Рішення

від 30.01.2023 по справі 910/13026/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2023Справа № 910/13026/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» (вул. Кадетський Гай, буд. 6, м. Київ, 03048; ідентифікаційний код 39639319)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс ЛТД» (вул. Данила Щербаківського, буд. 52, кв. 35 В, м. Київ, 04111; ідентифікаційний код 39176791)

про стягнення 88 563, 60 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» (далі за текстом - ТОВ «Виробниче підприємство «Елкор», Позивач, Постачальник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс ЛТД» (далі за текстом - ТОВ «Топсервіс ЛТД», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості за неналежне виконання договору поставки № 17/02/2022 від 17.02.2022 (далі за текстом - Договір) в загальному розмірі 88 563, 60 грн, яка складається із суми основного боргу - 65 808 грн, пені - 14 567, 91 грн, інфляційних втрат - 7 008, 55 грн, 3 % річних - 1 179, 14 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним належним чином здійснено поставку товарів за Договором на суму 65 808 грн, що підтверджується видатковою накладною № 318 від 21.02.2022 та довіреністю № 17 від 21.02.2022.

Водночас, згідно доводів Позивача, зазначена поставка Відповідачем не оплачена у зв`язку з чим допущено порушення умов Договору при тому, що така оплата мала бути здійснена Відповідачем у строк до 01.03.2022.

Також за невиконання грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 14 567, 91 грн, інфляційних втрат - 7 008, 55 грн та 3 % річних - 1 179, 14 грн за період з 01.03.2022 по 04.10.2022 на існуючу суму заборгованості.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 29.11.2022 направлялася на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0105493077623, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «За закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/13026/22 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.02.2022 між ТОВ «Виробниче підприємство «Елкор» та «Топсервіс ЛТД» укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець - приймати та оплачувати продукцію, найменування, кількість, асортимент, одиницю виміру, ціна за одиницю, загальна вартість кожної партії якої визначаються на підставі замовлення Покупця і рахунку - фактури Постачальника та остаточно узгоджуються Сторонами шляхом підписання видаткової накладної (далі по тексту - «Товар»).

Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, кількості, комплектності, асортименту та ціни Товару є прийняття Покупцем Товару відповідно до видаткової накладної (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна товару та загальна вартість кожної окремої партії Товару, що передається Покупцю за Договором вказується Сторонами у підписаній видатковій накладній, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору закріплено, що оплата за кожну партію Товару, що поставляється за умовами цього Договору здійснюється Покупцем протягом 7 календарних днів з моменту отримання Товару за видатковою накладною.

Згідно з пунктом 7.2. Договору при порушенні строків здійснення платежів Покупець зобов`язується сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що існувала в період порушення, за кожен день прострочення оплати.

Договір набирає чинності з моменту підписання належним чином уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін і діє до 31.12.2022 (пункт 10.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання умов Договору здійснено поставку товару Відповідачу на суму 65 808 грн, що підтверджується видатковою накладною № 318 від 21.02.2022.

Судом встановлено, що вказана видаткова накладна підписана Постачальником та Покупцем - Білоус А.П., який діяв на підставі довіреності № 17 від 21.02.2022, без зауважень та претензій, що відповідно підтверджує факт здійснення Позивачем поставки товару Відповідача та виникнення у останнього обов`язку здійснити оплату у відповідності до пункту 3.1. Договору, а саме протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару за видатковою накладною.

При цьому суд вказує, що станом на дату ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем коштів в розмірі 65 808 грн за поставлений товар, що відповідно свідчить про порушення Відповідачем умов Договору.

Також за невиконання грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 14 567, 91 грн, інфляційних втрат - 7 008, 55 грн та 3 % річних - 1 179, 14 грн за період з 01.03.2022 по 04.10.2022 на існуючу суму заборгованості в розмірі 65 808 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача з письмовою вимогою від 11.08.2022 вих. № 11/08/11 щодо погашення існуючої заборгованості, однак станом на дату звернення до суду з позовом коштів Відповідачем не сплачено.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи дату поставки товару Відповідачу - 21.02.2022 та встановлений пунктом 3.1. Договору строк на оплату такого товару, суд дійшов висновку, що Відповідач повинен був здійснити оплату товару у строк до 28.02.2022, а не у строк до 01.03.2022 як це зазначається Позивачем.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини та відсутність в матеріалах справи доказів оплати Відповідачем поставленого товару в розмірі 65 808 грн, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині строків здійснення оплати, а відтак вимога Позивача щодо заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 65 808 є правомірними.

Що стосується нарахованих Позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що нараховані суми 3 % річних - 1 179, 14 грн та інфляційних втрат - 7 008, 55 грн є арифметично вірними та правомірно нарахованими.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умовами договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що вимогами законодавства та умовами Договору сторонами не погоджено додаткового строку нарахування штрафних санкцій аніж за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано на переконання суду законним та справедливим (з огляду на межі заявлених вимог) буде стягнення з Відповідача пені за період з 01.03.2022 по 28.08.2022 на суму 65 808 грн, що відповідно становить 11 232, 43 грн., а відтак дана вимога підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупність наданих до матеріалів справи доказів, з огляду на порушення Відповідачем умов Договору, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову та стягнення з Відповідача суми основного боргу - 65 808 грн, пені - 11 232, 43 грн, інфляційних втрат - 7 008, 55 грн, 3 % річних - 1 179, 14 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс ЛТД» (вул. Данила Щербаківського, буд. 52, кв. 35 В, м. Київ, 04111; ідентифікаційний код 39176791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» (вул. Кадетський Гай, буд. 6, м. Київ, 03048; ідентифікаційний код 39639319) основний борг - 65 808 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот вісім) грн, пеню - 11 232(одинадцять тисяч двісті тридцять дві) грн 43 коп, інфляційні втрати - 7 008 (сім тисяч вісім) грн 55 коп, 3 % річних - 1 179 (одна тисяча сто сімдесят дев`ять) грн 14 коп., судовий збір - 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 56 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 30.01.2023

Суддя Антон ПУКАС