Рішення від 23.01.2023 по справі 161/9377/22

Справа № 161/9377/22

Провадження № 2/161/721/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Пушкарчук В.П.

з участю секретаря судового засідання - Фурман Ю.В.

представника позивача - Хвищук Н.В.

представника відповідача - Вавринюк Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи, -

ВС Т А Н О В И В:

19.07.2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 04.07.2019 року близько 10:00, ОСОБА_2 , керуючи велосипедом по вул. Карпенка-Карого в м. Луцьку, рухаючись зі сторони вул. Конякіна в напрямку до пр-ту Перемоги, поблизу будинку № 2, під час об`їзду автомобіля Ford Transit Connect, д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований і за кермом якого знаходився ОСОБА_3 , потрапив під колеса автомобіля ГАЗ 5201, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався ліворуч від велосипедиста в попутному напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_2 загинув на місці події. За фактом вказаної ДТП СУ ГУНП у Волинській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12019030000000515 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за результатами якого 30.09.2020 року винесено постанову про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу злочину. Разом з тим, на момент ДТП, ОСОБА_4 , котрий керував транспортним засобом ГАЗ 5201, д.н.з. НОМЕР_2 , перебував у трудових відносинах із КП «Луцьке підприємство електротранспорту», цивільно-правова відповідальність якого була застрахованою у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС». Вказує, що після втрати свого чоловіка - ОСОБА_2 у позивачки стався ішемічний інсульт, на часткове відновлення після якого вона змушена була витрачати кошти на придбання лікарських засобів на загальну суму 1210,29 грн. Крім того, нею понесені витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника в загальному розмірі 49210 грн. У свою чергу, вона перебувала на утриманні загиблого, у зв`язку з чим існує необхідність у присудженні на її користь щомісячних платежів в розмірі середньомісячного заробітку (доходу) чоловік. Також, внаслідок загибелі ОСОБА_2 їй було завдано неабиякої моральної шкоди. Враховуючи наведене, а також наявність діючого на момент розглядуваної ДТП полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/1672618, укладеного 15.01.2019 року між КП «Луцьке підприємство електротранспорту» та ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», просить суд:

1) стягнути з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на свою користь 50000 грн. моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я потерпілого, а також 50420,29 грн. матеріальної шкоди;

2) зобов`язати КП «Луцьке підприємство електротранспорту»щомісяця сплачувати на свою користь 1540, 62 грн. довічно;

3) стягнути з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС»на свою користь кошти на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого в розмірі 105000 грн.;

4) стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені нею судові витрати по справі.

02.12.2022 року від КП «Луцьке підприємство електротранспорту» надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень щодо позову зазначено, що відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/1672618, укладеного 15.01.2019 року між КП «Луцьке підприємство електротранспорту» та ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», страхових несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю в межах 200000 грн., та за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн. Натомість, враховуючи обставини загибелі ОСОБА_2 , шкоду потерпілій стороні було завдано внаслідок непереборної сили - випадкового та неочікуваного падіння загиблого, а тому на КП «Луцьке підприємство електротранспорту» не може бути покладено обов`язок із відшкодування позивачці шкоди (у тому числі і моральної), завданої внаслідок смерті її чоловіка. У свою чергу, винною особою у розглядуваній трагічній ДТП вважає саме ОСОБА_3 , водія автомобіля Ford Transit Connect, д.н.з. НОМЕР_1 . Одночасно з цим, має місце груба необережність потерпілого, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди. На підставі наведеного, у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, які викладені у позовній заяві та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову посилаючись на обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі, будь-які заяви чи клопотання, а також відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.07.2019 року близько 10:00, ОСОБА_2 , керуючи велосипедом по вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку, рухаючись зі сторони вул. Конякіна в напрямку до пр-ту Перемоги, поблизу будинку № 2, під час об`їзду автомобіля Ford Transit Connect, д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований і за кермом якого знаходився ОСОБА_3 , потрапив під колеса автомобіля ГАЗ 5201, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався ліворуч від велосипедиста в попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 загинув на місці події.

Із матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на момент розглядуваної ДТП, водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із КП «Луцьке підприємство електротранспорту».

У свою чергу, відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ 5201, д.н.з. НОМЕР_2 , яким є КП «Луцьке підприємство електротранспорту», застрахована згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/1672618 від 15.01.2019 року у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».

За фактом ДТП, яка сталася 04.07.2019 року близько 10:00, по вул. Карпенка-Карого, 2, у м. Луцьку,СУ ГУНП у Волинській області 04.07.2019 року було внесено відомості до ЄРДР за № 12019030000000515 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В рамках здійснення вказаного кримінального провадження, на підставі проведення судово-медичної експертизи, встановлено, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 став наїзд на нього транспортного засобу ГАЗ 5201, д.н.з. НОМЕР_2 .

У своєму позові ОСОБА_1 , яка є дружиною загиблого ОСОБА_2 , просить стягнути на свою користь із заподіювача шкоди - КП «Луцьке підприємство електротранспорту» (в порядку ст. 1172 ЦК України) та його страховика - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», моральну та матеріальну шкоди, завдану їй внаслідок смерті її чоловіка.

Згідно ст. ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Особа також має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, з-поміж іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Частиною 1 ст. 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно ст. ст. 22, 23 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи діючі норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у постанові від 18.03.2021 року у справі № 373/2298/17, у постанові від 05.10.2022 року у справі № 208/4598/21 (провадження №61-6997св22), сформулювала наступний висновок: «коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди».

Згідно ст. 1 ЗУ «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Аналіз норм ст. 1187 та ст. 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної безпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 05.12.2018 року (справа № 426/16825/16-ц).

Так, у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК).

У п. 7 даної Постанови також вказано, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події, тобто ті, які мають зовнішній характер.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.10.2020 року у справі № 445/370/19 зробив висновок про те, що непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі № 532/1374/18 міститься наступний висновок: «Відсутність у водія технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію або передбачив проте не міг її відвернути».

Обов`язок доведення наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди. Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах: від 05.06.2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15.08.2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св 18); від 02.10.2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11.12.2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Разом з тим, як встановлено судом, за наслідками здійснення кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019030000000515 від 04.07.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (за фактом загибелі ОСОБА_2 ), старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у Волинській області підполковником поліції Радахевич О.Ю. було винесено постанову про закриття кримінального провадження від 30.04.2020 року.

Вищевказаною постановою було встановлено, що в діях водія автомобіля ГАЗ 5201, д.н.з. НОМЕР_2 , відсутні будь-які порушення Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Відтак, у даному випадку має місце відсутність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: відсутність причинно-наслідкового зв`язку між вчиненими діями та наслідком.

Зокрема, зі змісту постанови органу досудового розслідування слідує, що оскільки автомобіль ГАЗ 5201, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 рухався попереду і зліва від велосипедиста ОСОБА_2 , тому водій даного транспортного засобу фізично не міг бачити велосипедиста, який рухався позаду нього, та не міг передбачити його раптове падіння в бік автомобіля. А тому, водій ОСОБА_4 не міг будь-яким чином змінити рух автомобіля ГАЗ 5201, д.н.з. НОМЕР_2 , тобто він не мав будь-якої технічної можливості уникнути або унеможливити наїзд на велосипедиста, який раптово втратив рівновагу та зненацька впав саме під задні колеса цього автомобіля.

Враховуючи всі обставини розглядуваної ДТП, кримінальне провадження № 12019030000000515 було закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На переконання суду, вищевказані невідворотні за встановлених умов події, які мають зовнішній характер, були непереборною силою, що призвели до трагічної загибелі велосипедиста ОСОБА_2 .

Слід зауважити, що постанова старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у Волинській області підполковником поліції Радахевич О.Ю. від 30.04.2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019030000000515 від 04.07.2019 року, є чинною, а тому, в силу положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України, має преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

З огляду на вищевказані обставини, на КП «Луцьке підприємство електротранспорту» не може бути покладено обов`язок по відшкодуванню позивачу шкоди (у тому числі і моральної), завданої внаслідок смерті фізичної особи - ОСОБА_2 а тому, як наслідок, й у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» не виник такий обов`язок на підставі полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/1672618 від 15.01.2019 року.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Луцьке підприємство електротранспорту», ПрАТ «Ск «ЮНІВЕС» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи в повному обсязі.

На підставі положення ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по даній спві суд вважає за необхідне залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст. 1187, 1194 ЦК України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачі: Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту», адреса: 43018, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Даньшина, 1/52, код ЄДРПОУ 03327931.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, код ЄДРПОУ 32638319.

Повний текст рішення складено 27 січня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук