на користь третьої особи не дає підстав вважати, що таке перерахування призвело до неплатоспроможності боржника та відповідно завдало збитків кредиторам у розумінні п.4 ч.1 ст.42 КУзПБ, оскільки з наявних документів не вбачається безпосереднього причинного зв`язку спірного правочину з неплатоспроможністю боржника. Ліквідатором не доведено належними доказами, що перерахування коштів на рахунок третьої особи призвело до неможливості виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами. До того ж, суд зазначив, що обов`язковою необхідною умовою визнання правочину недійсним на підставі п.4 ч.1 ст.42 КУзПБ є здійснення оплати за умови, що сума вимог кредиторів до боржника, станом на дату її здійснення, перевищувала вартість майна, при цьому доведенню підлягає факт здійснення оплати кредитору та наявність перевищення суми вимог над вартістю майна, проте встановлення вказаних обставини не видається за можливе, так як вартість майна боржника станом на дату перерахування коштів ПП Оптівіта не може бути встановлена через відсутність первинної документації боржника, що також унеможливлює здійснення оцінки майна у визначений період. Співставлення суми вартості майна боржника та суми вимог кредиторів станом на дату здійснення оплати боржником коштів на користь третьої особи є невід`ємною складовою підстави для визнання правочину боржника недійсним, встановлення вказаної обставини має відображати реальний арифметичний розрахунок, який безумовно свідчить про наявність суми кредиторської заборгованості яка перевищує вартість майна, що в даному випадку не містить ані подана ліквідатором заява, ані матеріали справи про банкрутство в цілому. Вказане свідчить про відсутність повного складу правопорушення в діях боржника, та як наслідок відсутність підстав для визнання правочину боржника недійсним на підставі п.4 ч.1 ст.42 КУзПБ.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном арбітражний керуючий Черкасов С.А. з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.07.2022 у справі №905/814/20 про відмову у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном арбітражного керуючого Черкасова С.А. №01-31 від 14.09.2021 до Приватного підприємства Оптівіта про визнання недійсним правочину боржника скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним правочин Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном щодо здійснення оплати на користь Приватного підприємства Оптівіта в сумі 2 170 005,79 грн, та стягнути з ПП Оптівіта на користь ТОВ Торговий Дім Ліном грошові кошти в сумі 2 170 005,79 грн.

Скарга обґрунтована тим, що задовольняючи клопотання ліквідатора про витребування документів від ТОВ Преміум Буд та ТОВ Оптівіта суд неодноразово витребував документи, які стали підставою для проведення перерахування коштів ТОВ Торговий Дім Ліном на користь ПП Преміум Буд в сумі 2 170 005,79 грн згідно рахунку №СФ-0000014 від 27.11.2019, у тому числі, але невиключно: договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні тощо. Проте, відповідач проігнорував вимоги суду і не надав витребувані судом документи. Таким чином, як зазначає скаржник, відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ Торговий Дім Ліном до ПП Оптівіта про визнання недійсним правочину боржника суд не пересвідчився у дійсності правочину, вчиненого боржником із контрагентом у підозрілий період. Також наголошує, що за боржником ТОВ Торговий Дім Ліном не обліковувалися будь-які активи. Проте, зі змісту оскаржуваної ухвали незрозуміло, за що саме боржник ТОВ Торговий Дім Ліном отримав від ПП Оптівіта 2 170 005,79 грн не маючи при цьому ніяких активів, але маючи підтверджену кредиторську заборгованість перед кредитором Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.) та іншими кредиторами у справі.

28.09.2022 до суду від Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5472), в якому кредитор підтримує апеляційну скаргу, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву ліквідатора, посилаючись на те, що 04.12.2019 (менше ніж за один рік до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника) боржник здійснив оплату на користь відповідача в загальному розмірі 2 170 005,79 грн без будь-яких первинних документів, які підтверджують зустрічне виконання на користь боржника. В порушення норм ГПК України, суд першої інстанції не з`ясував обставини дійсності та правомірності оспорюваного правочину боржника. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують дійсність правової підстави для перерахування боржником на користь відповідача грошових коштів в розмірі 2 170 005,70 грн, або отримання боржником зустрічного виконання від відповідача, що є додатковим підтвердженням наявності підстав для визнання зазначеного правочину недійсним та таким, що було вчинено не на користь кредиторам.

19.01.2023 до суду від арбітражного керуючого Черкасова С.А. надійшло клопотання (вх.№732) про відкладення розгляду справи, в якому ліквідатор просить розгляд справи відкласти на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибуття у судове засідання, призначене на 19.01.2021 у зв`язку із тимчасовим перебуванням в іншій області.

19.01.2023 до суду від кредитора Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.) надійшло клопотання (вх.№746) про відкладення розгляду справи, в якому кредитор просить розгляд справи відкласти, посилаючись на постійні обстріли м.Харкова, та тривалі перемовини щодо укладення мирової угоди у цій справі.

Колегія суддів розглянувши клопотання арбітражного керуючого Черкасова С.А. та кредитора Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.) про відкладення розгляду справи, вважає, що у задоволенні клопотань слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з тим, наведені в клопотанні арбітражного керуючого Черкасова С.А. підстави для відкладення розгляду справи не обґрунтовані відповідними доказами, а його позиція щодо оскаржуваного судового рішення висловлена в апеляційній скарзі.

Стосовно клопотання кредитора Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.) про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, про те, що представник мав можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 19.12.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 16.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено дію воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, тому справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у вересні 2021 року ліквідатор звернувся до суду із заявою №01-31 від 14.09.2021 про визнання недійсним правочину боржника, в якій просить визнати недійсним правочин Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном щодо здійснення оплати на користь Приватного підприємства Преміум Буд в сумі 2 170 005,79 грн та стягнути вказану суму на користь боржника, посилаючись на критерії недійсності, визначені п.4 ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування поданої заяви ліквідатор посилається на те, що розрахунок боржника із зацікавленою особою після 28.07.2019 за умови, що з 28.07.2019 майна було недостатньо для розрахунків з кредиторами, беручи до уваги неподання боржником фінансової звітності та будь-яких документів про майновий стан за 2019 рік, встановлені судом обставини відсутності у боржника майна в 2020 році, відчуження основних засобів (автомобілів) із балансовою вартістю 4 598 000,00 грн в період з 30.07.2019 по 09.08.2019, прямо підпадають під ознаки недійсності за п.4 ч.1 ст.42 КУзПБ. Також, арбітражним керуючим зазначено, що в діях боржника наявний склад правопорушення, зокрема розрахунок із зацікавленою особою в межах підозрілого періоду коли майна боржника було недостатньо для розрахунку з кредитором, збитки у вигляді зменшення частки в ліквідаційній масі, яка мала бути використана для задоволення вимог кредитора в порядку черговості, причинний зв`язок, а також протиправна поведінка.

В підтвердження викладених обставин, ліквідатором долучено до матеріалів справи копію виписки по особовому рахунку за період з 04.12.2019 по 04.12.2019, відповідно до якої ТОВ Торговий Дім Ліном перерахувало на користь ПП Преміум Буд оплату за товар згідно рах.№СФ-0000014 від 27.11.2019 в сумі 2 170 005,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.11.2021, зокрема, частково задоволено клопотання ліквідатора про витребування документів. Ухвалено Приватному підприємству "Преміум-Буд" в строк до 01.12.2021 надати суду документи, які стали підставою для проведення перерахування коштів ТОВ "Торговий Дім "Ліном" на користь ПП "Преміум Буд" в сумі 2 170 005,79 грн згідно рахунку № СФ-0000014 від 27.11.2019, у тому числі, але не виключено: договір, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акти приймання - передачі, податкові накладні тощо.

Ухвалою суду від 13.12.2022 постановлено Приватному підприємству "Преміум-Буд" в строк до 24.01.2022 виконати вимоги ухвали від 09.11.2021, щодо надання витребуваних документів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог ухвал суду, суд відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" отримав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що 11.12.2021 відносно ПП "Преміум Буд" було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу №1004151070011025122. Так, відповідач змінив назву та реєстраційну адресу, у зв`язку з чим наразі назва відповідача ПП "Оптівіта", юридична адреса: Україна, 01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.7 а, а також змінено дані щодо керівника та бенефіціарів.

Ухвалою від 24.01.2022 постановлено: визначити відповідачем у справі №905/814/20 Приватне підприємство "Оптівіта" (ЄДРПОУ 37584750); приватному підприємству "Оптівіта" (ЄДРПОУ 37584750) виконати вимоги ухвали від 13.12.2021 надання витребуваних документів, які стали підставою для проведення перерахування коштів ТОВ "Торговий Дім "Ліном" на користь ПП "Преміум Буд" в сумі 2 170 005,79 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом судового розгляду є заява ліквідатора про визнання недійсним правочину боржника щодо здійснення оплати (перерахування коштів) та стягнення її суми на користь останнього.

У відповідності до ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 2 ст.7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, в тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

Як на підставу своїх вимог ліквідатор посилається на норми ч.1 ст.42 КУзПБ.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Таким чином, у частинах першій та другій статті 42 КУзПБ законодавець визначив різні умови для визнання недійсності правочинів боржника. Так, у частині першій цієї статті встановлено такі умови: по-перше, вчинення правочинів після відкриття провадження у справі про банкрутство; по-друге, вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; по-третє, якщо правочини завдали збитків боржнику або кредиторам. У частині другій цієї статті такою єдиною умовою є те, що правочини вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Отже, умови та підстави визнання недійсними правочинів боржника, визначені частинами першою та другою статті 42 КУзПБ мають суттєву різницю.

Частина перша статті 42 КУзПБ так звані «складні умови та підстави» визнання недійсними правочинів боржника

Перша умова. Підозрілий період правочинів становить три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство та після відкриття провадження у справі про банкрутство. Так, підозрілий період є обмеженим на минуле і необмеженим на майбутнє. Застосування цього пункту зазначеної статті за межами трирічного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство, як і відновлення такого строку, КУзПБ не передбачає.

Друга умова. Обов`язковою умовою визнання правочинів недійсними у цьому випадку є наявність завдання збитків боржнику або кредиторам. Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). ГК України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При цьому згідно з вимогами частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним, а тягар доведення наявності збитків покладений на позивача (заявника). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною умовою є наявність усіх чотирьох складових правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При доведенні збитків потрібно також брати до увагу статтю 74 ГПК України, тому при доказуванні збитків для визнання недійсними правочинів боржника має бути доведено: те, що дії щодо укладення правочину суперечать інтересам боржника чи кредиторів; визначений конкретний розмір збитків, яких зазнав боржник або кредитор; те, що розмір збитків пов`язаний з укладенням оспорюваного правочину; наявність вини сторін правочину у збитках.

Перша підстава. Боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку. Доведенню підлягає наявність зобов`язання, наявність строку його виконання та факт виконання його раніше встановленого строку.

Друга підстава. Боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Доведенню підлягає наявність взятого боржником на себе зобов`язання (документарне підтвердження), наявність неплатоспроможності або неможливість виконання зобов`язань перед кредиторами (аналіз активів та пасивів, експертиза) і причинний зв`язок між взятим зобов`язанням та неплатоспроможністю або неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами.

Третя підстава. Боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Доведенню підлягає факт відчуження або придбання за цінами, нижчими або вищими за ринкові (експертиза, оцінка); в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів (експертиза, документарне підтвердження).

Четверта підстава. Боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна. Доведенню підлягає підтверджений факт здійснення оплати кредитору, прийняття майна в рахунок виконання зобов`язань (акт приймання-передачі), наявність перевищення суми вимог над вартістю майна (оцінка, експертиза).

П`ята підстава. Боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Доказуванню підлягає наявність належним чином засвідчених заставних зобов`язань боржника.

Частина друга статті 42 КУзПБ -єдина умова та три підстави визнання недійсними правочинів боржника.

Єдина умова. Підозрілий період правочинів становить три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Так, підозрілий період за цим пунктом є обмеженим лише на минуле.

Перша підстава. Боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог. Необхідно доводити факт наявності майна боржника, факт його безоплатного відчуження (документальне підтвердження), факт виникнення зобов`язання і відсутності майнових дій з боку контрагентів боржника, факт наявності майнових вимог боржника та відмови від них.

Друга підстава. Боржник уклав договір із заінтересованою особою. Доводиться наявність факту укладення договору з особою, визначеною статтею 1 КУзПБ як заінтересованою. Заінтересовані особи стосовно боржника юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Третя підстава. Боржник уклав договір дарування. Доводиться наявність укладення будь-яких договорів дарування (документальне підтвердження, реєстр правочинів).

Аналіз обставин спору показує, що всі без винятку підстави визнання правочину недійсним, які перераховані у ст. 42 КУзПБ, у даному спорі відсутні.

Стаття 42 КУзПБ з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений цією статтею КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

При цьому, застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що кредитор має право на звернення до суду з відповідною заявою за наявності підстав вважати що боржник після відкриття провадження у справі про банкрутство чи протягом трьох років до відкриття, вчинив правочин спрямований на зменшення його активів або взяв на себе зобов`язання, які в подальшому унеможливили виконання грошових зобов`язань перед контрагентами.

За змістом, норми статті 42 КУзПБ є спеціальними по відношенню до загальних підстав для визнання правочинів недійсними, визначених Цивільним кодексом України, тобто ці норми передбачають додаткові підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років (згідно КУзПБ), що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст.42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Така правова позиція щодо правильного застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном постановлена судом 04.08.2020, тобто підозрілим періодом протягом якого вчинений боржником правочин може бути визнано недійсним є 04.08.2017 - 04.08.2020.

Як свідчать матеріали справи, згідно з виписки по особовому рахунку ТОВ Торговий дім Ліном за період з 04.12.2019 по 04.12.2019 на рахунок ПП Преміум Буд перераховано грошові кошти в сумі 2 170 005,79 грн з призначенням платежу: оплату за товар згідно рах.№СФ-0000014 від 27.11.2019 з ПДВ 20% - 361 667,63 грн.

Таким чином, перерахування спірної суми грошових коштів здійснено боржником 04.12.2019, тобто в межах підозрілого періоду.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких інших документів, зокрема, договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання - передачі, податкових накладних тощо, які стали підставою для проведення перерахування вказаних коштів на користь ПП Преміум Буд (ПП Оптівіта).

Колегія суддів зазначає, що повна відсутність первинних документів, відсутність боржника за юридичною адресою та очевидна недобросовісність останнього не означають автоматичної недобросовісності контрагентів боржника (це презумпція, яка підлягає спростуванню, а ліквідатор взагалі не здійснював такого спростування із посиланням на докази), і тим більше не звільняє останнього від тягаря доказування відсутності відповідних майнових дій іншої сторони.

В ході вирішення даного спору ліквідатор не навів жодних доказів того, що товар не був поставлений боржнику, а очевидна недобросовісність боржника у відношеннях із кредиторами і відсутність первинної документації ніяк не означають, що товар не був поставлений у 2019 році.

Як встановлено судом першої інстанції, статистична та фінансова звітність за 2016-2019 роки та у 2020 році боржником до Головного управління статистики у Донецькій області не подавалась. За даними балансу на 31.12.2018 оборотні активи боржника збільшились з 25 750,3 тис. грн до 75 290,0 тис. грн, запаси боржника збільшились з 164,8 тис. грн до 837,0 тис. грн, а товари з 16 917,0 тис. грн до 49 777,0 тис. грн, також збільшилась поточна кредиторська заборгованість з 14 965,0 тис. грн до 35 950,0 тис. грн, чисті доходи боржника зменшились з 164 651,0 тис. грн до 147 418,0 тис. грн. В примітках до річної фінансової звітності за 2018 рік зазначено, що вартість основних засобів, які знаходяться у власності боржника складає 8 841,0 тис. грн, з яких 6 704,0 тис. грн - транспортні засоби. За результатами проведеної розпорядником майна інвентаризації, будь-якого майна за місцезнаходженням ТОВ Торговий дім Ліном не виявлено, боржник за вказаною адресою не знаходиться, відсутність будь-якого рухомого та нерухомого майна також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.04.2020. №207225761, листом Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області від 22.09.2020 №31/5-2821, листом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №31-10/2/14334 від 22.09.2020. Відповідно до аналізу фінансово-господарського стану боржника, наданого розпорядником майна, у боржника наявні ознаки стійкої фінансової неспроможності, зокрема збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (нездійсненням боржником платежів за зобов`язаннями строк яких уже настав та бездіяльність в частині проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості), а також продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (відчуження керівником підприємства протягом липня-серпня 2019 всіх транспортних засобів боржника в кількості 19 одиниць). Вказане призвело до неплатоспроможності боржника та відсутності можливості задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі.

Зазначені обставин встановлені в підсумковому засіданні та відображені в постанові про визнання боржника банкрутом від 26.01.2021, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку та є чинною на теперішній час.

Таким чином, за результатами проведення процедури розпорядження майном арбітражним керуючим встановлена відсутність як самого боржника за його місцезнаходженням так і відсутність його первинної документації. З системного аналізу звітів розпорядника майна та фінансово-господарського стану боржника вбачається, що ознаки стійкої фінансової неспроможності зумовлені відчуженням задіяних у господарській діяльності основних засобів та нарощуванням кредиторської та дебіторської заборгованості, при цьому вчинення спірного правочину щодо перерахування коштів контрагенту ніяким чином не відображено в зазначених документах, як такі, що разом з іншими призвели до неплатоспроможності боржника.

Проте, обов`язковою умовою застосування ст.42 КзПБ є наявність збитків боржнику або кредиторам.

Колегія суддів підкреслює, що матеріали справи взагалі не містять жодних даних щодо незаконності, безпідставності або фіктивності оскаржених грошових перерахувань.

Таким чином, у даній справі ліквідатором не наведено жодних доказів наявності збитків боржника.

Аналогічним чином ліквідатор не доводив факту взяття боржником на себе зобов`язання, внаслідок чого останній став неплатоспроможним.

Сам по собі факт укладання правочину не свідчить про існування такого «негативного» зобов`язання, оскільки підлягає доведенню наявність причинного зв`язку між зобов`язанням та настанням стану неплатоспроможності.

Враховуючи, що дані про виконання правочину з боку ліквідатора не спростовані (і не спростовувалися останнім взагалі), суд не може дійти висновку про наявність такого «негативного» зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 Господарського кодексу України).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ст.623 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною умовою є наявність усіх чотирьох складових правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При доведенні збитків потрібно також брати до увагу статтю 74 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, у цьому випадку при доказуванні збитків для визнання недійсними правочинів боржника має бути доведено: те, що дії щодо укладення правочину суперечать інтересам боржника чи кредиторів; визначений конкретний розмір збитків, яких зазнав боржник або кредитор; те, що розмір збитків пов`язаний з укладенням оспорюваного правочину; наявність вини сторін правочину у збитках.

Колегія суддів зазначає, що вчинення правочину у підозрілий період не є тотожним збитковості правочину, і не звільняє заявника від обов`язку доказування, встановленого ч.2 ст. 623 ЦК України.

Правочин міг бути виконаний і принести боржнику певний, і навіть позитивний фінансовий результат, а особливості застосування ст.42 КУзПБ вимагають враховувати це міркування і на підставі об`єктивних доказів доводити, що правочин дійсно був збитковим.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, факт перерахування коштів на користь третьої особи не дає підстав вважати, що таке перерахування призвело до неплатоспроможності боржника та відповідно завдало збитків кредиторам у розумінні п.4 ч.1 ст.42 КУзПБ, оскільки з наявних документів не вбачається безпосереднього причинного зв`язку спірного правочину з неплатоспроможністю боржника. Ліквідатором не доведено належними доказами, що перерахування коштів на рахунок третьої особи призвело до неможливості виконання боржником своїх зобов`язанням перед кредиторами. Обов`язковою необхідною умовою визнання правочину недійсним на підставі п.4 ч.1 ст.42 КУзПБ, є здійснення оплати за умови, що сума вимог кредиторів до боржника, станом на дату її здійснення, перевищувала вартість майна.

Колегія суддів підкреслює, що співвідношення суми боргу та розміру активів не може визначатися припущеннями, а повинно мати здатність до арифметичної перевірки, в тому числі судом, тобто повинно мати належне обґрунтування із посиланням на докази.

Таких доказів матеріали справи не містять, а відсутність доказів у даному випадку не може тлумачитися судом на користь заявника (ліквідатора), оскільки це суперечить як принципу змагальності, так і вимогам об`єктивності судочинства.

Крім того, як зазначалося вище, особливості застосування ст. 42 КУзПБ не дозволяють ототожнювати відсутність активів на час порушення справи про банкрутство із відсутністю активів в минули господарські періоди, тобто відсутність активів у вересні -грудні 2019 року підлягає обов`язковому доказовому доведенню.

Однак, цей факт не доведений ліквідатором, в силу чого підстави застосування четвертої підстави ст. 42 КУзПБ відсутні.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, встановлені обставини вказують на відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним та свідчать про презумпцію правомірності правочину вчиненого боржником, що виключає можливість стягнення з відповідача перерахованих коштів. В поданій заяві ліквідатор просить визнати недійсними перерахування коштів, тобто вчинення відповідних майнових дій на виконання умов правочину, при цьому не визначено який саме правочин або договір, на його думку необхідно, визнати недійсним.

Нормами статті 42 КУзПБ чітко визначено підстави визнання недійсними саме правочинів боржника, тобто у таких спорах вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину в цілому, а не окремих майнових дій боржника, вчинених на виконання умов цього правочину, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин спеціальних підстав для визнання правочинів недійсними, визначених статтею 42 КУзПБ.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 12.01.2022 у справі №905/814/20.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Донецької області від 20.07.2022 у справі №905/814/20 без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ліном арбітражного керуючого Черкасова С.А. залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.07.2022 у справі №905/814/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.01.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова