Ухвала

від 30.01.2023 по справі 200/3300/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 200/3300/22

адміністративне провадження № К/990/2795/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Селидівського міського суду Донецької області ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 200/3300/22 за позовом ОСОБА_2 до Селидівського міського суду Донецької області, голови Селидівського міського суду Донецької області Черкова Володимира Геннадійовича, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, якому просила:

- визнати протиправною відмову голови Селидівського міського суду Донецької області, оформлену у вигляді листа від 19 січня 2022 року № 03-17/1/2022, у задоволенні заяви позивача від 01 грудня 2021 про припинення її трудових відносин з Селидівським міським судом Донецької області шляхом відрахування позивача зі штату суду наказом голови суду;

- зобов`язати голову Селидівського міського суду Донецької області припинити трудові відносини позивача з Селидівським міським судом Донецької області шляхом відрахування позивача зі штату цього суду, а також повернути їй трудову книжку та вжити заходів щодо компенсації позивачу його невикористаних відпусток.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову голови Селидівського міського суду Донецької області видати наказ про припинення трудових відносин судді ОСОБА_2 з Селидівським міським судом та відрахувати її зі штату суду з 25 вересня 2021 року.

Зобов`язано голову Селидівського міського суду Донецької області видати наказ про припинення трудових відносин судді ОСОБА_2 з Селидівським міським судом та відрахування її зі штату суду з 25 вересня 2021 року відповідно до статті 125 Закону № 1402 на підставі п. 2 ст. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалами Верховного Суду від 28 грудня 2022 року та від 12 січня 2023 року касаційна скарга відповідача поверталась скаржнику.

Відповідач втретє звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суд апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12, від 05 вересня 2018 року у справі №826/9727/16, від 26 липня 2022 року у справі №826/6664/17, від 29 квітня 2020 року у справі №815/5811/16, від 29 липня 2021 року у справі №810/4225/18, від 07 червня 2018 року у справі 800/132/17.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

У цьому контексті Суд зауважує, що висновки, викладені Верховним Судом у згаданих справах, не є релевантними до цієї справи.

Зокрема, предметом спору у справі № 705/552/15-а є скасування будівельного паспорта від 27 лютого 2014 року та зобов`язання Уманської міської ради постановити рішення про скасування будівельного паспорта і знесення самочинно збудованого гаража.

У справі №826/14016/16 позовні вимоги стосувалися визнання протиправним рішення відповідача від 29 серпня 2016 року № 05/3-14050-10, як такого що не містило перевірки факту заяви від 15 серпня 2016 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

У справі № 2а-204/12 вирішувалося питання з розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, в якій позивач просив замінити Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Свердловського міського суду Луганської області від 13 червня 2013 року в адміністративній справі № 2а-204/12 провадження № 2а/427/125/13, на управління Пенсійного фонду України у Марківському районі Луганської області.

Предметом спору у справі №826/9727/16 було визнання незаконною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо заяви ТОВ «СПОРТЛОТО» про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей від 14 грудня 2015 року та зобов`язання Міністерство фінансів України розглянути заяву позивача від 14 грудня 2015 року про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей і додані до неї документи та прийняти рішення про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей.

У справі №826/6664/17 позовні вимоги стосувалися визнання протиправним та скасування розпорядження НБУ від 17 жовтня 2016 «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк».

Однак, у цій справі спірні правовідносини стосувалися визнання протиправною відмови голови Селидівського міського суду Донецької області у задоволенні заяви позивача про припинення її трудових відносин з Селидівським міським судом Донецької області шляхом відрахування зі штату суду наказом голови суду.

Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки судів.

Предметом розгляду у справі №810/4225/18 була бездіяльність Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. та в.о. голови Шевченківського районного суду м. Києва Циктіча В.М. щодо не вчинення дій стосовно поновлення судді в штаті суддів Шевченківського районного суду м. Києва. Зате у даній справі вирішувалося питання щодо припинення трудових відносин позивача з Селидівським міським судом Донецької області шляхом відрахування судді зі штату цього суду.

У справі №815/5811/16 предметом розгляду було звільнення з посади судді Київського районного суду міста Одеси відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у зв`язку з порушенням присяги судді. Однак у цій справі розглядалося питання припинення трудових відносин позивача з Селидівським міським судом Донецької області шляхом відрахування судді зі штату цього суду у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку.

У справі №800/132/17 позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 25 квітня 2017 року № 963/0/15 «Про залишення без розгляду заяви позивача про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку із неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я». Натомість у цій справі предметом розгляду було припинення трудових відносин позивача з Селидівським міським судом Донецької області шляхом відрахування судді зі штату цього суду у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку.

Зазначені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, а тому посилання заявника касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції було прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є необґрунтованими.

З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Селидівського міського суду Донецької області ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 200/3300/22 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов