Постанова

від 24.01.2023 по справі 758/12224/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/12224/20 Головуючий у суді І інстанції: Захарчук С.С.

провадження №22-ц/824/1989/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Суханової Є.М., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепіталкемп" про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Кепіталкемп" про відшкодування збитків. Просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 386 000 грн.

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, обгрунтовуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

У заяві просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: групу нежитлових приміщень АДРЕСА_1 , заборонити ТОВ «Кепіталкемп» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо вищевказаного майна, в тому числі відчужувати, передавати майно іншим особам.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у даній справі відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказує на те, що відповідач, діючи недобросовісно, не маючи законних прав на підвальні приміщення, не будучи власником приміщень, уклав фіктивний договір про надання фінансового кредиту № 20211229-ФК з метою уникнення від відповідальності та відчуження підвальних приміщень.

Зазначає, що в провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/701/22 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Фінхелпфарм" до ТОВ "Кепіталкемп" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2022 року позов задоволено повністю. Вказує на те, що єдине майно, яке має відповідач це спірне майно - підвальні приміщення. А тому вважає, що заборгованість за кредитним договором буде погашення за рахунок підвальних приміщень.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не поданий.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано до суду доказів про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно, а саме: групу нежитлових приміщень АДРЕСА_1 , та заборони ТОВ «Кепіталкемп» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо вищевказаного майна, в тому числі відчужувати, передавати майно іншим особам може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Встановлено, що в жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ТОВ "Кепіталкемп" про відшкодування збитків. Позивач просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 386 000 грн.

В заяві про забезпечення позову, позивач просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: групу нежитлових приміщень АДРЕСА_1 , заборонити ТОВ «Кепіталкемп» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо вищевказаного майна, в тому числі відчужувати, передавати майно іншим особам.

Позивач вважає, що укладений відповідачем договір про надання фінансового кредиту № 20211229-ФК за своїм змістом суперечать вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, та є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України, статті 234 ЦК України.

Позивач на підтвердження вказаного надає докази фіктивності правочину, а саме відомості про те, що обсяг оподаткованих операцій за 2021 рік становить 5000 грн, що свідчить про відсутність наміру сторін виконання зобов`язань за цим договором та бажанням настання реальних наслідків. Відсутня заборгованість по кредиту та будь-яка фінансова діяльність.

Відповідач ухиляється від відповідальності за незаконне привласнення підвальних приміщень та намагається відчужити майно третім особам, що порушує права скаржника як мешканця будинку.

Отже, у випадку відчуження майна відповідачем затягне судовий процес та унеможливить у майбутньому виконання судового рішення у цій справі, що унеможливлює ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому, наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки накладення арешту на всюгрупу нежитлових приміщень АДРЕСА_1 є неспівмірним із заявленими позовними вимогами (ціна позову 1 386 000 грн).

Суд апеляційної інстанції вважає, що необхідно накласти арешт на 1/4 частину нежитлових приміщень АДРЕСА_1 , що буде співмірним з заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення заяви у частині заборони вчиняти певні дії щодо майна, в тому числі відчужувати, передавати іншим особам, оскільки накладення арешту на нерухоме майно чи його частку є перешкодою для відчуження такого майна та відповідно проведення реєстраційних дій щодо реєстрації такого майна за іншою особою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зміст вказаних позовних вимог, що становлять майновий характер, своїх висновків належним чином не обгрунтував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 скасувати. Прийняти нову постанову наступного змісту.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково, накласти арешт на 1/4 частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - заг. площ. 291,7 кв.м.; прим. № 201 - заг. площ.: 422,9 кв.м. № об`єкта в РПВН: 33392951; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1580939380000, до вирішення цієї справи по суті та набрання рішенням законної сили.

В іншій частині вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «26» січня 2023 року.

Реквізити сторін:

Стягувач: ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: не відомий; Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; Місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕПІТАЛКЕМП" (Ідентифікаційний код юридичної особи: 38130837; Місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Шолом Алейхема, буд. 16).

Головуючий суддя Л. П. Сушко

Судді О.І. Сліпченко

Є.М. Суханова