Рішення

від 16.11.2022 по справі 308/10536/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10536/21

2/308/2856/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 листопада 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_3 , шляхом повернення до попереднього стану, а саме демонтажу незаконного переобладнання та перепланування квартири АДРЕСА_4 .

Позовна заява мотивована тим, що протягом тривалого часу сусід, який проживає у вказаній вище квартирі АДРЕСА_4 спричиняє позивачу незручності у користуванні належною йому квартирою, що зумовлені самовільним переобладнанням та переплануванням зазначеної квартири шляхом заведення водопостачання та монтування ванної, туалету та кухні без встановлення витяжної вентиляції, в результаті чого спричинюваний внаслідок їх постійного використання шум та постійні неприємні запахи відразу проникають до його спальної кімнати, чим створюють для нього незручності у користуванні належним йому майном та порушують його право власності.

Сьомого листопада 2022 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій, зокрема, просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом встановлення витяжної вентиляції у місці розташування кухонної плити в квартирі АДРЕСА_4 , а також зобов`язати відповідачку демонтувати самовільно встановлену ванну та туалет в належній їй квартирі АДРЕСА_4 .

У судове засідання позивач не з`явився, однак його представник подала клопотання розгляд справи без участі позивача, в якій зазначила також, що позивач збільшені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечила.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за її відсутності не подала.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, суд розглянув справу заочно.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З свідоцтва про право власності на житло Ужгородського районного фонду комунального майна від 21.07.1997 вбачається, що квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1 , а також його дружині ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 . Квартира приватизована, згідно з Законом України «Про приватизацію Державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 62,1 кв. метра.

Право власності на дане майно зареєстроване в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області за реєстраційним номером № 24421599 від 20.08.2008, про що свідчить відповідний витяг за № 19956580 від 20.08.2008.

Як вбачається з технічного паспорта на дану квартиру за АДРЕСА_5 , вона складається з коридору, двох житлових кімнат, кухні, ванни, убиральні, вбудованої шафи, та балкону.

Першого листопада 2020 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 склали акт про обстеження житлових умов проживання в кімнаті 12 «А» будинку АДРЕСА_6 , яка належить відповідачці по справі - ОСОБА_2 . Згідно з даним актом, в кімнаті без жодних дозволів самовільно заведено водопостачання, вмонтувано ванну та туалет. У даній кімнаті відсутня витяжка, водовідведення проведено в коридорі житлового будинку, що створює багато незручностей для сусідніх квартир. Дана кімната здана в оренду. Орендар розвів в кімнаті повну антисанітарію, мало місце займання електроплитки, що могло призвести до пожежі. На численні зауваження керівництва ОСББ орендар не реагує, наявна заборгованість по оплаті за водопостачання та електроенергію.

Позивач звертався щодо законності перепланування квартири АДРЕСА_4 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, на що отримав відповідь про те, що будь-які звернення щодо проведення реконструкції (перепланування) від мешканців за вищевказаною адресою не надходили, містобудівні умови та обмеження і листи роз`яснення щодо необхідності їх отримання не надавалися.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 256823552 від 17.05.2021, квартира АДРЕСА_4 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

З технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_4 , виготовленого 30.11.1998 Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації для приватизації цієї квартири, вбачається, що дана квартира розташована на другому поверсі 3 поверхового будинку та складається з однієї кімнати житловою площею 15,4 кв. м. Квартира обладнана балконом площею 0,80 кв. м, висота приміщення 2,60 метри.

Оцінивши належним чином докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до пункту 5.19 ДБН В.2.2-15:2019, допускається в квартирах (однокімнатних) влаштування кухні-ніші, а також об`єднання кухні із загальною кімнатою за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією.

Згідно з п. 5.21 ДБН 5.21 В.2.2-15:2019, не допускається кріплення приладів та трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати.

За п. п. 1.4.1, 1.4.2, 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитломунгоспу України від 17 травня 2005 року за № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Разом з тим, відповідно до статті 100 Житлового кодексу Української РСР, виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).

Крім того, відповідно до статті 152 Житлового кодексу Української РСР, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується

Як роз`яснено в п. 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень статей 391, 396ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" від 28.01.2013 р. N 24-150/0/4-13).

Виходячи із аналізу вищенаведених норм права, підставою для задоволення негаторного позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Позивач довів належними доказами, що він є власником квартири АДРЕСА_3 .

Із позовної заяви вбачається, що в результаті самовільного переобладнання та перепланування квартири АДРЕСА_7 , шляхом заведення водопостачання та монтування ванної, туалету та кухні порушується його право власності, що виражається в тому, що до спальні позивача проникають постійні запахи та заважає спричинений шум, після кожного використання ванної, туалету та кухні.

На підтвердження порушення свого права, позивач надав акт обстеження житлових умов проживання в кімнаті 12 «а» будинку АДРЕСА_6 від 01.11.2020.

Даним актом підтверджено, що в квартирі є електроплита, однак відсутня витяжка, самовільно встановлене водопостачання, вмонтована ванна та туалет без відповідного дозволу місцевої ради. Відомості, які зазначені в акті відповідачкою не спростовані.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що позивачем доведено належними доказами, що відповідачка користується електроплитою в належній їй квартирі, не обладнаній витяжкою, завела водопостачання та вмонтувала ванну та туалет, внаслідок чого до квартири позивача проникають неприємні запахи та заважає спричинений шум, після кожного використання ванної, туалету та кухні, що істотно погіршує житлові умови проживання позивача у належній йому на праві власності квартирі, а отже створює перешкоди позивачеві у користуванні належним йому майном, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є належним чином обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2021, було відстрочено позивачу сплату судового збору в розмірі 908 гривень у строк до 18 грудня 2021 року. Позивач у встановлений строк судовий збір не заплатив. Натомість, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, клопотавши про звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, розмір судового збору, який необхідно було сплатити позивачу при поданні позовної заяви, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить 908,00 гривень.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Згідно зч.ч.1-3ст.136ЦПК України,суд,враховуючи майновийстан сторони,може своєюухвалою відстрочитиабо розстрочитисплату судовогозбору навизначений строку порядку,передбаченому законом,але небільше якдо ухваленнясудового рішенняу справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява, відповідно до статті 257 ЦКУкраїни,залишається безрозгляду,або витратистягуються засудовим рішенняму справі,коли сплатасудових витратбула відстроченаабо розстроченадо ухваленняцього рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Враховуючи, що згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , позивач є інвалідом 2 групи, суд дійшов до висновку про звільнення його від сплати всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з ч. 6 ст. 141 ЦК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, витрати позивача по сплаті судового збору, в розмірі 908, 00 грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача, стягнувши їх на користь держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 141, 211, 228, 258, 259, 264, 265, 279, 354 ЦПК України,ст.ст.16,257,369,382,391,396ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом встановлення витяжної вентиляції у місці розташування плити, демонтування самовільно встановлених ванни та туалету в квартирі АДРЕСА_4 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева