Рішення

від 17.01.2023 по справі 910/18249/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/18249/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Обрій-2003»

до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державної казначейської служби України

про стягнення 142900 грн

за участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 - Бишковець В.А. (уповноважений представник);

від відповідача 2 - Бойко М.А. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Обрій-2003» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державної казначейської служби України про стягнення 142900 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі приписів КП «Київблагоустрій» від 12.10.2018 №1815831 та від 31.10.2018 №1815987 та виконання доручень відповідача 1 №064-7907 від 29.10.2018 та №064-8145 від 05.11.2018 Комунальним підприємством «Київблагоустрій» було демонтовано господарську споруду (літера К) площею 73,2 кв.м. та металеву огорожу по вул. Сиваській, 1 у Дніпровському районі м. Києва, власником якої є ПП «Обрій-2003». Позивач зазначає, що він звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до КП «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування вищевказаних приписів та доручень, а також про визнання протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу та знесення належного позивачу вказаного майна. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №640/18852/18 позов задоволено повністю. Також, позивача зазначив, що на даний час вказана справа переглядається у Верховному Суді. Так, внаслідок демонтажу господарської споруди та металевої огорожі, ПП «Обрій-2003» було завдано збитки у розмірі 120000 грн. Крім того, позивач вказує, що у зв`язку із знищенням відповідачем 1 майна позивача на території майнового комплексу залишився безлад та сміття, внаслідок чого позивачем було понесено додаткові витрати у розмірі 22900 грн по благоустрою території. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 за рахунок коштів бюджету міста Києва збитки у розмірі 142900 грн.

Відповідачі заперечили проти позову, вказавши, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №640/18852/18 апеляційні скарги Комунального підприємства «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено повністю, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Обрій-2003» до Комунального підприємства «Київблагоустрій», Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та скасування приписів та доручення відмовити повністю. Так, відповідач зазначає, що у вказаній постанові суд дійшов висновку, що оскаржувані приписи та дії відповідачів спрямовані на демонтаж та знесення належного позивачу майна, а саме - господарської споруди та металевої огорожі по вул. Сиваській, 1 у Дніпровському районі м. Києва, відповідають нормам чинного законодавства та прийняті в межах наданих їм повноважень. Таким чином, у відповідача 1 відсутній обов`язок відшкодувати шкоду, оскільки відсутні протиправні дії відповідача 1. Крім того, відповідач 1 зазначає, що позивачем не доведено понесення витрат по благоустрою території внаслідок знищення майна.

Позивач уповноважених представників в судове засідання не направив.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у позові.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено Шостим апеляційним адміністративним судом у свої постанові від 14.12.2020 у справі №640/18852/18, ПП «Обрій-2003» є власником майнового комплексу по вул. Сиваській, 1 у Дніпровському районі м. Києва, на підставі Договору купівлі-продажу від 20.10.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 8433, проте не є власником земельної ділянки.

Так, з пункту 2 Договору купівлі-продажу майнового комплексу від 20.10.2005 року, вбачається, що згідно з інвентаризаційною справою літ. Е, Ж, З - окремо розташовані нежитлові будівлі, зокрема, господарська споруда - (вагон) (літ.К) балансовою вартістю - 5000 грн.

Також, у вказаній постанові суд вказав, що відповідно до оцінювального акту про господарські будівлі та споруди вказана господарська споруда - (вагон) (літ.К) немає взагалі фундаменту (у графі фундамент міститься прочерк), що свідчить про те, що вона є тимчасовою спорудою.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №640/18852/18 встановлено, що господарська споруда та металева огорожа по вул. Сиваській, 1 у Дніпровському районі м. Києва, власником якої є ПП «Обрій-2003», відносяться до тимчасових споруд, а тому на них розповсюджуються Правила №1051/1051.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

12.10.2018 року інспектором КП «Київблагоустрій» Бистриком Д.І. винесено припис №1815831, відповідно до якого встановлено порушення підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Сиваська, 1, вчинене власником тимчасової споруди. Позивачу запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди. У разі відсутності дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди, терміном в 3 дні демонтувати власними силами та відновити благоустрій (далі по тексту - оскаржуваний припис №1).

Також, контролюючим органом зазначено, що в разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи, відповідно до чинного законодавства; про виконання припису повідомити КП «Київблагоустрій».

Листом від 23.10.2018 року № 10/23 ПП «Обрій-2003» повідомлено КП «Київблагоустрій» щодо належності йому вказаної будівлі, до якого також було додано копію чергового кадастрового плану та копію реєстраційного посвідчення.

29.10.2018 року Департаментом видано КП «Київблагоустрій» доручення № 064-7907 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановленого павільйону за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Сиваська, 1.

Відповідно до актів проведення демонтажу (переміщення) від 29.10.2018 № 03-498, від 30.10.2018, 31.10.2018, 01.11.2018, 06.11.2018 № 173, 07.11.2018 № 176, працівниками КП «Київблагоустрій» проведено частковий демонтаж павільйону, розміщеного за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Сиваська, 1.

Також, 31.10.2018 року інспектором КП «Київблагоустрій» Бистриком Д.І. винесено припис № 1815987 про порушення власником тимчасової огорожі підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Сиваська, 1 (далі по тексту - оскаржуваний припис №2).

Листом від 02.11.2018 ПП «Обрій-2003» повідомлено КП «Київблагоустрій» щодо належності огорожі до майнового комплексу, що є власністю позивача. До вказаного листа позивачем додано копії правовстановлюючих документів.

05.11.2018 року Департаментом видано КП «Київблагоустрій» доручення № 064-8145 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Сиваська, 1.

Відповідно до акту від 05.11.2017 року № 170 працівниками КП «Київблагоустрій» проведено демонтаж огорожі.

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої цієї ж статті ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) наявність протиправної поведінки, 2) факт понесення збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, включаються, зокрема: 1) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; 2) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; 3) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Так, у вищевказаній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №640/18852/18, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувані приписи та дії відповідачів спрямовані на демонтаж та знесення належного позивачу майна, а саме господарської споруди та металевої огорожі по вул. Сиваській, 1 у Дніпровському районі м. Києва, відповідають нормам чинного законодавства та прийняті в межах наданих їм повноважень.

Таким чином, за відсутності в діях відповідача 1 протиправної поведінки відсутні підстави для задоволення позову в частині заподіяння збитків вказаними діями.

Щодо включених відповідачем витрат по благоустрою території у розмірі 22900 грн до заявлених збитків, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2019 між Приватним підприємством «Обрій-2003» (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Підрядник) укладено Договір підряду №4/10, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується у відповідності з Договором та Кошторисом, власними силами, використовуючи необхідну техніку та механізми виконати роботи по благоустрою території Замовника площею до 300 кв.м. (результат демонтажу господарської споруди-вагона), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. (п.1.1. Договору)

Відповідно до рахунку-фактури №07/1019 від 07.10.2019 загальна вартість робіт становить 22900 грн.

07.10.2019 Приватним підприємством «Обрій-2003» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було складено та підписано Акт виконання робіт.

Разом з тим, оскільки, як встановлено судом, в діях відповідача 1 відсутня протиправна поведінка, відповідач 1 не зобов`язаний відшкодовувати витрати позивача по благоустрою території.

Крім того, з останньої дати демонтажу 07.11.2018 до дати укладення Договору підряду №4/10 від 04.10.2019 пройшло 10 місяців, 28 днів, що виключає здійснення благоустрою території саме внаслідок демонтажу Комунальним підприємством «Київблагоустрій» павільйону.

Також, як вбачається з наявних у матеріалах справи Актів опису майна від 06.11.2018 та 07.11.2018 Комунальним підприємством «Київблагоустрій» було демонтовано павільйон плащами 3*7 м та 3*6м (2 частина), а загальна площа демонтованого павільйону складає 39 кв.м.

Проте, згідно умов Договору підряду №4/10 благоустрій здійснювався на території площею 300 кв.м., яка не є співмірною з площею демонтованого павільйону площею 39 км.м.

Крім того, за змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, з наявного у матеріалах справи Акту виконання робіт від 07.10.2019 не можливо встановити зміст, обсяг та вартість виконаних робіт.

Також, відповідно до п.3.2. вказаного Договору Замовник проводить оплату робіт протягом одного банківського дня з моменту підписання Сторонами Акту виконаних підрядних робіт.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати позивачем робіт за Договором підряду №4/10 від 04.10.2019.

Отже позивачем не доведено суду ні факту понесення вказаних витрат, ні того, що вказані витрати пов`язані саме з прибиранням сміття після демонтажу відповідачем 1 тимчасової споруди.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.01.2023

Суддя Я.В. Маринченко