Постанова

від 19.04.2023 по справі 161/9377/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9377/22 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/346/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Ганжа М. І.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача: КП «Луцьке підприємство електротранспорту» Вавринюк Н. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_2 , поданою від її імені представником ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 04.07.2019 приблизно о 10 годині її чоловік ОСОБА_3 , керуючи велосипедом по вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку, рухаючись зі сторони вул. Конякіна у напрямку до пр-ту Перемоги поблизу будинку № 2, під час об`їзду автомобіля «Ford Transit Connect» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований і за кермом якого знаходився ОСОБА_4 , потрапив під колеса належного відповідачу КП «Луцьке підприємство електротранспорту» автомобіля «ГАЗ 5201» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який рухався ліворуч від велосипедиста у попутному напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_3 загинув на місці події.

За фактом вказаної ДТП СУ ГУНП у Волинській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12019030000000515 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за результатами якого 30.04.2020 винесено постанову про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу злочину.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність КП «Луцьке підприємство електротранспорту» була застрахованою у відповідача ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».

Звичайна необережність або вина, допущені потерпілим у ДТП не можуть впливати на розмір відшкодування або на звільнення від відшкодування у розумінні вимог ст. 1193 ЦК України. Доказів грубої необережності велосипедиста ОСОБА_3 в ході кримінального провадження не встановлено.

Після втрати чоловіка у неї стався ішемічний інсульт, на часткове відновлення здоров`я після якого вона витратила кошти на придбання лікарських засобів на загальну суму 1210,29 грн.

Також понесені витрати на поховання і спорудження надгробного пам`ятника на загальну суму 49210 грн.

Крім того, вона перебувала на утриманні чоловіка, що стверджується відповідною довідкою Пенсійного фонду України у Волинській області про отримання нею пенсії у зв`язку із втратою годувальника, у зв`язку з чим існує необхідність у присудженні на її користь щомісячних платежів у розмірі 1540,62 грн довічно, вирахуваних з урахуванням середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.

Смертю ОСОБА_3 їй завдано істотну моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 50000 грн.

Оскільки закон дозволяє стягнути зі страхової компанії 105000 грн, то для досудового врегулювання спору вона звернулася до відповідача ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» із заявою про виплату такого страхового відшкодування, але їй було відмовлено.

Ураховуючи наведене, просила:

- стягнути з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» 50000 грн моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та 50420,29 грн майнової шкоди;

- зобов`язати КП «Луцьке підприємство електротранспорту» щомісяця сплачувати на її користь 1540,62 грн довічно;

- стягнути з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на її користь кошти на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі 105000 грн;

- стягнути з відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 від імені позивачки ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач КП «Луцьке підприємство електротранспорту», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» відзив на апеляційну скаргу не подало

У судовому засіданні представник позивачки апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник відповідача КП «Луцьке підприємство електротранспорту» апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені у постанові про закриття кримінального провадження невідворотні за встановлених умов події, які мають зовнішній характер були непереборною силою, що призвели до трагічної загибелі велосипедиста ОСОБА_3 , у зв`язку із чим на КП «Луцьке підприємство електротранспорту» не може бути покладено обов`язок по відшкодуванню позивачці шкоди, у тому числі і моральної і, як наслідок, у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» не виник такий обов`язок на підставі полісу від 15.01.2019.

Проте, до таких висновків суд частково дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху (далі Правил) велосипед це транспортний засіб, а велосипедист це особа, яка керує велосипедом. Учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п.1.3 Правил).

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5 Правил).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

У п. 1.10 Правил визначено, що дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

перешкода для руху це нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Згідно з п. 6.7 Правил велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 Правил).

У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися (п. 10.3 Правил).

Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п. 13.1 Правил).

Згідно з п 13.3 Правил, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Безпечний інтервал це відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху (п. 1.10 Правил).

Постановою Слідчого управління ГУНП у Волинській області про закриття кримінального провадження від 30.04.2020 (а.с.31-35) встановлено, що 04.07.2019 близько 10 години ОСОБА_3 , керуючи велосипедом по вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку, рухаючись зі сторони вул. Конякіна в напрямку до пр-ту Перемоги поблизу будинку № 2, під час об`їзду автомобіля «Ford Transit Connect» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований і за кермом якого знаходився ОСОБА_4 , потрапив під колеса автомобіля «ГАЗ 5201» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався ліворуч від велосипедиста в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 загинув на місці події.

Зі змісту постанови вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 є поєднана тупа травма тіла.

В ході досудового розслідування встановлено, що відсутній контакт велосипеда з обома транспортними засобами. Велосипедист, до переїзду його автомобілем марки «ГАЗ 5201» д.н.з. НОМЕР_2 , подолав від переднього лівого колеса автомобіля марки «Ford Transit Connect» д.н.з. НОМЕР_1 відстань 6,2 м. Слідчим експериментом встановлено, що велосипедист мав можливість проїхати повз автомобіль марки «Ford Transit Connect» д.н.з. НОМЕР_1 без втрати рівноваги. Також слідчим експериментом встановлено недотримання велосипедистом безпечного інтервалу.

Зазначена постанова про закриття кримінального провадження позивачкою не оскаржувалася, набрала законної сили, що свідчить про визнання нею обставин, зазначених у постанові, у зв`язку із чим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Оскільки смерть велосипедиста ОСОБА_3 настала за наявності лише його вини, то відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України завдана позивачці майнова і моральна шкода їй не відшкодовується.

Зазначена обставина свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим у позові необхідно відмовити, але з інших підстав.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові, але при цьому дійшов помилкових висновків щодо підстав для такої відмови, то зазначена обставина відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду від 23.01.2023 у редакції цієї постанови.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 , подану від її імені представником ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя

Судді