Ухвала

від 24.01.2023 по справі 140/9521/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

24 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/9521/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Аршулік С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про зміну способу або порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської міської ради про визнання протиправним розпорядження та поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022, у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Володимир-Волинського міського голови від 02.08.2021 №244-рк «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з питань охорони здоров`я виконавчого комітету міської ради». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань охорони здоров`я виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради з 06.08.2021. Стягнуто з Володимир-Волинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 87834,78 грн з наступним відрахуванням податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказано, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань охорони здоров`я виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради з 06.08.2021 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 22771,98 грн з відрахуванням податків і зборів підлягає негайному виконанню. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

16.01.2023 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі.

Заява мотивована тим, що виконавчі листи від 04.07.2022 №7810/2022 та 7811/2022 у справі №140/9521/21 неодноразово пред`являлись до виконання до Володимир-Волинського управління Державної казначейської служби України у Волинській області для примусового виконання судових рішень шляхом стягнення коштів з боржника, однак були повернуті без виконання з тих підстав, що у боржника - Володимирської міської ради Волинської області відсутні відкриті рахунки в органах казначейства. Безпосередньо у Володимирської міської ради в даному випадку відсутня можливість виконати виконавчі документи, видані у спірних правовідносинах, натомість відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України виконавчі документи можуть бути виконані виконавчим органом Володимирської міської ради, тобто її виконавчим комітетом як головним розпорядником коштів місцевого бюджету.

З огляду на викладене, позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 01.12.2021 у справі №140/9521 в частині стягнення коштів шляхом стягнення з Володимирської міської ради через виконавчий комітет Володимирської міської ради на користь позивача коштів у розмірі 87834, 78 грн як середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 18.01.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 від 16.01.2023 про зміну порядку і способу виконання судового рішення до розгляду, призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 24.01.2023, запропоновано Володимирській міській раді до 23.01.2023 подати до суду письмові пояснення щодо поданої заяви (в тому числі щодо виконання рішення суду у даній справі).

Суд зазначає, що постановою Верховної Ради України від 15.12.2021 №1959-IX перейменовано місто Володимир-Волинський Володимир-Волинського району Волинської області на місто Володимир.

У поясненнях від 23.01.2023 №181/1.21/2-23 Володимирська міська рада заперечила відносно задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення та вказала на те, що згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі №140/9521/21 єдиним боржником у зобов`язані є виключно Володимирська міська рада.

При цьому виконавчий комітет Володимирської міської ради не входить до складу учасників судового процесу та не належить до складу сторін у правовідносинах, що стали предметом судового розгляду.

Судовим рішенням у цій справі виконавчий комітет Володимирської міської ради не визначено боржником у правовідносинах щодо відшкодування на користь позивачки коштів. Також відповідно до ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Володимирська міська рада та виконавчий комітет Володимирської міської ради є самостійними юридичними особами та самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями. Посилається на постанову Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №130/2176/17.

Володимирська міська рада просить суд прийняти дані пояснення та врахувати їх при вирішенні заяви, а також проводити розгляд заяви за відсутності її представника.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги заяви та просила змінити спосіб і порядок виконання рішення суду у даній справі.

Заслухавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, ознайомившись з поясненнями боржника, суд дійшов висновку про задоволення заяви, а саме зміни способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Володимирської міської ради з наступних мотивів та підстав.

Відповідно до ч.1-3 ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1, 3 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищенест. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Відповідно до ч.1ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертійстатті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ЗгідноБюджетного Кодексув Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України. Зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Пунктом 9Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу Українипередбачено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно з п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно з п.9 Порядку Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно ізЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З матеріалів справи вбачається, що Володимир-Волинським управлінням Державної казначейської служби України Волинської області листами від 15.07.2022 №02-05-06/929 та від 14.10.2022 №№02-05-06/1391 повернуто стягувачу ОСОБА_1 без виконання виконавчі листи Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 №7810/2022 та №7811/2022 у зв`язку із наявністю обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду, а саме у зв`язку із тим, що у боржника Володимирської міської ради Волинської області відсутні відкриті рахунки в органі казначейства (а.с.5, 6 том 3).

Листом № 02-05-06/1389 від 14.10.2022 Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України Волинської області повідомило Волинський окружний адміністративний суд про неможливість виконання виконавчих листів суду від 04.07.2022№7810/2022 та №7811/2022 у зв`язку з відсутністю боржника (Володимирської міської ради) відкритих рахунків в Управління Казначейства (а.с. 8, том 3).

Водночас, суд звертає увагу на таке.

За змістом статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 та ч, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з частиною 2 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати

У відповідності до ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцевий бюджет - це нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду(ст. 1 Бюджетного кодексу України).

Фінансові ресурси місцевого бюджету територіальної громади закріплено за виконавчими органами Володимирської міської ради, які і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, та саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.

Отже, безпосередньо в органу Казначейства в даному випадку відсутня можливість виконати виконавчі документи, видані у спірних правовідносинах, натомість виконавчі документи можуть бути виконані виконавчим органом Володимирської міської ради, тобто її виконавчим комітетом як головним розпорядником коштів місцевого бюджету.

Суд зауважує, що у випадку добровільного виконання відповідачем рішення суду кошти так само б перераховувались з рахунків виконавчих органів Володимирської міської ради.

Окрім того, як вбачається з листа міського голови від 03.11.2022 №2482/1.58/2-22 організаційне, юридичне та фінансове (кошти на судовий збір, кошти на поштово-марочну продукцію) забезпечення судового розгляду справи №140/9521/21 теж здійснювалося за рахунок коштів виконавчого комітету Володимирської міської ради (ЄДРПОУ 04051282).

Таким чином, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад немає фінансових ресурсів. У зв`язку із цим стягнення коштів за виконавчими листами повинно здійснюватися з відповідного виконавчого органу, в спірному випадку виконавчого комітету Володимирської міської ради.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2021, оскільки виконання судового рішення по даній справі щодо стягнення заборгованості - 87834,78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу 5000,00 грн з Володимирської міської ради (органу місцевого самоврядування) є неможливим, так як остання не є розпорядником бюджетних коштів та не обслуговується в Управлінні казначейства. При цьому, зміна способу і порядку виконання судового рішення жодним чином не змінює останнє по суті.

Боржник не заперечує тієї обставини, що місцева рада не обслуговується в Управлінні казначейства і саме виконавчий комітет має відкриті рахунки в органі Казначейства.

Суд критично оцінює твердження Володимирської міської ради про те, що задоволення заяви призведе до зміни боржника у зобов`язанні на юридичну особу, яка не брала участі у розгляді справи, оскільки у даному випадку йдеться виключно про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості з рахунків виконавчого комітету Володимирської міської ради.

При цьому, заміна боржника у виконавчому провадженні (чи у виконавчому листі суду) є окремою процесуальною дією, що врегульована іншими нормами КАС України, обумовлена наявністю конкретно визначених юридичних фактів. В даному випадку про заміну боржника не йдеться, оскільки правові підстави для цього відсутні. Окрім того, ухвалою суду від 22.09.2022 ОСОБА_1 було відмовлено у заміні боржника у виконавчих листах від 04.07.2022 №7810/2022 та 7811/2022, виданих Волинським окружним адміністративним судом в даній адміністративній справі.

Натомість, суд в порядку ст. 378 КАС України змінює спосіб та порядок виконання рішення суду. При цьому, боржником залишається Володимирська міська рада.

Боржник у поясненнях не навів достатніх обгрунтувань, які б слугували підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення шляхом стягнення заборгованості з рахунків виконавчого комітету Володимирської міської ради. Наміру добровільного виконання рішення суду у боржника немає також.

Суд ознайомився з постановою Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, на яку посилається боржник (як на підставу відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 ), однак вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у сукупності з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Остання у силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

У пункті 40 рішення ЄСПЛ «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19.03. 1997, заява № 18357/91, Суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Суд звертає увагу, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.01.2021у справі №140/9521/21 набрало законної сили 08.06.2022, однак позивач ОСОБА_1 уже протягом півроку не може добитися його виконання (ні у добровільному, ні у примусовому порядку). Наміру добровільного виконання рішення суду Володимирська міська рада немає, а в примусовому порядку виконати рішення суду неможливо у зв`язку з обставинами, що наведені вище. Окрім того, повідомленням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2023 виконавчий лист /№7811/2022 виданий 04.07.2022 повернутий без виконання, оскільки відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконаються органами, що здійснююсть казначейське обслуговування бюджетних коштів (а.с. 29, том 3).

Однак, держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи встановлені обставини справи (тривале невиконання рішення суду, яке набрало законної сили), зважаючи на обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та роблять його неможливим, беручи до уваги практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку про обгрунтованість заяви ОСОБА_2 та наявність правових підстав для задоволення заяви про зміну та способу порядку виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу або порядку виконання рішення суду у справі №140/9521/21 задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №140/9521/21 в частині стягнення коштів таким чином:

Стягнути з Володимирської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 35387610) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 87834,78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступним відрахуванням податків та зборів шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Володимирської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 04051282).

Стягнути з Володимирської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 35387610) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Володимирської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 04051282).

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали виготовлений 27 січня 2023 року

Суддя Т.М. Димарчук