Постанова

від 18.01.2023 по справі 260/4175/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4175/21 пров. № СК-А/857/6899/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Святецького В. В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року (прийняте у місті Ужгороді суддею Скраль Т. В.; складене у повному обсязі 10 березня 2022 року) в адміністративній справі № 260/4175/21 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Човганина М. І. звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила:

1) визнати протиправним і скасувати наказ т. в. о. начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Гоголюк Я. Я. за № 36-к від 03 серпня 2021 року про її звільнення з посади провідного спеціаліста сектору мисливського господарства Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі також - Закарпатське ОУЛМГ) за пунктом 1 частини першої статті 87 Кодексу законів про працю України;

2) поновити її на посаді провідного спеціаліста сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ або на посаду, рівнозначній тій, яку вона займала до її звільнення;

3) стягнути з Закарпатського ОУЛМГ на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06 серпня 2021 року по день постановленим судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її незаконно було звільнено із займаної посади провідного спеціаліста сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», позаяк їй не було запропоновано всі вакантні посади, які відповідають її кваліфікації і які вона могла виконувати. Також її було звільнено без попередження про наступне її звільнення за вказаною вище підставою, що свідчить про порушення порядку її звільнення з роботи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасувати наказ т. в. о. начальника Закарпатського ОУЛМГ Гоголюк Я. Я. за № 36-к від 03 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ з 07 серпня 2021 року.

Стягнуто із Закарпатського ОУЛМГ на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2021 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 69 638 грн 49 коп., з утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ та стягнення із Закарпатського ОУЛМГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 371 грн 69 коп., з утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів, звернуто до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Закарпатське ОУЛМГ, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до нової структури відповідача було введено нову посаду заступника начальника управління з організаційних питань та виключено сектор мисливського господарства. Листом від 05.07.2021 Закарпатське ОУЛМГ запропонувало ОСОБА_1 , яка працювала на посаді провідного спеціаліста зазначеного сектору, відповідно до пункту 3 статті 43 та частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» вакантну посаду провідного спеціаліста відділу лісового та мисливського господарства. Проте, ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади, у зв`язку з чи її було звільнено із займаної посади. Вважає, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 03.08.2021 № 36-К «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідачем було повністю дотримано вимоги спеціального закону, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби.

Покликається також на те, що вказаний наказ було видано завчасно з метою дотримання положень статті 116 КЗпП України щодо своєчасного розрахунку при звільненні.

А доводи суду першої інстанції, що оскаржений наказ містить посилання на пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», а в повідомленні зазначено як підставу для звільнення пункт 6 частини першої статті 83 цього Закону, якими регулюються різні підстави припинення державної служби, вважає надмірним формалізмом, позаяк всіх прав позивачки було дотримано шляхом пропонування їй іншої вакантної посади.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 2 травня 2018 року працювала на посаді провідного спеціаліста сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ.

Наказом Закарпатського ОУЛМГ № 39 від 15 червня 2021 року «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства», відповідно до Закону України «Про державну службу» та змін внесених в структуру апарату та штатного розпису Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, введено в дію з 16 червня 2021 року структуру та штатний розпис Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (а. с. 42).

Згідно з пунктом 14 Положення про Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, структуру територіального органу Держлісагентства затверджує Голова за погодженням із Міністром. Штатний розпис та кошторис управління затверджує Голова Держлісагентства України. Чисельність працівників Управління затверджує Голова Держлісагенства України в межах граничної чисельності працівників визначеної КМ України для територіальних органів центрального органу виконавчої влади. Начальник Управління вносить пропозиції Голові Держлісагенства України щодо чисельності працівників Управління. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби та установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (а. с. 51).

Листом від 05 липня 2021 року Закарпатське ОУЛМГ повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису з 16.06.2021, відповідно до наказу від 15.06.2021 № 39 «Про введення в дію структури та штатного розпису Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства з 16.06.2021», відповідно до частини третьої статті 87 та пункту 3 статті 43 Закону України «Про державну службу», Закарпатське ОУЛМГ пропонує вакантну посаду, на яку можна перевести, а саме: провідний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства.

Закарпатське ОУЛМГ попередило її, що у разі незгоди із запропонованою посадою вона буде звільнена на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону в установлений законодавством строк.

Примірник листа ОСОБА_1 отримала 06 липня 2021 року.

04 серпня 2021 року позивач розписалась, що не згода перейти на запропоновану посаду (а. с. 13).

Наказом Закарпатського ОУЛМГ від 03 серпня 2021 року № 36-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , провідного спеціаліста сектору мисливського господарства 06 серпня 2021 року із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (а. с. 8).

Не погоджуючись із вказаним наказом та вважаючи, що її було звільнено незаконно, ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідачем було порушено процедуру припинення державної служби позивачки, що є підставою для скасування наказу т. в. о. начальника Закарпатського ОУЛМГ Гоголюк Я. Я. за № 36-к від 03 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», поновлення її на посаді, з якої її було незаконно звільнено, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 43 Закону № 889-VIII визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

За змістом статті 43 Закону № 889-VІІІ нею встановлено вичерпний перелік випадків, наявність яких свідчить про зміну істотних умов державної служби.

Як уже було зазначено вище, листом від 05 липня 2021 року Закарпатське ОУЛМГ повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису з 16.06.2021, відповідно до наказу від 15.06.2021 № 39 «Про введення в дію структури та штатного розпису Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства з 16.06.2021», відповідно до частини третьої статті 87 та пункту 3 статті 43 Закону України «Про державну службу», Закарпатське ОУЛМГ пропонує вакантну посаду, на яку можна перевести, а саме: провідний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства.

Закарпатське ОУЛМГ попередило її, що у разі незгоди із запропонованою посадою вона буде звільнена на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону в установлений законодавством строк (а. с. 13).

Підстави для припинення державної служби визначені частиною першою статті 83 Закону № 889-VІІІ, за приписами пункту 6 якої державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Відтак, за змістом цих норм, коли державний службовець не згідний на проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов державної служби і він подав заяву про відповідне звільнення, таке звільнення відбувається на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ. Тобто, для звільнення державного службовця необхідні дві умови:

1) незгода державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов державної служби;

2) подання державним службовцем заяви на звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ.

При цьому, аналіз абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 889-VІІІ дає підстави для висновку, що подання заяви про звільнення або про переведення на іншу запропоновану йому посаду є правом, а не обов`язком державного службовця.

Проте, як встановлено судом і не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 не подавала заяви про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ, відтак правові підстави на застосування цієї норми були відсутні.

Також, як видно із оскаржуваного наказу Закарпатського ОУЛМГ від 03 серпня 2021 року № 36-к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , провідного спеціаліста сектору мисливського господарства, було звільнено 06 серпня 2021 року із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону № 889-VІІІ).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є встановлений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

З огляду на встановлені у справі обставини та зазначені норми законодавства, зокрема статті 43 Закону № 889-VIII, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що зміна структури Закарпатського ОУЛМГ не віднесена до обставин, з якими законодавець пов`язує зміну істотних умов праці.

Наслідком зміни структури Закарпатського ОУЛМГ було скорочення штату або чисельності працівників та означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису, що є однією із підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, передбаченою пунктом 1 частиною першою статті 87 Закону № 889-VІІІ, на підставі чого було звільнено позивача, при тому, що в повідомленні як підставу для звільнення було зазначено пункт 6 частини першої статті 83 Закону, якими регулюються різні підстави припинення державної служби.

Зі змісту цих норм (пункту 6 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ) видно, що такі передбачають різні підстави для припинення державної служби, кожна з вказаних норм є самостійною підставою для припинення державної служби та не може існувати одночасно.

З приводу покликання апелянта на те, що такі висновки суду першої інстанції є надмірним формалізмом, позаяк всіх прав позивачки було дотримано шляхом пропонування їй іншої вакантної посади, колегія суддів зазначає, що процедура звільнення чітко визначена законодавством і дотримання такої є гарантією державного службовця від незаконного звільнення, а порушення такої процедури тягне для відповідача відповідні наслідки.

Крім того, з порівняльного дослідження штатних розписів Закарпатського ОУЛМГ, які були введені в дію з 01 січня 2021 року (затверджений 22 січня 2021 року) та з 16 червня 2021 року (затверджений 08 червня 2021 року) видно, що були створені нові управління та відділи, хоча при цьому збереглася вся чисельність штатних одиниць (а. с. 46, 41).

Як встановлено судом, повідомлення про зміну істотних умов служби ОСОБА_1 отримала 04 липня 2021 року.

А відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 43 Закону № 889-VІІІ якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другом цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Проте, оскаржуваний у справі наказ Закарпатське ОУЛМГ видало 03.08.2021, тобто до закінчення строку, впродовж якого позивачка могла подати зазначені в абзаці другому частини четвертої статті 43 Закону № 889-VІІІ заяви.

Покликання апелянта на те, що вказаний наказ було видано завчасно з метою дотримання положень статті 116 КЗпП України щодо своєчасного розрахунку при звільненні не давали відповідачу право на порушення процедури звільнення позивачки із займаної посади, є різними законодавчими процедурами і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем не було дотримано процедури звільнення ОСОБА_1 , що має наслідком скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на попередньо займаній посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За вимогами частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу...

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням довідки Закарпатського ОУЛМГ № 06-22/22-16 від 10 грудня 2021 р., відповідно до якої заробітна плата позивачки за червень 2021 року складала 10 000,17 грн, за липень 2021 року - 10 743,07 грн, розмір середньомісячної заробітної плати буде становити 10 371,69 грн, а середньоденної - 493,89 грн (а. с. 75).

Позаяк загальна кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 141 день, а середньоденна заробітна плата - 493,89 грн, середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу складає 69 638,49 грн (493,89 Ч 141).

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року в адміністративній справі № 260/4175/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 27 січня 2022 року.