Ухвала

від 30.01.2023 по справі 524/455/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/455/23

Провадження № 2/524/928/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2023 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кременчуцької об`єднаної філії акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів порушення ПРРЕЕ,

встановив:

27.01.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Автозаводського районного суду м.Кременчука з позовом до Кременчуцької об`єднаної філії акціонерного товариства «Полтаваобленерго», у якому просить визнати недійсним та скасувати рішення комісії з розгляду актів порушення ПРРЕЕ Кременчуцької філії АТ «Полтаваобленерго», яке оформлено протоколом № 64 від 14.09.2022 на основі акту про порушення № 00007445 від 01.08.2022 щодо визначення обсягу вартості недорахованої електричної енергії ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та споживачем послуг з надання електричної енергії за вказаною адресою. Протоколом № 64 засідання комісії Кременчуцької філії АТ «Полтаваобленерго» від 14.09.2022 року з розгляду актів про порушенняспоживачем ПРРЕ прийнято рішення про нарахування їй ОСОБА_1 81420,43 грн. за не обліковану електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що рішення комісії ґрунтується на припущеннях, а протокол комісії є неправомірним.

Вивчивши матеріали справи приходжу до наступного висновку.

Статтею 125 Конституції Українипередбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016року №1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка в силу положеньстатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановленийзаконом»включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Так, за загальним правиломст.27 ЦПК Українипідсудність справ за позовами до фізичних осіб визначається за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.

Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст.30 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.30ЦПК Українипозови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Упостанові від16лютого2021року у справі № 911/2390/18 Велика ПалатаВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна»необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосереднійоб`єкт спірнихправовідносин.

Заявлені позовні вимоги виникають з приводу отримання комунальних послуг саме за адресою місцезнаходження нерухомого майна, права та обов`язки сторін за даним позовом безпосередньо пов`язані з нерухомим майном домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Відтак, виходячи зтого, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено обставин, які б давали можливість розгляду даної справи саме Автозаводським районним судом м. Кременчука, оскільки дана справа за правилами виключної підсудності підсудна Кременчуцькому районному суду Полтавської області.

Відповідно до п.1 ч.1ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Отже, з огляду на те, що Автозаводський районний суд м.Кременчука у даному випадку не є судом встановленим законом, оскільки спір у даній справі стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважаю, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Керуючись ст. ст.31,32,187,258,259,260,261 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцької об`єднаної філії акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнаннянедійсним таскасування рішеннякомісії зрозгляду актівпорушення ПРРЕЕ передати на розгляд до Кременчуцького районногосуду Полтавськоїобласті за територіальною підсудністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідност. 354 ЦПК України.

Суддя: О.С.Предоляк