Постанова

від 27.07.2023 по справі 914/2785/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2023 р. м. Львів Справа №914/2785/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддяМалех І.Б.

СуддіГриців В.М.

Зварич О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Європа-Захід» за вих. №17/02-2023 від 17.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/529/23 від 21.02.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25 січня 2023 року (суддя Ділай У.І., повний текст рішення складено 30.01.2023, м. Львів)

у справі №914/2785/22

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування», с. Базилівщина, Машівський район, Полтавська область

до відповідача Приватного підприємства «Європа-Схід», м. Львів

про стягнення 58 417,36 грн. за договором поставки №59/11-22 від 21.02.2022

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Приватного підприємства «Європа-Схід» про стягнення 58 417,36 грн. за договором поставки №59/11-22 від 21.02.2022.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору поставки №59/11-22 від 21.02.2022 та додатків до нього, ПП «Європа-Схід» взяло на себе зобов`язання поставити товар АТ «Укргазвидобування» на суму 229 989,60 грн. до 31.03.2022, однак товар відповідачем у строки визначені договором, так і не було поставлено. Відповідно до цього, позивачем, на підставі п.7.9 договору нараховано 42 318,09 грн. пені та 16 099,27 грн. штрафу (разом 58 417,36 грн.)

Позивачем в правове обґрунтування даних вимог зазначено положення ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 629, 663 Цивільного кодексу України.

Відповідач, в свою чергу заперечує доводи позовної заяви, з тих підстав, що у відповідності до умов договору, попередньої оплати за договором відповідач від позивача не отримував, оплата за поставлений товар, згідно п. 4 специфікації до договору, мала відбуватися протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (підписання видаткової накладної), строк дії договору до 31.03.2022. Прострочення поставки в обумовлені договором терміни не відбулося, оскільки строк поставки та відповідно термін дії договору, змістився, згідно із строком дії обставин непереборної сили, а саме військової агресії російської федерації проти України. Дані обставини непереборної сили були підтверджені листом Торгово-промислової палати України, що засвідчує обставини форс-мажору №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Крім цього вказує, що листом №1 від 25.02.2022, у відповідності з п.8.2 договору, ПП «Європа-Схід» повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин.

У відповіді на відзив, позивач, заперечив доводи відповідача та зазначив, що є дивним той факт, що лист Торгово-промислової палати датований 28.02.2022, а лист №1 в якому ПП «Європа-Схід» просило розірвати договір поставки №59/11-22 від 21.02.2022 з посиланням на вищевказаний лист датований 25.02.2022, тобто за три дні до засвідчення обставин Торгово-промисловою палатою України. Позивач вважає, що якщо враховувати лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022, як право відповідача в односторонньому порядку розірвати договір поставки №59/11-22 від 21.02.2022, то з урахуванням п.8.4 договору ця дата повинна бути не раніше 27.04.2022 (60 днів). Разом з тим, позивач звернув увагу, що термін дії спірного договору закінчився 31.03.2022, а тому вимога відповідача про одностороннє розірвання договору від 04.07.2022 суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, оскільки розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Щодо посилання відповідача на неможливість постачання електричних побутових приладів, внаслідок обставин непереборної сили позивач зазначив, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника коштів. (ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України). Крім того, відповідач жодним доказом не довів, що введення по всій території України воєнного стану з 24.02.2022 є саме для нього обставиною непереборної сили.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 січня 2023 року у справі №914/2785/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПП «Європа-Схід» на користь АТ «Укргазвидобування» в особі філії управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» 16099,27 грн. - 7% штрафу, 42 318,09 грн. пені та 2481,00грн судового збору.

Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що спірний договір невиконаний відповідачем належним чином та відповідно зобов`язання для ПП «Європа-Схід» за спірним договором не припинилися. При цьому встановлено, що твердження відповідача про те, що не поставлення ним товару сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану, визнано необґрунтованим, з підстав того, що в матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором. Суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору і має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача, як недоведені документально й такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання поставки товару.

Відповідно до цього, судом першої інстанції зроблено висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими, так як позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, щодо своєчасної поставки товару. Відповідачем підтверджено факт несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідач ПП «Європа-Схід», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що рішення суду першої інстанції в даній справі, прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, з неповним дослідження матеріалів та обставин справи, а саме:

- скаржник вважає, що зобов`язання є майновим, а не грошовим, оскільки договором передбачено поставку саме товару, а отже, вважає, що відповідно до норми ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неправомірно застосовано нарахування пені;

- також, скаржник зауважує, що підстави для нарахування штрафу 7% - 16 099,27 грн., за не поставку товару понад 30 днів, за укладеним договором відсутні, оскільки поставка вчинена поза межами дії договору мала б здійснюватись на підставі видаткових накладних, як окремих правочинів, а не на виконання умов договору;

- суд, на думку скаржника, не взяв до уваги його пояснення, щодо телефонного спілкування з перевізниками та наданні відповідачем електронних доказів, що містять дані про обставини, що мають значення для справи. Також суд не скористався нормами ч.2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу і не наполіг на долученні позивачем листа №008.1.36-008.1.1-3-37 від 30.03.2022 та квитанції Укрпошти про відправку цього листа відповідачу;

- крім того, скаржник також відмічає, що суд першої інстанції не роз`яснив, чому Указ Президента України «Про введення в Україні воєнного стану», посилання на який міститься в листі відповідача №04/07-2022 від 04.07.2022 не являється саме тим документом виданим іншим уповноваженим на це органом, а наполягає саме на сертифікаті про форс-мажорні обставини;

- суд не взяв до уваги той факт, що поставка холодильника LG GA-D 459, що мав постачатися за договором та складав 75% суми договору, була неможлива у зв`язку з виготовленням вищезгаданого на території Російської Федерації та відсутності останнього на ринку товарів;

- суд першої інстанції неточно оцінив аргумент відповідача, щодо відсутності авансових оплат за договором, оскільки скаржник вказує на те, що прострочення терміну поставки товару не завдало позивачу жодних збитків та не вплинуло на його господарську діяльність.

Відповідно до цього, просить, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, не скористався наданим законом права та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Європа-Захід» за вих. №17/02-2023 від 17.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/529/23 від 21.02.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 25 січня 2023 року у справі №914/2785/22 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №914/2785/22 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду, що підтверджується списком розсилки від 16.03.2023, який наявний в матеріалах справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

13.03.2023 від ПП «Європа-Схід» на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення (вх. № апеляційного суду 01-04/1701/23), в яких відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано, що договір №59/11-22 від 21.02.2022 між сторонами, укладено за результатами тендерних торгів через систему Prozorro (закупівля N UA-2021-10-29-010402-а- УПГГК 21Т-Ч-020: 39710000-2-Електричні побутові прилади, торги оголошено протоколом МУПІГГК 21Т-Ч-020 уповноваженою особою позивача Чорнобривкою Ю.О.). Правові та економічні засади здійснення закупівель через систему Prozorro визначені Законом України «Про публічні закупівлі» №922-VIII від 25 грудня 2015 року. Відповідач зазначив, що так як договір, на підставі якого виникли правовідносини що розглядаються судом, укладений на 40 день після прийняття позивачем рішення про намір укласти договір по закупівлі, то згідно п.4 ст.43 Закону - договір нікчемний, так укладений з порушенням строків, передбачених ч.6 ст.33 Закону України «Про публічні закупівлі».

05.04.2023 через систему електронний суд в канцелярію суду ПП «Європа-Схід» надійшло клопотання (вх. № апеляційного суду 01-04/1052/23, повторно по пошті 10.04.2023) про зупинення провадження у справі №914/2785/22 до набрання законної сили судового рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/428/23 щодо підтвердження недійсності договору №59/11-22 від 21.02.2022 шляхом встановлення факту його нікчемності в силу закону.

Мотивуючи свою заяву представник відповідача зазначив, що підтвердження недійсності договору №59/11-22 від 21.02.2022, шляхом встановлення факту його нікчемності в силу закону, не може бути встановлене та з`ясоване в апеляційному провадженні по справі №914/2785/22, але має суттєве значення для справи, бо позовні вимоги, що розглядає суд, базуються на нікчемному в силу закону правочині. Відкриття провадження Господарським судом Полтавської області у справі №917/428/23 вирішене лише 03.04.2023, тому відповідач не мав можливості заявити клопотання про зупинення провадження у даній справі на стадії розгляду справи судом першої інстанції, оскільки на той час не існувало визначених п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України обставин для зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, колегія апеляційного суду прийшла до висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Пунктом 5 частиною 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього кодексу.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції, щодо конкретної справи внаслідок, непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Оцінивши подане клопотання, колегія суду наголошує, що стаття 195 Господарського процесуального кодексу України, стосується безпосередньо стадії розгляду справи по суті (регулюється главою 6 розділу ІІІ ГПК України), котра настає після стадії підготовчого провадження (регулюється главою 3 розділу ІІІ ГПК України).

Це ще раз вказує на те, що норми частини 2, 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України можливо застосовувати лише на стадії розгляду справи по суті, котра як вказано вище настає в суді з початку розгляду справи по суті.

З врахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вказує, що такий розглядає справу по наявних у ній матеріалах на час винесення оспорюваного рішення, а факт підтвердження чи не підтвердження недійсності договору №59/11-22 від 21.02.2022, шляхом встановлення факту його нікчемності в силу закону буде у майбутньому. З огляду на вищевказане апеляційний господарський суд відхиляє дане клопотання. В разів наявності правових підстав, рішення суду в даній справі може бути переглянуто в майбутньому за нововиявленими обставинами.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями у справі, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 25 січня 2023 року у справі №914/2785/22 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

21.02.2022 ПП «Європа-Схід» (постачальник, відповідач у справі) та АТ «Укргазвидобування» в особі заступника директора з логістики та закупівель філії з управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» Романа Дойкова, що діє на підставі довіреності №2-294ц від 07.12.2021 (покупець, позивач у справі), укладено договір поставки №59/11-22 (а.с.8-12), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити покупцю «Електричні побутові прилади» (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

У п.3.1 договору сторони погодили, що ціна цього договору вказується в специфікації.

Відповідно до п. 1 специфікації №1 загальна вартість товару складає до 229 989,60 грн. (а.с.12 зворот-13)

Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору.

Пунктом 3 специфікації №1 від 21.02.2022, (додаток №1) що є невід`ємною частиною договору, встановлено строк поставки товару, а саме відповідно до графіка поставки товару. Графіком поставки товару від 21.02.2022 (додаток №3), що є невід`ємною частиною договору, встановлений строк поставки товару до 31.03.2022.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.9 договору встановлено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

При цьому, розділом 8 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором, унаслідок дії обставин переборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів, з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промислового палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від договору, але не раніше дати отримання повідомлення.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зважаючи на приписи ст. 265 Господарського кодексу України та ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки обов`язок постачальника передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) кореспондується із обов`язком покупця прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.9 договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Судом першої інстанції встановлено факт не поставки відповідачем товару до 31.03.2022, згідно умов договору. Однак, відповідач вказує на те, що зобов`язання є майновим, а не грошовим, оскільки договором передбачено поставку саме товару, а отже, відповідно до норм ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неправомірно застосовано нарахування пені.

Вказані твердження скаржника апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини другої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини другої статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 Господарського кодексу України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні статей 173 та 230 Господарського кодексу України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (не грошове зобов`язання).

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Щодо тверджень скаржника про те, що підстави для нарахування штрафу 7% - 16 099,27 грн., за не поставку товару понад 30 днів, за укладеним договором відсутні, оскільки поставка вчинена поза межами дії договору мала б здійснювалась на підставі видаткових накладних, як окремих правочинів, а не на виконання умов договору, судова колегія апеляційного суду вважає, що дане твердження є хибним, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до договору відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, зазначений в специфікації до 31.03.2022, однак дане зобов`язання порушив.

Розглядаючи спір щодо господарських операцій за договором з поставки продукції, Верховний Суд України у постанові від 21.12.2016 у справі №905/2187/13 дійшов висновку, що закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов`язання між сторонами. Такої ж правової позиції Верховний Суд дотримується у постановах від 19.05.2020 у справі №910/9167/19; від 9 квітня 2020 при розгляді справи №910/4962/18, де в своєму висновку зазначив, що поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Отже, на думку Верховного Суду зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Стосовно документів, які належним чином підтверджували б підстави настання форс-мажорних обставин, апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, щодо необхідності наявності сертифікату Торгово-промислової палати, з огляду на наступне.

Під час підписання господарських договорів, неухильним є розділ «форс-мажорні обставини». Тобто, обставини, внаслідок настання яких умови договору не можуть бути виконані. Дані обставини передбачені у розділі 8 договору.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Виходячи з наступного, Указ Президента України «Про введення в Україні воєнного стану», посилання на який міститься в листі відповідача №04/07-2022 від 04.07.2022, не може встановити факт наявності форс-мажорних обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання на відміну від сертифікату.

Щодо твердження скаржника стосовно доказів, які суд не взяв до уваги та не застосував положення норми ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу щодо долучення позивачем листа №008.1.36-008.1.1-3-37 від 30.03.2022 та квитанції Укрпошти про відправку цього листа відповідачу, колегія суддів апеляційного суду не вбачає порушення з боку суду першої інстанції.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може з власної ініціативи зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події (ч. 2 ст. 74 ГПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Передбачена статтею 77 Господарського процесуального кодексу України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Як вказує скаржник, поставка холодильника LG GA-D 459, що мав постачатися за договором та складав 75% суми договору, була неможлива у зв`язку з виготовленням вищезгаданого на території Російської Федерації та відсутності останнього на ринку товарів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. А отже, не може слугувати належним доказом настання форс-мажору та причиною невиконання зобов`язання за договором.

Твердження позивача про те, що прострочення терміну поставки товару не завдало позивачу жодних збитків та не вплинуло на його господарську діяльність, не може бути обставиною звільнення його від виконання зобов`язань за договором, а отже не береться до уваги судом апеляційної інстанції.

Отже, з врахуванням наведеного Господарський суд Львівської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.

Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст. ст. 114, 129, 236, 269, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Європа-Захід» за вих. №17/02-2023 від 17.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/529/23 від 21.02.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25 січня 2023 року у справі №914/2785/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ПП «Європа-Захід».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

5. Матеріали справи №914/2785/22 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич