Рішення

від 18.01.2023 по справі 926/3821/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58002, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Справа № 926/3821/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Миронюка С.О.,

За участі секретаря судового засідання Кифірюк А.І.,

За участі представників:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСЕМ

до відповідача Приватного підприємства ПРОСЯНИЙ

про стягнення заборгованості у сумі 645 750,00 грн.

І. короткий зміст позовних вимог.

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСЕМ» (далі по тексту «Позивач») та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ПРОСЯНИЙ» (далі по тексту «Відповідач») було укладено Договір поставки №08/06-22/НО від 08 червня 2022 року (надалі «Договір»).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на 08.06.2022 укладено договір №08/06-22/НО на поставку автокрана. За твердженнями позивача, на виконання умов вказаного договору ним перераховано на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 87 500,00 доларів США в еквіваленті, по курсу передбаченому Договором), який встановлюється в українській гривні та становить 2 585 625,00 грн, проте відповідач не виконав свою частину договору.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 позовну заяву передано судді Миронюку С.О.

Ухвалою суду від 18.10.2022 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із допущенням недоліків та надано позивачу строк у 10 днів з дня отримання ухвали для їх виправлення.

28.10.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме надано докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (опис вкладення, фіскальний чек та накладну).

Ухвалою суду від 31.10.2022 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.11.2022 р. на 12.00 год.

Ухвалою суду від 23.11.2022 відкладено підготовче засідання на 06.12.2022 у зв`язку із відключенням від електромережі будівлі Господарського суду Чернівецької області.

06 листопада 2022 року починаючи з 11-00 год. до 14.05 будівля Господарського суду Чернівецької області була відключена від електропостачання, у зв`язку з чим судове засідання у справі № 926/3821/22 провести не було можливості, що підтверджується актом від 06.12.2022, складеним відповідальними працівниками апарату господарського суду.

Ухвалою суду від 06.12.2022відкладено розгляд справи по суті на 21.12.2022.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою суду від 21.12.2022 закрило підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.01.2023.

18.01.2023 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 18.01.2023 відповідач не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання 18.01.2023 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. При цьому судом встановлено, що ухвали суду від 31.10.2022; 21.12.2022; були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його адресу: (58029, м.Чернівці, пр-т.Незалежності, 119, кв№60), яка зазначена позивачем у позовній заяві та у свідоцтві про державну реєстрацію ПП «ПРОСЯНИЙ». Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою, проте конверти повернулись до суду без вручення із відміткою органу поштового зв`язку (адресат відсутній за вказаною адресою).

Частиною 2, 3 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Відповідно до п. 99-1, абз. 1 п. 110, абз. 3 п.116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка") не з`явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами суду від 31.10.2022; 21.12.2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

ІІІ. Фактичні обставин справи.

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСЕМ» (далі по тексту «Позивач») та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ПРОСЯНИЙ» (далі по тексту «Відповідач») було укладено Договір поставки №08/06-22/НО від 08 червня 2022 року (надалі «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. Договору Відповідач зобов`язався передати у власність (поставити) Позивача Автокран XCMG QY 25R5A с.н. LXGCPA33XJA018671, 2018 р.в. (надалі «Товар» або «Устаткування»), а Позивач зобов`язався в порядку і на умовах, визначених в Договорі, прийняти і сплатити таке Устаткування. Найменування, кількість, комплектація і технічні характеристики Товару зазначаються у Специфікації №1 до Договору, що узгоджені та підписані Сторонами і є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна на устаткування формується виходячи з вартості Устаткування в Доларах США, яка становить 175 000,00 доларів США (сто сімдесят п`ять тисяч дол. США 00 центів) (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим Договором), і встановлюється в українській гривні в розмірі 5 171 250,00 грн. (п`ять мільйонів сто сімдесят одна тисяча двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) з ПДВ, в тому числі ПДВ на суму 861 875,00 грн. сплачується платежем в гривні, згідно з безготівковим курсом Приватбанку, в еквіваленті, по курсу Долара США на день такої оплати, передбаченому цим Договором відповідно до умов даного Договору та рахунку, що надається Відповідачем.

Згідно п. 3.2 Договору, оплата Товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S=Z х А гривень, де S - ціна Устаткування на момент оплати, (грн.); Z - узгоджена Сторонами ціна Устаткування у валюті, зазначена у п. 3.1. Договору;

А безготівковий курс продажу Долара США, встановлений Приватбанком для бізнесу, сформований на 10:30 за Київським часом (надалі іменується «курс Приватбанку»), що на день укладання договору становить 29,55 Грн. за 1 Долар США.

При настанні обставин, визначених у п. 3.2. Договору, підписання додаткової угоди про зміну ціни Договору не є обов`язковим, але Сторони мають право укласти додаткову угоду до цього Договору про зміну ціни Договору.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата за Устаткування здійснюється Позивачем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, по реквізитах, вказаних в Розділі 9 за Курсом та умовами, що вказана в п.3.1., відповідно до рахунку, що надається Відповідачем.

Оплата вважається здійсненою в день зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Умовами договору передбачено , що позивач також зобов`язався сплатити суму курсової різниці, яка може виникнути на момент оплати за Устаткування.

Відповідно до п. 3.6. Договору Позивач зобов`язався сплатити авансовий внесок в розмірі 50% від загальної вартості Товару, а саме 87 500,00 доларів США (вісімдесят сім тисяч п`ятсот 00 центів) в еквіваленті, по курсу передбаченому Договором), який встановлюється в українській гривні та становить 2 585 625,00 грн. (два мільйони п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 00 коп.) і сплачується у термін 2 (два) банківські дні з моменту підписання Договору, згідно з безготівковим курсом Приватбанку, в еквіваленті, по курсу долара США на день такої оплати, передбаченому Договором відповідно до його умов та рахунку наданого Відповідачем.

Даним пунктом також передбачено, що Позивач зобов`язаний надати Відповідачу Гарантійний лист від фінансово-кредитної Установи щодо сплати вартості Устаткування у повному розмірі згідно п. 3.1., до моменту підписання Акту прийому-передачі.

При цьому, після отримання Відповідачем 100% оплати від Банку або фінансово-кредитної Установи на свій рахунок, Відповідач зобов`язався повернути Позивачу суму його власного внеску у розмірі 50%., згідно п. 3.7. протягом 2 (двох) банківських днів.

Вартість Товару, згідно п. 3.7. ідентична, вказаній у п. 3.1. і становить 175 000,00 Доларів США (сто сімдесят п`ять тисяч дол. США 00 центів) (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим Договором) і встановлюється в українській гривні та становить 5 171 250,00 грн. (п`ять мільйонів сто сімдесят одна тисяча двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) з ПДВ, в тому числі ПДВ на суму 861 875,00 грн. сплачується платежем в гривні, згідно з безготівковим курсом Приватбанку, в еквіваленті, по курсу Долара США на день такої оплати, передбаченому цим Договором відповідно до умов даного Договору та рахунок, що надається Відповідачем.

Відповідно до п. 2.2. строк поставки Товару становить 20 робочих днів після здійснення оплати згідно п. 3.6. Договору.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав зобов`язання з оплати авансового внеску в розмірі 50% загальної вартості Товару, а саме 2 585 625,00 грн. (два мільйони п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ, що становить гривневий еквівалент 87 500,00 доларів США. Що підтверджується платіжним дорученням №7903А від 10 червня 2022 року.

24.02.2022 Правлінням Національного банку України з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи України прийнято рішення №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Пунктом 12 згаданої Постанови Правління НБУ було призупинено роботу валютного ринку України крім операцій продажу іноземної валюти клієнтами.

Змінами, внесеними до Постанови Правління НБУ 01.03.2022 визначено, що уповноважені установи здійснюють операції з купівлі за дорученням клієнтів (які дозволені підпунктами 1 та 4 пункту 12 цієї постанови) та продажу безготівкової іноземної валюти: в доларах США за курсом, що може відхилятися не більше ніж на 1% від офіційного курсу Національного банку України, який діє в день здійснення операції.

На дату укладення договору офіційний курс дол. США становив 29,2549 грн. за 1 Долар США.

Сторони, відповідно до встановлених правлінням НБУ обмежень, погодили курс 29,55 грн. за 1 Долар США з розрахунку 29,2549+1%.

На момент оплати Позивачем авансового внеску офіційний курс дол. США не змінився і все ще становив 29,2549. Отже, безготівковий курс Приватбанку також не зазнав змін і все ще становив 29,55 грн. за 1 Долар США.

Відповідач, в свою чергу не здійснив поставку Товару у зазначені Договором строки.

11 липня 2022 року Сторонами було укладено тристоронній договір купівлі-продажу №1955-S/166 (далі по тексту «Тристоронній договір») з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (далі по тексту «Лізингодавець»).

Предметом даного тристороннього договору стала поставка того Автокрану XCMG QY 25R5A с.н. LXGCPA33XJA018671, 2018 р.в., поставка якого раніше повинна була здійснюватися на підставі Договору поставки №08/06-22/НО від 08 червня 2022 року.

На умовах, визначених тристоронньою угодою Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» здійснило повну оплату вартості Товару, а Відповідач поставив у власність Лізингодавця Автокран XCMG QY 25R5A с.н. LXGCPA33XJA018671, 2018 р.в, що підтверджується актом приймання-передачі від 22 липня 2022 р., та видатковою накладною №25425 від 22 липня 2022 р.

З огляду на вищенаведене, 29 липня 2022 року Позивач направив на адресу Відповідача лист з проханням повернути гривневий еквівалент суми 87 500,00 доларів США (вісімдесят сім тисяч п`ятсот доларів США 00 центів) за безготівковим курсом Приватбанку. При цьому, під час розрахунку суми в гривнях було допущено арифметичну помилку і невірно вказано суму 3 305 750,00 грн.

Національний банк України з 21 липня 2022 року скорегував офіційний курс гривні до долара США до 36,5686 грн. за 1 Долар США. У зв`язку з цим, станом на 29.07.2022 року дату направлення листа безготівковий курс Приватбанку становив 36,93 грн. за 1 Долар США із розрахунку 36,5686+1%.

Таким чином, відповідно до умов Договору сума, яка підлягала поверненню становила 3 231 375,00 грн. (три мільйони двісті тридцять одна тисяча триста сімдесят п`ять гривень 00 коп.).

Відповідач, в свою чергу, із суттєвим запізненням здійснив часткове повернення коштів в загальному розмірі 2 585 625,00 грн. (два мільйони п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 00 коп.). А саме:

-04 серпня 2022 року в розмірі 1 800 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №67 від 04.08.2022 року. У призначенні платежу вказано: часткове повернення авансового платежу згідно договору №08/06-22НО від 08.06.2022 року;

-12 серпня 2022 року в розмірі 785 625,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №51 від 12.08.2022 року. У призначенні У призначенні платежу вказано: часткове повернення авансового платежу згідно договору №08/06-22НО від 08.06.2022 року.

Однак, Відповідач здійснив повернення коштів не в повному обсязі, а саме без дотримання умов Договору щодо еквіваленту суми відповідно до курсу долара США.

Повернення відповідачем авансового платежу також свідчить про розірвання Сторонами Договору поставки №08/06-22НО від 08.06.2022 року.

Оскільки відповідач не виконав вимогу позивача про повернення невикористаного авансового платежу, ТОВ «АГРОСЕМ» пред`явлено позов про стягнення з ПП «ПРОСЯНИЙ» 645750,00 грн з посиланням на відсутність правових підстав володіння відповідачем вказаними коштами.

IV. Висновки суду щодо позовним вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 654 зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підписання Позивачем та Відповідачем тристороннього договору купівлі-продажу №1955-S/166 від 11 липня 2022 року, предметом якого є поставка того ж автокрану, який Відповідач повинен був поставити на підставі Договору поставки №08/06-22/НО від 08 червня 2022 року, свідчить про досягнення Сторонами згоди щодо розірвання Договору поставки №08/06-22/НО від 08 червня 2022 року.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст.693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Дані висновки суду згоджуються із позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2131/19 від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 справа №918/631/19).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.

Оскільки сторони у п. 3.6. Договору погодили, що сума у гривнях, яку позивач повинен був сплатити відповідачу, є еквівалентом 87 500,00 Доларів США відповідно до безготівкового курсу Приватбанку, сума у гривнях, яку відповідач повинен був повернути позивачу становила 3 231 375,00 грн. (три мільйони двісті тридцять одна тисяча триста сімдесят п`ять гривень 00 коп.

Станом на дату подачі цієї позовної заяви безготівковий курс Приватбанку не змінився і все ще становить 36,93 Доларів США за 1 грн.

Таким чином, з врахуванням вищевказаного часткового повернення коштів в розмірі 2 585 625,00 грн., обов`язок Відповідача щодо повернення решти авансу в розмірі 645 750,00 грн. все ще залишено ним без виконання.

Суд наголошує, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з приписами статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

При дослідженні доказі, які містяться у матеріалах справи суд приходить до висновку, що часткового повернення коштів в розмірі 2 585 625,00 грн., відповідачем щодо повернення решти авансу в розмірі 645 750,00 грн залишено ним без виконання, що дає законні підстави для звернення із даною позовною вимогою до сую.

Суд в ході розгляду судових справ, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Суд у прийнятті даного рішення керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

V. Щодо судових витрат.

Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідача.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та саме з його вини спір між сторонами доведено до суду, витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 9686,25 грн, суд покладає на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОСЯНИЙ» (58029, м.Чернівці, пр-т. Незалежності, 119, кв№60, код ЄДР 33627910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» ( (IBAN НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, Код ЄДРПОУ 30967207) суму заборгованості в розмірі 645 750,00 грн. та судові витрати у розмірі 9 686,25 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судового рішення складено 27.01.2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою:http: //cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя С.О. Миронюк