Постанова

від 11.05.2023 по справі 160/19700/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/19700/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 (суддя Парненко В.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просив

- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 29.06.2022 №0349359-2409-0403 по нарахуванню гр. ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року по типу об`єкту - комплекс з адресою місця знаходження - АДРЕСА_1 , в сумі 277 340, 40 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин стару редакцію норми податкового законодавства з посиланням на постанову Верховного Суду, разом з тим, на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення діяла інша редакція вказаної норми, яка регулювала дані відносини іншим чином. Скаржник наполягає на тому, що ним дотримано всі умови, що висуваються законодавством для отримання податкової преференції зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Позивач вказує на те, що судом першої інстанції надано вільну трактовку приписам законодавства, зокрема пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Згідно до позиції позивача, судом помилково вказано, що виробничі будівлі не повинні передаватись в будь-яке користування для можливості отримати податкову преференцію. Судом встановлено, що позивачем передано будівлю належному йому ТОВ «Метекс-порт Груп» в безоплатне користування на умовах особистого сервітуту, а отже позивач не може користуватись податковою пільгою. Проте, чинне в 2021 році податкове законодавство вказує, що для отримання пільги будівлі не повинні здаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідачем до суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує на безпідставність вимог та доводів скарги, просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з 29.08.2019 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель загальною площею 15407,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про поділ майна (виділення частки в натурі) від 29.08.2019 №658.

Вказаний комплекс складається з: головного виробничого корпусу чавунного, стального лиття і феротитану, Б-3; бетонного вузла, В-5; трансформаторної підстанції №1, Г-1; трансформаторної підстанції №5, Д-1; модельно-ливарного цеху, Е-1; адміністративно-побутового комплексу, Н-2; металобрухтового майданчику з краном №1; металобрухтового майданчику з краном №2; огорожі №3; огорожі №4; воріт №5; огорожі №6; автодороги І; автодороги ІІ.

Згідно з рішенням Кам`янської міської ради від 02.11.2018 № 1223-29/VІІ «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті» на 2021 рік по м. Кам`янське для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку податку у розмірі 0,3 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (розділ 1251).

29.06.2022 відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0349359-2409-0403 про нарахування ОСОБА_1 сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий період - 2021, на суму 277340,40 грн, з розрахунку 15407,80 кв.м. х (0,003 (ставка податку) х 6000 (мінімальна заробітна плата)).

Позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, рішенням якої від 22.11.2022 №15024/6/99-00-06-01-04-06, податкове повідомлення-рішення від 29.06.2022 №0349359-2409-0403 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням про нарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач звернувся до суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводі апеляційної скарги судова колегія дійшла наступних висновків.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп. 266.7.2 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Згідно пп. 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020), законодавцем, у кожному пункті позначеному відповідною літерою, передбачено конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Отже, пп. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У постанові від 02.09.2020 року (справа №0940/1909/18) Верховний Суд зазначив, що обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як у даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Нормами ПК України встановлені пільги зі сплати вищезазначеного податку, зокрема підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - 2Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до витягу з технічної документації від 17.09.2019 №058/19, виданого Державним підприємством «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект», згідно технічного паспорту інвентаризаційна справа №850 комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель, розташований за адресою: вулиця Дорожна, 64А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, відповідає коду 1251.2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000.

Отже, належний позивачу комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель загальною площею 15407,8 кв.м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Дорожна буд. 64А, відповідає коду 1251.2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 є одноосібним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» (код ЄДРПОУ 40191302), що підтверджується розділом 3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп», затвердженого рішенням №02/2021 від 28.09.2021.

04.01.2021 між ОСОБА_1 (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» (сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого сервітуту №1 від 04.01.2021.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що предметом цього договору є обмежене право користування сервітуарієм належним власнику виробничим будинком: комплексом виробничих та адміністративно-побутових будівель №64А по вулиці Дорожна, місто Кам`янеське для організації і здійснення технологічних процесів з ливарного виробництва і задоволення адміністративно-побутових потреб вказаного виробничого процесу.

Відповідно до п.1.2 договору виробнича будівля використовується виключно для розташування, обслуговування і експлуатації виробничо-технологічного та іншого обладнання: плавільних печей (індукційних, муфельних, роторних, дугових) кранів (мостових, кран-балок), верстатів (геліатиних ножиців, свердлувальних, резоним присіченням, токраних, дорезних, наждачно-заточних), установок (піскоструминних, сепараторних, вакуумних, компресорних, формувальних, дробильних), апаратів (зварювальних, гвалтовочних) іншого обладнання (трансформаторних агрегатів, вагів, віброситів, перфораторів, тощо), а також транспорту, сировини, готової продукції, інструментів, розходних матеріалів, меблів, оргтехніки, тощо.

Остаточний перелік виробничо-технологічного та іншого обладнання, а також транспорту погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частину договору.

Сировина, готова продукція, інструменти, розходні матеріали, меблі, оргтехніка, тощо використовуються сервітуарієм без погодження з власником.

Пунктом 1.3 договору визначено, що сервітут є безоплатним та встановлюється на строк дії договору.

Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» за КВЕД є: 24.52 Лиття сталі (основний); 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; 24.20 Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі; 24.42 Виробництво алюмінію; 24.43 Виробництво свинцю, цинку й олова; 24.44 Виробництво міді; 24.45 Виробництво інших кольорових металів; 24.51 Лиття чавуну; 24.53 Лиття легких кольорових металів; 24.54 Лиття інших кольорових металів; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 68.31 Агентства нерухомості4 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що для застосування податкової пільги у 2021 році необхідним є дотримання наступних умов: будівлі мають бути будівлями промисловості, віднесеними до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; будівлі мають використовуватись за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; будівлі не повинні надаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Судом першої інстанції надано неправильну оцінку вимогам підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, та зазначено, що законодавцем передбачено можливість звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно лише у разі відсутності факту передачі такого майна як на платній, так і на безоплатній основі.

Разом з тим, приписами даної норми чітко вказується заборона надавати будівлі власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На підставі ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно ч.1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Частиною 2 ст. 827 ЦК України користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно до договору особистого сервітуту №1 від 04.01.2021, зазначений договір є безоплатним. Доказів протилежного відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем необхідних умов підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки фактично позивачем передано у користування іншій особі комплекс будівель виробничих та адміністративно-побутових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , особисто позивач не здійснює діяльності, передбаченої секціями В-F КВЕД ДК 009:2010, отже а належне йому майно не розповсюджується податкова пільга.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 806/2686/18.

Враховуючи види діяльності ТОВ «Метекс-порт Груп», а також те, що позивач по суті є єдиним засновником та учасником цього Товариства, колегія суддів вважає, що будівлі позивача використовуються для промислового виробництва.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції надано помилкову оцінку встановленим по справі обставинам, неправильно застосовано норми матеріального при вирішенні справи, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Стосовно судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, колегія суддів здійснює розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6933,50 грн., з яких: 2773,40 грн. судовий збір за подання позовної заяви, 4160,10 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 29.06.2022 №0349359-2409-0403, яким нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року по типу об`єкту - комплекс з адресою місця знаходження - АДРЕСА_1 , в сумі 277 340, 40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6933 грн. 50 коп. (шість тисяч дев`ятсот тридцять три грн.50 коп.)

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко