Постанова

від 19.06.2023 по справі 925/847/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2023 р. Справа№ 925/847/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

без виклику учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Чорнобаївського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 (повний текст складено 27.01.2023)

у справі №925/847/22 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Чорнобаївського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства»

про стягнення 176 264,72 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року прокурор звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Господарського суду Черкаської області з позовом до Чорнобаївського Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» про стягнення з завданих збитків в сумі 176264,72 грн., заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач у період з 01.09.2020 по 25.02.2021 здійснював користування надрами (підземними водами) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами та в порушення вимог Водного Кодексу України відповідач перевищив гранично допустимі норми скидів забруднюючих речовин внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Чорнобаївського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу 176264,72 грн. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища із зарахуванням на рахунок UA318999980333179331000023705 отримувач ГУК у Черкаській області смт. Чорнобай, код ЄДРПОУ 37930566, банк отримувача - казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Також, стягнуто з Чорнобаївського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» на користь Черкаської обласної прокуратури 2643,97 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Чорнобаївське комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства» (14.02.2023 згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі №925/847/22 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що у разі відсутності припису, розпорядження, іншого розпорядчого документу щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, в якому були вказані вимоги сплатити збитки, невірно в оскаржуваному рішенні робити посилання на акт перевірки від 17.11.2021 та зазначати, що відповідач не оскаржив його висновки, так як акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Крім того, відповідач зазначає, що здійснював усі залежні від нього заходи, які були направлені на отримання спеціального дозволу на користування надрами, однак з причин того, що Державна служба геології та надр України не реалізувала свої повноваження по його видачі з 01.09.2020 по 25.02.2021, немає вини підприємства у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування, що в свою чергу виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності у відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Скаржник стверджує, що ним використано води менше ніж 300 м. куб. на добу, а тому в силу вимог ст. 23 Кодексу України про надра, йому не потрібно було отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами. Також, підприємство є єдиним надавачем послуг по вивезенню та викачці рідких нечистот в смт Чорнобай Черкаської області, а тому в разі припинення надання таких послуг, а саме збирання і стічних вод від населення, підприємств та організацій це спричинить матеріальну шкоду територіальній громаді, та призведе до забруднення навколишнього природного середовища, а також викличе соціальну напругу в населення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково встановив, що прокурор є уповноваженим представником інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу у цій справі, і відповідно неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратур». Крім того, скаржник зазначає, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/847/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А. судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

У зв`язку зі звільненням судді Пашкіної С.А. (головуючого судді), протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №925/847/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/847/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Чорнобаївського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 925/847/22.

27.03.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 прийнято справу №925/847/22 за апеляційною скаргою Чорнобаївського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.; відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою; справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

24.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Черкаської обласної прокуратури, в якому прокурор заперечив проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 18 серпня 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №925/847/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 17.11.2021- 30.11.2021 Державною екологічною інспекцією Центрального округу здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Чорнобаївським комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства».

За результатами перевірки позивачем 17.11.2021 складено акт планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 86/03/3-10/2021/ПЗ.

Відповідно до зазначеного акту №86/03/3-10/2021/ПЗ від 17.11.2021 перевіркою встановлено, що Відповідач не дотримався умов спеціального водокористування, очисні споруди утримуються в неналежному стані, у період з 01.09.2020 по 25.02.2021 здійснюється користування надрами (підземними водами) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами та в порушення вимог Водного кодексу України відповідач перевищив гранично допустимі норми скидів забруднюючих речовин внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд.

Примірник акту перевірки № 86/03/3-10/2021/ПЗ від 17.11.2021 відповідач отримав 30.11.2021.

За фактом скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в р. Ірклій державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Сидоренко М.М. 30.11.2021 було складено протокол №01705 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого директором відповідача Чуб Р.В. допущено порушення правил охорони водних ресурсів, а саме, скид зворотних стічних вод з перевищенням ГДС. Другий екземпляр протоколу наданий директору відповідача, про що свідчить копія протоколу.

Згідно постанови державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Сидоренко М.М, про накладення адміністративного стягнення №01705 від 06.12.2021, Чуб Р.В. , будучи відповідальною посадовою особою КП «ВУЖКГ», вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 100 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а тому його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

07.12.2021 Державною екологічною інспекцією Центрального округу видано відповідачеві припис №77/03/3-11/2021, відповідно до якого відповідач зобов`язаний був розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених порушень, копію якого надати позивачеві протягом 10 днів з дня отримання припису; дотримуватись умов дозволу та правил спеціального водокористування від 06.11.2017 №24/ЧР/49д-17, а саме, п. 1 дотримуватись вимог ст. 44, 59, 70, 95 ВК України, п. 4 - винести в натуру 1 пояс ЗСО свердловин до 07.02.2022; утримувати зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання в належному стані, а саме винести в натуру 1 пояс ЗСО свердловин до 07.02.2022; дотримуватись нормативів гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин що скидаються в р. Ірклій з дати отримання припису; з дати отримання припису утримувати в належному стані очисні споруди та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої; з дати отримання припису облаштувати водозабірні споруди відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів; з дати отримання припису дотримуватись режиму роботи та правил експлуатації водопідпірних, водопропускних, водозахисних або водозабірних споруд водогосподарських систем.

Позивачем на підставі інформації у звітах за встановленою формою № 2ТІ 1-водгосп (річна) про використання відповідачем води за 2020-2021 роки, а також довідки відповідача №315 від 10.12.2021 встановлено і використано у розрахунках збитків, що зі свердловин у період з 01.09.2020 по 25.02.2021 відповідачем відібрано 92311 м. куб. підземної води та згідно довідки наданої Чорнобаївським комунальним підприємством Виробниче управління житлово- комунального господарства №316 від 10.12.2021 обсяг скинутих підприємством зворотних стічних вод після очисних споруд в р. Ірклій за період з 01.09.2020 по 30.11.2021 становить 67318,3 м3. Дані відомості Відповідачем не заперечені та не спростовані іншими довідками про стан його власного водовикористання.

Згідно з Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 №389, позивач нарахував відповідачу збитки за наступні порушення водокористування:

- за самовільне користування надрами (підземні води) - 87095,43 грн.;

- за перевищення ГДС забруднюючих речовин, внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в р. Ірклій - 89169,29 грн.

На підтвердження вимірювань показників складу та властивостей проб вод до матеріалів справи долучено протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб вод №87-2020 від 25.08.2020, №91-2020 від 07.09.2020, №90-2021 від 22.11.2021, №91-2021 від 23.11.2021, №93-2021 від 29.11.2021, а також акти відбору проб вод від 19.08.2020 №87, від 17.11.2021 №90, від 31.08.2020 №91, від 22.11.2021 №93 і

24.12.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію №259/07-17/2021, в якій позивач пропонував відповідачеві відшкодувати збитки, які заподіяні державі в результаті забору води за відсутності дозвільних документів, а саме спеціального дозволу на користування надрами в сумі 87095,43 грн.

29.12.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію №268/07-17/2021, в якій позивач пропонував відповідачеві відшкодувати збитки, які заподіяні державі внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в сумі 89169,29 грн.

Проте, збитки, які заподіяні державі внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд та в результаті забору води за відсутності дозвільних документів, не відшкодовані, кошти відповідачем не сплачені, що і призвело до звернення з вказаним позовом.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Згідно з ст. 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст.46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів та на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування.

У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами (ст. 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»).

Згідно з ст. 19 Кодексу України про надра (в редакції, діючій на момент проведення позапланової перевірки) надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до ст.21 Кодексу України про надра (в редакції, діючій на момент проведення позапланової перевірки) надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції, діючій на момент проведення позапланової перевірки) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до ст.110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827, прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення.

Тому згідно вимог законодавства господарюючий суб`єкт повинен отримати як дозвіл на спеціальне водокористування, так і спеціальний дозвіл на користування надрами. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Як стверджує відповідач та підтверджується матеріалами справи, 03.06.2002 відповідач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами (з метою видобування питних підземних вод у межах ділянки Чорнобаївська Чорнобаївського родовища, зі строком дії по 03.06.2017, а також ліцензію на центральне водопостачання та водовідведення.

В подальшому відповідач отримав Дозвіл на спеціальне водокористування №24/ЧР/49д-17 від 06.11.2017, на 10 свердловин №1, 2, 3(2912), 4(42), 5(297), 6(747), 7(96), 9(91), 10(4), 8(2), який має термін дії з 17.11.2017 по 18.11.2022.

Водночас, у п. 7 умов спеціального водокористування, зазначених в Дозволі №24/ЧР/49д-17 від 06.11.2017, відповідача було зобов`язано з урахуванням ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та ст. 19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 23 Кодексу України про надра.

Відповідач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами №5136 лише 26.02.2021, який видано Державною службою геології та надр України, для геологічного вивчення у тому числі дослідно-промислової розробки, питних підземних вод, затвердження запасів ДКЗ України (крім виробництва фасованої питної води). Назва родовищ, зазначена в дозволі, ділянка Чорнобаївські родовища (свердловини №1, 2, 3(2912), 4(42), 5(297), 6(747), 7(96)). Строк дії спеціального дозволу - 5 років.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на той факт, що ним вживались всі заходи для вчасного отримання дозволу на користування надрами, проте внаслідок бездіяльності Державної служби геології та надр України відповідний дозвіл було отримано лише в лютому 2021.

Як стверджує Відповідач, він фактично з листопада 2016 року розпочав процедуру отримання чергового дозволу і неодноразово звертався із відповідними заявами до Державної служби геології та надр України.

Так, Відповідач вперше звернувся із заявою для отримання спеціального дозволу на користування надрами до Державної служби геології та надр України (далі по тексту Держгеонадра) у 2017 році за вхідним номером Держгеонадр №21480/02/12-17 від 15.12.2017.

Але отримав відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами, так як відповідно до протоколу засідання Комісії з питань погодження надр у користування від 14.02.2018 №37, який введено в дію наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.02.2018 №58, відповідачу відмовлено у погодженні надання спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідач повторно звернувся із заявою без дати та номеру для отримання дозволу спеціального дозволу на користування надрами, на що також отримав відмову у зв`язку з відсутністю вихідної дати та вихідного номера заяви, та неналежним оформленням доданих до заяви документів, що підтверджується листом №4650/03/12-19 від 13.03.2019.

Втретє відповідач звернувся до Держгеонадр з заявою для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону 23.05.2019 за вихідним номером №57.

Листом Державної служби геології та надр від 03.07.2019 за вихідним номером №12571/03/12-19, адресованим Відповідачу в черговий раз відмовлено у надані спеціального дозволу на користування надрами, у зв`язку з ненаданням Відповідачем електронних документів передбачених пунктами 8, 14 Порядку.

Відповідач, четвертий раз звернувся до Держгеонадр з заявою для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону 30.07.2019 за вихідним номером №52.

03.09.2019 Міністерство екології та природних ресурсів України внесло пропозицію щодо надання спеціального дозволу на користування надрами відповідачу.

22.11.2019 Державна служба геології та надр України своїм наказом №434 надала відповідачеві спеціальний дозвіл на користування надрами.

В силу вимог п. 13 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 суб`єкт господарювання повинен сплатити у повному обсязі збір за надання дозволу протягом 45 календарних днів з дати відправлення повідомлення про прийняття рішення про надання дозволу. У разі несплати в установлений строк збору за надання дозволу суб`єкт господарювання, щодо якого прийнято рішення про надання дозволу відповідно до пункту 8 цього Порядку, втрачає право на його отримання, а відповідне рішення скасовується. При цьому, орган з питань надання дозволу може продовжити строк сплати збору за умови подання суб`єктом господарювання письмового клопотання про продовження строку сплати збору з обов`язковим зазначенням причини, але не більш як на 15 календарних днів.

Листом №25253/01/12-19 від 21.12.2019 Держслужба геології та надр України повідомила Відповідача про своє рішення надати Спеціальний дозвіл на користування надрами, для отримання якого Відповідач повинен був надати ще оригінали платіжних доручень про сплату 40188,00 грн. за дозвіл, за оплату геологічної інформації, довіреність, паспорт та лист-повідомлення про сплату збору за Дозвіл.

Як свідчать матеріали справи Відповідач, 16.12.2019 звернувся з клопотанням (за вих. №183) про продовження терміну сплати збору за надання спеціального дозволу на користування надрами на 15 календарних днів, дане клопотання було задоволене та надано додатковий термін на сплату коштів.

Згідно платіжного доручення №1 від 22.01.2020 Відповідач сплатив суму коштів у розмірі 40188,00 грн. за видачу спеціального дозволу на користування надрами.

Наступний платіж було здійснено 26.02.2020 платіжне доручення №8 на суму 29244,00 грн. за опрацювання фондових геологічних матеріалів згідно договору №12/20п від 25.02.2020, згідно акту виконаних робіт №57 від 26.02.2020.

13.03.2020 Відповідач направив Держслужбі геології та надр України докази сплати коштів за отримання Дозволу в сумі 40188,00 грн та опрацювання фондових геологічних матеріалів в сумі 29244,00 грн.

Остаточний платіж відповідачем проведено 23.12.2020, що підтверджується платіжним дорученням №29 на загальну суму 53159,49 грн., з призначенням платежу «компенсація витрат держави за проведення геологічних робіт згідно договору №91/09 від 22.12.2020, згідно експертного висновку №4262/1».

Водночас відповідачем направлялись проекти угоди про умови користування надрами на адресу Державної служби геології та надр України, проте неодноразово повертались відповідачу, оскільки не відповідали встановленій примірній угоді про умови користування надрами.

Лише, в черговий раз 25.01.2021 за вихідним номером 7 відповідачем скеровано остаточну Угоду, яка відповідала вимогам чинного законодавства.

26.02.2021 Відповідач повторно направив Держслужбі геології та надр України докази сплати коштів за отримання Дозволу (22.01.2020), опрацювання фондових геологічних матеріалів (26.02.2020) та на компенсацію витрат державі за проведені геологічні роботи (23.12.2020).

І 26.02.2021 Держслужбою геології та надр України було видано Відповідачу спеціальний дозвіл на користування надрами № 5136.

Відтак, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, і звертає увагу, що незважаючи на твердження і надані докази Відповідачем про зволікання з боку Держслужби геології та надр України з видачею дозволу, на неодноразове повернення пакету документів без розгляду чи з відмовою у видачі Спецдозволу, Відповідач не оскаржував дії цього державного органу до суду та матеріалами справи не підтверджується наявність судового висновку про незаконну бездіяльність у видачі дозволу з боку Держслужби геології чи про неправомірну відмову у його видачі. Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідачем подавались документи з метою отримання дозволу без дотримання вимог, визначених Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами №615 від 30.05.2011.

Оскільки, згідно чинного законодавства суб`єкт господарювання не має права здійснювати спецводокористування без отримання відповідного дозволу, тому в даному випадку вирішальне значення для покладення на відповідача відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства має встановлення самого факту відсутності у відповідача дозволу на користування надрами.

Отже, в період з 01.09.2020 по 25.02.2021 року з боку Відповідача має місце самовільне користування надрами (підземні води), оскільки ним не було отримано Спецдозвіл на користування надрами на цей період.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що акт перевірки не може прийнятий як доказ вини відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів б, в, є, пп.2 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

про охорону земель, надр, зокрема щодо використання та охорони надр;

про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів;

щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Підпунтками 3, 7, 8 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Як підтверджується матеріалами справи, у період з 17.11.2021- 30.11.2021 Державною екологічною інспекцією Центрального округу здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Чорнобаївським комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства», про що складено акт № 86/03/3-10/2021/ПЗ від 17.11.2021.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Таким чином, факт порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів зафіксований в акті №86/03/3-10/2021/ПЗ від 17.11.2021, який на час вирішення спору є чинним, зазначені в акті відомості відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Колегія суддів звертає увагу, що акт №86/03/3-10/2021/ПЗ від 17.11.2021 підписаний керівником відповідача без зауважень.

Верховний Суд у постановах від 16.07.2020 у справі №826/4/16 та від 23.09.2020 у справі №640/2911/19 вказав, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Отже, виходячи з наведеного, суд приймає акт №86/03/3-10/2021/ПЗ від 17.11.2021 в якості належного та допустимого доказу порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом здійснення скиду зворотніх вод у водний об`єкт, а також використання свердловин без спеціального дозволу на користування надрами.

На підставі вказаного акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства та з метою вжиття заходів реагування позивач склав припис щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

В подальшому, як вже зазначалось позивачем були розраховані суми збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем в результаті забору води за відсутності дозвільних документів та внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд.

Згідно розрахунків позивача на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Мінохорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389 (зі змінами), сума збитків за самовільне користування надрами становить 87095,43 грн. і розрахована за такою формулою (п. 9.1 та 9.2.):

3 сам = 5 х W х Тар, де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

У розрахунках використано відомості самого відповідача про обсяг забору води зі свердловини, який здійснено за відсутності чинного дозволу на користування надрами (підземні води).

Відповідач даного розрахунку не заперечив, не спростував власним контрозрахунком, розрахунок збитків є вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і обставинам справи.

Доказів проведення розрахунку та сплати 87095,43 грн. за самовільне використання водних ресурсів відповідач ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції не надав, претензію від 24.12.2021 № 259/07-1772004 не розглянув та не задовольнив.

Згідно зі ст. 65 Кодексу України про надра відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

В даному випадку навіть внесення відповідачем плати за користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування надрами не звільняє його від відповідальності за порушення законодавства про надра і відшкодування збитків.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15.

Отже, за таких обставин, з Відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 87095,43 грн. за самовільне використання водних ресурсів без Спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Тобто видобування води може здійснюватися без спеціальних дозволів зокрема землевласниками та землекористувачами та за умови дотримання вказаного ліміту водозабору.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та державні акти на право постійного користування земельною ділянкою не підтверджують, що ці земельні ділянки знаходяться під спірними 10 свердловинами, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 23 Кодексу України про надра.

Беручи до уваги обов`язок отримання господарюючими суб`єктами спеціальних дозволів на водокористування та користування надрами та враховуючи, що однією з підстав звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є наявність права володіння чи користування земельною ділянкою, на якій здійснюється водозабір, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника стосовно того, що об`єми забраних вод не покладають обов`язку на відповідача отримати дозвіл на спеціальне користування надрами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у п. 7 умов спеціального водокористування, зазначених в Дозволі №24/ЧР/49д-17 від 06.11.2017, відповідача було зобов`язано з урахуванням ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та ст. 19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб`єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами. І як свідчать матеріали справи, відповідач був згодний з цією вимогою, оскільки звернувся до Держгеонадра для отримання відповідного дозволу.

Додатково слід зазначити, що отримавши претензію позивача №259/07-17/2021 від 29.12.2021, в якій позивач пропонував відповідачеві відшкодувати збитки, які заподіяні державі в результаті забору води за відсутності дозвільних документів, а саме спеціального дозволу на користування надрами, відповідач також не заперечив проти претензії з підстав того, що він являється користувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини по видобутку питної води і тому має право без спеціальних дозволів на користування надрами видобувати підземні води за умови, що обсяг видобування з кожного з водозаборів не перевищує 300 куб.м на добу.

Згідно з ст. 44 Водного кодексу України до обов`язків водокористувача віднесено, зокрема, дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до ст. 73 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов`язані впроваджувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенного забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об`єкти.

Згідно з ст. 74 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, що мають накопичувані промислових забруднених стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод, зобов`язані впроваджувати ефективні технології для їх знешкодження і утилізації та здійснювати рекультивацію земель, зайнятих цими накопичуваннями.

Відповідно до ст. 101 Водного кодексу України власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об`єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

Як вже зазначалось вище, позивачем за результатами перевірки ведення відповідачем його господарської діяльності, було встановлено порушення вимог чинного законодавства щодо нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, що викладено в акті від 17.11.2021.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

За змістом ч. 1 ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За правилами ст.15, 16, 22 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів в судовому порядку може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Разом з цим, відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, за скид зворотних стічних вод після очисних споруд з перевищенням ГДС також регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009.

Згідно із пунктами 9, 10 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків за перевищення ГДС забруднюючих речовин, внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в р. Ірклій здійснюється за формулою 3= Ккат х Кр х кз х [(МіI х Y іI) + (Мі2 х Y і2) + (Міm х Y І m)].

Державною екологічною інспекцією Центрального округу зроблено розрахунок збитків, заподіяних державі скидом стічних вод відповідно до Методики за період з 01.09.2020 по 30.11.2021, розмір яких склав 89169,29 грн.

З боку позивача суду було надано акти відбору проб води та протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб вод, складених за період проведення перевірки з результатами вимірювань показників забруднення. Ці документи складені за формою з Наказу Мінекології та природних ресурсів України від 19.04.2013 № 179.

За правилами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Мінохорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, саме лише встановлення у пробах води перевищення норм допустимої концентрації забруднюючих речовин є підставою для відповідальності особи, яка порушила природоохоронне законодавство.

Відповідач зі свого боку висновками лабораторних досліджень не спростував висновків позивача про перевищення шкідливих речовин у воді згідно відібраних позивачем проб, доказів про одночасне відібрання арбітражної (контрольної) проби для її перевірки з матеріалів справи не вбачається, а тому місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив заперечення Відповідача про недоведеність встановленого забруднення в стічних водах Відповідача за показником їх допустимої концентрації.

Дії позивача по відбору проб води, проведення вимірювання показників складу та властивостей проб, правильність зазначення відомостей у розділі 5 Протоколів про результати вимірювань, відповідачем не оскаржені.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що зібраними у справі доказами зі сторони позивача доведено правомірність застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків за перевищення ГДС забруднюючих речовин у стічних водах.

Доказів проведення розрахунку за цим платежем відповідач суду не надав, претензію позивача від 29.12.2021 № 268/07-17-2021 залишив без розгляду та задоволення.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача збитків за перевищення ГДС забруднюючих речовин у стічних водах в сумі 89169,29 грн.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для представництва інтересів держави та звернення до суду прокурором Золотоніської окружної прокуратури, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково встановив, що прокурор є уповноваженим представником інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу у цій справі, і відповідно неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратур».

Крім того, скаржник зазначає, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.

Колегія суддів не погоджується з наведеним твердженням скаржника з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує:

1) в чому полягає порушення інтересів держави

2) необхідність їх захисту

3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає

4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з Положенням основними завданнями Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони надр, щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

У свою чергу згідно з п. І Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 № 136 (нова редакція), Державна екологічна інспекція Центрального округу є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської області.

Доведеним матеріалами справи є факт того, що позивач, маючи докази порушення Відповідачем законодавства про навколишнє природне середовище і повноваження звернутися до суду за стягненням збитків, не вжив належних заходів щодо стягнення збитків, заподіяних державі в результаті видобування підземних вод без спеціального дозволу в розмірі 87095,43 грн. та скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд в розмірі 89169,29 грн., тим самим, не здійснюється захист інтересів держави, що свідчить про бездіяльність компетентного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією Центрального округу, яка з моменту обізнаності про порушення відповідачем природоохоронного законодавства самостійно не вжила заходів спрямованих на відшкодування відповідачем завданої державі шкоди внаслідок такого порушення, що створює загрозу невідшкодування завданих збитків, у той час як за рахунок коштів, одержаних внаслідок відшкодування збитків фінансуються, зокрема видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Тобто, навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивача у справі: Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

Окрім того, на підтвердження повідомлення позивача про таке звернення прокурором долучено до позову повідомлення в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державна екологічна інспекція Центрального округу не надала суду доказів самостійного вжиття заходів на захист порушених інтересів держави, стягнення збитків. Разом з тим, встановивши підстави для стягнення з відповідача збитків, завданих державі в результаті забору води за відсутності дозвільних документів та внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод після очисних споруд, Державна екологічна інспекція Центрального округу надсилала лист до органу прокуратури з метою вжиття ним представницьких повноважень на захист державних інтересів, у зв`язку із відсутністю у позивача коштів для сплати судового збору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на викладене, твердження скаржника про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах є помилковим.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023, прийнято після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Чорнобаївського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Чорнобаївського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі №925/847/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі №925/847/22 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Чорнобаївське комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства».

4. Матеріали справи №925/847/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала