Рішення

від 30.01.2023 по справі 911/1992/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1992/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник-М» про стягнення 136555,06грн,без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (далі ДП «АІРТ») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник-М» (далі - ТОВ «Подорожник-М») про стягнення 136 555,06грн, у т.ч.: 92406,3грн штрафу; 44148,76грн пені за період з 23.12.2021 по 18.02.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 16/11/2021-ЕВ від 16.11.2021 про закупівлю товарів в частині поставки товару у встановлений договором строк (а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2022 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для подання сторонами заяв по суті - відповіді на відзив та заперечення (а.с. 84-85).

Як вбачається з довідки від 07.11.2022, копія відповідної ухвали у паперовій формі сторонам не направлена у зв`язку із відсутністю фінансування (а.с.86); при цьому ухвалу 07.11.2022 доставлено до електронного кабінету (офіційну електронну адресу) позивача (а.с.87); відомостей про реєстрацію офіційної електронної адреси відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі суд на час прийняття відповідної ухвали не мав.

Зазначена ухвала 29.11.2022 направлена відповідачу та вручена 06.12.2022, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103281760215 (а.с.89).

28.12.2022 до суду, з дотриманням встановленого строку, надійшов відзив на позовну заяву (здано для відправлення відділенню поштового зв`язку 20.12.2022) (а.с.90-95).

У відзиві на позов відповідач просить у його задоволені відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що:

позивачем невірно визначено період прострочення та до періоду нарахування пені включено дні, у які відбулась поставка товару, а також здійснено неправильний розрахунок штрафу та пені, що призвело до безпідставного їх збільшення;

товариство намагалось виконати зобов`язання у строк, однак, незалежні від товариства обставин (зміна термінів поставки виробником, який розташований на території Республіки Казахстан, зумовлених карантинними обмеженнями, затримка поставки матеріалів для виробництва бирок, введенням надзвичайного стану на території Республіки Казахстан, що унеможливило вчасне відвантаження виготовленого товару) не дозволили поставити вчасно замовлений товар - до кінця 2021 року.

Як свідчить інформація з сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення №0830106731759, у якому позивачу направлено відзив, вручено позивачу 30.12.2022 (а.с.96-98,133).

У відповіді на відзив, яка надійшла з дотриманням строку, встановленого п.4 ухвали суду від 07.11.2022, позивач відхиляє доводи відзиву, вказуючи, що:

- датою поставки не є дата складання видаткової накладної, а відповідач мав поставити товар у місце розташування та розпорядження покупця, доказів виконання чого у встановлений договором строк не подав;

- розрахунки штрафних санкцій здійснені правильно;

- відповідач не надав допустимих доказів дії форс-мажорних обставин позивачу, як це передбачено договором.

Відповідь на відзив з додатками направлена відповідачу позивачем поштовим відправленням №0411637161920 (а.с.120), яке вручено відповідачу 05.01.2023, як свідчить інформація з сайту АТ «Укрпошта» (а.с.139). Отже, заперечення позивач мав подати з урахуванням встановленого судом строку - до 12.01.2023 включно.

23.01.2023 з пропущенням строку, встановленого п.4 ухвали суду від 07.11.2022 (здано для відправлення до суду відділенню поштового зв`язку 21.01.2023), від відповідача надійшло заперечення, а 25.01.2023 клопотання про приєднання доказів, які не стосуються суті спору (рішення учасника про звільнення директора, наказ про призначення директора, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача). Клопотань щодо продовження строку, встановленого ухвалою суду від 07.11.2022 для подання заперечення 7 днів з дня одержання копії відповіді на відзив (а,с.84-85), відповідач не подавав.

Як визначено ч.4 ст.167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом, а відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд залишає відповідне заперечення, що подане після закінчення встановленого судом процесуального строку, без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

16.11.2021 між ДП «АІРТ» (покупець) та ТОВ «Подорожник-М» (постачальник) укладено договір №16/11/2021-ЕВ про закупівлю товарів (далі договір, а.с.28-33).

За умовами відповідного договору постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність бирки вушні (бирки вушні без маркування з електронним ідентифікатором для ідентифікації вівець та кіз (жовтого кольору - для вівець, світло-зеленого кольору для кіз)), код ДК 021:2015-03340000-6 (далі товар) в строки та на умовах даного договору, а покупець прийняти товар та оплати його вартість на умовах договору.

Як визначено п.1.3 договору, товар за договором поставляється покупцю партіями, оформленими на підставі замовлення покупця, а перелік товару визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною договору, у якій зазначається: найменування (асортимент), кількість та вартість товару.

Очікувана ціна договору становить 785400грн, а ціна за одиницю товару, що проставляється за договором, та вартість товару визначається у специфікації (додаток 1 до договору) (п.3.1, 3.2 договору). Оплата вартості кожної партії товару може здійснюватися на умовах 100% оплати протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на підставі отриманого рахунку-фактури постачальника (п.4.1 договору).

Як визначено п.5.1 договору, строк поставки (передачі) товару протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником замовлення на партію товару від покупця, яке може передаватись поштою, електронною поштою, засобами телефонного та факсимільного зв`язку тощо.

Сторони домовились, що:

- поставка товару відбувається на умовах DDP згідно Офіційний правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), приймання товару здійснюється відповідно до супроводжувальних документів постачальника;

- адреса та місце поставки товару визначається замовником у замовленні;

- датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на приймання товару уповноваженими представниками обох сторін;

- право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару згідно умов, визначених пп.5.2, 5.3, 5.5 договору (п.п.5.2, 5.3, 5.5, 5.6 договору).

Договором передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань. Зокрема, відповідно до п.10.3.1 договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Також, договором передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (п.11.1 договору).

Відповідно до п.17.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонам, скріплення його відбитками печаток сторін (за наявності) та діє 12 місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в частині розрахунків

Специфікацією, яка є додатком 1 до відповідного договору (а.с.34), сторони визначили асортимент товару, що постачається, кількість та його ціну; загальна вартість товару за договором складає 785 400грн. Додатком №2 до такого договору сторонами узгоджена форма та зміст замовлення (а.с.35), а додатком №3 технічні вимоги до товару.

Відповідно до замовлення №1 від 23.11.2021 вих.№1865/8-03, яке підписано обома сторонами (а.с. 39), на умовах відповідного договору позивач замовив відповідачу бирки вушні без маркування з електронним ідентифікатором для ідентифікації (жовтого кольору для вівець) у кількості 20 000грн, загальною вартістю 714 000грн. Строк поставки товару згідно замовлення 22.12.2021, місце поставки: 08304, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 33.

На виконання відповідного замовлення відповідачем передано позивачу бирки вушні без маркування з електронним ідентифікатором для ідентифікації (жовтого кольору для вівець) згідно видаткових накладних:

- №10 від 25.01.2022 1500 пар на загальну суму 53550грн (а.с.44);

- №16 від 18.02.2022- 18500 пар на загальну суму 660 450грн (а.с.41)

Для оплати переданого товару відповідачем виставлено позивачу рахунки № 12 від 25.01.2022 (а.с.43), №19 від 18.02.2022 (а.с.40).

Відповідно до замовлення №2 від 23.11.2021 вих.№1866/8-03, яке підписано обома сторонами (а.с. 46), на умовах відповідного договору позивач замовив відповідачу бирки вушні без маркування з електронним ідентифікатором для ідентифікації (світло-зеленого кольору для кіз) у кількості 2 000грн, загальною вартістю 71 400грн. Строк поставки товару згідно замовлення 22.12.2021, місце поставки: 08304, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 33.

На виконання відповідного замовлення відповідачем передано позивачу бирки вушні без маркування з електронним ідентифікатором для ідентифікації (світло-зеленого кольору для кіз) згідно видаткових накладних:

- №11 від 25.01.2022 150пар на загальну суму 5355грн (а.с.48);

- №18 від 18.02.2022 - 1850пар на загальну суму 66045грн (а.с.50).

Для оплати переданого товару відповідачем виставлено позивачу рахунки №13 від 25.01.2022 (а.с.47), №21 від 18.02.2022 (а.с.49).

Листом від 07.02.2022 №184/8-11 позивач вимагав від відповідача сплати штрафних санкцій, у т.ч. за договором, вимоги на підставі якого заявлені у даній справі (а.с.62-64), посилаючись на порушення відповідачем строків поставки. У підтвердження направлення відповідного листа надано повідомлення про вручення поштового відправлення №0411633868760 (а.с.65).

01.06.2022 претензією за вих.№623/08-11 позивач вимагав від відповідача сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки, у т.ч. за договором №16/11/2021-ЕВ від 16.11.2021, на підтвердження вручення якої відповідачу позивачем до поданої позовної заяви долучено повідомлення про вручення поштового відправлення №0411637163744 (а.с.57-60, 61).

10.01.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №29/8-11 від 10.01.2022 щодо порушення строків поставки та вимагав сплати пені у розмірі 15 708грн (а.с.53-55), на підтвердження вручення якої відповідачу надав повідомлення про вручення поштового відправлення №0411633869103 (а.с.53-55,56).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку сплатити штрафні санкції у вигляді штрафу та пені, нараховані позивачем відповідно до договору у зв`язку з простроченням поставки.

Заявлені вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Як визначено ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Такий обов`язок продавець має виконати у строк, встановлений договором, що передбачено ч.1 ст.663 ЦК України, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК України.

Відповідач у даній справі не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару у встановлений строк, оскільки товар за замовленнями №№01, 02 поставлено у повному обсязі лише 18.02.2022, хоча за відповідними замовленнями товар, що погоджено сторонами у відповідних замовленнях, мав бути поставлений у повному обсязі 22.12.2021.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач допустив порушення відповідних зобов`язань, виконавши їх з порушенням встановленого строку.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідач допустив порушення строку виконання зобов`язання, оскільки у строк, встановлений договором та замовленнями, товар не передав, а відповідні зобов`язання виконав лише 22.12.2022.

У даній справі відповідач посилався на наявність обставин, які йому перешкоджали виконати відповідне зобов`язання у строк, однак, такі посилання не можуть бути взяті судом до уваги з наступних причин.

Як установлено ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У даній справі відповідач, посилаючись на неможливість виконання відповідного зобов`язання у строк внаслідок зміни термінів поставки товару виробником, який знаходиться на території Республіки Казахстан, затримкою поставки матеріалів для виробництва бирок, що спричинена глобальним дефіцитом, неможливість відвантажити вчасно виготовлений товар внаслідок оголошення надзвичайного стану, жодних доказів наявності відповідних обставин, у т.ч. замовлення ним сировини для виготовлення товару, що мав постачатись позивачу, укладення контрактів з постачальником на території Республіки Казахстан для виконання умов договору, не надав.

Між тим, як визначено ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже. підстав вважати, що існували певні обставини, яка перешкоджали чи унеможливлювали виконання відповідачем зобов`язань за договором, укладеним з відповідачем, у суду не має.

З урахуванням зазначеного, вимоги щодо застосування до відповідача відповідальності, встановленої п.10.3.1 договору за порушення строків поставки у вигляді штрафу та пені, є обгрунтованими. Однак, розрахунок відповідних нарахувань, здійснений позивачем суд вважає неправильним.

Так, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем невірно визначено дату закінчення строку нарахування пені за прострочення строку поставки товару, враховуючи наступне.

До періоду нарахування пені позивачем фактично включено дні, у які підписано видаткові накладні 25.01.2022 та 18.02.2022 При цьому, у відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не надав доказів фактичної поставки товару у відповідні дні, що мала відбуватись за адресою місця поставки: м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 33.

Однак, п.5.5 договору сторонами погоджено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної на приймання товару уповноваженими представниками сторін і саме з цієї дати у відповідності з п.5.6 договору переходить право власності на товар. За наявності підписаних сторонами видаткових накладних у відповідні дати 25.01.2022 та 18.02.2022 і зазначених умов договору, є необґрунтованими твердження позивача про те, що факти поставка товару у відповідні дати не є доведеними.

За розрахунком суду, розмір пені, яка нарахована за порушення строків поставки у відповідності з п.10.3.1 договору, складає 43 354,09грн і складається з сум нарахованої пені за

- замовленням №1 на вартість простроченої поставки у розмірі:

53 550грн за період з 23.12.2021 по 24.01.2022 1767,15грн (53550:100*0,1*33);

660450грн за період з 23.12.2021 по 17.02.2022 37645,65грн (660450:100*0,1*57);

- замовленням №2 на вартість простроченої поставки у розмір:

5355грн за період з 23.12.2021 по 24.01.2022 176,72грн (5355:100*0,1*33);

66045грн за період з 23.12.2021 по 17.02.2022 3764,57грн (66045:100*0,1*57);

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 43 364,09грн пені, а у задоволенні позову в іншій частині пені суд відмовляє.

Окрім того, оскільки прострочення поставки товару становило більш ніж 30 днів, позивач має право на нарахування штрафу у розмірі 7%, передбаченого сторонами за взаємною згодою п.10.3.1 договору за відповідне порушення. При цьому, з позовної заяви вбачається, що штраф позивач нараховує лише на частину поставки, яка прострочена, хоча, простроченою є поставка повної партії товару як за замовленням №1, так і за замовленням №2, що є його правом. Так, за замовленнями №№1,2 штраф позивачем нараховано за прострочення поставки частини товару, який переданий 18.02.2022. Поряд з цим, за замовленням №2 при нарахуванні штрафу позивачем вказана вартість поставки, що відбулась 18.02.2022 у розмірі 660 045грн замість 66045грн, що призвело до невірного розрахунку штрафу.

За розрахунком суду, враховуючи частину поставки, яка прострочена, і за прострочення якої здійснено нарахування штрафу позивачем, розмір штрафу, що підлягає стягненню складає 50854,65грн, а саме за:

- замовленням №1 на частину простроченої поставки, що відбулась 18.02.2022, у розмірі 660450грн 46231,50грн (660450:100*7);

- замовленням №2 на частину простроченої поставки, що відбулась 18.02.2022, у розмірі 66045грн - 4623,15грн (66045:100*7).

З урахуванням зазначеного, вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 50854,65грн, а в іншій частині вимог щодо стягнення штрафу суд відмовляє.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 94 208,74грн, з яких 43354,09грн - пеня, 50854,65грн штраф; в частині вимог про стягнення 42346,32грн штрафних санкцій суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача - у розмірі 1711,63грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Про понесення інших судових витрат у даній справі сторони не заявляли.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник - М" (ідентифікаційний код 35614966; 08363, Київська обл., Бориспільський район, с.Сошників, вул. Іванова, 3) на користь Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (ідентифікаційний код 32114325; 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г, корпус А, 2 поверх) 94208,74грн штрафних санкції, а також 1 711,63грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 42 346,32грн штрафних санкцій.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова