Ухвала
від 19.10.2022 по справі 320/4798/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

19 жовтня 2022 року № 320/4798/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження питання про виправлення описки в рішенні в адміністративній справі за позовом Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП "АНТЕЙ", БЦ "РІЕЛТІ", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ "Китай Агро Україна", ДК "УКРОБОРОНПРОМ", про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Виконавчий комітет Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області з позовом до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП "АНТЕЙ", БЦ "РІЕЛТІ", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ "Китай Агро Україна", ДК "УКРОБОРОНПРОМ", у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 липня 2005 року №281 «Про затвердження нумерації будинків» в частині присвоєння адрес наступним об`єктам нерухомого майна:

- нежитловій будівлі штабу військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224 (пункт 1.14 оскаржуваного рішення);

- нежитловій будівлі /інв.№50/7/ військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224а (пункт 1.13 оскаржуваного рішення);

- нежитловій будівлі /інв.№50/8/ військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224б (пункт 1.12 оскаржуваного рішення).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 адміністративний позов задоволено.

В подальшому, при дослідженні даного рішення судом встановлено, що ним допущено описки в описовій та мотивувальній частинах рішення від 29.08.2022.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 253 КАС України питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. За таких обставин суддя вважає за необхідне внести відповідні зміни до названого вище рішення. Керуючись статтями 243, 248, 253 КАС України, суд.

у х в а л и в:

Виправити описку (в описовій та мотивувальній частинах) рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року в адміністративній справі № 3204798/19, виклавши описову та мотивувальну частини рішення в наступній редакції:

"До Київського окружного адміністративного суду звернулись Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Виконавчий комітет Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області з позовом до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП "АНТЕЙ", БЦ "РІЕЛТІ", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ "Китай Агро Україна", ДК "УКРОБОРОНПРОМ", у якому просить суд:

-нежитловій будівлі штабу військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224 (пункт 1.14 оскаржуваного рішення);

-нежитловій будівлі /інв.№50/7/ військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224а (пункт 1.13 оскаржуваного рішення);

-нежитловій будівлі /інв.№50/8/ військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224б (пункт 1.12 оскаржуваного рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України та за відсутності компетенції (повноважень).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 повернуто позовну заяву позивача на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київській області задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 зупинено провадження у справі у зв`язку з наданням учасникам справи можливості подати поштою усі необхідні для розгляду справи докази та клопотання, в тому числі про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження або зупинення провадження у справі до закінчення карантину - 17 червня 2020 року.

Відповідачем - Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Треті особи своїм правом на подачу письмових пояснень не скористались, жодних заяв чи клопотань до суду не надали.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 поновлено провадження у справі, закрито підготовче засідання та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання 29.08.2022 сторони не прибули, повідомлені належним чином. Представник позивачів 29.08.2022 подав до суду клопотання в якому просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

На підставі ст.205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 липня 2005 року №281 «Про затвердження нумерації будинків» присвоєно адреси наступним об`єктам нерухомого майна, зокрема:

Пункт 1.14 - нежитловій будівлі штабу військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224;

Пункт 1.13 - нежитловій будівлі /інв.№50/8/ військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224а;

Пункт 1.12 - нежитловій будівлі /інв.№50/7/ військової частини НОМЕР_1 - Гайок 224б.

Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним та просить в частині його скасувати, у зв`язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам що склалися, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо порядку присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Адреса ідентифікує об`єкт нерухомого майна щодо його місця розташування. Присвоєння або зміна вже існуючої адреси здійснюється як для житлових будинків, адміністративних, господарських, промислових, побутових споруд або їх частин, так і для підприємств, кооперативів, автозаправних станцій.

Наявність поштової адреси є необхідною умовою для здійснення будь-якої операції з нерухомістю (укладення договору купівлі-продажу, оренди або внесення в заставу). Також відсутність рішення про присвоєння поштової адреси окрім іншого є основою для відмови в реєстрації прав на такий об`єкт.

З 01 липня 2019 року вступила в силу Постанова Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності», якою затверджено Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна» (надалі постанова №367). Цією постановою на законодавчому рівні врегульовано порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна.

Відповідно до п. З Постанови № 367 Основними реквізитами адреси об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна є: назва держави (Україна);

назва адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим; область; мм. Київ та Севастополь);

назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; назва населеного пункту або назва селищної чи сільської ради;

назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта (за наявності);

назва вулиці (площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (за наявності) (далі - вулиця);

номер об`єкта (групи будівель і споруд підприємства (як єдиного майнового комплексу), будівлі, споруди);

номер корпусу - для об`єктів, які складаються з декількох корпусів; номер окремої частини об`єкта - для квартири, приміщення тощо.

Уповноваженим органом з присвоєння адреси відповідно до п.6 постанови № 367 може бути: виконавчий орган сільської селищної, міської ради - якщо об`єкт розташований у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.

Станом на момент прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради на законодавчому рівні чітко не було визначено процедури присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомого майна.

Проте п.17 Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української УРСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12 березня 1981 року № 1654-Х, який є чинний станом на сьогоднішній день, визначено, що отримання поштової адреси в адміністративних межах сільської, міської, селищної ради (за межами населених пунктів) є компетенцією місцевих рад. Присвоєння чи зміна поштових адрес об`єктам нерухомого майна здійснюється за заявою суб`єкта господарювання чи фізичної особи до виконкому відповідної ради.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Стаття 144 Конституції визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Тобто органи місцевого самоврядування у своїй компетенції вирішують питання місцевого значення.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження виконавчого комітету поширюються на:

-сферу соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку (стаття 27);

-галузь бюджету, фінансів і цін (стаття 28);

-сферу управління комунальною-власністю (стаття 29);

-галузь житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку (стаття 30);

-галузь будівництва (стаття 31);

-сферу освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту (стаття 32);

сферу регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища (стаття 33);

-сферу соціального захисту населення (стаття 34);

-галузь зовнішньоекономічної діяльності (стаття 35);

-галузь оборонної роботи (стаття 36);

-сферу адміністративно-територіального устрою (стаття 37).

Моніторинг діяльності значної кількості місцевих рад показав, що присвоєння поштової адреси відбувається як рішеннями місцевих рад, так і відповідними розпорядчими актами виконавчих органів таких рад.

Але повноваження виконавчих органів місцевих рад поширюються лише на територію місцевої ради встановлену відповідними актами органів державної влади та місцевого самоврядування в порядку визначеному законодавством України.

Система адміністративно-територіального устрою України визначена на конституційному рівні в ст. 133 Конституції України. Цю систему складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Питання адміністративно-територіального устрою України також врегульовані Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української PCP, затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 12.03.81 p., згідно якого адміністративно-територіальними одиницями є: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада, село і селище.

Прийняття рішень щодо присвоєння адрес на території іншої місцевої ради є порушенням норм законодавства України та перевищенням повноважень.

Об`єкти нерухомого майна, яким присвоєно оскаржуваним рішенням адресу розташовані на території позивача, що підтверджується наступними обставинами та документами наявними в матеріалах справи.

Територія Фурсівської сільської ради була сформована в 1994 році та затверджена рішенням Білоцерківської районної ради народних депутатів № 05-50 від 05.09.1995 року «Про затвердження проекту формування територій сільських рад Білоцерківського району».

Проекти формування території і встановлення меж населених пунктів складаються з метою створення територіальних умов для самостійного вирішення територіальними громадами та їх органами всіх питань місцевого життя, враховуючи інтереси населення, що проживає на цих територіях, на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.

Проекти формування території і встановлення меж Фурсівської сільської ради та інших населених пунктів Білоцерківського району розроблені відповідно до діючих на той час Вказівок по складанню проектів формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад народних депутатів, затверджених Державним комітетом України по земельній реформі 30.10.1991 року.

Державний комітет України по земельній реформі відповідно до покладених на нього завдань мав право видавати нормативні документи і давати вказівки з питань реформування земельних відносин, які є обов`язковими для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також власниками землі та землекористувачами незалежно від форм власності й відомчої належності (Постанова КМ України від 22 червня 1992 p. № 345 «Питання Державного комітету України по земельних ресурсах» п. 6.).

Так, згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Вказівок, Проект встановлення меж сільських населених пунктів погоджується із суміжними землеволодільцями або землекористувачами, районним землевпорядним, природоохоронним, санітарним органом та органом архітектури та подається на розгляд до сільської ради народних депутатів.

Сільська рада народних депутатів розглядає проект встановлення меж сільських населених пунктів і зі своїм висновком подає проект на розгляд районної Ради народних депутатів.

Проект встановлення меж розглядається і затверджується районною радою народних депутатів.

Зазначені повноваження районної ради щодо встановлення меж населених пунктів кореспондується з нормами Земельного кодексу 1990 року, згідно ст. 65 якого межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Також, Закон України «Про основи містобудування» (в редакції станом на 05.09.1995 р.) відносить до компетенції районних Рад народних депутатів встановлення та зміну меж населених пунктів (абз. 4 ч. 1 ст. 11 ).

Відповідно до п 6.1 Вказівок, проектна документація включає пояснювальну записку, графічні матеріали та матеріали погодження і затвердження проекту.

Щодо непогодження меж території Фурсівської сільської ради Білоцерківською міською радою, суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

Крім того, відомості про існування будь-яких спорів щодо меж сільських та селищних рад Білоцерківського району в період розробки та затвердження проектів формування територій також відсутні.

Щодо відсутні на проекті формування території меж міста Біла Церква, то зазначене пояснюється вимогами Земельного кодексу України та Вказівками, згідно яких на проекті відображаються межі населеного пункту, територія якого формується (п. 1.6. технічних Вказівок по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів затверджених Державним комітетом по земельній реформі від 30.10.1991 p.).

Відповідно до Державних будівельних норм (Система містобудівної документації) ДБН Б. 1.1-7:2007, склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження схем планування території сільради встановлено вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, погодження га затвердження схем планування території на місцевому рівні - окремої частини району, а саме сільської (селищної) ради.

Із зазначеного можливо встановити, що межі Фурсівської сільської ради були встановлені в 1994 році (затверджені 05.09.1995 року), відповідно до яких об`єкт нерухомого майна, якому присвоєна спірним рішенням адреса знаходився і знаходяться на даний час на території Фурсівської сільської ради.

Тобто, Фурсівська сільська рада та її виконавчий комітет приймають рішення з питань адміністративно-територіального устрою виключно на її території.

Межі Фурсівської сільської ради, встановлені в 1995 році також відповідають «Проекту районной планировки Белоцерковского района» 1985 року. Оригінали проекту «районной планировки» знаходяться в Управлінні містобудування та архітектури Білоцерківської райдержадміністрації. На запит Фурсівської сільської ради від 22.01.2020 р. № 74/02-14 було надано копії зазначених документів, а також картографічний матеріал.

Згідно проекту районного планування Білоцерківського району територія, на якій розташований об`єкт нерухомого майна зі спірною адресою розташована в межах Білоцерківського району, на території Фурсівської сільської ради. Місто Біла Церква не входить до Білоцерківського району, а є містом обласного значення.

Щодо картографічного матеріалу проекту формування територій слід звернути увагу, що він засвідчений органами Держгеокадастру, рішення Білоцерківської районної ради про його затвердження є чинним, доказів зворотного Відповідачем не надано.

Крім того, проект формування території Фурсівської сільської ради розроблений відповідно до інвентаризації земель Білоцерківського району проведеної Українським науково-дослідним та проектно-вишукувальним Інститутом по землеустрою «УкрНДІземпроект».

Крім того, визнання Відповідачами чинності проектів формування територій сільських і селищних рад Білоцерківського району також, підтверджується матеріалами техніко-економічного обґрунтування розвитку міста Біла Церква, Містобудівне обґрунтування встановлення міської межі, розроблені Державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» в 2004 році (ТЕО м. Біла Церква).

Згідно вступу ТЕО м. Біла Церква в 1984 році був розроблений генеральний план міста, але нова межа не була встановлена. На початок розробки нового генерального плану згідно форми 6-ЗЕМ в межу міста входить 3368 га. Відповідно до п. 5.2 ТЕО м. Біла Церква існуюча межа міста відображає межу між землями міста та районними землекористувачами, що складена за проектами встановлення меж селищних та сільських рад народних депутатів, розроблених в 1994 році.

Щодо меж міста Біла Церква матеріалами справи встановлено наступне.

Так, відповідно до статті 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Відповідно до статті 174 ЗК України Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 85 ЗК Української PCP 1970 року Межа міста - зовнішня межа земель міста, яка відмежовує їх від інших земель єдиного державного земельного фонду і визначається на основі генерального плану або техніко-економічних основ розвитку міста.

Межа міста встановлюється і змінюється Президією Верховної Ради Української PCP за поданням виконавчого комітету обласної, міської (міст республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Зважаючи на зазначені норми, враховуючи відсутність (не додано до відзиву) постанови Верховної ради або Президії Верховної Ради Української PCP проекти землеустрою щодо встановлення меж міста Біла Церква не розроблялись, а рішення Верховної ради або Президії Верховної ради щодо меж міста Біла Церква не приймались. Таким чином, на даний момент межа міста Біла Церква не встановлена.

Щодо проекту планування та забудови м. Біла Церква Київської області 1955 року суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач 30 липня 1955 року був погоджений проект планування та забудови міста Біла Церква. Згідно доданого Відповідачем рішення виконкому Білоцерківської міської ради депутатів трудящих № 358 від 30.07.1955 року виконком ухвалює: ескіз проекту планування м. Біла Церква розроблений Київським Облсельпроектом було погоджено. Крім цього, рішення містить ряд положень що жодним чином не стосуються спірної території - вул. Гайок, сам ескіз проекту відповідачем не додається.

Згідно Вступу проекту планування та забудови м. Біла Церква розробленого Київським Облсельпроектом «розрахунковий строк проекту приймається орієнтовно до 1975 року, що відповідає 20-25 літньому проектному періоду». Відповідно до розділу 3 «Архітектурно-планувальні рішення» - загальна площа (стор.22) складає 1005 га. П. 5 «проектне розширення» передбачає розширення території міста до 2380 га.» Будь-яких положень щодо території вул. Гайок або масиву Гайок згаданий проект не містить, креслення, що є невід`ємною частиною проекту відсутні.

Порядок розробки проекту планування міст регулювався Порядком складання, погодження і затвердження проектів планування міст і селищ УРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 15.06.1955 р. №777. Цим документом було визначено, що розробка проектів планування всіх міст і селищ міського типу провадиться Державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто», та затверджується виконавчими комітетами обласних Рад депутатів трудящих або Радою Міністрів УРСР.

28 вересня 1955 року прийнята постанова Ради Міністрів № 1195 «Про порядок затвердження проектів планування та забудови міст Української PCP», згідно якої починаючи з 1955 р. затвердження районного планування і проектів планування та забудови міст республіканського підпорядкування, обласних центрів і міст обласного підпорядкування, що мають особливо важливе промислове або історичне значення затверджуються Радою Міністрів УРСР, а проекти планування та забудови інших міст - затверджуються відповідними виконкомами обласних Рад депутатів трудящих на подання відділів у справах будівництва та архітектури облвиконкомів.

Крім того, відповідно до постанови Ради народних комісарів УРСР «Про розгляд проектів планування населених пунктів УРСР» №545 від 5 червня 1939 року доручено Наркомкомгосп УРСР надалі подавати проекти на розгляд і затвердження Раднаркому УРСР. Повноваження Раднаркому УРСР щодо затвердження проектів планування міст передбачені в Постанові Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів «О составлении и утверждении проектов планировки и социалистической реконструкции городов и других населенных мест Союза ССР» від 27.06.1933 р. № 70/1219. Зазначена постанова втратила чинність 12 червня 1979 року відповідно до постанови ради Міністрів Української PCP № 299 «Про визнання такими, що втратили чинність рішень Уряду Української PCP з питань капітального будівництва».

Відповідно до Указу Президії Верховної ради УРСР «Про перетворення ради народних комісарів УРСР на Раду міністрів УРСР і народні комісаріати УРСР на Міністерства УРСР» від 25 березня 1946 р. Рада народних комісарів була перетворена на Раду міністрів УРСР.

Однак, відповідач не надав проект планування міста, розроблений Державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто», та рішення виконавчого комітету обласної Ради депутатів трудящих або Ради Міністрів УРСР про його затвердження. Крім того, цей Порядок не містить положень про те, що межі міста встановлюються за проектами планування та забудови міст.

Водночас, згідно п. 8 Положення про порядок перетворення, обліку, найменування та реєстрації населених пунктів, а також вирішення деяких інших адміністративно-територіальних питань в Українській PCP, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.06.1965 р. № 4н - VI, віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного та районного підпорядкування, зміна їх меж, а також передача міст районного підпорядкування з одного району в інший район проводиться указами Президії Верховної Ради УРСР за поданням виконкому обласних рад депутатів трудящих.

Отже згаданий проект планування та забудови м. Біла Церква Київської області 1955 року не встановив меж м. Біла Церква, оскільки на той час це були виключні повноваження Президії Верховної Ради УРСР.

Також, Відповідач додає рішення виконавчого комітету Київської обласної ради трудящих депутатів №791 від 18 вересня 1958 року «Про адміністративно-територіальні зміни», згідно якого села Заріччя і Роток включені в межу в м. Біла Церква та рішення виконкому Білоцерківської міської ради № 658 від 22 жовтня 1958 року «Про віднесення приєднань околиць Заріччя і Роток в смугу міста Біла Церква по нарахуванню земельної ренти», і зазначає, що такий порядок відповідає нормам, встановленим постановою Президії Верховної ради Української PCP від 04 вересня 1956 року «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих».

Питання включення зазначених сіл в смугу м. Біла Церква не стосується предмету спору, а тому судом не береться до уваги.

Щодо генерального плану м. Біла Церква, погодженого рішенням виконавчого комітету №570 від 21.10.1964 року, слід зазначити наступне.

Так, відповідач зазначає, що генеральний план міста був погоджений рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради депутатів трудящих №570 від 21.10.1964 року, а рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 19.02.1966 року №97 затверджено проект планування м. Біла Церква.

Також зазначає, що згідно генерального плану 1964 року та проекту планування 1966 року площа міста зросла за рахунок земель:

1)Білоцерківської дослідно-селекційної станції (відділення «Роток») Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків -511 га.

2)Сільськогосподарської артілі ім. Дімітрова с. Піщана - 238 га.

3)Білоцерківські птахофабрики - 32 га.

4)Радгоспу «Білоцерківський: а) центральної садиби - 56 га; б) відділення «Заріччя» - 430 га.

5)Учбового господарства Білоцерківського сільськогосподарського інституту ім. Погребняка- 438 га.

6)Сільськогосподарської артілі ім. Ватутіна с. Шкарівка - 520 га.

7)Експериментальної бази «Терезине» - 78 га.

8)Державного лісового фонду -136 га».

Зазначена інформація не містить відомостей про вул. Гайок або масив Гайок і не передбачає збільшення території м. Біла Церква за рахунок її території.

Суд зазначає, що 30 грудня 1956 р. був прийнятий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про порядок віднесення населених пунктів до категорій міст, селищ міського типу і робітничих селищ Української PCP», яким затверджувалося Положення «Про порядок віднесення населених пунктів до категорій міст, селищ міського типу і робітничих селищ Української PCP». Відповідно до п.9 зазначеного вище Указу Президії Верховної Ради УРСР «Віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського і обласного підпорядкування проводиться Президією Верховної ради Української PCP за її Указами.

А, 28 червня 1965 р. прийнятий Указ Президії Верховної Ради Української PCP «Про порядок найменування та перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів та вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу в Українській PCP», яким було затверджене Положення «Про порядок перетворення, обліку, найменування та реєстрації населених пунктів, а також вирішення деяких інших адміністративно- територіальних питань в Українській PCP», згідно якого питання адміністративно- територіального устрою республіки було відносно комплексно врегульовано на законодавчому рівні. Так, відповідно до п. 8 Положення до повноважень Президії Верховної Ради Української PCP належало: віднесення населених пунктів до категорії республіканського, обласного і районного підпорядкування, зміна їх меж, а також передача міст районного підпорядкування з одного району до іншого.

Щодо Постанови Президії Верховної ради Української PCP від 4 вересня 1956 року «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих» на яку посилається Відповідач то слід зазначити, що згідно п. 11 указу Президії Верховної Ради Української PCP «Про порядок найменування та перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів та вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу в Українській PCP» від 28.06.1965 вона втратила силу.

Таким чином, на момент затвердження генерального плану міста Біла Церква рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №97 від 19.02.1966 р. діяв Указ Президії Верховної ради від 28 червня 1965 p., згідно якого віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного та районного підпорядкування, зміна їх меж, а також передача міст районного підпорядкування з одного району в інший район проводиться указами Президії Верховної Ради УРСР за поданням виконкому обласних рад депутатів трудящих. Тобто, встановлення (зміна) меж міста у 1966 році здійснювалось на підставі Указів Президії Верховної Ради УРСР.

Отже, затвердження Проекту планування м. Біла Церква рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих від 19.02.1966 р. № 97 не є юридичним фактом встановлення меж м. Біла Церква у 1966 р. На той час це були виключні повноваження Президії Верховної Ради УРСР, однак відповідач не надав до суду відповідних Указів про встановлення (зміну) меж м. Біла Церква. Також, цей проект не доводить того, що масив Гайок, територія ДП «Українська авіатранспортна компанія» входить до меж м. Біла Церква.

Крім того, Генеральний план міста 1966 року та техніко-економічні основи розвитку міста 1963 року є містобудівною документацією та мають розрахунковий строк проекту 20- 25 років, а з моменту їх затвердження пройшло більше 50 років. В 1985 році був розроблений новий генеральний план м. Біла Церква, який і став чинним на заміну містобудівній документації попередніх років.

Також, згідно картографічних матеріалів генерального плану міста Біла Церква, погодженого рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 15.07.1985 р. №243 «Про затвердження Генерального плану міста Біла Церква» об`єкти нерухомого майна, яким присвоєна адреса спірним рішенням знаходяться за межами міста, тобто на території Фурсівської сільської ради.

Жодних документів, які б відповідно до законодавства встановлювали межу міста Біла Церква відповідачем надано не було.

Також, «визначення зовнішньої межі міста» та «встановлення (зміна) межі міста» це дві самостійні процедури одного процесу - «вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української PCP», при цьому перша процедура передує другій.

Зовнішня межа міста визначалась на основі генерального плану (техніко-економічних основ розвитку міста), який затверджувався виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів. Відповідно до абз. 2. п. 9 Положення про порядок перетворення, обліку, найменування та реєстрації населених пунктів, а також вирішення деяких інших адміністративно-територіальних питань в Українській PCP, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.06.1965 р. № 4н - VI: «при зміні меж міст виконком обласної Ради депутатів трудящих представляє до Президії Верховної Ради УРСР: а) клопотання з обґрунтуванням доцільності зміни меж міста; б) довідку про територію міста, чисельності населення в існуючих та нових межах, площі земель, яка передається та призначення цих земель в кордонах міського поселення, а також економічну характеристику населеного пункту, який включається в межу міста. До матеріалів додається схематична карта даного району, а також план міста з зазначенням нової міської межі».

Таким чином, рішення про затвердження генерального плану міста або техніко- економічних основ розвитку міста, ще не встановлювало і не змінювало межі міста. Затверджений генеральний план був лише схематичним обґрунтуванням для встановлення меж міста.

Лише прийняте рішення Президії Верховної Ради УРСР про встановлення або зміну меж міста було юридичним фактом, після настання якого межі міста вважалися встановленими.

Відповідач обґрунтовує встановлення межі м. Біла Церква в 1966 року нормами статей 146-156 ЗК УРСР 1922 року. Проте, згідно наведеного ЗК УРСР 1922 року регулював земельні відносини. Згідно ЗК УССР 1922 року (в редакції діючій на час виникнення відносин) « 146. С изданием настоящего Кодекса все земли внутри действующей городской черты признаются городскими землями. П. 147. Городской чертой, действующей в момент введения сего Кодекса, считается наружная граница земель, как застроенных, так и незастроенных, состоящих в заведывании Городского Совета к 1-му августа 1922 года, а также примыкающие к городской границе бывшие городские земли, если они не находятся в фактическом пользовании крестьянского населения или рабочих организаций.» Відповідно до п. 148 ЗК УРСР 1992 року «В случае, если окажется необходимость, в интересах расширения города, изменить существующую городскую черту и установить новую, то вопрос об этом возбуждается Горсоветом либо Наркомвнуделом. Дело об установлении новой городской черты производится в общем порядке землеустроительных правил».

Відповідно до п. 169 ЗК УРСР 1992 року «В порядке настоящих постановлений производятся следующие землеустроительные действия: в часности г) установление городской черты. Землеустроительные действия выполняются под общим наблюдением, руководством и контролем Народного Комиссариата Земледелия, местными землеустроительными учреждениями через уполномочиваемых на то землемеров-землеустроителей».

Відповідно до ст. 180 цього Кодексу «дела по землеустройству производят следующей постепенности: 1) возбуждение землеустроительного дела; 2) подготовка землеустроительного дела, составление землеустроительного проекта и предявление участникам землеустройства; 3) утверждение проекта землеустройства и приведение его и исполнение с установлением на месте пограничных межевых знаков; 4) составление и выдача сторонам землеустроительных документов».

Землевпорядної документації, затвердженої уповноваженим органом, якою встановлена межа м. Біла Церква згідно вимог ЗК УРСР 1922 року відповідачем надано не було. А понять: генеральний план, план забудови території, в тому числі проект забудови за межами населених пунктів ЗК УРСР 1922 року взагалі не містить.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP № 1195 від 28.09.1955 року «Про порядок затвердження проектів планування та забудови міст Української PCP» №1195 від 28.09.1955 року ( п. 5) зобов`язано виконкоми обласних та міських рад депутатів трудящих при опрацюванні і затвердженні проектів планування та забудови міст і селищ керуватись правилами і технічними нормами по містобудівництву. Тобто проекти планування та забудови населених пунктів відносились до містобудівної документації, а не до землевпорядної, відповідно, порядок планування та забудови міст не регулювались ЗК УРСР 1922 р.

Порядок розробки та затвердження проекту планування міст регулювався Порядком складання, погодження і затвердження проектів планування міст і селищ УРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 15.06.1955 р. №777, постановою Ради народних комісарів УРСР №545 від 5 червня 1939 року ( діючою до 1979 року) «Про розгляд проектів планування населених пунктів УРСР».

Тобто, з 1939 року проекти планування затверджувались Радою народних комісарів УРСР, яка в 1946 році була перетворена на Раду Міністрів УРСР та не встановлювали межі населених пунктів.

Відносно акту опису адміністративних меж Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих від 25.06.1968 p., який був затверджений рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.1968 р. № 791 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що даний Акт складався не у контексті землевпорядної документації, без оформлення будь-яких картографічних матеріалів, як це було передбачено ст. 180 чинного на той час ЗК УРСР від 29 листопада 1922 року.

Відповідно до ст. ст. 146, 148, 176, 180, 187 ЗК УРСР зміна або встановлення меж міста повинна була здійснюватися на підставі розробленого та затвердженого землевпорядного проекту з погодженням з суміжними землекористувачами, з точним зазначенням меж відводу земель з складенням відповідних планів. Відповідно до ст. 194 цього Кодексу, «всякого рода планы и другие акты землеустройства, составленые помимо землеустроительных учреждений или надлежаще ими не удостоверенные, признаються недействительными». Однак відомості про такий проект відсутні, як і відсутній сам проект або його копія в матеріалах даної справи.

Крім того, зі змісту даного Акту не вбачається, що він є додатком до рішення виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих № 791 від 28.10.1968 р. «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області», а тому твердження Відповідача про це є не підтвердженими.

Крім того із запису в Акті «комиссия установила, что за пределами границы городских земель, т.е. в административную черту города входят: 2.Селекционная станция «Александрия», проте не зрозуміло в якому правовому статусі зазначена селекційна станція «Олександрія», як підприємство, установа, організація чи як поселення, де вона розташована та чи була вона землекористувачем, а також ні з цього Акту, а ні з матеріалів даної справи не вбачається чи є селекційна станція «Олександрія» про яку мова йде, як про спірну територію, правонаступником тої, що зазначена у Акті.

Згідно п. 8 Положення про порядок перетворення, обліку, найменування та реєстрації населених пунктів, а також вирішення деяких інших адміністративно- територіальних питань в Українській PCP, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.06.1965 р. № 4н - VI, віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного та районного підпорядкування, зміна їх меж, а також передача міст районного підпорядкування з одного району в інший район проводиться указами Президії Верховної Ради УРСР за поданням виконкому обласних рад депутатів трудящих. Дане положення не містить такою юридичної конструкції, як «адміністративна межа міста», а тому сам факт її відображення у Акті опису адміністративних меж є безпідставним та не має жодного юридичного значення.

На Схемі землекористування Білоцерківської міської ради Білоцерківського району, яка надана Відповідачем до Акту в адміністративному позові, зазначено «виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих. На запит № 10-1031 від 10.06.1968 року, виконком Білоцерківської районної Ради депутатів трудящих надано Акт опису адміністративних меж Узинської селищної Ради для затвердження».

Таким чином, документ під назвою «Акт» опису адміністративних меж Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих від 25.06.1968 р. не є видом землевпорядної документації і тому він не встановлював дійсні межі м. Біла Церква у 1968 p., з огляду на його зміст та правовий статус цей документ є неналежним доказом того, що масив Гайок входив в межі м. Біла Церква у 1968 р.

Отже, затвердження Проекту планування м. Біла Церква рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих від 19.02.1966 р. № 97 не є юридичним фактом встановлення меж м. Біла Церква у 1966 р. На той час це були виключні повноваження Президії Верховної Ради УРСР, однак Відповідач не надав відповідних Указів про встановлення (зміну) меж м. Біла Церква. Також цей проект не доводить того, що територія вул. Гайок або масив Гайок входили в межі м. Біла Церква.

Щодо земельної ділянки під Державним актом на право постійного користування від 25,11.1977 року матеріалами справи встановлено наступне.

Масив Гайок та вул. Гайок знаходяться на землях наданих у постійне користування Білоцерківській КЕЧ згідно Державного Акту від 25.11.1977 року, виданого Білоцерківською районною радою депутатів трудящих.

Але, суд звертає увагу, що земельна ділянка в межах Державного Акту від 25.11.1977 року розташована на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, згідно проекту формування її території, затвердженого рішенням Білоцерківської районної Ради народних депутатів від 5 вересня 1995 року №05-50 «Про затвердження проектів формування територій і встановлення меж сільських Рад та населених пунктів.

Відповідно до ст. 10 ЗК УPCP 1970 року районні ради депутатів трудящих на території району видають землекористувачам документи на право користування землею. Відповідно до ст. 11 ЗК Української PCP 1970 року міські ради депутатів трудящих на території міста видають землекористувачам документи на право користування землею. Виданий Білоцерківською районною радою Акт на право постійного користування підтверджує знаходження цих земель на території району, а саме на території Фурсівської сільської ради.

Із зазначеного слідує висновок, що землі в межах акту КЕЧ не відносились до земель міста, а територія вул. Гайок знаходилась і на даний час знаходиться в межах земель Фурсівської сільської ради.

Щодо передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» (БАРЗ) згідно розпорядження Кабінету Міністрів № 1135-р від 27.10.1999 p., суд зазначає таке.

Так, 27.10.1999 року, KM України прийнято розпорядження за №1135-р, відповідно до якого за пропозицією Міноборони та Білоцерківської міської ради, яку погоджено з Київською облдержадміністрацією, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, вирішено передати майно державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод», що перебуває у сфері управління Міноборони, з державної власності у власність територіальної громади м. Біла Церква із збереженням основного профілю діяльності зазначеного підприємства; а згідно Додатку до цього розпорядження передачі підлягає цілісний майновий комплекс ДП «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод», м. Біла Церква, вул.Гайок,4 (разом з житловим фондом та інженерною інфраструктурою) частина майна аеродромного комплексу, злітно-посадкова смуга, будівлі і споруди систем управління зльотом і посадкою та енергозабезпечення.

Згідно рішення Міністра оборони України від 14.10.2005 року №11938/з було затверджено Протокол №8 від 11.10.2005 року засідання постійно діючої комісії Міноборони з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, земельної ділянки площею 330 га військового містечка №50 с. Фурси Білоцерківського району Київської області, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс ДП МО України «Білоцерківський авіаційний завод», підлягає передачі до земель запасу Фурсівської сільської ради.

Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.07.2006 року №251 «Про передачу земельних ділянок до складу земель запасу» на виконання рішення Міністра оборони України від 14.10.2005р. №11938/3 та затвердженого Протоколу №8 від 11 жовтня 2005 року засідання постійно діючої комісії з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 року №1135 земельну ділянку площею 330 га військового містечка №50 с. Фурси Білоцерківського району Київської області, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс ДП МО України «Білоцерківський авіаційний завод» було передано до земель запасу Фурсівської сільської ради. Підставою прийняття зазначеного розпорядження стало клопотання постійного землекористувача - Міністерства оборони в особі Квартирно- експлуатаційного відділу міста Біла Церква № 2/160 від 14.04.2006 року. Право користування підтверджується Державним актом на право постійного користування від 25.11.1977 року, який зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів за № 80.

Згідно плану земель наданих у постійне користування доданого до Державного Акту на право постійного користування та опису меж землі міста Біла Церква межують лише по точкам від Б до В.

Суд звертає увагу, що земельна ділянка площею 330 га, яка була вилучена у Білоцерківської КЕЧ, розташована на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, згідно проекту формування її території, затвердженого рішенням Білоцерківської районної Ради народних депутатів від 5 вересня 1995 року №05-50 «Про затвердження проектів формування територій і встановлення меж сільських Рад та населених пунктів», та після вилучення, була лише передана до земель запасу Фурсівської сільської ради.

Підстави та порядок припинення права користування земельними ділянками регулюються статтями 141. 142, частиною другою статті 149 ЗК України, статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", частиною другою статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України» та пунктом 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі - Положення), затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483 (у редакціях, чинних на момент виникнення відповідних спірних правовідносин). Відповідно до пунктів, 45, 50 Положення передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно - експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому ЗК України.

Питання передачі земельної ділянки 330 га до земель запасу неодноразово розглядалось судами:

-справа № 357/9939/15-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, 54 осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква, Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області. Державне підприємство «Ржищівський військовий лісгосп», Приватне підприємство «БТС Глобал», про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. За результатами розгляду даної справи Білоцерківським міськрайонним судом Київської області прийнято рішення від 19 січня 2017 року, про відмову в задоволенні позову та залишено без змін Апеляційним судом Київської області Верховним судом України (рішення від 20.06.2018 року);

-справа № 357/3440/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави; в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Державного підприємства "Ржищівський військовий лісгосп" до: 1) Білоцерківської районної державної адміністрації, 34 осіб, Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківська пересувна механізована колона №17», треті особи: 1) Фурсівська сільська рада Білоцерківського району, 2) Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі, 3) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква. 4) Міністерства Оборони України про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки, договору оренди землі та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. За результатами розгляду даної справи Білоцерківським міськрайонним судом Київської області прийнято рішення від 17 травня 2018 року, яким в задоволенні позову відмовлено та рішення залишено без змін Апеляційним судом Київської області;

-Рішенням Верховного суду у справі № 357/9939/15-ц встановлено, що «... земельна ділянка площею 330 га вилучена за згодою землекористувача згідно рішення Міністра оборони України від 14.10.2005 року № 11938/з, яким затверджено Протокол № 8 засідання постійно діючої комісії Міноборони. Відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №251 від 07.07.2006 року ця земельна ділянка передана до земель запасу Фурсівської сільської ради, тобто, цим розпорядженням Білоцерківська РДА цільове призначення земельної ділянки не змінювала, а під час здійснення передачі земель оборони до земель запасу було додержано вимог діючого на той час механізму передачі земельних ділянок зі складу земель оборони.». Матеріали даної справи містять докази щодо належної передачі земельної ділянки, площею 330 га. до земель запасу Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 120 ЗК України від 25.10.2001 року в редакції чинній на момент виникнення відповідних спірних правовідносин при переході права власності на будівлю і споруду прав власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Оскільки жодних цивільно-правових угод Білоцерківською міською радою при прийомі-передачі зазначеного житлового фонду, інженерних та інших мереж відносно земельних ділянок під цими об`єктами не укладалось, а також не укладались договори оренди на користування землею, то Відповідач не набув право власності або користування спірною земельною ділянкою.

Належним користувачем земельної ділянки на момент передачі майна цілісного майнового комплексу являлось Міністерство оборони в особі КЕЧ. Дані обставини також встановлені судами при розгляді справи № 357/9939/15-ц.

Суд також зазначає, що при реєстрації права власності на будівлі за адресою Гайок, 4а. м. Біла Церква військового містечка № НОМЕР_2 в період з 2002 року по 2009 рік питання оформлення прав власності або користування земельними ділянками під будівлями не було вирішене Відповідачем.

Додані до позову рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 липня 1998 року № 227 «Про передачу житлових будинків, інженерних мереж, теплових пунктів, електричних мереж військового містечка № 50 «Гайок» в комунальну власність Білоцерківського міськвиконкому», рішення міськвиконкому від 2 вересня 1998 року № 272 «Про затвердження актів прийому-передачі відомчого житлового фонду військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Білоцерківської КЕЧ району до комунальної власності міста, рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27 жовтня 1999 року № 315 «Про передачу майна Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод» у комунальну власність територіальної громади міста Біла Церква не містили положень про передачу земель у власність або користування територіальній громаді м. Біла Церква.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 1 грудня 1999 року №360 «Про затвердження актів прийому-передачі майна державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод» було затверджено Акт приймання-передачі частини майна аеродромного комплексу до власності територіальної громади м. Біла Церква, затверджений Заступником Міністра оборони України Командувачем військово-повітряних Сил України Генерал-полковником ОСОБА_6 22 листопада 1999 року та Акт прийому-передачі майнового комплексу Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» і шести літаків ІЛ-76 МД у власність територіальної громади м. Біла Церква, затверджений 28 листопада 1999 року.

