Ухвала

від 24.01.2023 по справі 914/1788/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.01.2023 Справа № 914/1788/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України «Західукргеологія» на бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), де

стягувач:Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України «Західукргеологія», м. Львів,боржник:Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся», с. Крушельниця, Сколівський район, Львівської області,орган виконання рішення:Сколівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), м. Сколе, У справі за позовом: Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства Національної компанії «Надра України» «Західукргеологія», м. Львів,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся», с. Крушельниця, Сколівський район, Львівської області,про: розірвання Договору оренди індивідуально визначеного майна від 10.10.2017 № 8861 та стягнення заборгованості.За участю представників учасників процесу: стягувача:не з`явився,боржника:не з`явився,органу ДВС:не з`явився.Встановив:

Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Фартушок Т. Б.) від 10.12.2019 у справі № 914/1788/19 задоволено спільну заяву ДП ПрАТ НК «Надра України» «Західукргеологія» та ТзОВ «Полісся» (вх. №3273/19 від 28.11.2019) про затвердження мирової угоди, затверджено подано мирову угоду та закрито провадження у даній справі.

22 грудня 2022 року на адресу суду надійшла скарга ДП ПрАТ НК «Надра України» «Західукргеологія» на бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - орган ДВС), в якій скаржник просить: визнати дії начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) протиправними та зобов`язати начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрити виконавче провадження та вжити заходів щодо примусового викання ухвали Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 по справі № 914/1788/19, якою затверджено мирову угоду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 дану заяву передано для розгляду судді Трускавецькому В. П. у зв`язку з перебуванням судді Фартушка Т. Б. у відпустці.

Ухвалою суду від 26.12.2022 подану скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.01.2023. Крім того, даною ухвалою зобов`язано Сколівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у строк до 09.01.2023: надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення по суті поданої скарги та копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 69625331; надати суду оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП № 69625331 для огляду в судовому засіданні. Також, запропоновано боржнику надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення по суті поданої скарги.

05 січня 2023 року через систему «Електронний суд» органом ДВС подано письмові пояснення по справі (вх. № 336/23), в яких він просить залучити до участі у справі ТзОВ «Полісся», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог та відмовити у задоволенні скарги ПрАТ «Надра України» «Західукргеологія» повністю.

Крім того, аналогічного змісту письмові пояснення надійшли від органу ДВС на поштову адресу суду.

Через систему «Електронний суд» представником органу ДВС 09.01.2023 подано клопотання (вх. № 422/23), у якому викладено прохання про проведення судового засідання 11.01.2023 за його відсутності. Разом з тим, у даному клопотанні зазначено, що у випадку, якщо суд дійде до переконання про необхідність особистої участі представника органу ДВС в судовому засіданні, то судове засідання, призначене на 11.01.2023, відкласти та постановити ухвалу про участь представника органу ДВС у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11 січня 2023 року до суду від органу ДВС надійшли копії виконавчого провадження № 69625331.

У судове засідання 11.01.2023 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили.

Під час підготовки даної скарги до розгляду з`ясовано, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено адресу місцезнаходження ТзОВ «Полісся». На даний час місцезнаходженням даної юридичної особи є: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, офіс 213.

Разом з тим, судом з`ясовано, що всупереч ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, матеріали даної скарги не надіслані боржнику.

Ухвалою суду від 11.01.2023 зобов`язано скаржника не пізніше наступного дня з моменту отримання даної ухвали надіслати копію поданої скарги з додатками на юридичну адресу ТзОВ «Полісся»: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, офіс 213. Докази такого надіслання надати суду у строк до 24.01.2023. Також, згідно з цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ДВС про залучення ТзОВ «Полісся» третьою особою, задоволено клопотання ДВС про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів та відкладено розгляд скарги на 24.01.2023.

Вказана ухвала скерована на офіційну електронну адресу скаржника ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» dp.zug2022@gmail.com.

23 січня 2023 року від скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника, у якому зазначено, що ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» повністю підтримує подану скаргу та просить її задовольнити.

Також, 23.01.2023 від ДВС надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2023.

В судове засідання представник органу виконання рішень з використанням власних технічних засобів з`явитись не зміг, однак здійснював спроби приєднатись до відкритої відеоконференції. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву вказані положення було роз`яснено заявнику згідно з ч. 5 ст. 197 ГПК України.

Так, суд з`ясувавши невиконання скаржником вимог ухвали суду від 11.01.2023, а саме: не надання доказів надіслання боржнику скарги на бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), зазначає наступне.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Водночас, абзацом 2 частини другої статті 170 ГПК України закріплено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).

Таким чином, скарга могла б бути повернутою заявнику без розгляду.

Водночас, згідно з частинами 1, 2 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 3 статті 327 ГПК України закріплено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 43 ГПК України закріплено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Під час примусового виконання рішення сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ч. 1 ст. 339 ГПК України).

Так, у даному випадку, суд доходить висновку про можливість розгляду даної скарги, з урахуванням вище наведеного, задля запобігання в майбутньому зловживанням своїми правами державним виконавцем та не повторення повернення виконавчого документу з підстави того, що: «відсутня резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень» як мотивовано це державним виконавцем.

За приписами частин першої - четвертої статті 192 ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до статті 193 ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ.

Згідно з пунктом 7 частини 4 вказаної статті 4 закріплено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Як встановлено з письмових пояснень органу ДВС, останній наводить правові позиції Великої палати верховного суду та Верховного Суду в ухвалі від 11.12.2018 у справі № 910/12230/16 та постанові від 24.04.2021 у справі № 23/6-09-171 зазначаючи, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з законом України «Про виконавче провадження» та як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін, тощо.

Так, судом встановлено, що резолютивна частина ухвали Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 у даній справі містить повністю умови мирової угоди, зокрема, у пунктах 2 5 зафіксовано розмір заборгованості боржника, порядок та строки її сплати. Також, судом встановлено, що вказана ухвала відповідає вимогам встановленим до виконавчого документу передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Отже, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції. Такі висновки відображені, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року, п. 40), «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia, заява № 59498/00, від 19 березня 1997 року, п. 34).

Поряд з викладеним суд вважає за необхідне зазначити таке. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 вказує: « 41. З аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

42. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

43. Натомість у справах про банкрутство, провадження в яких здійснювалося до набрання чинності КУзПБ, інститут мирової угоди відрізнявся від мирової угоди у позовному провадженні та був передбачений як різновид судової процедури щодо боржника у справі про його банкрутство.

56. З наведених норм права вбачається, що, на відміну від ухвали суду про затвердження мирової угоди у позовному провадженні, ухвала про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню виконавчою службою. Невиконання боржником своїх договірних зобов`язань у строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством».

Отже, суд звертає увагу державного виконавця, що у даному випадку розгляд справи було здійснено у позовному провадженні і за результатами такого розгляду було затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі. Ухвала Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 у справі № 914/1788/19 відповідає вимогам, яким повинен відповідати виконавчий документ відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та у випадку невиконання умов такої підлягає примусовому виконанню у порядку та спосіб передбачений цим законом.

Таким чином, суд констатує, що п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути законною підставою для повернення виконавчого документу, а у даному випадку ухвала про затвердження мирової угоди, стягувачу.

Разом з тим, інша підстава, згідно з якою відповідна ухвала про затвердження мирової угоди була повернута стягувачу, зокрема, відсутність відписку печатки із зображенням Державного Герба України, яка є обов`язковою, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно з законом зобов`язаний мати таку печатку є законною та обґрунтованою.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відтак, оцінивши у сукупності разом узяті доводи та заперечення щодо поданої скарги, суд зазначає, що одна з підстав для повернення виконавчого документу стягувачу існувала, тому оскаржена бездіяльність Начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) визнана неправомірною бути не може, а як наслідок, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було б винесене з однієї законної підстави. Разом з тим, суд наголошує державному виконавцю про існування лише однієї законної та обґрунтованої підстави у даному випадку, для повернення виконавчого документами, за наслідками та в межах розгляду даної скарги.

Також, інші вимоги за поданою скаргою теж не підлягають задоволенню, адже відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів щодо примусового виконання рішення (у даному випадку ухвали суду, яка є виконавчим документом) є обов`язком державного виконавця в силу Закону України «Про виконавче провадження».

Куруючись ст. 2, 4, 5, 43, 234, 235, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України «Західукргеологія» на бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 30.01.2023.

Суддя Трускавецький В.П.