Рішення

від 09.01.2023 по справі 925/847/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/847/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В. за участі представників сторін:

від прокуратури: Чустрак Д.В.

від позивача: Бодак О.М. - самопредставництво;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (м. Полтава) до Чорнобаївського комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" (смт. Чорнобай Черкаська область) про стягнення 176 264,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов, в якому прокурор в інтересах держави просить стягнути з відповідача завдані збитки в сумі 176 264,72 грн., заподіяні порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи прокурор та позивач свої вимоги підтримували і просили суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, не направив представника в жодне судове засідання. Проти позову заперечив через недоведеність правових підстав позовних вимог та невірність розрахунків завданих збитків.

Суд приєднав до справи всі документи, які були подані сторонами в якості доказів у справу, керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Щодо наданих у справу з боку Позивача Актів відбору проб (наявні в них підписи свого представника в яких заперечував Відповідач) то суд приєднав їх до справи також і з урахуванням ст. 74 ГПК України, якою визначено, що суд має право витребувати докази, якщо він має сумніви у добросовісному користуванні сторонами своїми правами або у виконанні обов`язків щодо доказів.

За правилами п. 4) ч. 2, ч. 4 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, винні особи несуть встановлену законом відповідальність.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що у період з 17.11.2021- 30.11.2021 Державною екологічною інспекцією Центрального округу на підставі ст. 202 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, ст.ст. 4, 5, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Чорнобаївським комунальним підприємством Виробниче управління житлово-комунального господарства (Відповідач у справі).

За результатами перевірки позивачем 17.11.2021 складено акт планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 86/03/3-10/2021 /ПЗ (а.с. 27 том 1).

Перевіркою встановлено, що Відповідач не дотримався умов спеціального водокористування, очисні споруди утримуються в неналежному стані, у період з 01.09.2020 по 25.02.2021 здійснюється користування надрами (підземними водами) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами та в порушення вимог Водного Кодексу України відповідач перевищив гранично допустимі норми скидів забруднюючих речовин внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд.

Позивачем на підставі інформації у звітах за встановленою формою № 2ТІ 1-водгосп (річна) про використання Відповідачем води за 2020-2021 роки встановлено і використано у розрахунках збитків, що зі свердловин у період з 01.09.2020 по 25.02.2021 Відповідачем відібрано 92311 м3 підземної води (а.с. 41 том 1) та згідно довідки наданої Чорнобаївським комунальним підприємством Виробниче управління житлово- комунального господарства №316 від 10.12.2021 обсяг скинутих підприємством зворотних стічних вод після очисних споруд в р. Ірклій за період з 01.09.2020 по 30.11.2021 становить 673 18,3 м3 (а.с. 40 том 1). Дані відомості Відповідачем не заперечені та не спростовані іншими довідками про стан його власного водовикористання.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач 30.11.2021 отримав примірник Акту перевірки від 17.11.2021 за № 86/03/3-10/2021/ПЗ, був ознайомлений із його висновками та не оскаржив їх.

За фактом скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в р. Ірклій державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Сидоренко М.М. 30.11.2021 на директора КП Виробниче управління житлово-комунального господарства Чуб Р.В., було складено протокол про адміністративне правопорушення № 01705 (а.с. 47 том 1) .

Згідно постанови державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Сидоренко М.М, про накладення адміністративного стягнення № 01705 від 30.11.2021, Чуб Р.В. вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 100 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, а тому його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Згідно з Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 №389, Позивач нарахував відповідачу збитки за наступні порушення водокористування:

- за самовільне користування надрами (підземні води) - 87 095,43 грн.;

- за перевищення ГДС забруднюючих речовин, внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в р. Ірклій - 89169,29 грн.

Кошти відповідачем не сплачені, що і спричинило спір.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами ч. 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, промислових, сільськогосподарських, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Необхідність отримання Відповідачем дозволу на спеціальне водокористування, зокрема, на користування надрами, Відповідачем суду не заперечено.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827, прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Тому згідно вимог законодавства господарюючий суб`єкт повинен отримати як дозвіл на спеціальне водокористування, так і спеціальний дозвіл на користування надрами. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Здійснення видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування ділянкою надр законом забороняється.

Відповідач у Відзиві на позов сказав, і це сторонами не заперечується, що в період з 03 червня 2002 по 03 червня 2017 у Відповідача був чинним попередній Дозвіл на користування надрами (використання підземних прісних вод для господарсько-питного водопостачання).

Однак у подальший період, зокрема, з 01.09.2020 по 25.02.2021, якого стосується проведена Позивачем перевірка, у Відповідача, Чорнобаївського КП Виробниче управління житлово-комунального господарства, спеціальний дозвіл на користування надрами був відсутній, а спеціальне водокористування при цьому здійснювалося.

Відповідач на час поведеної проведеної перевірки мав чинний Дозвіл на спеціальне водокористування № 24/ЧР/49д-17, який має термін дії з 17.11.2017 по 18.11.2022 (а.с. 97 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами №5136 від 26.02.2021 (а.с. 101 том 1), який видано Державною службою геології та надр України.

Враховуючи заперечення відповідача про те, що затримка з отриманням чергового Спеціального Дозволу на користування надрами відбулася не з вини Відповідача, суд запропонував учасникам справи подати свої докази і пояснення з даного питання.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач фактично з листопада 2016 року розпочав процедуру отримання чергового дозволу і звертався із відповідними заявами до Державної служби геології та надр України. Замовляв експертний висновок розвідки підземних вод для організації централізованого водопостачання та послуги по складенню гідрогеологічної карти у АК «Надра України «ЦентрУкргеологія». Відповідач при цьому мав намір збільшити кількість свердловин для видобування води і отримав погодження Черкаської обласної ради на отримання у користування ділянок надр з метою геологічного вивчення в т.ч. для промислової розробки питних підземних вод Чорнобаївського родовища (свердловини 1-10), замовив проведення геолого-розвідувальних робіт (а.с. 3-50 том 2, а.с. 84-190 том 2).

Для цього, зокрема, було укладено Договір ПД-000149 від 04.11.2016 на надання послуг ФОП Палєхіним В.М. (а.с. 80 том 1) про надання послуг підготовки пакету документів для отримання дозволу на користування надрами. Крім того відповідач вказує у матеріалах справи, що НВГ «БудВодСервіс» надавав послуги відповідачу з виконання робіт для збору матеріалів при оформленні геологічної документації для отримання спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 81,82 том 1) .

Відповідач надав суду копію листування із Державною службою геології та надр України з якого вбачається, що Відповідач дійсно звертався із пакетом документів для тримання чергового Спеціального дозволу, однак перелік документів та їх оформлення не відповідали вимогам законодавства і заяву Відповідачу було повернуто 09.07.2019 року (а.с. 83 том 1).

З урахуванням наміру відповідача розширити джерела власного водозабору, необхідність в зв`язку із цим проведення додаткових дій по розробці та геологічному вивченню об`єкта надрокористування і збору значної кількості підтверджуючих документів про це (що потребує ще й значного часу), суд не вбачає підстав для висновків, що Відповідач не міг отримати вчасно черговий Спецдозвіл на користування надрами з незалежних від нього причин і зволіканням у видачі дозволу займалася Держслужба геології та надр України.

Листом від 21.12.2019 Держслужба геології та надр України повідомила Відповідача про своє рішення надати Спеціальний дозвіл на користування надрами (а.с. 84 том 1), для отримання якого Відповідач повинен був надати ще оригінали платіжних доручень про сплату 40188 грн. за Дозвіл, за оплату геологічної інформації, довіреність, паспорт та лист-повідомлення про сплату збору за Дозвіл.

Лише 26.02.2021 Відповідач направив Держслужбі геології та надр України докази сплати коштів за отримання Дозволу, опрацювання фондових геологічних матеріалів, та на компенсацію витрат державі за проведені геологічні роботи (а.с. 93 том 1).

Спеціальний дозвіл на користування надрами № 5136 Відповідачу було видано Держслужбою геології та надр України 26.02.2021 року.

Судом зі сторонами було з`ясовано, що незважаючи на твердження і надані докази Відповідачем про зволікання з боку Держслужби геології та надр України з видачею дозволу, на неодноразове повернення пакету документів без розгляду чи з відмовою у видачі Спецдозволу (а.с. 116-124 том 2), Відповідач не оскаржував дії цього державного органу до суду та матеріалами справи не підтверджується наявність судового висновку про незаконну бездіяльність у видачі Дозволу з боку Держслужби геології чи про неправомірну відмову у його видачі.

Суд приходить до висновку, що навіть якби мала місце відсутність вини Відповідача у своєчасному неотриманні ним Спеціального дозволу на користування надрами, то згідно чинного законодавства Відповідач все одно не має права здійснювати спецводокористування без такого дозволу. Тому в даному випадку вирішальне значення для покладення на відповідача відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства має встановлення самого факту відсутності у Відповідача дозволу на користування надрами.

Отже в період з 01.09.2020 по 25.02.2021 року з боку Відповідача має місце самовільне використання надрами (підземні води), оскільки ним не було отримано Спецдозвіл на користування надрами на цей період.

Згідно розрахунків позивача (а.с. 44 том 1) на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Мінохорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389 (зі змінами), сума збитків становить 87 095,43 грн. і розрахована за такою формулою (п. 9.1 та 9.2.):

3 сам = 5 х W х Тар, де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

У розрахунках використано відомості самого відповідача про обсяг забору води зі свердловини, який здійснено за відсутності чинного дозволу на користування надрами (підземні води).

Відповідач даного розрахунку не заперечив, не спростував власним контрозрахунком, розрахунок збитків є вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і обставинам справи.

Доказів проведення розрахунку та сплати 87 095,43 грн. за самовільне використання водних ресурсів Відповідач суду не надав, претензію від 24.12.2021 № 259/07-1772004 (а.с. 43 том 1) не розглянув та не задовольнив.

Згідно зі ст. 65 Кодексу України про надра відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

В даному випадку навіть внесення відповідачем плати за користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування надрами не звільняє його від відповідальність за порушення законодавства про надра і відшкодування збитків.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15.

Суд вважає, що за таких обставин строк виконання зобов`язання, що виникає в силу закону (п.3) ч. 2, ч. 3 ст. 11 ЦК України) по відшкодуванню збитків є таким, що настав. Тому з Відповідача на користь державного бюджету слід примусово стягнути 87 095,43 грн. за самовільне використання водних ресурсів без Спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Тобто видобування води може здійснюватися без спеціальних дозволів зокрема землевласниками та землекористувачами та за умови дотримання вказаного ліміту водозабору.

Відповідачем не заперечено та не спростовано доводів сторони позивача, що у Чорнобаївського КП Виробниче Управління житлового- комунального господарства речові права на земельні ділянки відсутні, а водозабір перевищував 300 кубічних метрів на добу з кожної свердловини.

В частині решти позовних вимог суд приходить до висновку, що позов також підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Згідно з ст. 44 Водного кодексу України до обов`язків водокористувача віднесено, зокрема, дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до ст. 73 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов`язані впроваджувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенного забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об`єкти.

Згідно з ст. 74 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, що мають накопичувані промислових забруднених стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод, зобов`язані впроваджувати ефективні технології для їх знешкодження і утилізації та здійснювати рекультивацію земель, зайнятих цими накопичуваннями.

Відповідно до ст. 101 Водного кодексу України власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об`єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

Як вже вказав суд, Позивачем за результатами перевірки ведення Відповідачем його господарської діяльності, було встановлено порушення вимог чинного законодавства щодо нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, що викладено в акті від 17.11.2021 (а.с. 37 том 1), який підписано представником Відповідача.

Відповідно до статі 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

За змістом ч. 1 ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За правилами ст.15,16, 22 ЦК України, ст.. 20 ГК України способом захисту цивільних прав та інтересів в судовому порядку може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Разом з цим, відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, за скид зворотних стічних вод після очисних споруд з перевищенням ГДС також регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009.

Згідно із пунктами 9, 10 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків за перевищення ГДС забруднюючих речовин, внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в р. Ірклій здійснюється за формулою 3= Ккат х Кр х кз х [(МіI х Y іI) + (Мі2 х Y і2) + (Міm х Y І m)].

Державною екологічною інспекцією Центрального округу зроблено розрахунок збитків, заподіяних державі скидом стічних вод відповідно до Методики за період з 01.09.2020 по 31.11.2021, розмір яких склав 89 169,29 грн. (а.с. 46 том 1).

З боку позивача суду було надано Акти відбору проб води та протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб вод, складених за період проведення перевірки з результатами вимірювань показників забруднення. Ці документи складені за формою з Наказу Мінекології та природних ресурсів України від 19.04.2013 № 179.

За правилами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Мінохорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, саме лише встановлення у пробах води перевищення норм допустимої концентрації забруднюючих речовин є підставою для відповідальності особи, яка порушила природоохоронне законодавство.

Відповідач зі свого боку висновками лабораторних досліджень не спростував висновків позивача про перевищення шкідливих речовин у воді згідно відібраних позивачем проб, доказів про одночасне відібрання арбітражної (контрольної) проби для її перевірки з матеріалів справи не вбачається, тому будь-які заперечення Відповідача з даного приводу суд відхиляє про недоведеність встановленого забруднення в стічних водах Відповідача за показником їх допустимої концентрації.

Дії позивача по відбору проб води, проведення вимірювання показників складу та властивостей проб, правильність зазначення відомостей у розділі 5 Протоколів про результати вимірювань, Відповідачем не оскаржені.

Тому суд вважає, що зібраними у справі доказами зі сторони позивача доведено правомірність застосування до Відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків за перевищення ГДС забруднюючих речовин у стічних водах.

Доказів проведення розрахунку за цим платежем Відповідач суду не надав, претензію позивача від 29.12.2021 № 268/07-17-2021 (а.с. 45 том 1) залишив без розгляду та задоволення. Обов`язок відшкодувати збитки державі в даному випадку у відповідача виникає в силу закону ( п.3) ч. 2, ч. 3 ст. 11 ЦК України) тому строк виконання зобов`язання є таким, що настав і до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 89169,29 грн. збитків за перевищення ГДС забруднюючих речовин у стічних водах.

Прокурором правомірно заявлено позов у даній справі з метою захисту інтересів держави, виходячи з наступного:

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, серед інших повноважень, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд погоджується, що недотримання Відповідачем вимог законодавства про охорону водних ресурсів, а саме здійснення забору підземних вод для власних господарських потреб без спеціального дозволу, скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд, несе потенційні ризики для екології та порушує права мешканців територіальної громади на сприятливе екологічне навколишнє середовище.

Відповідно до ст. 6 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Кошти, одержанні в рахунок відшкодування збитків завданих навколишньому природному середовищу надходять до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів, з яких фінансуються зокрема видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтак безпідставне зволікання Позивача зі стягненням відповідних коштів з відповідача не сприяє своєчасному наповненню бюджету та створює загрозу державним інтересам у цій сфері, а отже вбачаються підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно Положення, основними завданнями Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони надр, щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

У свою чергу згідно з п. І Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 № 136 (нова редакція), Державна екологічна інспекція Центрального округу є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської області.

Отже прокурором вірно вказано орган, уповноважений на представництво держави у спірних відносинах.

Доведеним матеріалами справи є факт того, що позивач, маючи докази порушення Відповідачем законодавства про навколишнє природне середовище і повноваження звернутися до суду за стягненням збитків, не вжив належних заходів щодо стягнення збитків, заподіяних державі в результаті видобування підземних вод без спеціального дозволу в розмірі 87 095 грн. 43 коп. та скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в розмірі 89 169 грн. 29 коп., тим самим, не здійснюється захист інтересів держави, що свідчить про бездіяльність компетентного органу.

Державна екологічна інспекція Центрального округу не надала суду доказів самостійного вжиття заходів на захист порушених інтересів держави, стягнення збитків, а лише просить органи прокуратури вжити передбачених законом дій відповідно до наданих повноважень (а.с. 23 том 1), зокрема і через обмеженість фінансування сплати судового збору. Це є доказом бездіяльності суб`єкта владних повноважень в частині захисту законних інтересів держави в межах проведеної перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства Чорнобаївським КП Виробниче управління житлово-комунального господарства. В свою чергу це є обґрунтованою підставою відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру для подання позову до суду у даній справі.

Золотоніською окружною прокуратурою попередньо до пред`явлення позовної заяви до суду Державній екологічній інспекції Центрального округу надіслано лист яким поінформовано вказаний контролюючий орган про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах (а.с. 59 том 1).

На підставі викладеного позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь держави 176 264,72 грн. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст.129 ГПК України оскільки позов задоволено повністю з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури також слід стягнути 2643,97 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Чорнобаївського комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" (код 03357116, смт. Чорнобай Черкаська область, вул. М. Старицького, 2а) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (код 42149108, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6) -- 176 264,72 грн. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища із зарахуванням на рахунок UA318999980333179331000023705 отримувач ГУК у Черкаській області смт. Чорнобай, код ЄДРПОУ 37930566, банк отримувача - казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

3. Стягнути з Чорнобаївського комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" (код 03357116, смт. Чорнобай Черкаська область, вул. М. Старицького, 2а) на користь Черкаської обласної прокуратури (код 02911119, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286) -- 2643,97 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 27 січня 2023 року.

Суддя Н.М. Спаських