У Акті прийому-передачі майнового комплексу Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» і шести літаків ІЛ-76 МД у власність територіальної громади м. Біла Церква, затверджений 28 листопада 1999 року, зазначено, «що комісія провела прийом-передачу майна ДП МОУ України «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» і шести літаків ІЛ-76, що перебувало у сфері управління Міноборони, у власність територіальної громади м. Білої Церкви Київської області». Додатком до цього рішення є характеристики земельної ділянки, що передається до власності територіальної громади м. Біла Церква, з якої слідує, що землекористування військової частини НОМЕР_1 складається з трьох ділянок, розміщених на території Фурсівської сільської ради та Дроздівської сільських Рад народних депутатів. Але, характеристика земельної ділянки не являється правовстановлюючим документом на землю, як і Акт інвентаризації земель МО України №93 від 28.02.2001 року.

Зазначені документи не підтверджують набуття територіальною громадою м. Біла Церква права власності або користування на земельні ділянки, які розташовані у військовому містечку № НОМЕР_2 та під ДП «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод», вул. Гайок, 4а, тим більше включення цих земельних ділянок до меж міста.

Щодо наданого Відповідачем викопіювання з генерального плану м. Біла Церква 2016 р., суд зазначає наступне.

Так, відповідач обґрунтовує свої заперечення знаходженням вул. Гайок в місці Білій Церкві згідно Генерального плану м. Біла Церква 2016 р. Дійсно, без узгодження із Фурсівською сільською радою частина території сільської ради, на якій розміщений об`єкт зі спірною адресою включена в межі міста Біла Церква, визначені генеральним планом міста 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Згідно п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи взагалі відсутні рішення Відповідача про затвердження нового генерального плану м. Біла Церква 2016 року, як і план земельно-господарського устрою та проект землеустрою міста Біла Церква щодо встановлення меж населеного пункту.

Відповідно до ст. 174. ЗК України Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Тому, віднесення Генеральним планом населеного пункту тих чи інших земельних ділянок (територій) до меж такого населеного пункту без розроблення, погодження та затвердження на його підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці не встановлює меж населеного пункту.

Відповідач стверджує, що територія масиву Гайок розташована в адміністративних межах міста Білої Церкви. Але в той же час визнає факт знаходження цієї території у межах Фурсівської сільської ради, що підтверджується Техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста Біла Церква, Містобудівним обґрунтуванням встановлення міської межі, розроблені Науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» в 2004 році (далі «ТЕО м. Біла Церква»). Згідно п. 5.2. ТЕО міста Біла Церква (cтop 55) зазначено перелік територій, що підлягають включенню в проектну межу місту, а саме: «території Шкарівської, Фурсівської сільських рад, Терезинської селищної ради, зокрема: «На заході, на землях, що наближені до міської межі, підпорядкованих Фурсівській сільській раді розташовані в безпосередній близькості зелені насадження, а також житловий масив Гайок і державне підприємство «Білоцерківський авіаційний завод», що перебував у сфері управління Міністерства оборони до 1999 року.

Для збереження основного профілю діяльності ДП «БВАК», всі території, що на цей час залишились у підпорядкуванні Фурсівської сільської ради (561 га) в тому числі забудовані складським приміщення, а також зайняті городами необхідно передати Білоцерківській міськраді.

Таким чином до земель, які включаються в перспективні межі (МЕЖА -І) відносяться: територія в існуючих межах 3368 га, території, що підлягають включенню в проектну межу - 3451,8га., всього- 6820,0 га.» Тобто, в 2005 році Відповідач достеменно знав, що приймає рішення про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна на території Фурсівської сільської ради.

Крім того, при розробці нового генерального плану міста Біла Церква 2016 року були проведені громадські слухання. Відповідно до протоколу презентації містобудівної документації та врахування пропозицій громадськості по розгляду містобудівної документації - «Генерального плану міста Біла Церква» від 19.04.2016 року головний архітектор проекту ОСОБА_7 довела до відома громадськості основні пропозиції щодо розвитку нових територій та включення до меж міста територій, які фактично є складовою міста, але юридично розташовані на землях оточуючих місто сільських рад;

-в західному напрямку - включення до меж міста територій підприємства БВАК, АРЗ з аеродромом. Таким чином, Відповідач визнає, що територія КП «БАРЗ» знаходиться поза межами міста.

З приводу Проекту зелених зон м. Біла Церква 1961 р. суд зазначає таке.

Озеленення міст в зазначений період здійснювалась відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 07.08.1951 р. № 2047 «Про заходи щодо охорони і розвитку зелених зон міст Української PCP», яка передбачала створення зелених зон в містах УРСР з метою захисту житлових кварталів від куряви, кіптяви, промислових газів, а також оздоровлюватимуть санітарні та гігієнічні умови життя міського населення (абз. 6 мотивувальної частини).

Пунктом 6 резолютивної частини цієї постанови було визначено, що розмір зеленої зони міста повинен відповідати середньому діаметру території міської забудови, передбаченої генеральним планом міста.

Пунктом 9 резолютивної частини цієї постанови виконкоми обласних та міських Рад депутатів трудящих було зобов`язано звертати особливу увагу на суворе додержання агротехнічних вимог при розвитку зелених зон та своєчасне проведення посадочних робіт та охорону насаджень від знешкодження.

Зазначена постанова не містила положень про те, що зелена зона міста, у розмірі середнього діаметру території міської забудови, передбаченої генеральним планом міста, після розроблення відповідного проекту включається у межі міста або його приміську зону. Ця постанова лише закріплювала за містами зони, в межах яких виконавчий комітет відповідної міської Ради депутатів трудящих зобов`язаний був організувати проведення посадочних робіт та охорону насаджень від знешкодження.

Проект зеленої зони м. Біла Церква 1961 р. включає: опорний план; схему зелених насаджень; схему ґрунтів зеленої зони; колективні сади робітників та службовців; живі огорожі; вертикальне озеленення будівель та споруд; озеленення елементів жилих кварталів та ін. (арк. 1).

У Розділі II «Границы зеленой зоны города и ее состав» (арк. 11) зазначено: «таким образом, в зеленую зону города включена территория города Белая Церковь площадью 25,5 тыс. га и часть земель прилегающих к городу: на севере к-за им. Ильича, научно- исследовательская станция животноводства, птице фабрика, совхоз Белоцерковский, на юге с.х. артиль им. Ватутина, совхоз Белоцерковский, уч. хоз. сх. института и на западе с/х артиль им. Сталина, селекстанция».

Загальний об`єм посадок по створенню зеленої зони складає 1266 га з розподілом по видам територій, які підлягають озелененню (арк. 207).

Зазначений проект взагалі не містить положень про вулицю Гайок, а також про включення її території у межі м. Біла Церква. Він лише регламентує порядок проведення посадочних робіт та охорону насаджень від знешкодження в межах зеленої зони. Водночас територія, яка включена даним проектом у зелену зону м. Біла Церква юридично не входить у межі м. Біла Церква або його приміську зону, а тому цей документ не є доказом того, що вул. Гайок є територією м. Біла Церква.

Щодо тверджень Відповідача про розпорядника земель та розмежування земель державної та комунальної власності, суд зазначає наступне.

Слід розмежовувати поняття «розпорядника земель» та компетенції щодо прийняття рішень про присвоєння адрес.

Ст. 122 ЗК України встановлює повноваження щодо розпорядження землями:

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб;

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб;

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства: б) будівництва об`єктів пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнана радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В той же час, прийняття рішень про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна являється компетенцією органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української УРСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12 березня 1981 року № 1654-Х, Постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності».

Щодо рішення судів по справі № 810/3401/17 суд зазначає таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі № 810/3401/17 за позовом Білоцерківської міської ради до Білоцерківської районної ради та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12 березня 2015 року № 40-27 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл Фурси та Чмирівка Білоцерківського району Київської області та зобов`язання внести зміни до Державного земельного кадастру, Білоцерківській міській раді відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю, в тому числі щодо скасування рішення Білоцерківської районної ради від 12 березня 2015 року № 40-27 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл Фурси та Чмирівка Білоцерківського району Київської області. В судових засіданнях по даній справі досліджувались матеріали про встановлення меж міста Біла Церква.

Так, відповідно до стаття 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Зважаючи на зазначені норми судовим рішенням по справі №810/3401/19 встановлено, що проекти землеустрою щодо встановлення меж міста Біла Церква не розроблялись, а рішення Верховної ради або Президії Верховної ради щодо меж міста Біла Церква не приймались.

Шостий апеляційний адміністративний суд (далі суд апеляційної інстанції) у мотивувальній частині цієї постанови зазначив: «разом з тим, дані Генерального плану м. Біла Церква 1966 року, Генерального плану 1985 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів 15.07.1985 року за № 243, Проекту зеленої зони 1961 року., техніко-економічних основ розвитку м. Біла Церква 1963 року, проекту планування та забудови м. Біла Церква 1955 p., проекту планування м. Біла Церква 1964 року, будівельного паспорту 1966 року, виписки рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради депутатів трудящих від 24.03.1966 року, рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради депутатів трудящих від 22.10.1958 року № 658, рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради депутатів трудящих від ЗО. 07.1955 року № 358, рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради депутатів трудящих від 19.02.1966 року № 97 оцінці судом не піддалися, хоча ці дані свідчать про відношення території до міста Біла Церква».

Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не зазначив яким конкретно із перелічених у постанові документів встановлені межі міста м. Біла Церква, коли саме і на підставі якого рішення. Така невизначена позиція суду апеляційної інстанції, викладена у постанові не може бути беззаперечним підтвердженням обставин, які суд вважав встановленими. Також суд бере до уваги відкриття касаційного провадження Касаційним адміністративним судом по справі № 810/3401/17.

Вимога Білоцерківської міської ради щодо зобов`язання внести зміни до Державного земельного кадастру щодо меж адміністративно-територіальних одиниць м. Біла Церква та с. Фурси відповідно до меж, встановлених «Технічним звітом про відновлення та встановлення меж земель міста Біла Церква Київської області» від 22.03.1991 року-не задоволена.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 р. та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 р. у справі №320/1360/19 суд зазначає таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 р. по справі №320/1360/19 був задоволений позов Комунального підприємства «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» Державної авіаційної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Білоцерківська міська рада Київської області до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Фурсівської сільської ради від 22.12.2018 р. № 407/20-УІІ та визнання відсутності компетенції (повноважень) Фурсівської сільської ради щодо заборони та/або обмеження польотів у повітряному просторі України у районі аеродрому «Біла Церква».

Виходячи з тверджень представника Відповідача про те, що згідно проекту планування міста Біла Церква, погодженого рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 30.07.1955 р. № 358, яким нібито були визначені межі м. Біла Церква, та Генерального плану м. Біла Церква, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 03.11.2016 р. № 319-18-VII, суд першої інстанції прийшов до висновку, що аеродром «Біла Церква» не розташований в адміністративних межах Фурсівської сільської ради, а тому вона не є заінтересованим органом місцевого самоврядування, який відповідно до п. 7 Положення має право погоджувати Інструкцію з виконання польотів у районі аеродрому «Біла Церква».

Суд апеляційної інстанції, спростував ці твердження, та зазначив, що аеродром знаходиться в межах міста Біла Церква згідно генерального плану. Щодо меж села Фурси висновки судів відсутні.

В мотивувальній частині постанови від 05.12.2019 р. по справі №320/1360/19 Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив: «Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано норму частини другої статті 173 ЗК України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць та в свою чергу позивач - КП «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» помилково посилається на Витяг з ЄДРПОУ, як на доказ того, що територія аеродрому «Біла Церква» входить в межі м. Біла Церква не підтверджують правомірність прийнятого ним рішення, оскільки незалежно від того в межах якої адміністративного-територіальної одиниці знаходиться КП «БВАК» оскаржуване рішення прийнято поза межами її (повноважень) компетенції».

Тобто, суд апеляційної інстанції зазначив, що даний спір не стосується вирішення питань адміністративно-територіального устрою, його предметом є наявність або відсутність компетенції у Фурсівської сільської ради щодо встановлення заборон і обмежень для використання повітряного простору у районі аеродрому «Біла Церква», а також: встановлення правомірності або протиправності спірного рішення Фурсівської сільської ради. Крім того, дана справа прийнята до розгляду Верховним судом України.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином враховуючи приписи ч. 6 ст. 13 Цього Закону, висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у постановах по справах №810/3401/17 та №320/1360/19 не беруться судом до уваги при розгляді даної справи.

Щодо постанови Верховного суду від 04.06.2019 року по справі № 911/268/18 суд зазначає наступне.

Так, рішенням Верховного суду по справі № 911/268/18 від 04.06.2019 р. позов Білоцерківської міської ради до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (відповідач-1, Білоцерківська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерків МАЗ», треті особи без самостійних вимог на предмет спору- Фурсівська сільська рада, КП «БВАК» було задоволено частково, а саме: визнано недійсним та скасовано розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 №104 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004. посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА 6 за реєстром №327, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732200004 від 27.05.2007, виданого ТОВ «НВП» Білоцерків МАЗ». Предметом спору являлась земельна ділянка площею 4.4419 га, що розташована на території Фурсівської сільської ради, в межах Державного акту на право постійного користування землею, виданого Білоцерківській КЕЧ. За твердженнями Білоцерківської міської ради дана земельна ділянка була передана до її комунальної власності при передачі військового майна згідно розпорядження Кабінету Міністрів № 1135-р від 27.10.1999 року і таким чином ввійшла в межі міста Біла Церква.

Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний суд у п. 57 своєї постанови зазначив: «Враховуючи викладене, а також відсутність правового аналізу щодо вищевказаних відмінностей між частинами 1 та З ст. 30 ЗК 1990, а також можливого впливу цих відмінностей на спірні правовідносини, касаційний суд вважає передчасними, а отже такими, що не можуть бути покладені в основу судових рішень, висновки місцевого та апеляційного судів, що в даному випадку в момент затвердження вищевказаного акту приймання-передачі мав місце саме перехід/передача саме у комунальну власність і саме територіальній громаді м. Біла Церква в особі Міської ради земельної ділянки(чи ділянок), на яких розміщений цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ».

Крім того, суд зазначає ( пп 59, 60): «Згідно з Главою 29 «Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-111 (в редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору):

Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах

1.Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

2. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко- економічного обгрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

3.Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних утворень.

1.Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних Київської чи Севастопольської міської рад.

2.Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

3.Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень.

Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та відповідно до закону.

Стаття 176. Посвідчення меж адміністративно-територіальних утворень.

Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Форма та порядок видачі державного акта України па межі адміністративно- територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.»

(п. 60) Судами попередніх інстанцій чітко не встановлено з посиланням на відповідні належні, допустимі, достовірні та достатні докази, що спірна земельна ділянка (чи ділянки) станом на момент затвердження вищевказаного акту приймання-передачі або станом на момент прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору перебувала в межах саме міста Біла Церква...

(п. 8.10) На час укладення договору купівлі-продажу військового майна положення законодавства, які встановлюють порядок відчуження земельних ділянок у випадку переходу права власності на розташовані на них військові об`єкти нерухомого майна, були відсутні.

Скасовуючи рішення та договір про передачу у власність земельної ділянки суд виходив з цільового призначення земель оборони, а також неможливості залишення попереднього стану, коли земельна ділянка належить на праві власності одній особі, а ряд будівель та споруд на ній - іншій особі, фактично не вирішить наявної спірної ситуації між позивачем та відповідачем 2 щодо одночасного використання цієї земельної ділянки, що призвела до даного та іншого вищевказаного судових процесів, ініційованих за позовами обох сторін, при тому, що і порушить вищевказаний принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який направлений саме на уникнення таких спірних ситуацій, та невизначеності на законодавчому рівні порядку автоматичного переходу».

Стосовно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2019 р. та постанови Київського апеляційного суду від 17.12.2019 р. по справі № 357/2278/19 суд зазначає таке.

В даній справі Білоцерківська міська рада звернулась з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації, Особа_2 про визнання недійсним та скасування розпоряджень Білоцерківської районної державної адміністрації від 10.05.2018 р. № 226 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для подальшого продажу у власність Особа_2 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради» та від 05.06.2018 р. № 260 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку і продаж земельної ділянки Особа_2 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради».

Основною підставою позовних вимог Білоцерківської міської ради в цій справі є наявність права постійного користування територіальної громади м. Біла Церква, в особі відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради, відповідно до Державного акту на право користування землею серія Б за № 026954, виданим виконавчим комітетом Білоцерківської районної Ради народних депутатів у 1989 р. на земельну ділянку площею 0,30 га для будівництва житлового мікрорайону по вул. Таращанській, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 121. Саме виходячи з цієї підстави Білоцерківський міськрайонний суд скасував зазначені розпорядження.

Білоцерківський міськрайонний суд у мотивувальній частині рішення зазначив: «таким чином, відповідно до норм пунктів 146-147 ЗК УССР межа м. Біла Церква була встановлена відповідно до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих 18 вересня 1958 року № 791 «Про адміністративно територіальні зміни» та Проекту планування міста Біла Церква, що виданий Українським Державним інститутом проектування міст «ДНІПРОМІСТО» (м. Київ) в 1963-1964 рр., який був затверджений рішенням Київського облвиконкому за № 97 від 19.02.1966 року. Згідно цих документів була встановлена міська межа, яка сьогодні є чинною».

Не дивлячись на те, що дане рішення набрало законної сили викладена в ньому позиція суду першої інстанції стосовно встановлення меж м. Біла Церква виходить за межі позовних вимог Білоцерківської міської ради та не узгоджуються з чинним на той час законодавством з огляду на наступне.

Так, Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 18.09.1958 р. № 791 «Про адміністративно- територіальні зміни» в смугу міста Біла Церква були включені села Роток і Заріччя Білоцерківського району, а Ротоцька і Зарічанська сільські Ради були ліквідовані. Тобто, це рішення стосувалось лише включення сіл у міську смугу, де мова не йшла про встановлення (зміну) меж м. Біла Церква на відповідну площу. Для цього потрібно було розробити відповідну містобудівну документацію, яку подати на розгляд Президії Верховної Ради УPCP.

Також суд першої та апеляційної інстанції керувалися лише положеннями Земельного кодексу УРСР 1922 р. про те, після набрання ним чинності були прийняті Конституція УСРР від 23.06.1929р. та Конституція УРСР від 30.01.1937 p., а також інші нормативно-правові акти. Відповідно до ст. 19 Конституції УРСР 1937 р. до відання Верховної Ради УРСР належить встановлення кордонів і районного поділу областей УРСР. керування житловим і комунальним господарством, житловим будівництвом і впорядкування міст та інших місцевостей.

Виготовлення проекту планування м. Біла Церква 1964 p., який був затверджений у 1966 p., здійснювалося відповідно до Порядку, яким було визначено, що розробка проектів планування всіх міст і селищ міського типу провадиться Українським Державним інститутом проектування міст «ДНІПРОМІСТО», а затверджувались вони виконавчими комітетами обласних Рад депутатів трудящих або Радою Міністрів УРСР. Однак цей Порядок не містить положень про те, що при його затвердженні компетентним органом встановлюються межі міста або селища.

Водночас, згідно з п. 8 Положення про порядок перетворення, обліку, найменування та реєстрації населених пунктів, а також вирішення деяких інших адміністративно- територіальних питань в Українській PCP, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.06.1965 р. № 4н - VI, віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного та районного підпорядкування, зміна їх меж, а також передача міст районного підпорядкування з одного району в інший район проводиться указами Президії Верховної Ради УРСР за поданням виконкому обласних рад депутатів трудящих.

Таким чином, сам факт затвердження проекту планування м. Біла Церква рішенням Київського облвиконкому за № 97 від 19.02.1966 року не встановив межі м. Біла Церква, оскільки на той час це вже було повноваження Президії Верховної Ради УРСР.

Тобто, єдиним належним доказом підтвердження встановлення межі м. Біла Церква на підставі проекту планування м. Біла Церква 1966 p., може бути лише відповідний Указ Президії Верховної Ради УРСР, який відсутній.

З наведених вище підстав, та враховуючи приписи ч. 6 ст. 13 цього Закону висновки Білоцерківського міськрайонного суду, викладені в рішенні від 30.09.2019 р. по справі № 357/2278/19, суд не бере до уваги при розгляді даної справи.

Щодо строку на звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 122 КАС України Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 липня 2005 року №281 «Про затвердження нумерації будинків» прийняте в 2005 році. Фурсівська сільська рада не знала про його прийняття та не могла знати. Відповідач не повідомив про прийняття рішення про присвоєння адрес на території позивача-1.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» набрав чинності лише в 2012 році згідно якого доступ до публічної інформації забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях та на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет. Всі рішення прийняті до набрання чинності цим законом не оприлюднювались. Таким чином, позивачі не мали можливості дізнатись про їх прийняття.

16.07.2019 р. на адресу Фурсівської сільської ради від Білоцерківської міської ради надійшло декілька аналогічних за предметом та підставами позовних заяв, що стосуються присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна, яким раніше були присвоєні адреси рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 липня 2005 року №281 «Про затвердження нумерації будинків».

Саме з додатків до позову, отриманого 16.07.2019 року, Фурсівська сільська рада дізналась про існування рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 липня 2005 року №281 «Про затвердження нумерації будинків», а зі змісту позовних заяв стало зрозуміло, що присвоєння адрес відбулось на території Фурсівської сільської ради, чим порушено права позивачів.

Білоцерківська міська рада діяла за межами повноважень, порушуючи вимоги нормативно-правових актів України. Позивачі не відносяться до органів, повноважних перевіряти (контролювати) дотримання законодавства органами місцевого самоврядування, а саме Білоцерківською міською радою, та відповідно не могли передбачити порушення їх прав Білоцерківською міською радою шляхом прийняття рішень про присвоєння адрес на непідпорядкованій їй території. Дізнатись про прийняте рішення іншої можливості не було, зважаючи на відсутність будь-яких джерел та інформації про їх прийняття.

Так, із Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Право громадянина, територіальної громади на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для повернення позовної заяви, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Також, у справі Белле проти Франції Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Верховний суд України у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №712/8985/17, від 13.03.19 р. сформував для судової практики позицію:

«Дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту. Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту. З урахуванням вищезазначеного за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту».

Практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягає застосуванню судами України.

Отже, позивачами не пропущено строки звернення до суду, передбачені ст.122 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий комітет Білоцерківської міської ради не мав права на власний розсуд змінювати приналежність до адміністративно-господарської одиниці об`єкта нерухомості, якому присвоєно поштові адреси спірним рішенням, а отже позовна вимога про скасування рішення № 281 від 22.07.2005 в частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність свого рішення.

Таким чином, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд".

У решті текст рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 р. в адміністративній справі № 320/4798/19 залишити без змін.

Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лиска І.Г.


Дата ухвалення рішення	19.10.2022
Оприлюднено	02.04.2024
Номер документу	108662496
Судочинство	Адміністративне
Суть	визнання протиправним та скасування рішення

Губська Людмила Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 19.10.2022 по справі 320/4798/19КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/4798/19

Ухвала від 19.10.2022

Ухвала
від 19.10.2022 по справі 320/4798/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД