Постанова

від 24.01.2023 по справі 757/23894/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № № 757/23894/14-к

провадження № 51-3865 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року про повернення апеляційної скарги.

Обставини справи

1. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року накладено арешт на 50,0278 % статутного капіталу (корпоративних прав) ТОВ «Столичний стиль» (ЄДРПОУ № 37040295), що належать підозрюваному ОСОБА_7 .

2. 21 травня 2021 року захисник ОСОБА_7 оскаржив цю ухвалу до Київського апеляційного суду, який ухвалою від 30 червня 2021 року повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 3 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки вона подана після закінчення строку на апеляційне оскарження і питання про поновлення строку не порушувалось.

Вимоги і доводи касаційної скарги

3. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

4. Він вважає, що строк на апеляційне оскарження не було пропущено, оскільки копію оскаржуваної ухвали він отримав лише 20 травня 2021 року, апеляційну скаргу подав 21 травня 2021 року, а апеляційна інстанція не мала доказів вручення власнику майна або його представнику ухвали про арешт майна раніше 20 травня 2021 року.

Позиції учасників касаційного розгляду

6. Під час касаційного розгляду прокурор просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

7. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

5. До початку касаційного розгляду адвокат ОСОБА_6 повідомив, що його повноваження захисника у цьому провадженні припинилися.

Оцінка суду

8. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

9. Доводи скарги зводяться до того, що перебіг строку на апеляційне оскарження у цьому випадку розпочався 20 травня 2021 року, коли захисник

отримав ухвалу слідчого судді, а тому апеляційна скарга була подана вчасно.

10. Суд зазначає, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді у цьому випадку може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК), а - якщо її було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, - з дня отримання нею копії судового рішення (абзац 2 частини 3 статті 395 КПК).

11. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку на апеляційне оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.

13. Згідно з позицією Суду, що міститься в постанові від 04 листопада 2019 року у справі № 760/12179/16-к,[1]якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

14. Однак обставини в цьому провадженні, відрізняються від обставин, що розглядалися у згаданій постанові.

15. Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої правила, що визначають формальні вимоги і строки, яких слід дотримуватися при поданні скарг, призначені для забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.[2] Ці правила та їх застосування не може перешкоджати заявникам використовувати доступні засоби правового захисту,[3] і кожен випадок має оцінюватися у світлі особливостей відповідного провадження.[4]Застосовуючи процесуальні правила, суди мають уникати як надмірного формалізму, що може підірвати справедливість процесу, так і надмірної гнучкості, яка може позбавити будь-якого значення процесуальні вимоги закону.[5]

16. Також ЄСПЛ зазначав, що від сторін цивільного провадження вимагається проявити старанність виконанні процесуальних кроків, що стосуються їх справи.[6]

17. Суд звертає увагу, що у цьому випадку ухвала слідчого судді була оскаржена до апеляційної інстанції майже через 7 років з часу її постановлення. Такий значний строк, протягом якого особа не здійснювала будь-яких юридичних кроків щодо оскарження обмежень, накладених на її майно, зобов`язує суди з`ясувати, чи свідчить поведінка сторін провадження про добросовісне використання своїх процесуальних повноважень.

18. Суд відзначає, що ухвала слідчого судді від 21 серпня 2014 року не була єдиною такого роду ухвалою у кримінальному провадженні № 42014000000000369. Аналіз судових рішень у цьому провадженні, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄРДСР), свідчить про те, що протягом 2014 року ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва, у тому числі й оскарженою ухвалою, в цьому ж кримінальному провадженні було накладено арешт на різноманітне майно ОСОБА_7 .

19. Крім того, ряд таких ухвал слідчих суддів були оскаржені у апеляційному порядку його представниками ще у 2015 році. Наприклад, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2015 року за результатами розгляду апеляційної скарги представника АО «АВЕР ЛЕКС» адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 залишено без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року, якою було накладено арешт на банківський рахунок ОСОБА_7 , відкритий ТОВ «Мако-Трейдінг» у банку ПАТ «Радикал Банк» (МФО 319111).[7]

20. Суд також відзначає, що, виходячи з оприлюднених судових рішень, з 2015 по 2019 рік представництво інтересів ОСОБА_7 у цьому провадженні здійснювало АО «АВЕР ЛЕКС».

21. Крім того, в матеріалах провадження міститься фотокопія протоколу від 22 жовтня 2019 року про ознайомлення захисника підозрюваного адвоката АО «АВЕР ЛЕКС» ОСОБА_9 з матеріалами досудового розслідування у цьому ж провадженні, відповідно до якого захисник шляхом фотографування ознайомився з матеріалами, які включали у тому числі й оскаржену ухвалу слідчого судді.

22. Таким чином, Суд доходить висновку, що станом на 2015 рік захисники ОСОБА_7 , які на той період часу здійснювали представництво його інтересів, були обізнані про кримінальне провадження № 42014000000000369 та про накладення арешту на різні види майна ОСОБА_7 і повідомляли йому про ці обставини.

23. Суд також зазначає, що відповідно до статті 371 КПК судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. В електронному вигляді вони оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису. За вимогами пункту 1 розділу ІІІ Порядку ведення ЄДРСР електронний примірник судового рішення оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС.

24. Серед судових рішень, оприлюднених в ЄДРСР за результатами пошуку за ключовим словом «42014000000000369», відображена й оскаржена ухвала слідчого судді від 21 серпня 2014 року, яка оприлюднена 14 грудня 2015 року[8] і з цього часу доступна для загалу.

25. Суд бере до уваги висновки ЄСПЛ про те, що система загальної публікації рішень, яка враховує справедливий баланс між інтересами органів влади і зацікавлених осіб, зокрема, надаючи останнім ясну, практичну і ефективну можливість оскаржити рішення, не становить непропорційне втручання у право на доступ до суду.[9]Також ЄСПЛ зазначав, що неповідомлення сторін органами влади про прийняте рішення хоча і може бути підставою для його апеляційного перегляду через значний часу після його ухвалення, але й тоді така можливість не буде необмеженою, оскільки сторони через розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження.[10]

26. Виходячи з наведеного, Суд вважає, що починаючи з 14 грудня 2015 року і у будь-якому разі не пізніше 22 жовтня 2019 року як сам ОСОБА_7 , так і його захисники не були позбавленні можливості ознайомитися зі змістом оскарженої ухвали слідчого судді та оскаржити її до апеляційного суду.

27. Також з клопотання від 05 травня 2021 року захисника ОСОБА_6 до Печерського районного суду м. Києва про надання копії ухвали слідчого судді від 21 серпня 2014 року випливає, що про цю ухвалу захиснику стало відомо з відкритих даних ЄДРСР. Тобто ще до 05 травня 2021 року стороні захисту було достеменно відомо про цю ухвалу.

28. Зміст ухвали містив мотиви цього рішення, що давало можливість оскаржити її до апеляційної інстанції. Однак захисник звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу слідчого судді лише 21 травня 2021 року.

30. За таких обставин Суд уважає, що лише посилання на день отримання паперової копії оскарженої ухвали у суді першої інстанції не є достатнім для висновку, що строк апеляційного оскарження у цьому випадку розпочав свій перебіг 20 травня 2021 року, оскільки сторона захисту не здійснила усіх необхідних дій для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

31. На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду є умотивованою та такою, що відповідає положенням статей 395, 399 КПК, а касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року про повернення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] https://reyestr.court.gov.ua/Review/85542805

[2] Canete de Goni v. Spain, no. 55782/00, § 36, ECHR 2002-VIII

[3] Miragall Escolano and Others v. Spain, nos. 38366/97 and 9 others, § 36, ECHR 2000-I; Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic, no. 46129/99, § 51, ECHR 2002-IX

[4] Kursun v. Turkey, no. 22677/10, §§ 103-104, 30 October 2018

[5] Hasan Tunc and Others v. Turkey, no. 19074/05, §§ 32-33, 31 January 2017

[6] Bakowska v. Poland, no. 33539/02, § 54, 12 January 2010

[7] https://reyestr.court.gov.ua/Review/48115082

[8] https://reyestr.court.gov.ua/Review/54245021

[9] Geffre v. France (dec.), no. 51307/99, ECHR 2003-I (extracts)

[10] Aleksandr Shevchenko v. Ukraine, no. 8371/02, § 27, 26 April 2007; Trukh v. Ukraine (dec.), no. 50966/99, 14 October 2003; Ponomaryov v. Ukraine, no. 3236/03, § 41, 3 April 2008