Постанова

від 27.01.2023 по справі 14/338

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 14/338

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Антимонопольного комітету України (далі - АМК, скаржник)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 (суддя - Картавцева Ю.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (колегія суддів: Зубець Л.П. (головуючий), судді: Гаврилюк О.М., Алданова С.О.)

за заявою АМК

про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу

у справі №14/338

за позовом АМК

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Технології Освіти» (далі - ТОВ «Сучасні Технології Освіти»)

про стягнення 2 000 грн.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для видачі дубліката наказу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог, рішення суду першої інстанції та заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу

1.1. АМК у липні 2009 року звернулося до суду з позовом до ТОВ «Сучасні Технології Освіти» про стягнення 1 000, 00 грн штрафу та 1 000, 00 грн пені.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 у справі №14/338 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України (на рахунок Управління Державного Казначейства у Солом`янському районі міста Києва, код 26077951, МФО 820019, р/р 31118106700010, код платежу 21081100, символ звітності 106) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1 000, 00 грн штрафу, 1 000, 00 грн пені, 102, 00 грн державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1.3. АМК 01.07.2022 звернулось до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу.

1.3.1. Заява мотивована тим, що на виконання рішення судом видано наказ від 09.11.2009 №14/338, який судом направлено на виконання до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - ДПІ у Печерському районі міста Києва), та який у подальшому перенаправлено за належністю до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві), однак до нині рішення суду не виконане, кошти з боржника не стягнуті. Комітет відзначає, що неодноразово звертався до ВДВС з листами, в яких просив повідомити про надходження на адресу ВДВС наказу суду, а також повідомити про хід виконавчого провадження, проте жодних відповідей, а також постанов прийнятих в ході виконавчого провадження, щодо виконання наказу суду, АМК не було отримано.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі №14/338 у задоволенні заяви АМК про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дубліката наказу у справі №14/338 відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 апеляційну скаргу АМК залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі №14/338 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АМК просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №14/338, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву АМК про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу від 09.11.2009 №14/338.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції АМК вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень зі справи є неправильне застосування та тлумачення підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ ГПК України, порушення частини першої статті 329 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та неправильне застосування Закону України «Про виконавче провадження» під час оцінки підстав для поновлення строку пред`явлення наказу суду до виконання з посиланням на статті 5, 11, 12, 14, 15 19, 28 цього Закону.

3.2.1. Скаржник наголошує, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається, зокрема і у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю виконати судове рішення. У такому випадку строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Відтак, на думку заявника, оскільки АМК не отримувало, як стягувач, постанов, зокрема і постанови про повернення виконавчого документа разом з оригіналом наказу стягувачу, прийнятих у ході виконавчого провадження, строк на пред`явлення наказу не переривався. Крім того, АМК наголошує, що оригінал наказу помилково був направлений судом першої інстанції до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

3.2.2. АМК зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили підпункт 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, оскільки ГПК України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу.

3.2.3. Також скаржник вказує, що бездіяльність ВДВС призвела до порушення інтересів держави та уникнення боржником відповідальності.

4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу.

4.1. Відзиву на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходило.

5. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду заяви

5.1. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 у справі №14/338 видано наказ від 09.11.2009 №14/338 (далі - наказ), який пред`явлено до виконання до ДПІ у Печерському районі міста Києва.

5.2. ДПІ у Печерському районі міста Києва листом від 05.03.2010 №11115/10/10-209 (далі - Лист від 05.03.2010) повідомила, що наказ направлено за належністю до ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві.

5.2.1. Відповідно до вказаного Листа від 05.03.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва також повідомила, що 13.01.2010 до ДПІ надійшли від ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2010 про стягнення з ТОВ "Сучасні технології освіти" штрафу та пені у розмірі 2 000,00 грн. Станом на 03.03.2010 до ДПІ у Печерському районі міста Києва іншої інформації щодо примусового виконання рішень Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 у справах №14/337 та №14/338 не надходило.

5.3. Станом на день розгляду заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дубліката наказу у суді відсутня належним чином засвідчена копія наказу Господарського суду міста Києва у справі №14/338.

5.4. Крім того, позивачем заявлялось клопотання у суді апеляційної інстанції про поновлення строку для надання доказів у справі №14/338, а саме:

- копії листа АМК від 12.04.2010 №21-19/02-3056 разом з копією повідомлення про вручення поштового відправлення №3151661;

- копії листа Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 17.02.2012 №1521/0/11-12;

- копії листа АМК від 04.11.2013 №300-29/03-10670 разом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0303507141458;

- копій листів АМК від 02.02.2016 №300-29/02-931 та №300-29/02-933 разом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0303504398962;

- копії листа АМК від 05.05.2021 №300-29/02-6962 разом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0303505609916;

- копії листа АМК від 06.09.2021 №300-29/02-13022 разом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0303506647005.

5.4.1. Водночас вищенаведені документи судом до розгляду не прийнялись, оскільки заявник всупереч вимогам частини третьої статті 269 ГПК України не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.5. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди виходили з такого:

? заявником не надано суду доказів того, що ним пропущено строк на пред`явлення наказу до виконання;

? заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення наказу господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин, відтак це є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача в частині відновлення строку для пред`явлення до виконання наказу;

? оскільки у задоволенні заяви про відновлення строку для пред`явлення до виконання відмовлено, заява про видачу дубліката наказу у справі №14/338 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI ГПК України, а тому не підлягає задоволенню.

? при цьому судами враховано, що матеріали справи №14/338 за позовом АМК до ТОВ "Сучасні Технології Освіти" про стягнення 1 000,00 грн штрафу та 1000,00 грн пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) знищені, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, а заявником не надано належним чином засвідчену копію наказу Господарського суду міста Києва у справі №14/338.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 у справі №14/338 у відкритті касаційного провадження в частині оскарження відмови у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено, оскільки ухвала суду першої інстанції в цій частині, після її перегляду в апеляційному порядку, не підлягає перегляду в касаційному порядку; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АМК в частині оскарження відмови у видачі дубліката на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №14/338 в частині відмови у видачі дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 № 14/338 за заявою АМК.

7.2. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень в частині відмови у видачі дубліката наказу, Верховний Суд зазначає таке.

7.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 у справі №14/338 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1 000, 00 грн штрафу, 1 000, 00 грн пені, 102, 00 грн державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.5. АМК 01.07.2022 звернулось до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дубліката наказу у справі №14/338

7.6. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

7.7. Відповідно до статті 116 ГПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається

стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

7.8. Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі - чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

7.9. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.

7.10. Відповідно до приписів статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

- виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

- посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

- інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

7.11. Даним нормам Закону України «Про виконавче провадження» кореспондують пункти 1.1., 2.1.3, 3.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція).

7.12. Як вбачається з резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 до стягнення підлягало:

- 1 000, 00 грн штрафу та 1 000, 00 грн пені,

- 102, 00 грн державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.13.Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

7.14. Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

7.15. Відтак, доводи скаржника про те, що судом невірно визначено стягувача у справі та помилково направлено виконавчі документи на адресу Державної податкової інспекції, мають досліджуватись через призму статті 116 ГПК України, статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 2.1.3 Інструкції в контексті визначення наявності права у особи звертатись з такою заявою .

7.15.1.Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

7.15.2.Водночас вказані обставини залишились поза увагою суду, про що свідчить зміст судових рішень. Вказані обставини є важливими і вагомими для визначення можливості/неможливості видати дублікат наказу саме АМК з огляду на його твердження. Адже з вимогою про видання дубліката наказу може звернутись: стягувач, державний виконавець,приватний виконавець. А дублікат виконавчого документа як документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа, відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

7.16. Проаналізувавши зміст підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: - втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та

- звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

7.17. Верховний Суд акцентує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

7.18. Колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12 тощо, де відзначено, що обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

7.19. Так, обґрунтовуючи свої доводи касаційної скарги, АМК вказує, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу, адже заявник не зобов`язаний наводити причини втрати наказу.

7.20. Щодо цих доводів Суд виходить з того, що зі змісту оскаржуваних судових рішень (в частині, що переглядається) господарські суди, відмовляючи у видачі дубліката наказу, виходили зовсім з інших підстав, а саме з причин недоведеності заявником обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу господарського суду до виконання та відсутності наказу в суді.

7.21. Так, відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

7.22. При цьому згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

7.23. Відповідно до приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.24. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

7.25. При цьому суд звертає увагу, що за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

7.26. Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що АМК не надав доказів щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу господарського суду до виконання.

7.26.1. При цьому зі змісту постанови господарського суду апеляційної інстанції, вбачається, що АМК до апеляційної скарги подало додаткові докази з клопотанням про поновлення строку на подання таких доказів. Водночас суд апеляційної інстанції відмовив АМК у поновленні строку на подання додаткових доказів, з підстав відсутності обґрунтування неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції.

7.26.1.1. В цій частині заперечень щодо застосування норм права судом апеляційної інстанції скаржником не наводиться та не оскаржується.

7.27. Разом з тим, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги в частині того, що суди попередніх інстанцій, зосередившись на оцінці поважності причин пропуску строку, застосовуючи підпункт 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України не встановили, чи є відповідний строк закінченим з огляду на приписи законодавства, в тому числі щодо його переривання пов`язаним із пред`явленням виконавчого листа до виконання та поверненням стягувачу, тощо.

7.28. З огляду на це Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

7.29. Під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою, обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

7.30. Статтею 22 названого Закону «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції) унормовано, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання.

7.30.1. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

7.30.2. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

7.31. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції) унормовано, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

7.32. Верховний Суд неодноразово наголошував, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання (див. постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 11.03.2021 у справі №910/2954/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425).

7.33. Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання належною особою відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення .

7.34. Так, суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи відмову у видачі дубліката наказу, вказали, що заявником не доведено поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявником не надано належним чином завіреної копії наказу, у той час як матеріали справи знищені, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити.

7.34.1. При цьому суди в оскаржуваних судових рішеннях посилались і на те, що заявником не надано суду доказів того, що ним пропущено строк на пред`явлення наказу до виконання.

7.35. Такі висновки є такими, що суперечать один одному. Адже, якщо судом встановлено, що строк не пропущений, то відповідно не потрібно встановлювати обставин поважності/неповажності пропуску такого строку та поновлювати його.

7.36. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 вказала, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

7.37. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу, оскільки не встановили обставин, чи має право АМК подавати таку заяву, у якій сумі та чи подана заявником така заява у строк/поза межами строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що призвело до порушення підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

7.38. Отже, судові рішення попередніх інстанцій в частині розгляду заяви АМК про видачу дубліката наказу від 09.11.2009 у справі №14/338 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині.

7.39. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

7.40. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

7.41. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 «Глоба проти України», пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

7.42. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

8.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.3. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

8.4. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи АМК викладені у касаційній скарзі є частково обґрунтованими, отже, касаційну скаргу необхідно частково задовольнити. Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині розгляду заяви АМК про видачу дубліката наказу від 09.11.2009 у справі №14/338 з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

9.2. За наслідками касаційного перегляду рішення та постанови судів попередніх інстанцій в частині стягнення судового збору у цій справі, з огляду на статті 129, 315 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №14/338 в частині розгляду заяви Антимонопольного комітету України про видачу дубліката наказу від 09.11.2009 №14/338 скасувати, а справу №14/338 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова