Рішення

від 23.01.2023 по справі 907/696/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/696/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНО Меблі Лтд, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Фріда Ярослава Йосиповича, м. Ужгород

про стягнення 23 695,76 грн

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНО Меблі Лтд звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця Фріда Ярослава Йосиповича про стягнення 23 695,76 грн неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди за договором оренди нежитлових приміщень №270715/31 від 15.11.2021 у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.03.2022 до 27.09.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 головуючим суддею для розгляду справи №907/696/22 визначено суддю Лучка Р.М.

Ухвалою від 05 жовтня 2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Надалі, зважаючи на наявність невідповідностей в документах, копії яких долучені до позову, а також необхідність дослідження оригіналів доказів копії яких долучено до справи, суд ухвалою від 01 грудня 2022 року призначив справу №907/696/22 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 14 грудня 2022 року.

Судове засідання 14.12.2022 відкладалося на 23.01.2023 у зв`язку з неявкою відповідача та з огляду на заявлене позивачем клопотання.

В судове засідання 23.01.2023 позивач не забезпечив участь представника. Від нього 23.01.2023 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника ТОВ «ЕНО Меблі ЛТД» в невідкладних слідчих діях та не можливістю бути присутнім в судовому засіданні по розгляду даної справи.

Розглядаючи означене клопотання відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З урахуванням викладеного, встановлення наявності поважних причин неявки, які повинні бути підтверджені відповідними доказами, є необхідним для суду під час вирішення відповідного клопотання позивача.

Як встановлено судом, клопотання про відкладення від 23.01.2023 обґрунтоване представником ТОВ «ЕНО Меблі ЛТД» адвокатом Лещинець Л.В. необхідністю його участі в невідкладних слідчих діях 23.01.2023, водночас, будь-яких доказів на підтвердження означених обставин позивачем не надано.

Поза тим, неможливість з`явитися в судове засідання одного з представників товариства з урахуванням можливості представлення інтересів юридичної особи іншим представником або через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), не може бути визнано судом поважною причиною неявки в судове засідання, що виключає можливість відкладення розгляду справи відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України.

При розгляді вказаного клопотання позивача суд також приймає до уваги закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду даної справи, а також ту обставину, що відповідно до ухвали від 14.12.2022 судом вже відкладався розгляд даної справи за клопотанням позивача з урахуванням розумного строку її розгляду відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, явка сторін в судовому засіданні 23.01.2023 не визнавалася судом обов`язковою, а дата та час судового засідання в даній справі узгоджувався з представником позивача адвокатом Лещинець Л.В., від якого заперечень щодо пропонованої дати та часу розгляду справи по суті не надходило.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка була надіслана на офіційну юридичну адресу Відповідача вручена Фізичній особі підприємцю Фріду Ярославу Йосиповичу 15.10.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 8850101590502.

Окрім того, ухвала суду про відкладення на 23.01.2023 судового засідання, яка була надіслана на офіційну юридичну адресу Відповідача (м. Ужгород, вул. Оноківська, 4/16) вручена Фізичній особі підприємцю Фріду Ярославу Йосиповичу 18.01.2023, що вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 8850101712020 та підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 8850101712020.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 14.12.2022 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором оренди нежитлових приміщень №270715/31 від 15.11.2021 в частині повернення орендованого майна після закінчення строк дії Договору, у зв`язку з чим позивачем в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України нараховано 23 695,76 грн неустойки за період з 01.03.2022 року по 27.09.2022 року включно, з вимогами про стягнення якої ТОВ «ЕНО Меблі ЛТД» заявлено даний позов до господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

15 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» (надалі Позивач/Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Фрідом Ярославом Йосиповичем (надалі Відповідач/Орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №270715/31 (надалі Договір) за умовами п. 1.1. якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 33,87 м.кв., будівля на Генплані 124-4. шо розташоване за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заводська, 12 (далі Об`єкт), а Орендар, в свою чергу, зобов`язався прийняти Об`єкт, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення Договору повернути Об`єкт Орендодавцеві в належному стані.

Пунктами 1.3., 2.1. Договору визначено обов`язок Орендаря використовувати Об`єкт виключно відповідно до мети орендного користування, якою є будівельно-монтажні роботи.

Згідно з п. 5.1. Договору після його підписання Сторонами та сплати орендної плати відповідно до п.4.1. Договору, Орендодавець передає Орендарю О6'єкт про що складається акт прийому-передачі Об`єкту із зазначенням технічного стану приміщень з яких/або з якого складається Об`єкт, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить Орендодавцю і передається разом з Об`єктом.

На виконання умов Договору згідно з Актом прийому-передачі від 01.12.2021 року Об`єкт оренди передано в строкове платне користування Орендарю.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що орендна плата на дату укладання Договору становить 1748,89 грн, що еквівалентно 58,49 Євро в місяць включаючи ПДВ. Курс гривні до Євро визначається згідно офіційного курсу Національного Банку України на дату формування рахунку. Рахунок виписується на 20 число кожного місяця та передається Орендарю для оплати до 01 числа. до якого Орендар зобов`язується сплатити наданий йому рахунок, тобто сплатити орендну плату за наступний місяць. У випадку, якщо 20 число припадає на вихідний день, то рахунок виписується на наступний робочий день після вихідного.

Відповідно до п. 4.3. Договору, він набирає чинності з 01.12.2021 за умови повного виконання Орендарем обов`язку щодо сплати всіх орендних платежів у порядку, передбаченому в п.п. 4.1., 4.2. Договору та діє по 28.02.2022 включно.

Після закінчення строку дії Договору автоматичне продовження (пролонгація) Договору на новий строк недопускається та не відбувається. Підписанням цього Договору сторони дійшли згоди, що норми ст. 764 Цивільного кодексу України га ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України щодо продовження Договору на такий самий строк і на тих самих умовах до правовідносин Сторін за цим Договором не застосовуються (п. 8.2. Договору).

Позивач стверджує, що після закінчення строку дії Договору Орендарем не повернуто Об`єкт з оренди, у зв`язку з чим ТОВ «ЕНО Меблі Лтд» в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України нараховано відповідачу 23 695,76 грн неустойки за період з 01.03.2022 року по 27.09.2022 року включно.

Надіслані ТОВ «ЕНО Меблі Лтд» на адресу Орендаря претензії №32 від 12.04.2022 (надіслана 14.04.2022 та отримана ФОП Фрід Я.Й. 06.05.2022) та №40 від 20.05.2022 (надіслана 23.05.2022 та отримана ФОп Фрід Я.Й.06.06.2022) з вимогами в семиденний строк звільнити орендоване приміщення та сплатити неустойку залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору піднайму (суборенди).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Згідно з п. 1.2. укладеного між сторонами Договору права Орендодавця на володіння та користування Об`єктом, в тому числі право передачі в Оренду передбачено умовами Договору оренди об`єктів нерухомості №17-12/2020/3 від 17.12.2020.

Відповідно до досліджених судом Договорів оренди об`єктів нерухомості №17-12/2020/3 від 17.12.2020, №21-12/2021-3 від 21.12.2021, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» підтверджується надання позивачу в даній справі у 2021-2022 роках в строкове платне користування комплексу нерухомого майна, загальною площею 19 970,1 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Заводська, 12 з правом передавати орендовані об`єкти в суборенду без додаткового погодження з Власником майна (п.п. 1.1., 7.2. Договорів №17-12/2020/3 від 17.12.2020, №21-12/2021-3 від 21.12.2021).

Приписами ч. 3 ст. 774 ЦК України визначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, згідно яких та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Строковість договору найму визначено також і в ст. 763 ЦК України, а відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строк, на який його було укладено.

Як свідчать матеріали справи та це встановлено судом, Сторонами Договору в п. 4.3. визначено строк дії Договору по 28.02.2022 включно, а згідно з п. 8.2. Договору обумовлено, що автоматичне продовження (пролонгація) Договору на новий строк недопускається та не відбувається.

З урахуванням викладеного, продовження договірних (орендних) відносин між сторонами Договору можливе у випадку укладення нового договору оренди/внесення змін до чинного Договору в частині строку його дії.

Доказів вчинення означених юридично значимих дій, спрямованих на продовження строку дії Договору оренди сторонами не надано, а відтак, суд констатує, що Договір оренди нежитлових приміщень №270715/31 від 15.11.2021 припинив свою дію з 28.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом, сторонами Договору не визначено порядок повернення майна з оренди Орендарем, а відтак, до застосування в спірних правовідносинах підлягають загальні норми ч. 1 ст. 785 ЦК України, за якими обов`язок повернення майна з оренди лежить на наймачеві (Орендареві).

Матеріали справи не містять доказів повернення (намагання повернути) Орендарем орендованого за Договором майна Орендодавцю відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у зв`язку з чим, суд висновує, що Відповідачем не спростовано факт користування ним нерухомим майном нежитловим приміщенням загальною площею 33,87 м.кв., будівля на Генплані 124-4. шо розташоване за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заводська, 12, після припинення Договору оренди, тобто після 28.02.2022.

Частиною 2 статті 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі. Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.10.2019 у справі №924/80/19, від 16.06.2020 у справі № 910/14860/19.

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

З врахуванням викладеного, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Вимогами частини першої статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому, боржник має надати відповідні докази неможливості виконання обов`язку з повернення майна орендодавцю.

Доказів звернення до позивача з вимогою прийняти майно з оренди чи будь-які обставини, що свідчили б про неможливість чи перешкоджання з боку позивача підписати акт приймання-передачі суду подано не було.

За таких обставин, здійснивши перевірку нарахованої позивачем неустойки в розмірі подвійної орендної плати (без врахування ПДВ) за період з 01.03.2022 року по 27.09.2022 року включно в сумі 23 695,76 грн, суд вважає її розмір арифметично вірним, тому вимога про її стягнення є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає до задоволення судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в справі.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Фріда Ярослава Йосиповича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНО Меблі Лтд (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Свалявська, 76, код ЄДРПОУ 22071242) 23 695,76 грн (двадцять три тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень 76 копійок) неустойки та 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 30 січня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.