Ухвала

від 30.01.2023 по справі 460/1884/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

30 січня 2023 року м. Рівне№460/1884/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши заяву Приватно виробничо-комерційної фірми «Фіалка» про забезпечення позову у межах адміністративного позову Приватно виробничо-комерційної фірми «Фіалка» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

Приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка» звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу:

№ 347158 від 18.10.2022, згідно якої до ПВКФ «Фіалка» було застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн;

№ 347159 18.10.2022, згідно якої до ПВКФ «Фіалка» було застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.

Одночасно з пред`явленням позову позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом:

зупинення примусового стягнення штрафу на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) Рівненської області № 347158 від 18.10.2022, для виконання якої Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 70643500 від 09.01.2023 до вирішення адміністративної справи по суті;

зупинення примусового стягнення штрафу на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) Рівненської області № 347159 від 18.10.2022, для виконання якої Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 70643198 від 09.01.2023 до вирішення адміністративної справи по суті;

зупинення дії арешту, накладеного постановами державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 09.01.2022 у ВП № 70643198 та № 70643500 на грошові кошти ПВКФ «Фіалка», які знаходяться на рахунках у банку та або інших фінансових установах.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, заявник встановив, що 09.01.2023 Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкриті виконавчі провадження на підставі постанов № 347158 та № 347159 від 18.10.2022, які є виконавчими документами. Крім цього, зауважує, що до позивача застосовано негативні наслідки у вигляді арешту на грошові кошти які обліковуються на рахунках, оскільки відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника, що може призвести до непоправних наслідків для його господарської діяльності. З наведених у заяві підстав просить суд вжити заходів для забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без повідомлення учасників справи.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18 та від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17).

Стаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Судом встановлено, що предметом спору за даним позовом є оскарження постанов Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 347158 та № 347159 від 18.10.2022.

Тобто, задля задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, слід встановити перш за все звернення оскаржуваних постанов до виконання.

Так, в силу пункту 28 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 № 1567 адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон 1404-VIII).

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, постанови територіального органу Укртрансбезпеки про накладення штрафів є виконавчими документами.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Матеріалами заяви про забезпечення позову підтверджується, що постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347158 та № 347159 від 18.10.2022 прийняті Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до примусового виконання.

Постановою від 09.01.2023 відкрито виконавче провадження № 70643500 на виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) Рівненської області № 347158 від 18.10.2022.

Постановою від 09.01.2023 відкрито виконавче провадження № 70643198 на виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) Рівненської області № 347159 від 18.10.2022.

Зазначені постанови Державної служби України з безпеки на транспорті є предметом спору у справі за позовною заявою Приватно виробничо-комерційної фірми «Фіалка», тоді як подання позову не зупиняє дію таких постанов та не є перешкодою для їх подальшого виконання.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно пунктом 5 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення поданого позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Норми пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України також кореспондуються із положеннями пункту 2 частини 1 Закону № 1404-VIII, яким передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що за наявності відкритих виконавчих проваджень, належним способом забезпечення адміністративного позову є зупинення стягнення за виконавчими документами до вирішення адміністративної справи по суті, що матиме належний та дієвий засіб, яким досягається та мета на досягнення якої такий спосіб спрямований.

При цьому, на стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, судом не дається правова оцінка законності та правомірності прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті.

Отже, вимоги клопотання про забезпечення позову в частині зупинення судом стягнення на підставі виконавчих документів є співрозмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

З приводу вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії арешту у ВП № 70643198 та № 70643500 на грошових кошти ПВКФ «Фіалка», які знаходяться на рахунках у банку та (або) інших фінансових установах, суд зауважує наступне.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частини перша та друга статті 56 Закону № 1404-VIII).

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову, суд зауважує, що до неї не додано постанов державного виконавця про арешт майна (коштів) боржника, відповідно до яких, як стверджує позивач, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках позивача. Також суду не надано заяви стягувача про примусове виконання оскаржуваних постанов, що виключає можливість суду встановити чи зазначено у ній конкретні реквізити рахунків у банках та (або) інших фінансових установах позивача.

В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи позивача в частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії арешту, накладеного постановами державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 09.01.2022 у ВП № 70643198 та № 70643500 на грошові кошти ПВКФ «Фіалка», які знаходяться на рахунках у банку та або інших фінансових установах, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

З урахуванням наведеного, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд дійшов висновку, що заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити частково.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості повторно звертатися із заявою про забезпечення позову у разі викладення обставин та надання доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову у справі спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективне поновлення порушених прав або інтересів позивача.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Приватно виробничо-комерційної фірми «Фіалка» про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) Рівненської області № 347158 від 18.10.2022, на виконання якої Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 70643500 від 09.01.2023 до набрання законної сили рішенням у справі № 460/1884/23.

зупинити стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) Рівненської області № 347159 від 18.10.2022, на виконання якої Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 70643198 від 09.01.2023 до набрання законної сили рішенням у справі № 460/1884/23.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Копію ухвали негайно надіслати для виконання до Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), а також іншим особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 30 січня 2023 року

Суддя Ольга ПОЛІЩУК