Рішення

від 27.01.2023 по справі 559/645/21

МЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№559/645/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року смт Млинів Рівненської області Млинівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючої судді Бандури А.П.

при секретарі судового засідання Метелюк Б.І.,

за участю: представника позивача Мірчука В.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбак») в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луцьку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 березня 2017 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №8322208110 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки у рамках зарплатного проекту від 18 квітня 2013 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит з лімітом у розмірі не більше 4 000,00 грн. для проведення операцій із застосуванням картки, а відповідач зобов`язується повернути кредит позичальнику та сплатити йому проценти за користування кредитом на умовах визначених Договором в розмірі 40% річних. Кредитна лінія відкрита на строк, що відповідає строку дії основної картки, а саме до 31 травня 2018 року. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 25 лютого 2021 року має заборгованість в розмірі 10 987,46 грн.

13 липня 2021 року, від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості в якому він вказує, що сторона відповідача не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, позивач , не надавав якісну послугу, з огляду на те, що він не виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені договором, оскільки за весь період дії Кредитної лінії з 29 березня 2017 року по 31 травня 2018 року ні разу не зробив списання по тілу кредиту, а робив списання лише відсотків. Він, відповідач, ж в свою чергу вважав, що позивач сумлінно виконує умови договору, списує не лише відсотки, а і тіло кредиту, а тому був переконаний ,що заборгованості не має.

У вересні місяці 2017 році він, відповідач, звільнився з роботи. Згідно п. 4.3.7 Договору від 16 квітня 2013 року банк має право внести картки клієнта до стоп списка.через 3 банківські дні після звільнення Клієнта з Організації, якщо клієнт не зявився в Банк протягом зазначеного строку для укладання нового договору на обслуговування КР. Банк даного пункту договору не виконав, про що свідчить нарахування відсотків та пені після звільнення з роботи, тобто з вересня місяця 2017 року.

Вважає, якби банк виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, виконував сумлінно вимоги та умови договору то у нього не виникло б такої заборгованості. Він вважає, що банк порушив захищене законом моє право споживача на належну, без недоліків, якість товару, що призвело до виникнення мого боргу та подачу банком позову.

Представник позивача Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - Мірчук В.В. подав до суду додаткові письмові пояснення з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, наголосив, що відповідно18 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством „Державний експортно- імпортний банк України'', в особі філії АТ „Укрексімбанк" у м. Луцьку (далі - Банк/Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт/Відповідач) укладено Договір №8322208110 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту. В подальшому сторонами 29 березня 2017р. було укладено Додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору (Додаткова угода № 1 від 29 березня 2017 року далі - Договір), згідно умов якої договір від 18 квітня 2013р. повністю викладено в новій редакції.

Кредитна лінія відкривається на строк, що відповідає строку дії основної картки, а саме до 31 травня 2018 року, (п.2.6. Договору).

Згідно п.2.10. Договору за користування кредитом Клієнт зобов`язаний щомісячно сплачувати Банку проценти, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 40,00 % річних.

Відповідно до п.7.2.14 Договору Клієнт зобов`язується погашати Банку усю існуючу заборгованість за Кредитом щоразу у день припинення дії Кредитної лінії.

Згідно з п.7.2,15 Договору Клієнт зобов`язується сплачувати Банку проценти, нараховані за користування кредитом, щомісяця не пізніше останнього Банківського дня місяця, наступного за місяцем, у якому вони були нараховані, а у разі припинення дії Кредитної лінії - не пізніше першого Банківського дня, наступного за днем, у який Клієнт зобов`язаний погасити Банку усю існуючу заборгованістю за Кредитом у зв`язку з припиненням дії Кредитної лінії.

Разом з тим, Відповідачем порушено строки погашення Кредиту та процентів за Кредитом.

АТ «Укрексімбанк» у поданій позовній заяві заявлено вимогу про стягнення сум 3 % річних та втрат від інфляції, нарахованих на суми прострочених зобов`язань.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (саме така позиція свого часу була відображена в п.3.1. тап.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Оскільки ОСОБА_1 порушив строки повернення основного боргу та нарахованих відсотків, тому відповідно до ст. 625 ЦК України АТ «Укрексімбанк» має право заявити до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми прострочених платежів. Таке право позивача чітко передбачено статтями 625 та 1050 Цивільного кодексу України та не потребує додаткового зазначення в договорі.

Вваажає позовні вимоги АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 обґрунтованими та такми, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

В судовому засіданні, 23 січня 2023 року, представник позивача Мірчук В.В. позовні вимоги АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 підтримав повністю та просив суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що визнає позов частково. Згідний, що у нього є прострочена заборгованість по тілу кредиту, однак не згідний із стягненням з нього суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми прострочених платежів, так як він не був повідомлений про це, коли підписував договір.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 29 березня 2017 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки у рамках зарплатного проекту від 18 квітня 2013 року № 8322208110, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит з лімітом не більше 4 000,00 грн. для проведення операцій із застосуванням картки, а відповідач зобов`язується повернути кредит позичальнику та сплатити йому проценти за користування кредитом на умовах визначених Договором в розмірі 40% річних.

Відповідно до п. 2.4. договору позивач та відповідач домовилися про відкриття позивачем відповідачу кредитної лінії до карткового рахунка, у межах якої позивач надає відповідачу кредит з лімітом у розмірі не більше 4 000,00 гривень, для проведення операцій із застосуванням картки, а відповідач зобов`язується повернути кредит позивачу та сплатити йому проценти за користування кредитом на умовах визначених Договором.

Відповідно до п. 2.6. Договору кредитна лінія відкривається на строк, що відповідає строку дії основної картки, емітованої до карткового рахунка, а саме до 31 травня 2018 року.

Відповідно до п. 2.10. Договору за користуванням кредитом клієнт зобов`язується щомісячно сплачувати банку проценти нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 40 % річних.

Відповідно до п. 5.4. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком виходячи з фактичної заборгованості за кредитом на початок кожного календарного дня поточного місяця, розмірів процентних ставок, визначених згідно умов договору, фактично кількості календарних днів у поточному місяці та фактичної кількості календарних днів у поточному році. Нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює починаючи з першого календарного дня, наступного за днем видачі кредиту по день повного погашення кредиту (включно).

Відповідно до п. 7.2.15 Договору відповідач зобов`язується сплачувати позивачу проценту, нараховані за користування кредитом, щомісяця не пізніше останнього банківського дня місяця, наступного за місяцем, у якому вони були нараховані.

Однак, відповідачем зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом до договору не сплачуються.

Відповідно до п. 7.3.3. Договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі невиконання останнім будь-яких умов цього Договору, а також у разі, якщо протягом 2 календарних місяців організація не проводить зарахування заробітної плати відповідача на картковий рахунок.

(а.с.7-12)

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, заборгованість відповідача через порушення ним зобов`язань за кредитним договором станом на 25 лютого 2021 року перед банком складається:

- 3996,14 грн. - прострочена сума основного боргу;

- 5242,34 грн. - несплачені відсотки по кредиту;

- 329,44 грн. - 3 % річних від суми простроченого основного боргу,

- 261,96 грн. - 3% річних від суми прострочених відсотків,

- 655,52 грн. - втрати від інфляції (прострочений основний борг),

- 502,06 грн. - втрати від інфляції (прострочені відсотки)

Всього 10 987,46 грн.

(а.с.25)

Відповідно до розрахунку 3% ріних (відповідно до ст 625 ЦК України) за Договором №8322208110 про відкриття та обслуговування карткового рахунка з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту від 18 квітня 2013 року станом на 25 лютого 2021 року ( ОСОБА_1 ) від суми основного боргу становлять - 329,44 грн., а від суми прострочених відсотків - 261,96 грн.

(а.с.27)

Згідно з розрахунку від інфляції за Договором №8322208110 про відкриття та обслуговування карткового рахунка з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту від 18 квітня 2013 року станом на 25 лютого 2021 року ( ОСОБА_1 ) всього для основного боргну витрати інфляції становлять - 655,22 грн. та 502,06 грн. - розмір інфляції на прострочені відсотки.

(а.с.28)

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з положенням ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На даний час відповідач ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьк.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного,

керуючись ст.ст.526, 530, 625, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 19, 89, 141, 209 - 210, 258 - 259, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задоволити позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луцьку (43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 5, кож ЄДРПОУ 26196437) заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 987 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 46 копійок, що складається з:

- простроченої суми основного боргу - 3996 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень, 14 копійок;

- несплачених відсотків по кредиту - 5 242 (п`ять тисяч двісті сорок дві) гривні, 34 копійки;

- 3% річних від суми простроченого основного боргу - 329 (триста двадцять дев`ять) гривень 44 копійки;

- 3% річних від суми прострочених відсотків - 261 (двісті шістдесят одну) гривню 96 копійок;

- витрат від інфляції (просторочений основний борг) - 655 (шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 52 копійки;

- витрат від інфляції (прострочені відсотки) - 502 (п`ятсот дві) гривні, 06 копійок.

(РНОКПП ОСОБА_1 НОМЕР_1 )

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луцьку (43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 5, кож ЄДРПОУ 26196437) сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

(РНОКПП ОСОБА_1 НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складено 27 січня 2023 року.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.П. Бандура