Постанова

від 13.04.2023 по справі 140/9521/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/9521/21 пров. № А/857/3177/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.

при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Володимирської міської ради на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (суддя Димарчук Т.М., ухвалене в м. Луцьку о 10:45, повний текст складено 27.01.2023) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 140/9521/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської міської ради про визнання протиправним розпорядження та поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

03.09.2022 позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Володимир-Волинської міської ради про визнання протиправним розпорядження Володимир-Волинського міського голови від 02.08.2021 №244-рк, поновлення на посаді начальника відділу з питань охорони здоров`я виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022, у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Володимир-Волинського міського голови від 02.08.2021 №244-рк «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з питань охорони здоров`я виконавчого комітету міської ради». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань охорони здоров`я виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради з 06.08.2021. Стягнуто з Володимир-Волинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 87834,78 грн з наступним відрахуванням податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказано, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань охорони здоров`я виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради з 06.08.2021 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 22771,98 грн з відрахуванням податків і зборів підлягає негайному виконанню. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

16.01.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі.

Заяву обгрунтовує тим, що виконавчі листи від 04.07.2022 №7810/2022 та 7811/2022 у справі №140/9521/21 неодноразово пред`являлись до виконання до Володимир-Волинського управління Державної казначейської служби України у Волинській області для примусового виконання судових рішень шляхом стягнення коштів з боржника, однак були повернуті без виконання з тих підстав, що у боржника - Володимирської міської ради Волинської області відсутні відкриті рахунки в органах казначейства. Безпосередньо у Володимирської міської ради в даному випадку відсутня можливість виконати виконавчі документи, видані у спірних правовідносинах, натомість відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України виконавчі документи можуть бути виконані виконавчим органом Володимирської міської ради, тобто її виконавчим комітетом як головним розпорядником коштів місцевого бюджету.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу або порядку виконання рішення суду у справі №140/9521/21 задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №140/9521/21 в частині стягнення коштів таким чином: стягнути з Володимирської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 35387610) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 87834,78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступним відрахуванням податків та зборів шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Володимирської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 04051282); стягнути з Володимирської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 35387610) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Володимирської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 04051282).

Не погоджуючись з даною ухвалою, її оскаржила Володимирська міська рада, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених у ній підстав, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуальногоправа, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу. Зазначає, що згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі №140/9521/21 єдиним боржником у зобов`язані є виключно Володимирська міська рада. При цьому, виконавчий комітет Володимирської міської ради не входить до складу учасників судового процесу та не належить до складу сторін у правовідносинах, що стали предметом судового розгляду. Вказує, що судовим рішенням у цій справі виконавчий комітет Володимирської міської ради не визначено боржником у правовідносинах щодо відшкодування на користь позивачки коштів. Також відповідно до ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Володимирська міська рада та виконавчий комітет Володимирської міської ради є самостійними юридичними особами та самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями. Посилається на постанову Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №130/2176/17.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржувану ухвалу скасувати.

В свою чергу, позивач заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (у редакції чинній на час звернення).

Згідно з ч.1-3 ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (Закон) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до Бюджетного Кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України. Зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України передбачено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 (Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з п.6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно з п.9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що Володимир-Волинським управлінням Державної казначейської служби України Волинської області листами від 15.07.2022 №02-05-06/929 та від 14.10.2022 №№02-05-06/1391 повернуто стягувачу ОСОБА_1 без виконання виконавчі листи Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 №7810/2022 та №7811/2022 у зв`язку із наявністю обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду, а саме у зв`язку із тим, що у боржника Володимирської міської ради Волинської області відсутні відкриті рахунки в органі казначейства. Листом № 02-05-06/1389 від 14.10.2022 Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України Волинської області повідомило Волинський окружний адміністративний суд про неможливість виконання виконавчих листів суду від 04.07.2022№7810/2022 та №7811/2022 у зв`язку з відсутністю боржника (Володимирської міської ради) відкритих рахунків в Управління Казначейства.

Щодо цього, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон 280/97) виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону 280/97 виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону 280/97 сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати

Відповідно до ст.16 Закону 280/97 органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцевий бюджет - це нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду (ст. 1 Бюджетного кодексу України).

Апеляційний суд зазначає, що фінансові ресурси місцевого бюджету територіальної громади закріплено за виконавчими органами Володимирської міської ради, які і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, та саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету, а отже, безпосередньо в органу Казначейства в даному випадку відсутня можливість виконати виконавчі документи, видані у спірних правовідносинах, натомість виконавчі документи можуть бути виконані виконавчим органом Володимирської міської ради, тобто її виконавчим комітетом як головним розпорядником коштів місцевого бюджету. Колегія суддів звертає увагу, що у випадку добровільного виконання відповідачем рішення суду кошти так само б перераховувались з рахунків виконавчих органів Володимирської міської ради. Окрім того, як вбачається з листа міського голови від 03.11.2022 №2482/1.58/2-22 організаційне, юридичне та фінансове (кошти на судовий збір, кошти на поштово-марочну продукцію) забезпечення судового розгляду справи №140/9521/21 теж здійснювалося за рахунок коштів виконавчого комітету Володимирської міської ради (ЄДРПОУ 04051282). Таким чином, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад немає фінансових ресурсів. У зв`язку із цим стягнення коштів за виконавчими листами повинно здійснюватися з відповідного виконавчого органу, в спірному випадку виконавчого комітету Володимирської міської ради.

Колегія суддів не бере до увагу доводи апелянта про те, що задоволення заяви призведе до зміни боржника у зобов`язанні на юридичну особу, яка не брала участі у розгляді справи, оскільки у даному випадку йдеться виключно про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості з рахунків виконавчого комітету Володимирської міської ради. При цьому, заміна боржника у виконавчому провадженні (чи у виконавчому листі суду) є окремою процесуальною дією, що врегульована іншими нормами КАС України, обумовлена наявністю конкретно визначених юридичних фактів. В даному випадку про заміну боржника не йдеться, оскільки правові підстави для цього відсутні. Окрім того, ухвалою суду від 22.09.2022 ОСОБА_1 було відмовлено у заміні боржника у виконавчих листах від 04.07.2022 №7810/2022 та 7811/2022, виданих Волинським окружним адміністративним судом в даній адміністративній справі.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.01.2021 у справі №140/9521/21 набрало законної сили ще 08.06.2022, однак позивач ОСОБА_1 станом на сьогоднішній день не може добитися його виконання (ні у добровільному, ні у примусовому порядку). Наміру добровільного виконання рішення суду Володимирська міська рада немає, а в примусовому порядку виконати рішення суду неможливо у зв`язку з обставинами, що наведені вище. Окрім того, повідомленням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2023 виконавчий лист /№7811/2022 виданий 04.07.2022 повернутий без виконання, оскільки відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконаються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у сукупності з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Остання у силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

У пункті 40 рішення ЄСПЛ «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19.03. 1997, заява № 18357/91, Суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява N 71186/01, п. 84).

Оцінюючи в сукупності вищезазначене, судом першої інстанції наведені достатні і вагомі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Володимирської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі № 140/9521/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 21 квітня 2023 року