Рішення

від 25.01.2023 по справі 914/2785/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2023 Справа № 914/2785/22

За позовною заявою: Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства Укргазвидобування,

до відповідача: Приватного підприємства Європа-Схід, м.Львів

про стягнення 58417,36грн за договором поставки №59/11-22 від 21.02.2022

Суддя У.І. Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2022, справу №914/2785/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 08.11.2022 позов залишено без руху.

21.11.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 25.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.17.01.2022 від відповідача до суду надійшов відзив.

22.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив.

09.01.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

16.01.2023 від відповідача до суду надійшла заява, в якій ПП Європа-Схід просить врахувати складну ситуацію щодо зниження товарообороту, значного податкового навантаження та дебіторської заборгованості.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 25.01.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

21.02.2022 між сторонами укладено договір поставки №59/11-22, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач зобов`язався поставити позивачу «Електричні побутові прилади» (товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити такий Товар.

У п.3.1 договору сторони погодили, що ціна цього договору вказується в специфікації. Відповідно до п. 1 Специфікації №1 загальна вартість товару складає до 229989,60грн.

Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що відповідач зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору.

Пунктом 3 Специфікації №1 від 21.02.2022, (Додаток №1) що є невід`ємною частиною договору, встановлено строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару. Графіком поставки Товару від 21.02.2022 (Додаток №3), що є невід`ємною частиною Договору, встановлений строк поставки товару: до 31.03.2022.

16.03.2022 позивач отримав від відповідача лист №1 від 25.02.2022, в якому ПП «Європа-Схід» просило розірвати договір поставки №59/11-22 від 21.02.2022 на підставі листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022.

Позивач звернув увагу на те, що лист Торгово-промислової палати датований 28.02.2022, а лист відповідача з посиланням на вказаний лист датований 25.02.2022, тобто за три дні до засвідчення обставин Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до п.8.4 Договору, у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж на 60 днів, кожна із Сторін має право розірвати цей Договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від Договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку Договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від Договору але не раніше дати отримання повідомлення.

Позивач вважає, що якщо враховувати лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022, як право відповідача в односторонньому порядку розірвати договір поставки №59/11-22 від 21.02.2022, то з урахуванням п.8.4 договору ця дата повинна бути не раніше 27.04.2022 (60 днів).

Разом з тим, позивач звернув увагу, що термін дії спірного договору закінчився 31.03.2022, а тому вимога відповідача про одностороннє розірвання договору від 04.07.2022 суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, оскільки розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Щодо посилання відповідача на неможливість постачання електричних побутових приладів внаслідок обставин непереборної сили позивач зазначив, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника коштів. (ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України). Крім того, відповідач жодним доказом не довів, що введення по всій території України воєнного стану з 24.02.2022 є саме для нього обставиною непереборної сили.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань щодо поставки товару. Позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача, в порядку п. 7.9 договору, 42318,09грн пені та 16099,27грн штрафу.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позову з огляду на таке.

У відповідності до умов договору, попередньої оплати за договором відповідач від позивача не отримував, оплата за поставлений товар згідно п. 4 Специфікації до договору, мала відбуватися протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (підписання видаткової накладної), строк дії Договору до 31.03.2022.

Але вже через два дні після підписання договору настали обставини непереборної сили, яких не існувало на час укладання договору - військова агресія російської федерації проти України, що зробило неможливим відповідачу виконати свої зобов`язання за договором, про що було повідомлено позивачу, у відповідності з п.8.2 договору, листом № 1 від 25.02.2022 (номер поштового відправлення Укрпошти - 7900732021090).

Дані обставини непереборної сили були підтверджені листом Торгово-Промислової палати України, що засвідчує обставини форс-мажору №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У п. 8.1 договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором - це аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна.

За твердженням відповідача військова агресії російської федерації проти України відповідає цьому переліку. Таким чином прострочення поставки в обумовлені Договором терміни не відбулося, оскільки строк поставки, та. відповідно термін дії Договору, змістився згідно із строком дії обставин непереборної сили. Неможливість виконати відповідачем зобов`язання за Договором у зв`язку з настанням обставини непереборної сили, полягає в наступному: повна зупинка в перший місяць війни (24.02.2022-31.03.2022) підприємницької, комерційної діяльності в тому числі вантажних перевезень, особливо в районах бойових дій, до яких відносилася і Полтавська область - місце доставки товарів за Договором.

Також відповідач звернув увагу, що морським шляхом стала неможлива доставка вантажів, виготовлених за кордоном України (мікрохвильові печі в Малайзії та електричні чайники в Китаї). Стосовно холодильника LG GA-B 459, що мав постачатися за Договором (75% суми договору), то цей холодильник виготовляється в російській федерації, його поставка неможлива навіть після закінчення обставин непереборної сили. Літери GA в назві моделі холодильника LG GA-B 459 визначають місце виробництва, це - підприємство «ЛГ Електронікс Рус» Московская обл., с.п. Дороховське, 86 км Мінського шосе, буд.9, російська федерація». Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту будь-яких товарів з рф.

Як зазначило ПП Європа-Схід в листі позивача до відповідача № 008.1.36-008.1.1-3-757 від 31.05.2022 АТ «Укргазвидобування» зазначає, що ним отримана пропозиція відповідача від 25.02.2022 про розірвання Договору у зв`язку настанням форс-мажорних обставин. У листі від 31.05.2022 АТ «Укргазвидобування» посилається на лист № 008.1.36-008.1.1-3-377 від 30.03.2022, яким він пропонував продовжити терміни поставки товар на 60 діб.

Відповідач повідомив, що лист АТ «Укргазвидобування» № 008.1.36-008.1.1-3-377 від 30.03.2022 надати суду не може, оскільки такий не отримував.

У своїх поясненнях відповідач зазначив, що 04.07.2022 ПП Європа-Схід надсилало позивачу повідомлення про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором та одностороннє розірвання Договору, долучивши лист Торгово-Промислової палати України, що засвідчує обставини форс-мажору №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022

За твердженням ПП Європа-Схід відповідач не отримував від позивача жодних авансових оплат, прострочення терміну доставки ватажу і одностороннє розірвання Договору відбулося у відповідності з укладеним сторонами договором та не завдало позивачу жодних збитків та не вплинуло на його господарську діяльність, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували негативні наслідки від несвоєчасної поставки або понесення збитків іншими учасниками господарських відносин.

На думку відповідача позов про стягнення коштів - це своєрідний спосіб «заробити», використовуючи ускладнення в господарській діяльності відповідача, викликані збройною агресією російської федерації та введеним воєнним станом в Україні, що призвело до порушення логістики та неможливості поставки товарів по договору у встановлені терміни.

ПП Європа-Схід просило врахувати складну ситуацію щодо зниження товарообороту в роботі підприємства, значного податкового навантаження та дебіторської заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №59/11-22 від 21.02.2022, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.

За договором поставки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

У п.6.1.1 зазначено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а в п. 6.3.1 договору передбачено, що продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору.

Пунктом 3 Специфікації №1 від 21.02.2022, (Додаток №1) що є невід`ємною частиною договору, встановлено строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару. Графіком поставки Товару від 21.02.2022 (Додаток №3), що є невід`ємною частиною Договору, встановлений строк поставки товару: до 31.03.2022.

Відповідно до ч.2 ст. 662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4 Специфікації №1 від 21.02.2022 передбачено, що оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару. З огляду на зазначену умову покликання відповідача про неотримання авансових платежів від позивача суперечить узгодженим домовленостям між сторонами.

Листом № 1 від 25.02.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором. За змістом названого листа ПП «Європа-Схід» просило розірвати договір поставки №59/11-22 від 21.02.2022 на підставі листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022.

Відповідно до п.8.1. - 8.3. спірного договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин.

Відповідно до п.8.4 Договору, у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж на 60 днів, кожна із Сторін має право розірвати цей Договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від Договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку Договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від Договору але не раніше дати отримання повідомлення.

Щодо покликання відповідача про врахування введення воєнного стану та складного становища підприємства суд відзначає таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відповідно до приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності та покликаючись на введення воєнного стану в Україні відповідач стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість виконання умов договору та застосування штрафних санкцій.

Крім того, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання взятих зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором.

Відтак, твердження відповідача про те, що непоставлення товару відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану, є необґрунтованим.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально й такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання поставки товару.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідач не заперечив факт недотримання строків поставки продукції. Разом з тим, суд відхиляє покликання відповідача щодо зупинки вантажних перевезень та комерційної діяльності у перший місяць війни й звертає увагу на положення ч.2 ст. 617 ЦК України, відповідно до якої не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Покликання відповідача на ч.3 ст.651 Господарського кодексу України та одностороннє розірвання договору поставки №59/11-22 від 21.02.2022 суд відхиляє з огляду на таке.

Частиною 1 ст.509 ЦК передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст.530 ЦК передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.622 ЦК у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст.612 цього Кодексу), боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

У ст.631 ЦК зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч.3 ст.651 ЦК у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст.653 ЦК визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 ЦК. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 14.07.2021 зі справи № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі №911/3276/20, від 16.09.2022 у справі №913/703/20.

У п.10.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до 31.03.2022.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 викладено правову позицію за якою, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Виходячи із вищенаведеного, позов АТ «Укргазвидобування» є підставним, оскільки спірний договір невиконаний відповідачем належним чином та зобов`язання для ПП «Європа-Схід» за спірним договором не припинилися.

Відповідно до п. 7.9. договору, у разі невиконання Постачальником (відповідачем) взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у Графіку поставки Товару до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У даному випадку позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки товару. Відповідач також підтвердив факт несвоєчасного виконання взятих зобов`язань.

Щодо клопотання відповідача про врахування складної ситуації, в якій йому доводиться працювати (зниження товарообороту роботі підприємства, значного податкового навантаження та дебіторської заборгованості) суд зазначає таке.

Сторони укладали спірний договір як суб`єкти господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. При цьому повинно прийматися до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За обставинами цієї справи відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм. Відповідач недовів як значного перевищення розміру неустойки, так і відсутності належного обґрунтування підприємством винятковості даного випадку як підстав для такого зменшення.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.05.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Перевіривши поданий розрахунок суми штрафу, відповідно до положень п.7.9., суд доходить висновку, що нарахована сума штрафу в розмірі 16099,27грн 7% відповідає правовим приписам.

Стосовно нарахованої суми пені суд встановив, що проведений розрахунок є правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача в пені розмірі 42318,09грн за період з 31.03.2022 до 30.09.2022 слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір винник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства Європа-Схід (79044, м.Львів, вул.Околична, 16/25, ідентифікаційний код 31526583) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 16099,27грн 7% штрафу, 42318,09грн пені та 2481,00грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 30.01.2023.

Суддя Ділай У.І.