Ухвала

від 30.01.2023 по справі 640/12171/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2023 року

м. Київ

справа №640/12171/20

адміністративне провадження № К/990/1738/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 20 лютого 2020 року №00001840502 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 565718,50 грн за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку, прийнятого за результатами акту документальної планової виїзної перевірки від 20.01.2020 №24/26-15-05-02-04/14333225;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Головне управлінням ДПС у м. Києві із зазначеними судовими рішеннями не погодилось, оскаржило їх у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, ненадання належної оцінки усім обставинам справи.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених положень КАС України дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, однак лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, а частиною шостою статті 12 цього Кодексу передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії, який, втім, не є вичерпним.

Так, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є також такі, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла таких висновків.

КАС України визначає дві форми адміністративного судочинства: загальну і спрощену. Усі справи умовно поділені на три групи: до першої віднесені ті, що обов`язково мають розглядатися у загальному позовному провадженні (частина четверта статті 12 КАС України); другу групу справ складають ті, що в силу закону визнані справами незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України). Розгляд решти справ, що не віднесені до жодної з означених груп, у тому чи іншому провадженні, залишено на розсуд суду. При цьому умови віднесення справ до тієї чи іншої категорії, визначаються Кодексом (частина п`ята статті 12 КАС України).

Згідно з приписами частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком тих, що визначені частиною четвертою статті 257 КАС України.

Так, за змістом пункту 4 частини четвертої статті 12, пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень наведених норм КАС України, відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження, а відтак ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Судом встановлено, що сума оспорюваного у даній справі рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновків судів апеляційної інстанції, натомість, його доводи зводяться до переоцінки встановлених судами у цій справі обставин.

У касаційній скарзі міститься застереження щодо застосування положень підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки дана справа має виняткове значення для відповідача.

Проаналізувавши вказані скаржником доводи та матеріали касаційної скарги, Судом не виявлено ознак того, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес. А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі тому не може вважатись, як винятковий випадок.

В решті, відповідач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у цій справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування у даному випадку підпунктів «а» - «г» пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача належить відмовити.

Керуючись статями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 640/12171/20.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська