Рішення

від 27.02.2023 по справі 910/13026/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2023Справа № 910/13026/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13026/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» (вул. Кадетський Гай, буд. 6, м. Київ, 03048; ідентифікаційний код 39639319)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс ЛТД» (вул. Данила Щербаківського, буд. 52, кв. 35 В, м. Київ, 04111; ідентифікаційний код 39176791)

про стягнення 88 563, 60 грн,

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» (далі за текстом - ТОВ «Виробниче підприємство «Елкор», Позивач, Постачальник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс ЛТД» (далі за текстом - ТОВ «Топсервіс ЛТД», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості за неналежне виконання договору поставки № 17/02/2022 від 17.02.2022 (далі за текстом - Договір) в загальному розмірі 88 563, 60 грн, яка складається із суми основного боргу - 65 808 грн, пені - 14 567, 91 грн, інфляційних втрат - 7 008, 55 грн, 3 % річних - 1 179, 14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 позов ТОВ «Виробниче підприємство «Елкор» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Топсервіс ЛТД» на користь ТОВ «Виробниче підприємство «Елкор» основний борг - 65 808 грн, пеню - 11 232, 43 грн, інфляційні втрати - 7 008, 55 грн, 3 % річних - 1 179, 14 грн, судовий збір - 2 387, 56 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

06.02.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з Відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також Позивачем до поданої заяви долучено додаткові докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

Так, розглянувши заяву Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Позивачем у якості доказів понесених ним витрат на професійну правову допомогу до суду надано: копію договору про надання юридичних послуг № 05/1 від 05.05.2020; додаткова угода № 3 від 10.08.2022; акт № 50 здачі-приймання наданих юридичних послуг від 30.11.2020 на суму 10 000 грн; рахунок на оплату № 73 від 25.11.2022 на суму 10 000 грн; рахунок на оплату № 73 від 25.11.2022 та платіжне доручення № 199143 від 23.12.2022 на суму 10 000 грн.

Як вбачається з акту № 50 здачі-приймання наданих юридичних послуг від 30.11.2020 адвокатом надано Позивачу (клієнту) послуги з професійної правничої допомоги на загальну суму 10 000 грн, а саме: підготовка вимоги на адресу ТОВ «Топсервіс ЛТД» щодо повернення коштів сплачених за договором поставки № 17/02/2022 від 17.02.2022 вартістю 3000 грн із затратою 1,5 години часу; складання позовної заяви щодо вирішення існуючого спору, розрахунок сум штрафних санкцій та подання позовної заяви щодо вирішення спору вартістю 7 000 грн із затратою 3,5 години часу.

Суд вказує, що зазначений акт № 50 здачі-приймання наданих юридичних послуг від 30.11.2020 на суму 10 000 грн підписаний адвокатом та клієнтом без зауважень та претензій, що відповідно свідчить про належне надання адвокатом послуг Позивачу та виникнення у останнього обов`язку здійснити оплату таких послуг, що і було здійснено згідно платіжного доручення № 199143 від 23.12.2022 на суму 10 000 грн.

Відповідно до статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до положень частини 1 статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 3 та 4 статті 126 ГПК України закріплено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 126 ГПК України уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Станом на дату ухвалення даного додатково рішення заперечення Відповідача щодо заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходили.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

Дослідивши матеріали наданих Позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, обсяг вчинених адвокатом дій щодо належного розгляду справи, враховуючи категорію справи та складність справи, суд не вбачає підстав покладати та відповідно стягувати з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн за підготовку адвокатом вимоги від 11.08.2022 № 11/08/11, яка за своєю суттю є досудовою та подана на власний розсуд сторони (Позивача), оскільки пунктом 3.1. договору поставки № 17/02/2022 від 17.02.2022 чітко визначено строк виконання Відповідачем обов`язку з оплати товару, що відповідно забезпечувало Позивачу можливість встановити строк настання такого зобов`язання без подання такої вимоги з огляду на предмет поданого позову.

Відтак, на переконання суду, вказана вимога від 11.08.2022 № 11/08/11 є способом досудового врегулювання спору, що відповідно не відноситься та не впливає на хід розгляду справи, оскільки є різновидом адвокатського супроводу клієнта.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із врахуванням викладеного вище та з огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої Позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення та відповідно стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, пропорційно задоволеним вимогам, а саме - 6 736, 37 грн.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13026/22 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс ЛТД» (вул. Данила Щербаківського, буд. 52, кв. 35 В, м. Київ, 04111; ідентифікаційний код 39176791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Елкор» (вул. Кадетський Гай, буд. 6, м. Київ, 03048; ідентифікаційний код 39639319) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн 37 коп.

3. В задоволені іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13026/22 - відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано: 27.02.2023

Суддя Антон ПУКАС