Рішення

від 30.01.2023 по справі 160/19700/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року Справа № 160/19700/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2022 № 0349359-2409-0403,-

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровськогоокружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 29.06.2022 №0349359-2409-0403 по нарахуванню гр. ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року по типу об`єкту - комплекс з адресою місця знаходження АДРЕСА_1 , в сумі 277 340, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 має у приватній власності, згідно Технічного паспорту, інвентаризаційна справа №850, Комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель, який відповідає коду 1251.2 Держа вного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, про що свідчить Витяг з технічної докумен тації від 17.09.2019 №058/19, виданий ДП Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект». Вказує, що означену будівлю промисловості ОСОБА_1 ні в оренду, ні в лізинг, ні в по зичку не здає. Належна ОСОБА_1 будівля промисловості використовується за призначенням у господарській діяльності належного ОСОБА_1 . Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт Груп» (код 40191302, вул. Освітня, 3 кв. 1, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51918), основна діяльність якого за КВЕД ДК 009:2010 - 24.52 «Лиття сталі», яка класифікується у секції С «Переробна промисловість». Згідно укладеного договору про встановлення особистого сервітуту № 1 від 04.01.2021, акту прийому-передачі предмета сервітуту та актів прийому-передачі послуг серві туту ТОВ «Метекспорт Груп» протягом 2021 року обмежено користувалося належною ОСОБА_1 вказаною виробничою будівлею для організації і здійс нення технологічних процесів з ливарного виробництва і задоволення адміністративно-побутових потреб вказаного виробничого процесу. Позивач зазначає, що сервітут був безоплатним і не підлягав відчуженню. Як зазначалося вище, ОСОБА_1 свою виробничу будівлю протягом 2021 року нікому, у тому числі ТОВ «Метекспорт Груп», в оренду не здавав, а підприємство у нього нічого не орен дувало, про що свідчать оборотно-сальдова відомість 6851, згідно якої орендна плата підприємст вом нікому не сплачувалася, та податкові звіти форми 4 ПДФ, згідно яких ОСОБА_1 підпри ємство доходу і інших виплат не проводило. ОСОБА_1 по об`єкту - комплекс з адресою місця знаходження: АДРЕСА_1 , не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року, а тому пода ткове повідомлення-рішення від 29.06.2022 №0349359-2409-0403 ГУ ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню йому вказаного податку в сумі 277 340,40 грн. суперечить діючому зако нодавству. Наведені обставини стали підставою для звернення до оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 відкрито провадження у справі № 160/19700/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

04.01.2023 судом отримано відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними з огляду на наступне. За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель загальною площею 15407,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про поділ майна (виділення частки в натурі) від 29.08.2019. Згідно рішення Кам`янської міської ради від 02.11.2018 № 1223-29/VІІ «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті», на 2021 рік по м. Кам`янське для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку податку у розмірі 0,3 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Дата взяття на облік - 22.08.2012 року. Відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік ОСОБА_1 не задекларував доход. Вищезазначена будівля повинна використовуватись на протязі податкового/звітного періоду у господарській діяльності за призначенням та протягом такого періоду не має бути здана в оренду та/або лізинг та/або позичку іншим суб`єктам господарювання. ОСОБА_1 є засновником ТОВ Метекспорт Груп (код ЄДРПОУ 40191302), яке перебуває на обліку в Кам`янській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Відповідно реєстраційно - облікових даних платника податків, в переліку об`єктів оподаткування зазначено цех за адресою: АДРЕСА_1 , який орендується з 10.03.2020. Враховуючи наведену вище інформацію, зважаючи на відсутність доходу, на відсутність доказів з боку платника щодо використання об`єкта нерухомого майна в межах саме власної діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво), на відсутність певного виду діяльності в реєстраційно-облікових даних платника податків, права на пільгу, передбачену пунктом «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач не має. Податкове повідомлення-рішення направлено рекомендованим листом та вручено особисто платнику 23.07.2022. Відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обгрунтованим та законним, оскільки жодних правових підстав для застосування до позивача податкової преференції за пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України за 2021 роки немає, проте є достатньо підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

16.01.2023 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що для застосування пільги в 2021 році необхідно було дотриматись наступних умов: бу дівлі мають бути будівлями промисловості, віднесеними до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; ці будівлі мають використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010; ці будівлі не повинні здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Спірний Комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель відповідає коду 1251,2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, тобто дана промислова будівля віднесена до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Представник позивача вказує, що на спростування тверджень відповідача про те, що ані з технічного паспорта, ані з інших документів, які були надані позивачем до суду та які знаходяться у контролюючому органі не можна встановити функціональне призначення об`єкту оподаткування, свідчать Технічний па спорт, інвентаризаційна справа №850, складений саме на «Комплекс виробничих та адміністрати вно-побутових будівель» та Витяг з технічної документації від 17.09.2019 №058/19, виданий ДП Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект», в якому спеціалізована проектно-експер тна установа вказує на відповідність вказаних будівель коду 1251.2 Державного класифікатору бу дівель та споруд ДК 018-2000. Для отримання пільги з податку на нерухомість умови використання будівлі промисловості за призначенням саме власником такої будівлі норма пп. «є» п.п. 266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК Укра їни (встановлена Законом № 466-ІХ від 16.01.2020) не висуває. Тобто, користувачем допуска ється будь-яка особа - суб`єкт господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010. Спірну будівлю промисловості використовує за призначенням у господарській діяльності суб`єкт господарювання, належний ОСОБА_1 ТОВ «Метекспорт Груп» (код ЄДРПОУ 40191302), основна діяльність якого за КВЕД ДК 009:2010 - 24.52 «Лиття сталі», яка класифіку ється у секції С «Переробна промисловість», тобто, спірну будівлю промисловості використовує за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010. Належною ОСОБА_1 спірною будівлею протягом 2021 року обмежено користувалося ТОВ «Метекспорт Груп» для організації і здійснення технологічних процесів з ливарного виробництва і задоволення адміністративно-побутових потреб вказаного ви робничого процесу на підставі укладеного договору про встановлення особистого сервітуту № 1 від 04.01.2021, акту прийому-передачі предмета сервітуту та актів прийому-передачі послуг сервітуту. На думку представника позивача, з огляду на викладене, спірний комплекс виробничих та адміністративно-по бутових будівель не відноситься до об`єкту оподаткування податком на нерухомість.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з 29.08.2019 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель загальною площею 15407,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про поділ майна (виділення частки в натурі) від 29.08.2019 №658.

Вказана комплекс складається з: головного виробничого корпусу чавунного, стального лиття і феротитану, Б-3; бетонного вузла, В-5; трансформаторної підстанції №1, Г-1; трансформаторної підстанції №5, Д-1; модельно-ливарного цеху, Е-1; адміністративно-побутового комплексу, Н-2; металобрухтового майданчику з краном №1; металобрухтового майданчику з краном №2; огорожі №3; огорожі №4; воріт №5; огорожі №6; автодороги І; автодороги ІІ.

Згідно з рішенням Кам`янської міської ради від 02.11.2018 № 1223-29/VІІ «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті» на 2021 рік по м. Кам`янське для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку податку у розмірі 0,3 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (розділ 1251).

29.06.2022 відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0349359-2409-0403 про нарахування ОСОБА_1 сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий період 2021, на суму 277340,40 грн, з розрахунку 15407,80 кв.м. х (0,003 (ставка податку) х 6000 (мінімальна заробітна плата)).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, рішенням якої від 22.11.2022 №15024/6/99-00-06-01-04-06, податкове повідомлення-рішення від 29.06.2022 №0349359-2409-0403 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням про нарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно ізстаттею 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбаченістаттею 12 Податкового кодексу України(далі -ПК України).

У відповідності до підпунктів8.1,8.3статті8 ПК Українив Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із підпунктом10.1.1пункту10.1статті10 ПК Українидо місцевих податків належить податок на майно, який в силустатті 265 ПК Українискладається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пункту10.3статті10 ПК Українимісцеві ради в межах повноважень, визначених вказаним Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Підпунктами12.3.1,12.3.2пункту12.3статті12 ПК Українивизначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному вказаним Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенністаттею 7 вказаного Кодексуз дотриманням критеріїв, встановленихрозділом XII вказаного Кодексудля відповідного місцевого податку чи збору.

Згідностатті 265 ПК Україниподаток на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Законом України з 01.01.2015 набрали чинності зміни доПодаткового кодексу України, внесеніЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІІ.

ДанимЗаконом №71-VIII, зокрема, викладено в новій редакціїстаттю 266 ПК України, яка визначає порядок та умови сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту266.1.1пункту266.1статті266 ПК Україниплатниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпункт266.2.1пункту266.2статі266 ПК Українивстановлює, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту266.3.1пункту266.3статті266 ПК України- базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. А згідно підпункту266.3.2. пункту266.3статті266 ПК України- база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом па підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Нормами ПК України встановлені пільги зі сплати вищезазначеного податку, зокрема підпунктом «є»266.2.2пункту266.2статті266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125)Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-FКВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що для застосування пільги в 2021 році необхідно дотриматись наступних умов: бу дівлі мають бути будівлями промисловості, віднесеними до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; ці будівлі мають використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010; ці будівлі не повинні здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Отже, з метою застосування нормпідпункту 266.2.2 ПК Українипри визначенні промислових підприємств необхідно дотримуватись вимог Національного класифікатора України ДК 009:2010 та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Відповідно до долученого до позовної заяви витягу з технічної документації від 17.09.2019 №058/19, виданого Державним підприємством «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект», згідно технічного паспорту інвентаризаційна справа №850 комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель, розташований за адресою: вулиця Дорожна, 64А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, відповідає коду 1251.2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000.

Отже, належний позивачу комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель загальною площею 15407,8 кв.м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Дорожна буд. 64А, відповідає коду 1251.2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000.

Стосовно дотримання умови використання комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, суд зазначає наступне.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності(КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Відповідно до матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 є одноосібним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» (код ЄДРПОУ 40191302), що підтверджується розділом 3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп», затвердженого рішенням №02/2021 від 28.09.2021.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» є ОСОБА_1 .

Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» за КВЕД є: 24.52 Лиття сталі (основний); 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; 24.20 Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі; 24.42 Виробництво алюмінію; 24.43 Виробництво свинцю, цинку й олова; 24.44 Виробництво міді; 24.45 Виробництво інших кольорових металів; 24.51 Лиття чавуну; 24.53 Лиття легких кольорових металів; 24.54 Лиття інших кольорових металів; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 68.31 Агентства нерухомості4 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

В розділі 12 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп», затвердженого рішенням №02/2021 від 28.09.2021, визначено статутний капітал товариства, до якого не входить комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

04.01.2021 між ОСОБА_1 (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» (сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого сервітуту №1 від 04.01.2021.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що предметом цього договору є обмежене право користування сервітуарієм належним власнику виробничим будинком: комплексом виробничих та адміністративно-побутових будівель №64А по АДРЕСА_1 (надалі - Виробнича будівля) для організації і здійснення технологічних процесів з ливарного виробництва і задоволення адміністративно-побутових потреб вказаного виробничого процесу.

Сервітут обумовлено неможливістю в інший спосіб доступу сервітуарія в належну власнику виробничу будівлю для використання і експлуатації належного сервітуарію на праві власності, внесеного до його статутного фонду та встановленого (закріпленого) стаціонарно на фундаментних основах у виробничій будівлі виробничо-технологічного та іншого обладнання.

Відповідно до п.1.2 договору виробнича будівля використовується виключно для розташування, обслуговування і експлуатації виробничо-технологічного та іншого обладнання: плавільних печей (індукційних, муфельних, роторних, дугових) кранів (мостових, кран-балок), верстатів (геліатиних ножиців, свердлувальних, резоним присіченням, токраних, дорезних, наждачно-заточних), установок (піскоструминних, сепараторних, вакуумних, компресорних, формувальних, дробильних), апаратів (зварювальних, гвалтовочних) іншого обладнання (трансформаторних агрегатів, вагів, віброситів, перфораторів, тощо), а також транспорту, сировини, готової продукції, інструментів, розходних матеріалів, меблів, оргтехніки, тощо.

Остаточний перелік виробничо-технологічного та іншого обладнання, а також транспорту погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частину договору.

Сировина, готова продукція, інструменти, розходні матеріали, меблі, оргтехніка, тощо використовуються сервітуарієм без погодження з власником.

Пунктом 1.3 договору визначено, що сервітут є безоплатним та встановлюється на строк дії договору.

Згідно з п. 1.4 договору сервітут не підлягає відчуженню. Предмет сервітуту не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом сервітуарієм іншим фізичним та юридичним особам.

Відповідно до п. 3.1.2 договору власник зобов`язаний не втручатись в господарську діяльність сервітуарія.

На підставі п. 4.2 договору власник не несе відповідальності за фактичну якість продукції, що виробляється сервітуарієм у виробничому приміщені. У випадку пред`явлення до власника претензій та/або позовів, пов`язаних з продукцією, що виробляється сервітуарієм, останній несе відповідальність перед третіми особами і звільняє від відповідальності власника.

Відповідно до п. 7.1 даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його укладання і діє до 31.12.2021.

На підтвердження передачі комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель сторонами договору складені акти приймання-передачі прав на приміщення, акти наданих послуг.

Вирішуючи питання стосовно дотримання умови використання комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, суду необхідно вирішити третю умову надання податкової пільги, таку як відсутність факту передачі будівлі їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На підставі ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно ч.1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Частиною 2 ст. 827 ЦК України користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Отже, законодавцем передбачено можливість звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно лише у разі відсутності факту передачі такого майна як на платній, так і на безоплатній основі. В даному випадку позивачем комплекс будівель та споруд був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» на безоплатній основі.

З аналізу наведених норм встановлено, що законодавець визначив необхідною умовою звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, використання власником нерухомого майна комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 року у справі №812/1800/18 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі №820/3556/17.

Так, увідповідності до статті 395 Цивільного кодексу Українисервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у можливості обмеженого використання чужого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016 у справі №910/4703/15-г.

Отже, уклавши 04.01.2021 між ОСОБА_1 (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» (сервітуарій) договір про встановлення особистого сервітуту №1 від 04.01.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» почало користуватись чужим майном ОСОБА_1 .

При вирішенні питання щодо використання комплексу будівель виробничих та адміністративно-побутових будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010 суд вважає, що вирішальними є умови договору, оскільки відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 3.1.2 договору власник зобов`язаний не втручатись в господарську діяльність сервітуарія.

На підставі п. 4.2 договору власник не несе відповідальності за фактичну якість продукції, що виробляється сервітуарієм у виробничому приміщені. У випадку пред`явлення до власника претензій та/або позовів, пов`язаних з продукцією, що виробляється сервітуарієм, останній несе відповідальність перед третіми особами і звільняє від відповідальності власника.

Таким чином, судом встановлено, що фактично позивачем передано комплекс будівель виробничих та адміністративно-побутових будівель в користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп», позивач не здійснює жодної діяльності, віднесеної до секції В-F КВЕД ДК 009:2010, а виступає у вказаних правовідносинах номінальним власником, діяльність здійснює інша особа суб`єкт господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп», до господарської діяльності якої на об`єкті комплексу будівель виробничих та адміністративно-побутових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не має відношення, окрім того, що є засновником.

Отже, фактично позивачем передано у користування іншій особі комплекс будівель виробничих та адміністративно-побутових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , особисто позивач не здійснює діяльності, передбаченої секціями В-F КВЕД ДК 009:2010.

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають Верховному Суду підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №806/2676/17.

З огляду на викладене, судом не встановлено дотримання позивачем всіх трьох умов для звільнення від оподаткування на підставі підпункту «є» 266.2.2 пункту266.2 статті 266 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.06.2022 №0349359-2409-0403 є таким, що прийнято позивачем правомірно та в межах наданих повноважень, не підлягає скасуванню судом.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову та звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями9,72-77,90,132,139,246,297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2022 № 0349359-2409-0403 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С.Парненко