Рішення
від 24.01.2023 по справі 927/1084/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1084/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Котової А. І.

Позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз»,

код ЄДРПОУ 03358104, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Відповідач: Акціонерне товариство «Линовицький цукрокомбінат «Красний»,

код ЄДРПОУ 00372629, вул. Заводська, 4, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584

Предмет спору: про стягнення 929 725,96 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Полях І. С., адвокат;

від відповідача: Невмержицький В. П., адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі АТ «Чернігівгаз») звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Линовицький цукрокомбінат «Красний», у якому просить стягнути з відповідача 929 725,96 грн заборгованості, з якої 675 711,91 грн заборгованості за надані послуги з розподілу газу, 157 542,69 грн пені, 11 385,28 грн - 3% річних та 85 086,08 грн інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі.

05.12.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду.

Також ухвалою від 05.12.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 05.12.2022 відповідач отримав 13.12.2022, а отже останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 19.12.2022, для подання відповідачем відзиву 28.12.2022.

19.12.2022 відповідач направив до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у яких просив суд постановити ухвалу про розгляд справи № 927/1084/22 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.12.2022 відмовлено АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

23.12.2022 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду заяву, у якій просив продовжити встановлений ухвалою суду від 05.12.2022 процесуальний строк для подання відзиву на позов на 15 днів, яка отримана судом 26.12.2022.

Ухвалою суду від 27.12.2022 відмовлено у задоволенні заяви АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» щодо продовження процесуального строку для подання відзиву на позов відмовлено; заяву АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» в частині продовження процесуального строку для подання доказів задоволено частково та продовжено цей строк до 06.01.2023.

26.12.2022 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду заяву-пропозицію про врегулювання спору за участю судді, яка отримана судом 27.12.2022.

26.12.2022 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке отримано судом 27.12.2022.

Ухвалою суду від 29.12.2022 призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.01.2023 о 10:30.

28.12.2022 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду відзив на позов з доданими до нього документами, які отримані судом 29.12.2022.

05.01.2023 позивач направив до суду відповідь на відзив з доданими до неї документами.

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті з доданими до них документами (відзив та відповідь на відзив), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

06.01.2023 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, яке отримано судом 09.01.2023.

Суд долучив до матеріалів справи подані представником відповідача докази, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

За клопотанням представника відповідача, яке було задоволено ухвалою суду від 10.01.2023, постановлено судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 24.01.2023 на 10:30, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

23.01.2023 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду:

- заперечення на відповідь на відзив з доданими до них документами;

- клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП);

- клопотання про витребування у позивача доказів.

Вказані заява по суті та клопотання отримані судом 24.01.2023.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.01.2023 суд розглянув заяви та клопотання сторін, що надійшли до його початку.

Щодо поданої представником відповідача заяви-пропозиції про врегулювання спору за участю судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи відсутність згоди позивача на врегулювання спору за участю судді підстави для проведення такої процедури у суду були відсутні.

Щодо поданих представником відповідача заперечень на відповідь на відзив.

Суд долучив до матеріалів справи подані представником відповідача заперечення з доданими до них документами, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Щодо поданого представником відповідача клопотання про залучення третьої особи.

У своєму клопотання представник відповідача просить залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача НКРЕКП, оскільки на неї покладено обов`язок здійснення контролю за діяльністю суб`єктів природних монополій, у тому числі АТ «Чернігівгаз», та притягнення їх до відповідальності у випадку встановлення порушення положень чинного законодавства України у сферах енергетики та комунальних послуг.

Представник відповідача вважає, що у цій справі можуть бути встановлені обставини, які нададуть право НКРЕКП притягнути АТ «Чернігівгаз» до відповідальності за ненадання Товариству послуги з розподілу природного газу з одночасним безпідставним вимаганням з останнього коштів за начебто надану послугу. Крім того, на думку відповідача, у випадку залучення НКРЕКП до участі у справі з`явиться можливість отримати роз`яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП, які регулюють спірні взаємовідносини, зокрема п. 9 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, що є одним із визначальних факторів для правильного вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача з наступних підстав:

- по-перше, рішення в даній справі жодним чином не вплине на права та обов`язки НКРЕКП, тобто цю особу не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому;

- по-друге, можливість отримати роз`яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП, які регулюють спірні взаємовідносини, не може бути підставою для залучення до участі у справі третьої особи.

Щодо поданого представником відповідача клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача просить витребувати у позивача документи, складені у зв`язку з пошкодженням об`єктів газорозподільної системи у Чернігівській області, за період з 01.03.2022 по 30.04.2022.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що позивач у відповіді на відзив зазначив про пошкодження внаслідок воєнних дій газорозподільчих мереж по всій Чернігівській області і АТ «Чернігівгаз» вчиняються дії щодо їх відновлення, проте жодних доказів на підтвердження цієї інформації позивач суду не надав.

На думку відповідача, встановлення факту пошкодження у березні-квітні 2022 року газорозподільчої системи у Чернігівській області, шо унеможливлювало цілодобовий доступ Товариства до газорозподільної системи, буде беззаперечною підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплати будь-яких коштів за начебто надану послугу з розподілу природного газу.

Оскільки така інформація є закритою (інформацією з обмеженим доступом), відповідач не міг самостійно її отримати.

Крім того, відповідач зазначає, що станом на день подання відзиву на позов йому нічого не було відомо про пошкодження газорозподільчих мереж у Чернігівській області, що виключало можливість подання відповідного клопотання про витребування доказів у строк, встановлений ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що об`єкт відповідача, до якого здійснюється розподіл природного газу, не був пошкоджений через ведення бойових дій, але він припускає ймовірність пошкодження газових мереж на шляху до об`єкта відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти поданого клопотання та зазначила, що відповідач самостійно міг отримати від позивача інформацію стосовно наявності пошкоджень газових мереж щодо свого об`єкту, однак з відповідним запитом до позивача не звертався, а тому не дотримав порядку подання цього клопотання, передбаченого ст. 81 ГПК України.

За приписами ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд зазначив, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, про необхідність відновлювати газорозподільчі мережі по всій Чернігівській області не свідчать про пошкодження усієї газорозподільчої системи у Чернігівській області, що унеможливило здійснення постачання і розподіл природного газу взагалі усім споживачам, зокрема у березні-квітні 2022 року.

Крім того, як підтвердив представник відповідача, із заявою про відсутність у нього цілодобового доступу до газорозподільної системи або виникнення у нього будь-яких проблем, пов`язаних із користуванням послугами з розподілу газу, у спірному періоді відповідач до позивача не звертався.

Не містить відповідних доводів і відзив відповідача, оскільки заперечення останнього зводяться до ненадання позивачем доказів надання відповідачу цілодобового доступу до газорозподільної системи.

Також суд вважає, що відповідач міг самостійно отримати від позивача інформацію про наявність пошкоджень у газовій мережі від місця забезпечення потужності до місця/точки приєднання об`єкта або межі земельної ділянки відповідача, проте таких заходів не вжив, а отже не дотримав передумови, передбаченої ч. 2 ст. 81 ГПК України, щодо звернення до суду із клопотанням про витребування доказів.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем положень ст. 165, 80, 81 ГПК України та відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 24.01.2023 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Типового договору розподілу природного газу, до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання № 094200ACHHFP016 від 01.01.2016 (далі Типовий договір), в частині сплати за надані послуги з розподілу природного газу у квітні 2022 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 675 711,91 грн, на яку позивач нарахував 157 542,69 грн пені, 11 385,28 грн - 3% річних та 85 086,08 грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- позивач не надав жодного доказу, який підтверджує надання ним відповідачу у квітні 2022 року послуги з розподілу природного газу, а саме: підтримання позивачем у квітні 2022 року замовленої річної потужності на об`єкті відповідача; забезпечення позивачем у квітні 2022 року цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи; технічного обслуговування та безпеки експлуатації газорозподільної системи у квітні 2022 року. У відповідача наявні обґрунтовані сумніви в спроможності позивача належним чином виконувати Типовий договір у спірний період через повномасштабну агресію та бойові дії на території Чернігівської області. Відповідач заявляє, що у квітні 2022 року газ не споживав;

- відповідач звернувся до позивача із листом від 15.04.2022, у якому просив підписати додаткову угоду про розірвання Типового договору, припинити газопостачання до об`єктів Товариства та відрізати газопровід від усіх точок врізок у систему газопостачання. Відповідачу невідомо, коли саме позивач здійснив таке відключення, проте припускає, що це могло статися у квітні 2022 року;

- відповідач у листі від 15.04.2022 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (у разі його доведення) у вигляді сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат;

- відповідач вважає, що у нього взагалі відсутня заборгованість перед позивачем у зв`язку з наявністю переплати за надані послуги з розподілу газу за 2020-2022 роки, оскільки він сплатив за замовлені послуги з розподілу більше ніж фактично спожив природний газ за цей період. Розмір такої переплати становить 5 037 039,18 грн;

- Типовим договором передбачений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору у разі його ініціювання, проте позивач ухиляється від такого врегулювання, а тому розгляд спору у судовому порядку є передчасним.

Крім того, у відзиві відповідач просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до 1,00 гривні, посилаючись на військову агресію, неможливість контрагентів товариства виконати свої зобов`язання із поставки сировини, нездійснення прибуткової діяльності у 2022 році, погіршення фінансового стану.

Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає:

- факт наявності доступу відповідача до газорозподільної системи підтверджується підписаним між позивачем та відповідачем актом приймання-передачі природного газу №ЧН00061019 від 30.04.2022 з погодженим сторонами об`ємом фактичного спожитого газу за спірний період. За умови відсутності фактичного споживання газу об`єкт споживача не втратив статусу підключеного до ГРМ, оскільки в такому випадку не відбувається фізичного роз`єднання обладнання споживача з газорозподільною системою і споживач мав можливість у будь-який момент поновити отримання газу;

- відповідно до п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем незалежно від дати механічного від`єднання об`єкта відповідача від газорозподільної мережі в квітні місяці 2022 року, відповідач має обов`язок зі сплати місячної вартості річної потужності за квітень 2022 року. Крім того, надісланий відповідачем проект додаткової угоди про розірвання Договору передбачав розірвання останнього з 01.05.2022;

- відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Відповідач не надав доказів щодо знищення його об`єкта внаслідок воєнної агресії, що могло б підтвердити настання форс-мажорних обставин для нього;

- позивач не погоджується з відсутністю у відповідача заборгованості, оскільки місячна плата за Типовим договором в певний конкретний період не залежить від фактично спожитого об`єму газу в цей же період;

- між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо досудового врегулювання спору, а тому АТ «Чернігівгаз» звернулось до суду із цим позовом, який не є передчасним.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, оскільки:

- останній мав можливість у вересні 2021 року подати уточнену заявку на величину річної замовленої потужності на 2022 рік, проте цього не зробив;

- для господарської діяльності відповідач мав закуповувати сировину саме восени 2021 року, а тому введений воєнний стан жодним чином не вплинув на укладення контрактів та закупівлю сировини для роботи відповідача у спірний період;

- забезпечення своєчасних розрахунків споживачів, у томі числі відповідача, створювало б для позивача фінансову можливість для забезпечення відновлення та функціонування газорозподільної системи в межах Чернігівської області.

У наданих запереченнях відповідач не погоджується з наведеними позивачем доводами, з таких підстав:

- доводами про пошкодження газорозподільчих мереж по всій Чернігівській області АТ «Чернігівгаз» фактично підтвердило незабезпечення цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи, що свідчить про наявність підстав для звільнення товариства від обов`язку з оплати послуг розподілу природного газу;

- посилаючись на п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, відповідач вважає, що у разі, коли в поточному календарному році відбувається розірвання договору, розрахунки за поточний рік між сторонами мають бути приведені до фактичного обсягу споживання за поточний рік. Враховуючи об`єм фактичного споживання газу та розмір сплачених коштів за розподіл природного газу, відповідач вважає, що у позивача перед ним існує заборгованість у розмірі 1 969 101,39 грн.

Інші доводи відповідача є аналогічними доводам, викладеним у відзиві.

Крім того, у поданому клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи відповідач заперечив проти правильності здійснення позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такі нарахування здійснені на суму заборгованості з урахуванням ПДВ, що є неприпустимим. На думку відповідача, такі нарахування позивач мав здійснювати, починаючи з восьмого дня після отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

01.01.2016 АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» шляхом підписання Заяви-приєднання № 094200ACHHFP016 приєдналося до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Даний договір є Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (а. с. 10, 17-25).

Оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ), з яким споживач уклав договір розподілу природного газу, визначено Публічне акціонерне товариство «Чернігівгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз».

Згідно із положеннями п. 1.1, 1.2, 1.3 Типового договору розподілу природного газу (зі змінами та доповненнями) (далі Типовий договір) цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У п. 2.1 Типового договору зазначено, що за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Пункт 5.1 Типового договору передбачає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п. 6.1, 6.2, 6.3 Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4 Типового договору).

Згідно з п. 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги.

Відповідно до п. 7.3, 7.4 Типового договору Споживач має право: на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем; звертатися до Оператора ГРМ зі скаргами та пропозиціями щодо виконання умов цього Договору. Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 Типового договору).

За умовами п. 10.1-10.4 Типового договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 11.1, 11.4 Типового договору спори між Споживачем і Оператором ГРМ вирішуються шляхом досудового врегулювання спорів у прозорий, справедливий і швидкий спосіб.

У разі недосягнення між Споживачем та Оператором ГРМ згоди спірні питання вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством, у тому числі в судовому порядку.

Відповідно до п. 12.1-12.3 Типового договору цей Договір укладається на невизначений строк.

Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України.

В додатках №4 до Типового договору зазначені адреси об`єктів (точок комерційного обліку) Споживача (а.с. 11-15).

Відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу у період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року відповідач спожив 3 839 272,27 м3 природного газу (а.с. 26-31).

В акті приймання-передачі природного газу №ЧН00049597 від 30.09.2021 погоджено річну замовлену потужність на 2022 рік обсягом 3 839 272,27 м3 та місячну замовлену потужність обсягом 319 939,35 м3 (а.с. 31).

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №277, яка набрала законної сили з 01.01.2022, встановлено АТ «Чернігівгаз» тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,76 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) (а.с. 41).

Позивач виставив відповідачу рахунок №П-612 від 10.03.2022 на оплату послуг з розподілу природного газу за квітень 2022 року у кількості 319 939,35 м3 на загальну суму 675 711,91 грн (а.с. 32).

Відповідач надіслав позивачу лист від 15.04.2022, у якому зазначив про неможливість виконувати свої зобов`язання щодо оплати за розподіл природного газу внаслідок обставин непереборної сили та просив підписати додаткову угоду до Типового договору щодо його розірвання, а також припинити газопостачання до об`єктів Товариства відрізати газопровід від усіх точок врізок у систему газопостачання. Додатком до цього листа є проект додаткової угоди (а.с. 135).

У підписаній додатковій угоді до Типового договору сторони дійшли згоди розірвати цей договір та припинити його дію з 01.05.2022 (а.с. 136).

На підставі заяви відповідача 29.04.2022 було припинено газопостачання об`єктів АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» шляхом механічного від`єднання в точці приєднання, на підтвердження чого надано акти про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу газу) та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності).

Відповідно до підписаного між сторонами акта приймання-передачі-природного газу №ЧН00061019 від 30.04.2022 у квітні 2022 року відповідач спожив природний газ обсягом 19,93 м3 на загальну суму 764,13 грн.

30.04.2022 позивач склав акт №ЧНЯ82006382 наданих послуг, відповідно до якого АТ «Чернігівгаз» у квітні 2022 року надало АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» послуги з розподілу природного газу на суму 675 711,91 грн (а.с. 35).

Вказаний акт був надісланий відповідачу, проте не підписаний ним.

Позивач надіслав відповідачу вимогу вих. 31003.2-Сл-8043-0822 від 22.08.2022, у якій вимагав погасити заборгованість у розмірі 675 711,91 грн в семиденний строк від дня отримання цієї вимоги (а.с. 37).

У листі від 17.10.2022, адресованому позивачу, відповідач зазначив про наявність у нього станом на 01.10.2022 переплати за послуги з розподілу природного газу у сумі 5 037 039,18 грн та просив позивача надати обґрунтований розрахунок заборгованості АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» перед АТ «Чернігівгаз».

У відповідь на цей лист позивач у своєму листі вих. №14003.2-Сл-12601-1122 від 18.11.2022 повідомив відповідача про наявність у нього заборгованості перед АТ «Чернігігаз» у розмірі 675 711,91 грн та направив підсипаний з боку позивача акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач звернувся до позивача із листом від 24.11.2022, у якому, посилаючись на військову агресію, зупинення діяльності заводу у 2022 році, відсутність прибутку, повідомив про неможливість оплатити послуги розподілу газу та просив анулювати заборгованість у розмірі 675 711,91 грн (а.с. 139).

Позивач у листі вих. 29.11.2022 повідомив відповідача про відсутність підстав для анулювання заборгованості у розмірі 675 711,91 грн у зв`язку з невчиненням своєчасно жодних дій для недопущення створення заборгованості.

Департамент ЕТЗ та ЖКГ Чернігівської ОДА у зв`язку з надходженням до нього листа Національної асоціації цукровиків України щодо вирішення питання заборгованості АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» за послугу з розподілу природного газу, яка за повідомленням товариства у нього відсутня, направило позивачу лист №08-07/2198 від 06.12.2022 для надання відповідної інформації.

На цей лист Департаменту позивач повідомив про наявність у відповідача заборгованості станом на 01.12.2022 у розмірі 675 711,91 грн.

Листом від 21.12.2022 відповідач звернувся до позивача та НКРЕКП з пропозицією організувати зустріч за участю представників НКРЕКП з метою уточнення розмірів та порядку розрахунку заборгованості АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» за договором розподілу природного газу за квітень 2022 року та розгляду можливості для реструктуризації цієї заборгованості (у випадку її підтвердження).

НКРЕКП розглянула лист відповідача від 21.12.2022 та надала відповідні роз`яснення.

Відповідач коштів у розмірі 675 711,91 грн позивачу не сплатив, оскільки вважає, що у нього станом на 01.10.2022 існує переплата за надані послуги з розподілу газу у сумі 5 037 039,18 грн, у тому числі за 2022 рік у сумі 1 969 101,39 грн.

Відповідач надав довідку щодо розрахунків за спірним договором, у якій зазначено відомості про фактично спожитий обсягу газу, кількість виставленого та сплаченого газу, а також дані щодо боргу, який становить від`ємне значення 5 021 879,68 грн.

Вказана довідка не містить будь-яких відомостей щодо особи, яка її склала, її підпису, дати.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу №ЧН00055688 від 31.01.2022, №ЧН00057516 від 28.02.2022, №ЧН00059433 від 31.03.2022, №ЧН00061019 від 30.04.2022 відповідач у період з січня по квітень 2022 року спожив природний газ загальним обсягом 27 478,38 м3.

За надані послуги з розподілу природного газу у січні-березні 2022 року відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 2 027 135,73 грн (за обсяг 959 818,05 м3), на підтвердження чого надані платіжні доручення та рахунки на оплату.

Отже, на думку відповідача, він у 2022 році мав сплатити позивачу кошти за надані послуги з розподілу газу за фактично спожитий обсяг природного газу, що з урахуванням тарифу на розподіл становить 58 034,34 грн (2,112*27 478,38 м3).

Таким чином, за розрахунками відповідача, розмір переплати становить 1 969 101,39 грн (2 027 135,73 грн 58 034,34 грн).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Специфіка правового оформлення господарських відносин з приводу аспектів функціонування ринку природного газу, а також підстав виникнення та змісту господарських зобов`язань, які виникають на ринку природного газу, полягає у тому, що в окресленій сфері відносин застосовуються приписи спеціального законодавства, умови типових договорів.

Відповідно сторони у договорі не можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати на власний розсуд відносини, щодо яких існують нормативна заборона такого відступу, а також умови, передбачені типовим договором.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу та встановлено обов`язок відповідних суб`єктів господарювання привести свої договірні відносини у відповідність із положеннями Типового договору.

Отже, основою правового регулювання відносин з транспортування природного газу є передусім положення Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу газу.

Як встановив суд, 01.01.2016 між позивачем та відповідачем був укладений Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання останнім заяви-приєднання №094200ACHHFP016.

За ініціативи відповідача цей Типовий договір був розірваний з 01.05.2022, про що сторони підписали відповідну угоду, а 29.04.2022 відповідача було механічно від`єднано від газорозподільної системи.

Позивач стверджує про надання ним позивачу послуг з розподілу газу у квітні 2022 року на суму 675 711,91 грн, про що ним складено акт надання послуг №ЧНЯ82006382 від 30.04.2022.

Відповідач вказаний акт не підписав та взагалі заперечує проти отримання таких послуг від позивача.

Відповідно до положень пунктів 1, 2, 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку якщо річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

У разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Позивач зазначив інформацію щодо річної та місячної замовленої потужності на 2022 рік в акті приймання-передачі природного газу №ЧН00049597 від 30.09.2021, що становить 3 839 272,22 м3 та 319 939,35 м3, відповідно.

Річна замовлена потужність визначена позивачем виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу об`єктами відповідача за газовий рік, який передував розрахунковому календарному року, тобто за період з 01.10.2020 по 30.09.2021, а місячна як 1/12 від річної.

Відповідач акт приймання-передачі природного газу №ЧН00049597 від 30.09.2021 підписав, уточненої заявки на величину річної замовленої потужності у строк до 20.10.2021 позивачу не надав.

Таким чином, місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2022 рік визначалась як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єктів відповідача (визначеної за обсягом фактичного споживання газу за період з 01.10.2020 по 30.09.2021) на тариф, встановлений НКРЕКП, розмір якої становить 675 711,91 грн (319 939,35 м3 * 2,112 грн).

За умовами п. 6, 7, 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць.

Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання.

Надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідач вважає, що позивач не довів, зокрема, підтримання позивачем у квітні 2022 року замовленої річної потужності на об`єкті відповідача та забезпечення цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи. Більш того, на думку відповідача, позивач не міг забезпечувати такий цілодобовий доступ, оскільки, як зазначив сам позивач у відповіді на відзив, внаслідок бойових дій було пошкоджено газотранспортну мережу по всій Чернігівській області.

Згідно з п. 6 глави 3 розділу I Кодексу газорозподільних систем на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.

Пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Отже, з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

НКРЕКП у листі, опублікованому 24.05.2022, зазначила, якщо форс-мажорні обставини (військова агресія Російської Федерації проти України) об`єктивно унеможливили виконання зобов`язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, наприклад, у зв`язку із пошкодженням газорозподільної інфраструктури, оплата споживачами вартості послуги з розподілу природного газу за Типовим договором на період відсутності цілодобового доступу до газорозподільної системи (кількості днів) не здійснюється.

Разом з тим, слід зазначити, якщо внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України) було пошкоджено об`єкт газоспоживання споживача та/або його внутрішньобудинкову систему газопостачання, що призвело до унеможливлення використання споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу, такий споживач на підставі положень розділу Х Типового договору має бути звільнений від оплати послуг розподілу природного газу.

Суд встановив, що у період з 01.04.2022 по 28.04.2022 відповідач був фактично підключений до газорозподільної мережі позивача і лише 29.04.2022 відповідача було механічно від`єднано від цієї мережі.

При цьому жодних заяв, скарг щодо відсутності цілодобового доступу до газорозподільної мережі або виникнення будь-яких проблем зі споживання природного газу у квітні 2022 року відповідач позивачу не подавав.

Не містять матеріали справи і доказів пошкодження об`єктів газоспоживання відповідача або його внутрішніх газопроводів, натомість представник відповідача у судовому засіданні підтвердив їх неушкодженість у спірний період.

Як вже зазначав суд, доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, про необхідність відновлювати газорозподільчі мережі по всій Чернігівській області не свідчать про пошкодження усієї газорозподільчої системи у Чернігівській області, що унеможливило здійснення постачання і розподіл природного газу взагалі усім споживачам, зокрема у березні-квітні 2022 року.

До того ж, матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі природного газу №ЧН00061019 від 30.04.2022, підтверджується факт споживання відповідачем природного газу у квітні 2022 року обсягом 19,93 м3.

При цьому споживання відповідачем природного газу у розмірі меншому за місячну замовлену потужність не свідчить про те, що позивач не міг підтримувати у квітні 2022 року замовлену потужність на об`єктах відповідача.

Відтак суд відхиляє доводи відповідача про незабезпечення цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та неможливість забезпечити замовлену місячну потужність як необґрунтовані.

Враховуючи те, що судом у справі встановлено наявність у відповідача замовленої річної потужності, фізичне підключення об`єктів споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді (у квітні 2022 року), наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який був розірваний лише з 01.05.2022, відсутність доказів пошкодження газорозподільної інфраструктури, об`єктів газоспоживання споживача та/або його внутрішньобудинкової системи газопостачання, суд дійшов висновку про існування у відповідача обов`язку з оплати вартості послуг з розподілу природного газу у квітні 2022 року.

Відповідно до п. 6 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Отже, відключення відповідача 29.04.2022 від газорозподільчої мережі не звільняє його від зобов`язання сплатити вартість послуг за договором розподілу природного газу з урахуванням повного календарного місяця.

Щодо наявності у відповідача переплати за Типовим договором.

За доводами відповідача, у нього станом на 01.10.2022 існує переплата за надані послуги з розподілу газу у сумі 5 037 039,18 грн, у тому числі за 2022 рік у сумі 1 969 101,39 грн.

Відповідач вважає, що така переплата виникла у нього внаслідок споживання ним природного газу обсягом, що є меншим за обсяг замовленої потужності, вартість якої він оплатив.

Тобто, на думку відповідача, він мав сплатити позивачу кошти за надані послуги з розподілу газу з урахуванням фактично спожитого обсягу природного газу у відповідному місяці.

Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки відповідно до вищенаведених положень Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об`єктів споживача.

Тобто незалежно від того, скільки газу споживається, споживач повинен сплатити саме за замовлену потужність, оскільки навіть у разі відсутності споживання газу, оператори ГРМ мають утримувати газ в газорозподільчій системі під певним тиском, для того щоб він був доступним споживачам будь-якої миті.

Пунктом 6.6 Типового договору передбачено, що у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги.

Зі змісту положень п. 6.6 Типового договору слідує, що така переплата має місце у випадку здійснення споживачем оплати вартості послуги з розподілу природного газу у розмірі, що перевищує розмір щомісячного платежу відповідно до замовленої річної потужності, і жодним чином не пов`язується з фактичним обсягом споживання природного газу у відповідному розрахунковому періоду.

Проте відповідач не надав суду належних доказів існування у нього переплати у період до 31.12.2021, оскільки надана відповідачем довідка щодо розрахунків за Типовим договором складена, скоріш за все, самим відповідачем, тобто заінтересованою особою, а викладені в ній дані не підтверджені первинними документами, а тому не може бути таким доказом.

З наданих сторонами доказів вбачається, що у період з 01.01.2022 по 30.04.2022 відповідач сплатив позивачу у повному обсязі кошти за надані у січні-березні 2022 року послуги з розподілу природного газу виходячи з річної замовленої потужності, а за надані такі послуги у квітні 2022 року взагалі не розрахувався.

Відтак суд доходить висновку, що відповідач не довів суду належними доказами здійснення переплати позивачу, а тому положення п. 6.6 Типового договору в такому випадку застосуванню не підлягають.

Крім того, відповідач, посилаючись на п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, вважає, що у разі, коли в поточному календарному році відбувається розірвання договору, розрахунки за поточний рік між сторонами мають бути приведені до фактичного обсягу споживання за поточний рік.

Разом з тим, у п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем зазначено, якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об`єктах цього споживача або об`єкту, який було вилучено із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об`єкт із заяви-приєднання, споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити Оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності. При цьому за наявності двох і більше об`єктів споживача величина оплаченої вартості річної потужності по об`єкту визначається пропорційно розміру річної замовленої потужності такого об`єкта до загального розміру річної замовленої потужності цього споживача.

Отже, вказаний пункт у випадку розірвання договору передбачає обов`язок споживача сплатити Оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності (у разі перевищення фактичного обсягу споживання над оплаченою річною замовленою потужністю), проте, як і інші положення Кодексу газорозподільних систем, не містить жодного обов`язку Оператора ГРМ повернути споживачу кошти у разі, якщо фактичний обсяг споживання буде меншим ніж оплачена річна замовлена потужність.

Таким чином, вказані доводи відповідача також відхиляються судом як необґрунтовані.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач довів, а відповідач не спростував, наявність у останнього обов`язку щодо сплати коштів за надані у квітні 2022 року послуги з розподілу природного газу у розмірі 675 711,91 грн.

Щодо строку виконання зобов`язання відповідачем.

За умовами п. 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, а остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги - до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідач, посилаючись на настання форс-мажорних обставин (військову агресію російської федерації проти України та введення військового стану), про що було повідомлено позивача, та п. 10.2 Типового договору, вважає, що строк виконання зобов`язання з оплати за надані у квітні 2022 року послуги з розподілу газу не настав.

Відповідно до п. 10.2 Типового договору строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, який на теперішний час не закінчився.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Крім того, суд зауважує, що у цьому листі не наведено впливу відповідної форс-мажорної обставини на неможливість відповідача сплатити позивачу спірні кошти.

Відповідач не надав суду жодного доказу в підтвердження того, яким чином вказані обставини (форс-мажор) перешкодили йому виконати свої зобов`язання та перерахувати на рахунок позивача суму боргу.

Тобто відповідач не довів наявність обставин форс-мажору саме для спірного випадку виконання господарського зобов`язання, а саме не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань саме за спірним договором.

Сам лише факт введення воєнного стану, проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від виконання зобов`язань та від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Враховуючи те, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, а відповідачем не підтверджено здатність таких обставин впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, суд вважає, що підстави для відстрочення виконання відповідачем зобов`язання відповідно до п. 10.2 Типового договору відсутні.

Відтак заперечення відповідача про ненастання строку виконання спірного зобов`язання відхиляються судом.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти за надані у квітні 2022 року послуги з розподілу природного газу у строк до 10.05.2022.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та умов Типового договору взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти у розмірі 675 711,91 грн за надані послуги з розподілу природного газу у встановлений Типовим договором строк, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про передчасність звернення позивача до суду із позовом, посилаючись на обов`язковість досудового врегулювання цього спору, враховуючи те, що до подання позову сторонами такі заходи вживались (велось відповідне листування з приводу спірної заборгованості), однак вирішити цей спір в досудовому порядку не вдалось.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати послуги з розподілу природного газу, наданої у квітні 2022 року, позивач нарахував та заявив до стягнення 157 542,69 грн пені за період з 11.05.2022 по 10.11.2022, 11 385,28 грн - 3 % річних за період з 11.05.2022 по 01.12.2022 та 85 086,08 грн інфляційних втрат за період з травня по жовтень 2022 року.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування відповідно до умов Типового договору та чинного законодавства.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність здійснення таких нарахувань на суму заборгованості з ПДВ та неправильність визначення позивачем початку періоду цих нарахувань як необґрунтовані, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 188-1 Податкового кодексу України до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

З наведеної правової норми слідує, що ПДВ на такі суми не нараховується.

Однак у Податковому кодексі України або в іншому нормативно-правовому акті не містяться норми, що забороняють здійснення таких нарахувань на суму заборгованості з урахуванням ПДВ, а Цивільним та Господарським кодексами України прямо передбачено застосування таких видів відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, до якого у спірному випадку включена і сума ПДВ.

Безпідставними є і доводи відповідача про те, що такі нарахування позивач мав здійснювати, починаючи з восьмого дня після отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості, оскільки суд встановив, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Типовим договором сплив 10.05.2022, а отже прострочення такого виконання має місце з 11.05.2022.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що він звільняється від відповідальності за невиконання спірного зобов`язання через настання форс-мажорних обставин, оскільки, як вже висновано судом, не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань саме за спірним договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 1,00 грн, посилаючись на військову агресію російської федерації, внаслідок якої контрагенти товариства - ТОВ «Журавка» та СТОВ «Цукровик», що забезпечували сировиною відповідача, листами від 28.02.2022 та від 01.03.2022 повідомили про неможливість постачання цукрового буряка у 2022 році через збройну агресію та відсутність мінеральних добрив.

При цьому відповідач зазначив, що його господарська діяльність полягає у переробці сировини (цукрового буряка) та має сезонний характер; період активної роботи триває 2-3 місяці, а решту часу товариство практично не працює, за виключенням робіт, які здійснюються з метою технічної та технологічної наладки або переобладнання.

З огляду на зазначене, відповідач прийняв рішення про призупинення діяльності щодо виробництва цукру на 2022 рік (наказ №2-р від 01.03.2022) та про зменшення працівників товариства, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Враховуючи те, що у 2022 році товариством фактично не здійснювалась прибуткова господарська діяльність, що призвело до суттєвого погіршення фінансового стану, відповідач вважає, що покладення на нього додаткового фінансового тягаря призведе до неможливості відновлення платоспроможності товариства.

Крім того, на думку відповідача, заявлені позивачем майнові вимогі є неспівмірними зі збитками позивача, яких він взагалі не поніс.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, оскільки вважає, що останній мав можливість у вересні 2021 року подати уточнену заявку на величину річної замовленої потужності на 2022 рік, проте цього не зробив.

За твердженнями позивача, для господарської діяльності відповідач мав закуповувати сировину саме восени 2021 року, а тому введений воєнний стан жодним чином не вплинув на укладення контрактів та закупівлю сировини для роботи відповідача у спірний період.

Позивач зазначає, що забезпечення своєчасних розрахунків споживачів, у томі числі відповідача, створювало б для позивача фінансову можливість для забезпечення відновлення та функціонування газорозподільної системи в межах Чернігівської області.

Стосовно наявності підстав для зменшення штрафу відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а також заперечення позивача, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення штрафу до 1,00 грн.

Так, за доводами відповідача неможливість отримати від контрагентів сировину та виробляти цукор у 2022 році призвела до призупинення діяльності товариством та, як наслідок, погіршення фінансового становища.

Разом з тим, загальновідомою обставиною є те, що збір врожаю цукрового буряка в Україні відбувається у вересні-жовтні місяці.

Тобто підприємство, яке займається виробництвом цукру, може отримати цукровий буряк нового врожаю лише восени, а отже до цього часу виробник здійснює переробку буряка врожаю минулого року або призупиняє свою діяльність.

Як зазначає сам відповідач, його господарська діяльність має сезонний характер, а переробка цукрового буряка здійснюється протягом 2-3 місяців.

Зазначена обставина також підтверджується актами приймання-передачі природного газу, з яких вбачається, що найбільше газу відповідач споживав протягом вересня-листопада (декілька мільйонів м3), в інші місяці споживання газу було незначним.

При цьому місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2022 рік визначалась як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єктів відповідача, про що було відомо відповідачу.

Тобто відповідач за послуги з розподілу природного газу повинен був сплачувати позивачу кожного місяця однакову суму, незалежно від обсягу споживання природного газу у конкретному місяці.

Відтак, враховуючи сезонність своєї господарської діяльності, відповідач міг та мав передбачити свої обов`язкові витрати та акумулювати кошти, необхідні для їх оплати, у тому числі до моменту отримання сировини нового врожаю, а також прибутку від продажу цукру.

Крім того, відповідач прийняв рішення про призупинення господарської діяльності на 2022 рік ще 01.03.2022, а отже міг одразу звернутись до позивача із заявою про припинення газопостачання та/або розірвання спірного договору і тим самим взагалі запобігти виникненню спірної заборгованості.

Проте відповідач лише через півтора місяці направив позивачу відповідний лист, будь-яких обґрунтувань та доказів неможливості вирішити це питання раніше відповідач суду не надав.

Не надав відповідач і доказів його фінансового стану, на погіршення якого він посилається.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо активних бойових дій в Чернігівській області в квітні, оскільки загальновідомою обставиною є те, що з Чернігівської області російська армія вийшла ще в перших числах квітня, а об`єкти газоспоживання відповідача, як той сам зазначив у судовому засіданні, в окупації не перебували, фізично не пошкодженні.

При цьому, жодних доказів втрати або неможливості реалізації внаслідок збройної агресії цукру, виробленого восени 2021 року, за рахунок чого відповідач міг би розрахуватись з контрагентами, він не надав.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів наявність виняткових обставин, якими він обґрунтовує підстави для зменшення штрафних санкцій, у зв`язку з чим суд відхиляє клопотання відповідача у повному обсязі.

В той же час, суд вважає, що зменшення розміру неустойки до 1,00 грн нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Крім того, суд зазначає, що відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем умов Типового договору не може бути підставою для зменшення пені. Слід зазначити, що пеня стягується за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки, чи ні.

Заявлена до стягнення сума пені становить майже 23,3% від суми заборгованості, а отже її розмір не є надмірним.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 13 945,89 грн (929 725,96 грн*1,5%).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 13 945,89 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Линовицький цукрокомбінат «Красний» (код ЄДРПОУ 00372629, вул. Заводська, 4, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (код ЄДРПОУ 03358104, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) 675 711,91 грн заборгованості за надані послуги з розподілу газу, 157 542,69 грн пені, 11 385,28 грн 3% річних, 85 086,08 грн інфляційних втрат та 13 945,89 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 30.01.2023.

Суддя В. В. Шморгун


Суд	Господарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення	24.01.2023
Оприлюднено	31.01.2023
Номер документу	108653068
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг