Постанова

від 26.01.2023 по справі 756/12983/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 756/12983/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2697/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Белоконна І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Універсал Банк», про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,

за апеляційною скаргою представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - Коваля Ростислава Олександровича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року,

встановив:

у вересні 2022 року приватний виконавець Лановенко Л.О. звернулась до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року подання було повернуто.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник приватного виконавця - Коваль Р.О.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви заявникові розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання про повернення подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду виконавцем не було надано доказів надсилання подання заінтересованим особам, що є підставою для його повернення. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року було задоволено позовні вимоги ПАТ «БМ Банк» та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 41 423 швейцарські франки. Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 квітня 2019 року стягувача було замінено на АТ «Універсал банк».

У вересні 2022 року приватний виконавець звернувся до суду із поданням, в якому просив про звернення стягнення на належні боржнику земельні ділянки, право власності на які не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Приватний виконавець вказував, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №69612502 з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Зазначав, що моменту відкриття виконавчого провадження рішення суду не виконане, а йому стало відомо про наявність у боржника майна, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку. За таких обставин з метою захисту прав стягувача та виконання судового рішення звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 10 вказаного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно (ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок розгляду відповідного подання визначений у Розділ VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 440 ЦПК України встановлено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Повертаючи подання виконавцеві, суд першої інстанції посилався на положення ч. 2 ст. 183 ЦПК України, якою визначено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Разом з тим, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що приватний виконавець звернувся до суду з поданням в порядку здійснення виконавчих дій шляхом звернення стягнення на майно боржника у відповідності до положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 440 ЦПК України, яке не є заявою, скаргою чи клопотанням з процесуальних питань.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ч.2 ст. 183 ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення та в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Вказана процесуальна норма не стосується та не регулює питання подачі саме подання державного або приватного виконавця.

За таких обставин підстави для застосування положень ст. 183 ЦПК України до подання приватного виконавця відсутні.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

В даному випадку оскаржувана ухвала суду була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - Коваля Ростислава Олександровича задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді